вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" квітня 2025 р. Справа№ 910/1848/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Тищенко О.В.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 08.04.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023
у справі № 910/1848/23 (суддя - Бойко Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"
до Державного підприємства "Гарантований Покупець"
про стягнення 1 154 084 209,81 грн.,
та за зустрічним позовом Державного підприємства "Гарантований Покупець"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"
про тлумачення пункту договору,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (надалі - позивач за первісним позовом, ТОВ Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Державного підприємства "Гарантований Покупець" (далі - відповідач за первісним позовом, ДП "Гарантований Покупець") про стягнення борг у розмірі 170 410 571,37 грн, який виник у період з по 01.02.2023, борг у розмірі 661 243 631,14 грн, який виник у період з 01.02.2023 по 01.04.2023, пеню у розмірі 201 710 253,69 грн, 3% річних у розмірі 17 626 997,08 грн та інфляційні втрати у розмірі 103 092 756,53 грн (відповідно до заяви про зміну предмету позову від 19.04.2023).
В свою чергу, Державне підприємство "Гарантований Покупець" (далі - позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами про тлумачення абзацу 1 пункту 16 Договору №2298/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг від 15.09.2021 щодо неможливості нарахування пені за несвоєчасне внесення першого-п'ятого платежів згідно п. 7 даного договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" до Державного підприємства "Гарантований Покупець" про стягнення 1 154 084 209,81 грн відмовлено повністю. Судові витрати на оплату судового збору за подачу первісного позову покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія". В задоволенні зустрічного позову Державного підприємства "Гарантований Покупець до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про тлумачення пункту договору відмовлено повністю. Судові витрати на оплату судового збору за подачу зустрічного позову покладено на Державне підприємство "Гарантований Покупець".
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 в частині відмови у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" до Державного підприємства "Гарантований Покупець". Ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований Покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" заборгованість за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг №2301/02/21 від 15.09.2021 року в розмірі 831 654 202,51 грн та стягнути з Державного підприємства "Гарантований Покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" пеню в розмірі 201 710 253, 69 грн, 3% річних у розмірі 17 626 997, 08 грн та інфляційні витрати у розмірі 103 092 756,53 грн.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що Договором №2298/02/21 від 15.09.2021 жодних відкладальних обставин для оплати послуг не передбачено, натомість чітко визначено етапи та строки оплати таких послуг.
Апелянт вказує, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" перед ДП "НАЕК "Енергоатом" зумовлена самим Державним підприємством "Гарантований Покупець".
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що до 26.04.2022 постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №332 містила лише рекомендацію учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування штрафних санкцій, тому ним було заявлено до стягненню пеню, нараховану до 26.04.2022.
Скаржник вказує, що сам факт військової агресії проти України не звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, в той час як Державне підприємство "Гарантований Покупець" письмово не повідомляло позивача за первісним позовом про настання форс-мажорних обставин.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 скасовано в частині первісних позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення яким: "Закрити провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований Покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" заборгованості за Договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг №2301/02/21 від 15.09.2021 у розмірі - 831 654 202, 51 грн. Первісні позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований Покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (10003, м. Житомир, майдан Перемоги, 10, код ЄДРПОУ 42095943), 3 % річних у розмірі - 17 220 500, 33 грн, інфляційних нарахувань у розмірі - 88 699 587,55 грн та 763 168,56 грн судового збору за подання позову. В іншій частині в задоволенні первісних позовних вимог відмовити.". Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований Покупець" судовий збір за подання апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду від 28.01.2025 Касаційну скаргу державного підприємства "Гарантований покупець" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 910/1848/23 скасовано, справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Верховний Суд скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду зазначив, що ДП "Гарантований Покупець" у письмових поясненнях від 21.08.2024 в апеляційній інстанції вказувало на те, що після зміни прогнозованого обсягу послуг на фактичний неправомірним є нарахування 3% річних та інфляційних втрат на прогнозовану вартість послуги, оскільки з дати акта у відповідача відсутнє зобов'язання щодо оплати таких коштів.
Водночас апеляційний господарський суд, зазначивши у мотивувальній частині оскаржуваної постанови про те, що розрахунок позивача є арифметично правильним, не перевірив доводи ДП "Гарантований Покупець" щодо бази нарахування для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат після заміни прогнозного обсягу послуг на фактичний; не встановив, за який період (до якого моменту) здійснено нарахування на планові обсяги.
Суд апеляційної інстанцій не взяв до уваги зазначеного та всупереч вимогам норм процесуального права не в повній мірі з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, не дослідив усіх наданих учасниками справи доказів та не надав їм належну правову оцінку у контексті нарахування зазначених сум.
Під час первісного розгляду справи апеляційним судом, 07.09.2023 (згідно дати звернення до відділу документального забезпечення) від відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, відповідно до яких відповідач за первісним позовом заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи про те, що з аналізу пп. 2 п. 8 Положення та пп. 1 п. 12 Договору очевидним є те, що при розгляді питання чи мала місце відкладальна обставина, передбачена вказаними вище нормами Положення та Договору изначальне значення має факт заборгованості ПУП за товарну продукцію (електричну енергію (стандартний продукт BASE M в розумінні Положення) перед ДП НАЕК «Енергоатом», а не процедура яка передувала закупівлі електричної енергії. Те, чи відбувалась закупівля електричної енергії за відповідні періоди на електронному аукціоні чи за спрощеною процедурою без проведення аукціону жодним чином не впливає на розрахунки сторін за Договором, а отже і на відкладальну обставину. Ключовим при вирішенні питання чи мала місце дія відкладальної обставини у даному випадку є виключно факт наявності або відсутності заборгованості у Позивача за електричну енергію придбану у ДП «НАЕК «Енергоатом» на виконання ПСО.
21.08.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення до яких додано контррозрахунок інфляційних втрат, який вмотивовано тим, що неправомірно нараховувати 3% річних та інфляційні втрати, якщо боргу у розмірі між прогнозним обсягом та фактичним немає і Гарантований покупець після визначення обсягу фактично наданої послуги у розмірі меншому ніж прогнозований, не має зобов'язання по сплаті грошових коштів у прогнозному обсязі та навпаки у Позивача виникає обов'язок повернути надлишково сплачені грошові кошти (різницю). Наведене вище дає підстави для нелогічного висновку, що Позивач просить суд стягнути його матеріальні втрати як кредитора від знецінення грошових коштів на які він не має права оскільки наданий ним прогнозний обсяг послуги у відповідний розрахунковий місяць є меншим фактичному та відповідно він не має об'єктивного права на отримання різниці між прогнозних обсягом послуги та її фактичним розміром
Державне підприємство "Гарантований Покупець" вказує, що після заміни прогнозного обсягу послуг на фактичний, неправомірним є нарахування 3% річних та інфляційних втрат на прогнозну вартість послуги, оскільки з дати Акту у Відповідача відсутнє зобов'язання щодо оплати цих коштів.
Відповідач за первісним позовом зазначає, що на п'ятий платіж, який відповідно до умов Договору здійснюється у строк до 21 (включно) числа розрахункового не може нараховуватися інфляція за поточний місяць, а також не може нараховуватися на четвертий платіж, який відповідно до умов Договору здійснюється у строк до 15 (включно) числа розрахункового місяця, якщо у відповідному місяці 30 днів та менше (у випадку лютого), а також у випадку коли 15 число припадає на вихідний/святковий, оскільки у такому разі прострочення не триває більше 15 днів, а або дорівнює 15 днів, або є ще менш тривалим
09.10.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від відповідача за первісним позовом надійшли письмові пояснення до яких додано контррозрахунки 3% річних та інфляційних втрат по кожному місяцю окремо, а саме за період березень 2022 року - березень 2023 року, включно, зведена інформація щодо кожного місяця окремо та порівняльна таблиця.
01.11.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від скаржника надійшли додаткові пояснення, до ких останнім додано свій контрозрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який вмотивовано тим, що до методики розрахунку інфляційних втрат, запропонованої Відповідачем, позбавляє Позивача його законного права, передбаченого п. 16 Договору та гарантованого законодавством, на отримання 3% річних та інфляційних втрат. За вказаних обставин, враховуючи специфіку Договору, єдиним можливим способом забезпечення реалізації порушеного права Позивача є нарахування інфляційних втрат пропорційно до суми простроченого зобов'язання.
04.11.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача, які обгрунтовані тим, що твердження Позивача про те, що здійснений контррозрахунок за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон" є невірним - спростовуються наведеним вище та є лише суб'єктивною оцінкою Позивача, яка до того ж є суперечливою, з огляду на те, що сам Позивач здійснив розрахунки, які додав до Письмових пояснень від 01.11.2024 року за допомогою цього ж інструменту, однак з невірними вихідними даними, які не відповідають обставинам справи.
Державне підприємство "Гарантований Покупець", в обґрунтування своїх пояснень вказує, що фактично скаржником наразі заявляються вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 94 564 124, 55 грн, з яких: 14 722 281, 57 грн - 3% річних та 79 841 842, 98 грн - інфляційних втрат з безпідставним застосуванням індексу інфляції березня 2023, у той час, як відповідно до заяви про збільшення позовних вимог та розрахунку, які були подані Позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції індекс інфляції за березень 2023 року Позивачем не застосовувався, про що зазначено нижче року (без урахування індексу інфляції березня 2023 року - 83 010 127,02 грн, з яких: 4 722 281,57 грн - 3% та 68 287 845,45 грн - інфляційних втрат).
Відповідач за первісними позовом звертає увагу суду, що відповідно до Заяви про збільшення позовних вимог, яка була подана до суду першої інстанції та прийнята судом, Позивач заявляв про наявність інфляційних втрат у розмірі 26 127 607, 92 грн за період січеньберезень 2023 року, що майже у 4,5 разів більше ніж у відповідності до його ж розрахунку доданого до письмових пояснень від 01.11.2024.
За наслідками проведення перерозподілу справи №910/1848/23, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2025 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 прийнято справу №910/1848/23 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 у судовому засіданні 26.03.2025.
03.03.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронного зв'язку) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" надійшла заява до якої додані розрахунки до матеріалів справи №910/1848/23.
Вказана заява обґрунтована тим, що за сукупністю належних та допустимих доказів наданих позивачем та відсутністю наданих суду доказів з боку відповідача про те, що зобов'язання зі сплати планових платежів існує лише до останнього дня розрахункового місяця, наведений відповідачем контррозрахунок є таким, що розрахований з порушенням умов Договору.
21.03.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронного зв'язку) від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" адвоката Приведьона Віталія Миколайовича до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" адвоката Приведьона Віталія Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 26.03.2025.
Колегією суддів, у судовому засіданні 26.03.2025 оголошувалась перерва до 08.04.2025.
У судове засідання, що відбулось 08.04.2025 з'явились представники позивача та відповідача, надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.09.2021 з метою виконання спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на період з 01 жовтня 2021 року до 30 квітня 2023 року з метою надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник універсальних послуг) та Державним підприємством "Гарантований Покупець" (замовник) укладено Договір №2298/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (надалі - Договір).
У відповідності до п. 1 Договору постачальник зобов'язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, а замовник зобов'язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 (зі змінами).
Строк надання послуг - з 01.10.2021 по 31.03.2023 (п. 3 Договору в редакції Додаткової угоди №2230/02/22 від 31.10.2022).
Пунктом 7 Договору передбачено, що оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника таким чином:
перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
п'ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п'яти платежів.
У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного/святкового дня.
Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозованої вартості за розрахунковий місяць (сума перших п'яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.
Згідно п. 10 Договору факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг.
У пункті 16 Договору сторонами було погоджено, що у разі порушення замовником зобов'язань щодо строків оплати наданих послуг він сплачує постачальнику послуг пеню у розмірі 0,1 відсотка розміру платежу, за яким допущено прострочення оплати (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на день розрахунку), за кожен день прострочення. Замовник звільняється від відповідальності, передбаченої цим пунктом договору, у разі несвоєчасної та/або неповної оплати виробниками гарантованому покупцю наданих послуг відповідно до пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 (зі змінами).
Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються законодавством, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії" (п. 29 Договору).
Відповідно п. 34 Договору (в редакції Додаткової угоди №2230/02/22 від 31.10.2022) цей договір набирає чинності з 15.09.2021 та діє до 31.03.2023.
Спір за первісним позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) виник за твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" через неналежне виконання Державним підприємством "Гарантований Покупець" своїх зобов'язань з оплати наданих позивачем за первісним позовом згідно Договору у період з грудня 2022 року по 01.04.2023 послуг, у зв'язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 831 654 202,51 грн.
Спір у справі за зустрічним позовом виник, (за твердженнями Державного підприємства "Гарантований Покупець") через різне тлумачення сторонами умов абзацу 1 пункту 16 Договору, оскільки відповідач за зустрічним позовом вважає, що пеня підлягає нарахуванню також за прострочення сплати попередньої оплати за послуги, в той час як позивач за зустрічним позовом вважає, що пеня підлягає нарахуванню лише на суму боргу з оплати вже наданих послуг.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Житомирська обласна енергопостачальна компанія" обгрунтовано тим, що Державним підприємством "Гарантований Покупець" у 2022 році неналежно виконувались свої зобов'язання з оплати наданих позивачем згідно Договору №2298/02/21 про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг від 15.09.2021 послуг, у зв'язку з чим у відповідача станом на 01.02.2023 виник борг у загальному розмірі 694 572 627,49 грн.
Позовні вимоги Державного підприємства "Гарантований Покупець" обгрунтовано тим, що згідно пункту 16 Договору №2298/02/21 від 15.09.2021 підставою для нарахування пені може бути порушення замовником зобов'язань щодо строків оплати наданих послуг, в той час як розрахунки за першими п'ятьма етапами здійснюються до моменту, коли послуги ще не надані, акти приймання-передачі послуг не підписані, отже за несвоєчасність оплат за вказаними етапами взагалі не передбачено нарахування пені.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" до Державного підприємства "Гарантований Покупець" про стягнення 1 154 084 209,81 грн. відмовлено повністю. Судові витрати на оплату судового збору за подачу первісного позову покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія". У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що у даному випадку відповідачем за первісним позовом не було прострочено виконання свого зобов'язання та відповідно у позивача не було порушеного права, відтак суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про стягнення з Державного підприємства "Гарантований Покупець" боргу з оплати послуг є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції вказав. що в межах справи №910/1848/23 судом встановлено, що Державним підприємством "Гарантований Покупець" не було порушено строку оплати послуг за Договором, а відтак відсутні правові підстави для нарахування йому Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" пені. Оскільки, судом не встановлено підстав для нарахування пені, то відсутня необхідність у тлумаченні даної умови Договору.
Стосовно первісних позовних вимог, які є предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом пункту першого частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Так, сторонами не заперечується факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на підставі Договору у період з грудня 2022 року по 01.04.2023 Державному підприємству "Гарантований Покупець" послуг загальною вартістю 831 654 202,51 грн.
Більше того, обсяг та вартість наданих позивачем за первісним позовом послуг визнається Державним підприємством "Гарантований Покупець", оскільки на дату вирішення даного спору судом першої інстанції дані послуги були оплачені відповідачем за первісним позовом (як шляхом перерахунку коштів, так і шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог), на підтвердження чого Державним підприємством "Гарантований Покупець" було долучено до своїх клопотань про закриття провадження відповідні докази.
У своїх заявах по суті спорів за первісним та зустрічним позовами Державне підприємство "Гарантований Покупець" не заперечував наявність та обсяг грошових зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", однак вказувало, що строк їх виконання не настав.
Частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином до умов договору та вимог цього Кодексу. Інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 7 Договору сторонами було погоджено, що оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника таким чином:
перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
п'ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозованої вартості послуг (з податком на додану вартість);
шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п'яти платежів.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" вважає, що саме у встановлений п. 7 Договору строк Державне підприємство "Гарантований Покупець" повинне було оплачувати послуги, однак порушило визначені даною умовою Договору терміни.
Державне підприємство "Гарантований Покупець" заперечує порушення ним термінів оплати послуг та вказує, що у зв'язку з наявністю у Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" боргу перед Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", то строк виконання відповідачем за первісним позовом своїх грошових зобов'язань за Договором не настав.
За приписами ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
Статтею 213 Цивільного кодексу України визначено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Судом враховано, що укладений сторонами Договір не є класичним договором у сфері господарських/цивільних правовідносин, оскільки даний договір укладений з метою забезпечення в першу чергу публічного інтересу - забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, а фактично стосується забезпечення доступності електричної енергії для фізичних осіб (побутових споживачів).
Відтак, для забезпечення фізичних осіб електричною енергією державою було створено механізм, роботу якого визначено у Положенні про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 (надалі - Положення).
Судом також враховано, що з часу запровадження механізму покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії (з 2019 року) концепція функціонування та оплат двічі змінювалась (у 2021 році та у 2022 році).
Так, на початку функціонування механізму покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії у 2019 році мала місце "товарна" модель покладення спеціальних обов'язків (надалі - ПСО): на виконання вимог статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" Положенням на державних виробників (Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Приватне акціонерне товариство "Укргідроенерго") були покладені спеціальні обов'язки на ринку щодо обов'язкового продажу визначених положенням відсотків прогнозного обсягу відпуску електричної енергії, затвердженого у прогнозному балансі об'єднаної енергетичної системи України на відповідний місяць, за двосторонніми договорами на електронних аукціонах Державному підприємству "Гарантований Покупець" за ціною, значно нижчою за ринкову. Торги відбувались на спеціальних сесіях Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична біржа".
З 01.10.2021 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 №859 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 року №483 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" "товарна" модель функціонування системи ПСО була змінена на "фінансову": Положення передбачало надання Державним підприємством "Гарантований Покупець" послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів державним виробникам (Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Приватному акціонерному товариству "Укргідроенерго"), обсяг якої розраховується відповідно до Методики розрахунку вартості послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, що надається Державним підприємством "Гарантований Покупець" виробнику електричної енергії
Одночасно постачальники універсальних послуг придбавали у Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на електронних аукціонах електричну енергію для постачання побутовим споживачам в обсязі їх мінімального споживання за період М-3, де М - розрахунковий місяць;
Таким чином, за "фінансової" ПСО виробники (Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Приватне акціонерне товариство"Укргідроенерго"):
- реалізовують електричну енергію на ринку за вільними (ринковими) цінами;
- купують послугу у Державного підприємства "Гарантований Покупець":
Державне підприємство "Гарантований Покупець":
- купує послуги у постачальників універсальних послуг;
- отримує кошти від виробників за надану послугу Державного підприємства "Гарантований Покупець" пропорційно обсягам електричної енергії, проданим виробниками відповідно до Методики;
Постачальники універсальних послуг (яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"):
- купують електричну енергію у ДП "НАЕК "Енергоатом" для постачання побутовим споживачам в обсязі їх мінімального споживання за період М-3;
- купують електричну енергію для постачання побутовим споживачам в обсязі їх споживання на ринку за вільними цінами;
- здійснюють постачання електричної енергії споживачам за встановленим тарифом для населення (1,48 грн. без ПДВ);
- різницю виставляють Державному підприємству "Гарантований Покупець", як послугу.
Така модель функціонувала до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України.
Однак через військову агресію Російської Федерації проти України, що мало своїм наслідком захоплення Запорізької АЕС та Каховської ГЕС, ракетні обстріли об'єктів енергетики та виникнення необхідності відновлення об'єктів генерації, виробничі потужності Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" значно зменшились, як і дохід від експортного ПСО, тому сплата виробниками Державному підприємству "Гарантований Покупець" послуг стала значним фінансовим тягарем, у зв'язку з чим з метою забезпечення купівлі-продажу електричної енергії постачальникам універсальних послуг в особливий період, відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 21.03.2022 №132 державним виробникам (ДП "НАЕК "Енергоатом" та ПАТ "Укргідроенерго") дозволили здійснювати продаж електричної енергії Державному підприємству "Гарантований Покупець" у обсягах, визначених відповідно до наказу, за двосторонніми договорами без проведення електронних аукціонів, за ціною, що склалася на ринку "на добу наперед" у відповідну годину постачання.
Таким чином, внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, на період воєнного стану функціонує змішана модель ПСО, яка містить елементи як "товарної", так і "фінансової".
Отже, Державне підприємство "Гарантований Покупець" повинне компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (постачальнику універсальних послуг) різницю між вартістю витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на придбання електричної енергії та її постачання побутовому споживачу, та вартістю електричної енергії, яка була поставлена побутовим споживачам за затвердженим державою тарифом для населення. В свою чергу, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" повинне постачати постачальникам універсальних послуг електричну енергію для побутових споживачів за фіксованими цінами та сплачувати Державному підприємству "Гарантований Покупець" вартість послуги гарантованого покупця. А постачальник універсальних послуг повинен оплачувати виробнику електричної енергії поставлену електричну енергію.
Із наведеного вбачається, що в даному випадку фактично кошти перераховуються по ланцюгу (колу) - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" повинне сплачувати кошти Державному підприємству "Гарантований Покупець" вартість послуги гарантованого покупця, Державне підприємство "Гарантований Покупець" повинне компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (постачальнику універсальних послуг) витрати на постачання електроенергії побутовим споживачам за тарифом для населення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" повинне сплачувати Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" поставлену електричну енергію.
При цьому, укладення між Державним підприємством "Гарантований Покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" договору про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, є неможливим без укладення між (в даному випадку) Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Державним підприємством "Гарантований Покупець" договору про надання послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (п.п. 1) п. 7, п.п. 1) п. 8 Положення).
Наведене свідчить про пов'язаність вказаних осіб між собою грошовими зобов'язаннями один перед одним в силу специфіки ринку забезпечення електроенергією побутових споживачів.
Наведене також підтверджується тим, що у п. 1 Договору Державним підприємством "Гарантований Покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" було чітко визначено, що оплата послуг постачальника універсальних послуг здійснюється на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483 (зі змінами).
Тобто, сторони чітко усвідомлювали та погоджувались на те, що оплата за Договором регулюються не лише умовами спірного договору, а й нормативно-правовим актом, який може змінюватись. Посилання у п. 1 Договору на Положення "зі змінами", на думку суду, свідчить, що сторони усвідомлювали можливість (високу імовірність) зміни норм Положення під час дії Договору та відповідно погоджувались з регулюванням своїх правовідносин згідно чинної редакції Положення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості, суд першої інстанції керувався тим, що матеріалами справи підтверджується існування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" перед Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" боргу в спірний період, а відтак строк виконання Державним підприємством "Гарантований Покупець" обов'язку з оплати Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" послуг за Договором не настав.
Проте, колегія суддів не погоджується із даними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Згідно з п. 8 договору фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником універсальних послуг відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних даних.
За умовами під пп. 1 п. 12 договору постачальник має право отримувати оплату вартості послуг з урахуванням вимог підп. 2 п. 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
Замовник зобов'язаний здійснювати в повному обсязі оплату послуг у порядку, визначеному п. 7 цього договору (п. 13 договору).
Водночас, не погоджуючись з висновком суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а також про наявність відкладальної умови у визначенні строку оплати вартості надання Підприємству послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, з урахуванням довідки ДП "НАЕК "Енергоатом", яка свідчить про наявність заборгованості Товариства перед ним, колегія суддів зазначає таке.
Підпунктом 2 п. 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ №483 від 05.06.2019, передбачено, що Гарантований покупець зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за поставлену електричну енергію згідно з п. 5 цього Положення.
Пункт 5 Положення до спеціальних обов'язків відносить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України", за результатами проведення електронних аукціонів у ДП "НАЕК "Енергоатом" стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні "об'єднаної енергосистеми України" ("бази") за період M-3, де M-розрахунковий місяць.
Системний аналіз наведених положень свідчить, що відкладальна обставина, на яку посилається як відповідач за первісним позовом так і суд першої інстацнії, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів.
У постанові від 25.01.2024 у справі №910/1294/23 Верховний Суд зазначив, що "суди попередніх інстанцій при застосуванні п. 5 Положення правильно встановили безпосередній зміст норми Положення та, відповідно, в межах своєї компетенції здійснили її буквальне тлумачення та застосування (а не довільне трактування як про це зазначає скаржник). Вказана норма носить визначений, недвозначний характер і її не можливо тлумачити без урахування її дійсного змісту (ширше, ніж буквальний текст), так як відповідне може призвести до безпідставного та довільного пристосування норми права до поточних фактичних правовідносин та відходу від її дійсного змісту. При цьому зміст положень наказу Міністерства енергетики України №114 від 13.03.2022 "Про забезпечення продажу електричної енергії операторам системи розподілу та постачальникам універсальних послуг" не можна розглядати як такий, що сам по собі скасовує, змінює чи відміняє дію норм Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 №483 (в редакції постанови КМУ від 11.08.2021 №859), враховуючи ієрархію правових актів між собою, зокрема, за суб'єктами нормотворення. Отже, висновки скаржника про те що, дією наказу Міністерства енергетики України №114 від 13.03.2022 не скасовується підп. 2 п. 8 Положення, є правильними, але при цьому він не врахував, що у спірних правовідносинах, врегульованих Положенням, також відсутні і підстави для зміни п. 5 того самого Положення відповідним наказом, що було враховано судами попередніх інстанцій у прийнятті рішення.".
Відповідач вибірково цитує висновки Верховного Суду у вказаній постанові та зазначає лише ті, у яких Верховний Суд погодився з його доводами "про те що, дією наказу Міністерства енергетики України №114 від 13.03.2022 не скасовується підп. 2 п. 8 Положення". Однак відповідач свідомо ігнорує ті висновки, у яких Верховний Суд зазначив, що "він не врахував, що у спірних правовідносинах, врегульованих Положенням, також відсутні і підстави для зміни п. 5 того самого Положення відповідним наказом".
У цій же постанові Верховний Суд виснував: "Отже, системний аналіз зазначених вище положень свідчить про правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за результатами проведення електронних аукціонів, наявність якої не було доведено відповідачем.".
У матеріалах справи, що розглядається, відсутні докази наявності у позивача заборгованості перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за електричну енергію, закуплену саме за результатами проведення електронних аукціонів, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов до передчасних висновків про відмову в задоволенні позовних вимог у частині основної заборгованості.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи та не заперчується сторонами, що як на момент проголошення рішення судом першої інстанції, так і на момент апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, відповідачем за первісним позовом заборгованість у розмірі - 831 654 202, 51 грн погашена, у зв'язку із чим відповідач неодноразово подавав до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у відповідній частині.
Судом першої інстанції зазначено, що сплата Державним підприємством "Гарантований Покупець" коштів на виконання своїх зобов'язань за Договором у межах визначеного цим договором та Положенням строку, у даному випадку, не є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" пред'явило позов до закінчення строку на оплату послуг, визначеного Договором та Положенням, а відтак простроченого боргу не існувало саме на момент подання даного позову.
Проте, як встановлено колегією суддів вище, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості є обґрунтованими, а тому колегія суддів констатує про наявність правових підстав для закриття провадження у відповідній частині, у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предметом спору є об'єкт спірних правовідносин, тобто благо, відносно якого виникає спір між позивачем і відповідачем.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 831 654 202, 51 грн. заборгованості.
Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 201 710 253,69 грн., колегія суддів дійшла наступних висновків.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив зобов'язання за договором у частині своєчасного повернення позивачу грошових коштів у розмірі 831 654 202, 51 грн.
Укладеним сторонами Договором передбачена відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання за Договором у вигляді пені.
У зв'язку із порушенням строків повернення коштів позивачем нараховані та заявлені до стягнення 201 710 253,69 грн пені.
За приписами ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Статтею 17 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об'єднання, а також громадяни зобов'язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Статтею 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
25.02.2022 НКРЕКП прийнято постанову № 322 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану".
Постановою НКРЕКП № 413 від 26.04.2022 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766" доповнено пункт 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 підпунктом 16, який встановлює, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано такі настанови: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", визначено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг регулятор: приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Отже, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язкові до виконання.
Постанову прийнято відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, введеним відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженим Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 вказала, що постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Враховуючи докази у справі в їх сукупності та наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів дішла висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі - 201 710 253,69 грн.
Так, предметом нового розгляду у суді апеляційної інстанції були позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до поданої до суду першої інстанції 19.04.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв'язку) заяви про зміну предмету позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія, посилаючись на часткову оплату відповідачем боргу, що виник у 2022 році, просив суд першої інстанції стягнути з Державного підприємства "Гарантований Покупець" борг у розмірі 170 410 571,37 грн, який виник у період з по 01.02.2023, борг у розмірі 661 243 631,14 грн, який виник у період з 01.02.2023 по 01.04.2023, пеню у розмірі 201 710 253,69 грн, 3% річних у розмірі 17 626 997,08 грн та інфляційні втрати у розмірі 103 092 756,53 грн.
Вказана заява, з врахуванням того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" про зміну предмету позову відповідає вимогам ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції була прийнята до розгляду. Процесуальні документи Державного підприємства "Гарантований Покупець" не містять доводів щодо безпідставності прийняття вказаної заяви до розгляду судом першої інстанції.
Таким чином, враховуючи вказівки Верховного Суду та доводи скаржника про безпідставність розміру 3% річних та інфляційних втрат, заявлених у суді першої інстанції, відповідно до заяви про зміну предмету позову від 19.04.2023, колегією суддів відхиляються, як такі що не заслуговують на увагу, оскільки вказана заява була прийнята до розгляду судом першої інстанції та вказані суми 3% річних були предметом розгляду, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції під час первісного апеляційного перегляду. Була врахована судом апеляційної інстанції під час первісного розгляду, а доводи відповідача, за своєю суттю, зводять до не згоди з періодами нарахування та сумами таких нарахувань.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, - У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України, - неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 550 Цивільного кодексу України, - право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач допускав прострочення виконання своїх обов'язків щодо термінів поетапної оплати планової вартості отриманої послуги у 2022-2023 році, у зв'язку з чим Позивач реалізує своє право, передбачене п. 16 Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Верховний Суд у постанові від 01.09.2022 у справі № 910/9544/19 зазначив, що частиною другої статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Верховний Суди в постановах від 26.05.2022 у справі № 902/186/21 та від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 виклав свої висновки щодо застосування ст. 625 ЦК України, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої палати ВС від 19.06.2019 у справах №№703/2718/16-ц та 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону).
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007. Нарахування інфляції починає здійснюватися з наступного дня, після того, як грошове зобов'язання має бути виконане, а закінчується днем, який передував даті погашення боргу.
Водночас, з врахуванням викладеного, існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі зокрема, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць або присутнє поступове погашення боргу.
Судом застосуовується формула розрахунку інфляційних збитків у разі часткового помісячного погашення суми основного боргу за статтею 625 ЦК України, яку впровадив Касаційний господарський суд Верховного Суду у постанові від 24.09.2020 року у справі № 915/2095/19.
При зменшенні суми боргу в конкретному місяці на певну суму не враховується сума боргу на початок розрахункового періоду Х, помножена на індекс інфляції у цьому місяці, від добутку віднімається сума погашення. Математична формула: Х * і¬1 - 100 грн = ЗБ, де Х - залишок боргу на початок розрахункового періоду, і¬1 - офіційно встановлений індекс інфляції в розрахунковому місяці, 100 грн - умовна сума погашення боргу в цьому місяці, ЗБ - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції в цьому місяці і часткового погашення боргу в цьому ж місяці). А за наступний місяць базової сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць (ЗБ згідно з формулою), який помножується на індекс інфляції за цей місяць, і із зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості в поточному місяці. Якщо борг не погашався кілька місяців поспіль, залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду (ЗБ) помножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого відбувалося погашення боргу, і ділиться на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості з остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, що залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Таким чином, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Тобто, методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити у даній справі, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
При з'ясуванні наявності підстав для нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов'язується строк виконання грошового зобов'язання, дослідити обставини виконання зобов'язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та встановити період у часі, упродовж якого сталося прострочення боржника у виконанні зобов'язання перед кредитором.
Таким чином, при проведенні розрахунку потрібно брати до уваги, що оплата по Договору повинна здійснюватися 5-ма платежами, період між якими становить менше 15 днів. Таким чином, неминучою є зміна бази нарахування кожні декілька днів, що унеможливлює застосування методики нарахування, застосованої Відповідачем.
За висновком суду апеляційної інстанції, з врахуванням вказівок Верховного Суду по данній стправі та у справах з аналогічною правовою проблематикою, застосування методики розрахунку інфляційних втрат, запропонованої Відповідачем, позбавляє Позивача його законного права, передбаченого п. 16 Договору та гарантованого законодавством, на отримання 3% річних та інфляційних втрат. За вказаних обставин, враховуючи специфіку Договору, єдиним можливим способом забезпечення реалізації порушеного права Позивача є нарахування інфляційних втрат пропорційно до суми простроченого зобов'язання
Перевіривши, за вказівками Верховного Суду, наданий відповідачем за первісним позовом контррозрахунок в частині нарахування 3% річних та інфляційних витрат, суд апеляційної інстанції дійшов з врахуванням викладених обставин, дійшов висновку що він є невірним, містить методичні та арифметичні помилки.
Відповідачем за первісним позовом в контррозрахунках, які подані під час первісного апеляційного провадження, містять відмінності у розрахунках за оні тіж самі періоди, невірно розраховано кількість днів прострочення, невірно виконано арифметичні дії, які суперечать одне одному.
За висновком суду апеляційної інстанції, з врахуванням вказівок Верховного Суду та встановлених обставин розрахунок 3 % річних (ст. 625 ЦК України) виконується за формулою: сума санкції = С х 3 х Д / 365 / 100, де С - сума заборгованості; Д - кількість днів прострочення.
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Враховуючи вказівки Верховного Суду та встановлені обставин у даній справі, припиняючи нарахування 3% річних на суму заборгованості по 1 - 5 платежах в останній день відповідного місяця, ДП "Гарантований покупець" не враховує, що в порушення умов договору грошове зобов'язання не виконане належним чином та, в розумінні ст. 598, 599 ЦК України, не є припиненим, тому безпідставним є припинення застосування передбаченої ст. 625 ЦК України відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів заборгованості позивача перед ДП "НАЕК "Енергоатом" за придбану за результатами проведення електронних аукціонів електричну енергію, у відповідача відсутні підстави для посилання на положення підпункту 2 п. 8 Положення про ПСО, як на відкладальну обставину.
Таким чином, з врахуванням вказівок Верховного Суду та встановлених обставин у даній справі, перевіривши розрахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" щодо нарахування заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів встановила вірність наявного в матеріалах справи розрахунку позивача за первісним позовом наданим до суду апеляційної інстанції 01.11.2024.
Водночас, колегія суддів зазначає, що розрахунок 3% річних у розмірі 17 220 500, 33 грн та інфляційних нарахувань у розмірі - 88 699 587,55 грн є арифметичним підтвердженням сум 3% річних та інфляційних втрат заявлених до стягнення з відповідача за позовними вимогами прийнятими судом першої інстанції до розгляду відповідно до заяви про зміну предмету позову від 19.04.2023.
Враховуючи все вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а тому з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" підлягає до стягненню 3% річних у розмірі 17 220 500, 33 грн та інфляційних нарахувань у розмірі - 88 699 587,55 грн. В інший частині в задоволенні позову слід відмовити.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, обставинам справи, а також порушення норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 підлягає в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог скасуванню з прийняттям нового рішення у відповідній частині.
Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" у даній справі та скасування рішення місцевого господарського суду в частині первісних позовних вимог, з ухваленням нового рішення у відповідній частині про закриття провадження у справі в частині стягнення 831 654 202,51 грн та часткове задоволення первісних позовних вимог про стягнення з Державного підприємства "Гарантований Покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" 3 % річних у розмірі 17 220 500, 33 грн, інфляційних нарахувань у розмірі 88 699 587,55 грн. В іншій частині в задоволенні первісних позовних вимог відмовити, а в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 залишити без змін.
З урахуванням задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної та першої інстанції (судовий збір) покладаються на Державне підприємство "Гарантований Покупець" пропорційно задоволеним позовним вимогам в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2, 4 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 - задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/1848/23 скасувати в частині первісних позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення яким:
"Закрити провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований Покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" заборгованості за Договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг №2301/02/21 від 15.09.2021 у розмірі - 831 654 202,51 грн.
Первісні позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Гарантований Покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (10003, м. Житомир, майдан Перемоги, 10, код ЄДРПОУ 42095943), 3 % річних у розмірі - 17 220 500, 33 грн., інфляційних нарахувань у розмірі - 88 699 587,55 грн та 763 168,56 грн судового збору за подання позову.
В іншій частині в задоволенні первісних позовних вимог відмовити."
3. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований Покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (10003, м. Житомир, майдан Перемоги, 10, код ЄДРПОУ 42095943) 319 843,94 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 10.04.2025
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.В. Тищенко
О.М. Сибіга