ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
07 квітня 2025 року Справа № 902/25/24(902/686/24)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Романець Х.В.
за участю представників сторін:
позивача - Чайка А.О. (в режимі відеокнференції);
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 13 грудня 2024 року (повний текст складено 18.12.2024) у справі № 902/25/24(902/686/24) (суддя Лабунська Т.І.)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд"
до ОСОБА_2
до ОСОБА_3
до ОСОБА_4
про визнання недійсними договорів
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.12.2024 у справі №902/25/24(902/686/24) відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким позов задоволити.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 13.12.2024 у справі №902/25/24(902/686/24). Призначено справу №902/25/24(902/686/24) до розгляду на 17.03.2025 об 11:30 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 розгляд апеляційної скарги відкладено на 07 квітня 2025 року о 11:30 год. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяагропроектбуд", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 оригінали або належним чином завірені копії:
- договору новації зобов'язань за договорами поворотної фінансової допомоги від 15.01.2020 №15/01-2-2020 та від 27.08.2020 №27/08-2020, укладеного між ТОВ "Вінницяагропроектбуд" та ОСОБА_2 ;
- договору поворотної фінансової допомоги №23/09-2 від 23.09.2021, укладеного між ТОВ "Вінницяагропроектбуд" та ОСОБА_3 ;
- договору поворотної фінансової допомоги №04/01-1 від 04.01.2022, укладеного між ТОВ "Вінницяагропроектбуд" та ОСОБА_3 ;
- договору поворотної фінансової допомоги №15/01-2020 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ "Вінницяагропроектбуд" та ОСОБА_4 ;
- договору поворотної фінансової допомоги №20/08-2020 від 20.08.2020, укладеного між ТОВ "Вінницяагропроектбуд" та ОСОБА_4 ;
- договору поворотної фінансової допомоги №15/12 від 15.12.2020, укладеного між ТОВ "Вінницяагропроектбуд" та ОСОБА_4 ;
- договору поворотної фінансової допомоги №1 від 12.01.2021, укладеного між ТОВ "Вінницяагропроектбуд" та ОСОБА_4 ;
- договору поворотної фінансової допомоги №28/10/1 від 28.10.2022, укладеного між ТОВ "Вінницяагропроектбуд" та ОСОБА_4 ;
- договору поворотної фінансової допомоги №18/11-1 від 18.11.2022, укладеного між ТОВ "Вінницяагропроектбуд" та ОСОБА_4 .
25 квітня 2025 року від ТОВ "Вінницяагропроектбуд" на виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 у справі №902/25/24(902/686/24) надійшли належним чином завірені копії договорів.
В судове засідання представники відповідачів не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи положення ст.273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідачів.
Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 січня 2024 року між ТОВ "Вінницяагропроектбуд" (позичальник/відповідач-1) та ОСОБА_2 (позикодавець/відповідач-2) укладено договір новації зобов'язань за договорами поворотної фінансової допомоги від 15.01.2020 №15/01-2-2020 та від 27.08.2020 №27/08-2020 (далі - договір новації), згідно п.п. 1.1-1.2 якого зобов'язання, яке виникне між сторонами на підставі цього договору, замінює собою зобов'язання, що виникло між сторонами за договором поворотної фінансової допомоги від 15.01.2020 №15/01-2-2020 та за договором поворотної фінансової допомоги від 27.08.2020 №27/08-2020. За договором поворотної фінансової допомоги від 15.01.2020 №15/01-2-2020 позикодавець - зобов'язувався передати на строк позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, а позичальник зобов'язувався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів, без сплати коштів за їх користування. За термін дії цього договору, позикодавець надав позичальнику кошти в сумі 1 888 850 грн, позичальник повернув позикодавцю кошти в сумі 373 000 грн. Загальна сума заборгованості позичальника перед позикодавцем за цим договором становить 1515 850 грн.
За договором поворотної фінансової допомоги від 27.08.2020 №27/08-2020 позикодавець зобов'язувався передати на строк позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, а позичальник зобов'язувався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів, без сплати коштів за їх користування. За термін дії цього договору, позикодавець надав позичальнику кошти в сумі 400 000 грн, позичальник повернув позикодавцю кошти в сумі 100 000 грн. Загальна сума заборгованості позичальника перед позикодавцем за цим договором становить 300 000 грн. Загальна сума зобов'язання позичальника перед позикодавцем за первинними зобов'язаннями складає 1 815 850 грн. (п.п. 1.3-1.4 договору новації).
Згідно п.п. 1.5-1.6 договору новації первинні зобов'язання сторін, що виникли з Договору поворотної фінансової допомоги від 15.01.2020 р. №15/01-2-2020 та з Договору поворотної фінансової допомоги від 27 серпня 2020 р. №27/08-2020 припиняються з набранням чинності цим договором. Зобов'язання позичальника з повернення позикодавцю суми поворотної фінансової допомоги за первинним зобов'язанням в розмірі 1 815 850 грн, замінюється па зобов'язання повернути цю суму поворотної фінансової допомоги за цим договором новації.
Заборгованість ТОВ Вінницяагропроектбуд" за даним договором складає 1 815 850,00 грн.
23 вересня 2021 року між ТОВ "Вінницяагропроектбуд" (позичальник/відповідач-1) та ОСОБА_3 (позикодавець/відповідач-3) укладено договір поворотної фінансової допомоги №23/09-2, згідно умов якого позикодавець зобов'язується передати на строк позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, за заявками останнього, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України. Загальна орієнтована сума даного договору становить 300 000,00 гривень.
Заборгованість ТОВ Вінницяагропроектбуд" за даним договором складає 207 000,00 грн.
04 січня 2022 року між ТОВ "Вінницяагропроектбуд" (позичальник/відповідач-1) та ОСОБА_3 (позикодавець/відповідач-3) укладено договір поворотної фінансової допомоги №04/01-1, згідно умов якого позикодавець зобов'язується передати на строк позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, за заявками останнього, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України. Загальна орієнтована сума даного договору становить 1 400 000,00 гривень.
Заборгованість ТОВ Вінницяагропроектбуд" за даним договором складає 700 390,00 грн.
15 січня 2020 року між ТОВ "Вінницяагропроектбуд" (позичальник/відповідач-1) та ОСОБА_4 (позикодавець/відповідач-4) укладено договір поворотної фінансової допомоги №15/01-2020, згідно умов якого позикодавець зобов'язується передати на строк позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, за заявками останнього, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України. Загальна орієнтована сума даного договору становить 1 500 000,00 гривень.
Заборгованість ТОВ Вінницяагропроектбуд" за даним договором складає 685 585,00 грн.
20 серпня 2020 року між ТОВ "Вінницяагропроектбуд" (позичальник/відповідач-1) та ОСОБА_4 (позикодавець/відповідач-4) укладено договір поворотної фінансової допомоги №20/08-2020, згідно умов якого позикодавець зобов'язується передати на строк позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, за заявками останнього, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України. Загальна орієнтована сума даного договору становить 850 000,00 гривень.
Заборгованість ТОВ Вінницяагропроектбуд" за даним договором складає 750 000,00 грн.
15 грудня 2020 року між ТОВ "Вінницяагропроектбуд" (позичальник/відповідач-1) та ОСОБА_4 (позикодавець/відповідач-4) укладено договір поворотної фінансової допомоги №15/12, згідно умов якого позикодавець зобов'язується передати на строк позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, за заявками останнього, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України. Загальна орієнтована сума даного договору становить 2 589350,00 гривень. ПДВ за даною операцією не передбачено. Позика надається для погашення заборгованості за кредитом та відсотками згідно кредитного договору №СИ 20-334/28-2 від 17.07.2020 року укладеного між ТОВ "Вінницяагропроектбуд" та АТ "ОТП БАНК".
Заборгованість ТОВ Вінницяагропроектбуд" за даним договором складає 2 589 041,30 грн.
12 січня 2021 року між ТОВ "Вінницяагропроектбуд" (позичальник/відповідач-1) та ОСОБА_4 (позикодавець/відповідач-4) укладено договір поворотної фінансової допомоги №1, згідно умов якого позикодавець зобов'язується передати на строк позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, за заявками останнього, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України. Загальна орієнтована сума даного договору становить 2 000 000,00 гривень.
Заборгованість ТОВ Вінницяагропроектбуд" за даним договором складає 34 063,55 грн.
28 жовтня 2022 року між ТОВ "Вінницяагропроектбуд" (позичальник/відповідач-1) та ОСОБА_4 (позикодавець/відповідач-4) укладено договір поворотної фінансової допомоги №28/10/1, згідно умов якого позикодавець зобов'язується передати на строк позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, за заявками останнього, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України. Загальна орієнтована сума даного договору становить 449 999,00 гривень.
Заборгованість ТОВ Вінницяагропроектбуд" за даним договором складає 449 999,00 грн.
18 листопада 2022 року між ТОВ "Вінницяагропроектбуд" (позичальник/відповідач-1) та ОСОБА_4 (позикодавець/відповідач-4) укладено договір поворотної фінансової допомоги №18/11-1, гідно умов якого позикодавець зобов'язується передати на строк позичальнику грошові кошти в розмірі, установленому договором, за заявками останнього, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів. Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України. Загальна орієнтована сума даного договору становить 170 000,00 гривень.
Заборгованість ТОВ "Вінницяагропроектбуд" за даним договором складає 170 000,00 грн.
Отже, за період 2020 - 2022 років ТОВ "Вінницяагропроектбуд" уклало із відповідачами дев'ять договорів поворотної фінансової допомоги, внаслідок чого утворилися поточні зобов'язання на загальну суму 18 768 305,25 грн.
Так, поточні зобов'язання ТОВ Вінницяагропроектбуд" перед відповідачами склали за 2020 рік - 11 460 876,70 грн, за 2021 рік - 5 987 039,55 грн, за 2022 рік - 1 320 389,00 грн.
Разом з тим, позивач вказує, що поточні зобов'язання ТОВ "Вінницяагропроектбуд" перед ініціюючим кредитором/позивачем - ОСОБА_1 , що визнані Господарським судом Вінницької області при відкритті справи про банкрутство №902/25/24 склали за 2020 рік - 1 912 350,00 грн, за 2021 рік - 1 051 940,00 грн, за 2022 рік - 931 745,10 грн, за 2023 рік - 2 604 408,90 грн.
Отже, загальна сума поточних зобов'язань ТОВ "Вінницяагропроектбуд", що слідує із поданих заяв про грошові вимоги до боржника у справі №902/25/24 про банкрутство ТОВ "Вінницяагропроектбуд", складала за 2020 рік - 13 373 226,70 грн, за 2021 рік - 7 038 979,55 грн, за 2022 рік - 2 252 134,10 грн.
Проте, відповідно до фінансової звітності ТОВ "Вінницяагропроектбуд" за 2020 рік, у розділі III. Поточні зобов'язання, п. Інші поточні зобов'язання задекларовано суму: На початок звітного року - 0 грн.; На кінець звітного року - 7 017 200,00 грн., що на 6 356 026,70 грн. менше заявлених кредиторських вимог.
Відповідно до фінансової звітності ТОВ "Вінницяагропроектбуд" за 2021 рік, у розділі III. Поточні зобов'язання, п. Інші поточні зобов'язання задекларовано суму: На початок звітного року - 7 017 200,00 грн.; На кінець звітного року - 6 799 900,00 грн., тобто зобов'язання ТОВ "Вінницяагропроектбуд" за 2021 рік навіть зменшились перед кредиторами на 217 300,00 грн.
На думку позивача, наявність значної різниці між заявленими кредиторськими вимогами і сумами, відображеними у фінансовій звітності, а також зростання обсягу зобов'язань, свідчать про намагання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 створити штучну заборгованість у ТОВ "Вінницяагропроектбуд" для подальшого ухилення від сплати ним кредитних зобов'язань перед ОСОБА_1 .
Позивач вказує, що укладення даних договорів поворотної фінансової допомоги, отримання за ними коштів у розмірі 18 768 305,25 грн, спричинило та стало вирішальним чинником неплатоспроможності ТОВ "Вінницяагропроектбуд", враховуючи наявність сталої заборгованості перед ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Виконання грошових зобов'язань перед ОСОБА_1 та іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, що, в свою чергу, мало наслідком збільшення кредиторської заборгованості ТОВ "Вінницяагропроектбуд", що порушує права та майнові інтереси інших кредиторів, зокрема, в частині розміру погашення їх вимог.
Крім того, позивач вказує, що спірні правочини укладено боржником із заінтересованими особами без економічної мети, тому що сторонами цих договорів є ТОВ "Вінницяагропроектбуд" і її співзасновники - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
ОСОБА_1 , посилаючись на те, що внаслідок укладання спірних договорів мало місце збільшення кредиторської заборгованості ТОВ "Вінницяагропроектбуд", що порушує права та інтереси інших кредиторів; спірні договори укладені із заінтересованими особами без реальної перспективи виконання; кожен із учасників укладення спірних договорів чітко усвідомлював, що боржник має грошові зобов'язання перед іншими учасниками, і зобов'язання за цими договорами не будуть виконані; договори укладені без настання реальних наслідків, тобто є фіктивним; спірні правочини є фраудаторними, звернувся до суду з позовом про визнання вказаних правочинів недійсними в межах справи про банкрутство ТОВ "Вінницяагропроектбуд".
Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Стаття 14 ГПК України визначає принцип диспозитивності господарського судочинства та встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до суду з даним позовом просив визнати недійсними договір новації від 12.01.2021, договір поворотної фінансової допомоги №23/09-2 від 23.09.2021, договір поворотної фінансової допомоги №04/01-1 від 04.01.2022, договір поворотної фінансової допомоги №15/01-2020 від 15.01.2020, договір поворотної фінансової допомоги №20/08-2020 від 20.08.2020, договір поворотної фінансової допомоги №15/12 від 15.12.2020, договір поворотної фінансової допомоги №1 від 12.01.2021, договір поворотної фінансової допомоги №28/10/1 від 28.10.2022, договір поворотної фінансової допомоги №18/11-1 від 18.11.2022.
Відповідно до ст. 55 Конституції, України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Згідно зі ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 цього ж Кодексу.
Ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа не вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Суд звертає увагу на те, що за змістом оспорюваних правочинів, позивач не є їх стороною.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2022 у справі №912/2007/18, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17).
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 цього Кодексу.
Відповідно до положень статей 14, 74 ГПК України, тягар доведення порушеного права у спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника цих вимог.
Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі №6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 17.06.2020 у справі №910/12712/19, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20 тощо.
Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
Судом встановлено, що ТОВ "Вінницяагропроектбуд", ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про нікчемність оспорюваних правочинів не заявляли, будь-яких позовних заяв з питань визнання таких договорів недійсними не подавали, відповідно такі договори вважаються дійсними.
Суд зазначає, що в даному випадку необхідно врахувати, що позивачем не обґрунтовано, які саме його права порушені оскаржуваними договорами та в чому ці порушення мали свій прояв.
Колегія суддів зазначає, що категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що частина друга статті 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов'язку перед кредитором. У зв'язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об'єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб'єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов'язання.
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).
Згідно із ч. 1 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (ч. 2 ст.42 КУзПБ).
В порядку передбаченому статті 42 КУзПБ можуть бути визнаними за спеціальними підставами окремі правочини боржника, що не виключає можливості визнання недійсними правочинів боржника також відповідно до статей 203, 215 ЦК України, оскільки тільки в межах провадження у справі про банкрутство законодавець визначив підсудність суду справ про визнання недійсними правочинів боржника, не обмежуючи підстав, за якими заявляються вимоги про визнання недійсним правочину (пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України).
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (див. висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).
Боржник, який відчужує майно, вчиняє інші дії, пов'язані, із зменшенням його платоспроможності, після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Такі дії боржника можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.
Як вбачається, позивач, як на підставу позову, посилається на положення частин 1, 2 статті 42 КУзПБ, ст. 234 ЦК України, а саме: 1) внаслідок укладення спірних договорів мало місце збільшення кредиторської заборгованості боржника, що порушує права та інтереси інших кредиторів; 2) спірні договори укладені із заінтересованими особами; 3) договори укладені без настання реальних наслідків, тобто є фіктивними.
Щодо наявності підстав для визнання недійсними правочинів, передбачених абз.2 ч. 1 ст. 42 Кодексом України з процедур банкрутства.
Так, згідно з абз. 2 ч.1 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, зокрема, якщо боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.
Надаючи правову кваліфікацію встановленим судом обставинам справи щодо укладення та виконання спірних правочинів, апеляційний господарський суд виснує, що внаслідок укладення договорів поворотної фінансової допомоги боржник - ТОВ "Вінницяагропроектбуд", як позичальник, отримав грошові кошти від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як позикодавців, а не взяв на себе зобов'язання щодо їх передачі контрагентам.
Позивачем не доведено, що саме укладення договорів поворотної фінансової допомоги, отримання за ними коштів та їх часткове повернення спричинило та стало вирішальним чинником неплатоспроможності боржника, враховуючи при цьому наявність кредиторської заборгованості не лише перед ним.
Невиконане зобов'язання з повернення поворотної фінансової допомоги ТОВ "Вінницяагропроектбуд" не вплинуло на виконання грошових зобов'язань перед іншими кредиторами та не спричинило неможливість їх виконання, не створило преференцій для окремого кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника.
Посилання позивача на те, що договори поворотної фінансової допомоги укладені з метою "розмити" заборгованість та створити "штучну" заборгованість, суд вважає неспроможними, оскільки розмір заборгованості за вказаними договорами становить 6 840 379,25 грн, тоді як загальний розмір визнаних вимог кредиторів у справі про банкрутство ще не визначений.
При цьому, позивач порівнює розмір заборгованості за вказаними спірними договорами лише з розміром його кредиторських вимог, не беручи до уваги загальний розмір вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Вінницяагропроектбуд.
У зв'язку з неподанням заявником суду належних та допустимих доказів, суд не може дослідити питання, що укладення оспорюваних договорів мало наслідком збільшення кредиторської заборгованості, що в свою чергу порушує права інших кредиторів, в тому числі в частині розміру погашення їх вимог.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позов не ґрунтується на належних та допустимих доказах щодо того, що боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство, уклавши спірні договори, став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.
Суд вважає за необхідне у цьому контексті також зазначити, що статтею 42 КУзПБ передбачено не лише підстави для визнання правочинів недійсними, але й наслідки недійсності таких правочинів. Така процедура спрямована на повернення до складу конкурсної маси відчужених за цими правочинами активів боржника та для забезпечення зберігання майна боржника в інтересах його кредиторів. Так, правовими наслідками недійсності правочину є двостороння реституція - у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Водночас, за умов як при чинності договорів про отримання боржником безповоротної фінансової допомоги, так і при визнанні їх недійсними, боржник не звільняється від обов'язку повернення позикодавцям ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) грошових коштів, отриманих за цими договорами.
Щодо фіктивності правочинів, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.
Верховний Суд у своїх постановах від 31.03.2021 у справі № 201/2832/19, від 22.05.2023 у справі №936/721/21 зазначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.
Також Верховний Суд у вказаних вище постановах зазначив, що основними ознаками фіктивного правочину є:
- введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників;
- свідомий намір невиконання зобов'язань договору сторонами;
- приховування справжніх намірів учасників правочину.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним. Якщо сторони не вчиняють жодних дій для здійснення фіктивного правочину, суд тільки приймає рішення про визнання такого правочину недійсним, без застосування реституції. Якщо ж на виконання правочину було передано майно або майнові права, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, в свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує. Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається юридичною конструкцією фіктивного правочину. Якщо ж буде встановлено, що така передача de facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, і тому норма статті 234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de jure не породжує будь-яких правових наслідків. В свою чергу, правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ч. 3 ст. 234 ЦК України).
Як встановлено судами обох інстанцій, оспорювані правочини укладались за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, з метою поповнення обігових коштів ТОВ "Вінницяагропроектбуд", при цьому ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконали свої обов'язки за спірними договорами поворотної фінансової допомоги на користь ТОВ "Вінницяагоропроектбуд", а ТОВ "Вінницяагоропроектбуд", в свою чергу, виконало свій обов'язок за спірними договорами частково.
Вказані дії учасників даних правочинів свідчать про наявність у них наміру щодо виконання умов спірних договорів.
Разом з тим, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами умисел обох сторін спірних договорів на приховування яких-небудь інших намірів таких правочинів в момент їх вчинення, аніж ті, що визначені умовами спірних договорів.
У свою чергу, відсутність наміру виконувати зобов'язання за спірними договорами має бути також доведена позивачем відповідними доказами. Однак, позивач у позовній заяві не зазначив, якими доказами підтверджується свідомий намір (умисел) сторін оспорюваних договорів не виконувати його зобов'язання.
Заявником також не доведено та не надано доказів того, що боржник, укладаючи спірні договори поворотної фінансової допомоги діяв недобросовісно та зловживав правами стосовно позивача.
Наведене унеможливлює висновок про фіктивність спірних правочинів.
Щодо укладення боржником правочинів із заінтересованими особами, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 КУзПБ, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора якщо боржник уклав договір із заінтересованою особою.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутство передбачено, що заінтересованими особами стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
Позивач вказує, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновниками ТОВ "Вінницяагропроектбуд" є: ОСОБА_4 - директор, ОСОБА_3 - заступник директора, ОСОБА_2 - заступник директора. При цьому, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є членами сім'ї, дружиною та чоловіком.
Разом з тим, ні вказаного витягу з ЄДР, ні доказів перебування у шлюбі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , ні інших доказів (наказ, статут, первинні документи, тощо) для підтвердження вказаних обставин позивачем надано не було.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів, а судом не встановлено, що спірні договори укладені заінтересованими особами.
Разом з тим, сам лише факт укладення спірних правочинів із заінтересованими особами, за відсутності порушення прав боржника та кредиторів не може бути підставою для визнання правочинів недійсним.
Колегія суддів зазначає, що Кодексом України з процедур банкрутства визначено окремі випадки коли заінтересована особа стосовно боржника обмежується у реалізації своїх прав по відношенню до незаінтересованих осіб. Однак, Кодекс не виключає участь такої особи у справі в цілому, у деяких випадках навпаки встановлює додаткові умови (вимоги) для їх участі (напр. ч.ч. 1-4 ст. 4 КУзПБ).
Як вже було зазначено судом вище, оспорювані договори не передбачали виведення майна боржника на користь заінтересованої особи, реалізації його за необґрунтованими цінами, прийняття на себе очевидно невигідних зобов'язань. Цільове призначення отримання фінансової допомоги передбачало поповнення обігових коштів боржника. Суд враховує, що умови повернення фінансової допомоги не створювали привілейованих умов для позикодавців - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Суд враховує, що надання фінансової допомоги з боку незаінтересованих осіб є маловірогідним та економічно необґрунтованим. Лише сам факт укладення оспорюваного договору з заінтересованою особою не може оцінюватись судом як факт укладення фраудаторної угоди.
Таким чином, в контексті положень ст. 42 КУзПБ умовою визнання недійсним договору боржника із заінтересованою особою, є завдання шкоди правам боржника або кредиторів. Проте судом не було встановлено порушення прав боржника або кредиторів внаслідок укладення спірних правочинів, оскільки, як зазначалося вище, боржник жодних коштів за спірними договорами не сплачував, не взяв на себе грошового зобов'язання, внаслідок чого став неплатоспроможним та внаслідок чого виконання зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.
Враховуючи наведене, відсутні підстави для визнання недійсними спірних правочинів, як таких, що укладені боржником з заінтересованими особами на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 42 КУзПБ.
Колегія також бере до уваги, що провадження у справі №902/25/24 про банкрутство ТОВ "Вінницяагропроектбуд" відкрито 23.02.2024, а тому частина спірних договорів укладена за рамками трирічного "підозрілого" періоду, а саме: договір новації від 15.01.2020, договір поворотної фінансової допомоги №15/01-2020 від 15.01.2020, договір поворотної фінансової допомоги №20/08-2020 від 20.08.2020, договір поворотної фінансової допомоги №15/12 від 15.12.2020, договір поворотної фінансової допомоги №1 від 12.01.2021.
При цьому, посилання скаржника на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 28.10.2024 про витребування доказів та клопотання від 12.11.2024 про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки наведені позивачем причини пропуску процесуального строку на подання даного клопотання не є поважними, а залежали виключно від поведінки/дій позивача, а тому місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення такого строку та, як наслідок, правомірно залишив клопотання про витребування доказів без розгляду з огляду на положення ч. 2 ст. 207 ГПК України.
Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 від 05.06.2024 про забезпечення доказів у справі №902/25/24, оскільки дана заява не є безпосередньо пов'язаною з процедурою банкрутства, а стосувалася позовного провадження (справи №902/25/24(902/686/24)), то колегія суддів зазначає, що заява про забезпечення доказів від 05.06.2024 була подана ОСОБА_1 в межах справи №902/25/24 про банкрутство ТОВ "Вінницяагропроектбуд". При цьому, позивач, звертаючись до суду 18.06.2024 з даним позовом не був позбавлений права на подачу даної заяви разом з позовною заявою для її розгляду в межах позовного провадження.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 13 грудня 2024 року у справі №902/25/24(902/686/24) залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений "09" квітня 2025 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Гудак А.В.