вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"01" квітня 2025 р. Справа№ 911/2460/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 01.04.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 (повний текст рішення складено та підписано 05.12.2024)
у справі №911/2460/24 (суддя Колесник Р.М.)
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бф Енд Гх Тревел Рітейл ЛТД»
про стягнення 629 700, 00 грн,
Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бф Енд Гх Тревел Рітейл ЛТД» (далі за текстом - відповідач) про стягнення штрафу за Договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 80.1-14/1-27 від 09.09.2014 (далі за текстом - Договір) у розмірі 629 700 грн; зобов'язання відповідача виконати зобов'язання встановлені у підпункті 2.2.2 пункту 2.2 Договору, а саме: надати довідки про чистий дохід отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року та стягнення судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Договору щодо надання довідок про чистий дохід отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за спірний період, а тому позивач нарахував відповідачу 629 700,00 грн штрафу на підставі пункту 4.3 Договору.
Господарський суд Київської області рішенням від 27.11.2024 у справі №911/2460/24 у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено та не обґрунтовано, яке його право чи охоронюваний законом інтерес забезпечуватиметься наданням відповідачем довідок «про чистий прибуток» із нульовим показником, оскільки починаючи з 24.02.2022 відбулось повне припинення будь-якої діяльності з обслуговування літаків та пасажирів в аеропорту, що автоматично призвело до припинення торгівельної діяльності відповідача в орендованому ним приміщенні та, відповідно, будь-якої виручки, доходу від здійснення торгівельної діяльності магазину безмитної торгівлі відповідач отримувати не міг.
Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі №911/2460/24 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 629 700,00 грн штрафу та зобов'язати відповідача виконати зобов'язання встановлені у підпункті 2.2.2 пункту 2.2 Договору, а саме: надати довідки про чистий дохід отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального Закону, оскільки умови спірного Договору не містять положень про звільнення відповідача від обов'язку надання довідок про чистий дохід у випадку не здійснення ним господарської діяльності. Судом першої інстанції не було враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі №911/813/22 щодо необхідності подання довідок «про чистий дохід» належної форми, тоді як надані відповідачем листи за підписом Мегединюка І. не є такими довідками.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі №911/2460/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.01.2025 витребував з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2460/24; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі №911/2460/24.
Матеріали справи №911/2460/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 29.01.2025.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 03.02.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі №911/2460/24 залишив без руху.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 07.02.2025 у справі №911/2460/24 продовжив позивачу строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.02.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі №911/2460/24; розгляд апеляційної скарги призначив на 01.04.2025 о 13 год. 00 хв.
Згідно відзиву на апеляційну скаргу позивача відповідач заперечує проти її задоволення, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, оскільки позивачем не наведено, які саме порушення допустив суд першої інстанції. Як зазначає відповідач, спірний Договір не містить умов про надання довідок про чистий дохід з показником 0 у період нездійснення господарської діяльності. Крім того, відповідач зазначає, що довідки про чистий дохід за спірний період ним були надані.
Представник позивача у судовому засіданні 01.04.2025 підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі №911/2460/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.04.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі №911/2460/24 залишити без змін.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
11.06.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір №1576 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі за текстом - Договір оренди), за умовами пункту 1.1 якого відповідачу передано у користування частину приміщення №3.3.10, частину приміщення №3.2.60 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 68,7 кв. м., яке розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», що перебуває на балансі позивача (далі - Балансоутримувач).
Відповідно до пункту 1.2 Договору оренди майно передається в оренду з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі.
Цей Договір укладено строком (терміном) на 10 років, що діє з 11.06.2014 до 10.06.2024 включно. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором за умови наявності дозволу уповноваженого органу управління об'єктами державної власності, наданого на запит Орендодавця (пункти 10.1, 10.4 Договору оренди).
Доказів припинення Договору оренди учасниками справи суду не надано, отже, Договір оренди є чинним.
09.09.2014 позивачем (далі - Балансоутримувач) орендованого майна та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір, за умовами підпункту 1.1.1 пункту 1.1 якого встановлено, що Балансоутримувач надає, а Орендар отримує послуги, вказані в Таблиці № 1 цього Договору, а саме: забезпечення теплом (теплова енергія), забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем, прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів, сплата за які визначається від обсягу наданих послуг в місяць з урахуванням встановленої оплати за одиницю вимірювання щодо кожного виду послуг (пункти 1-4 Таблиці №1).
Пунктом 5 Таблиці № 1 підпункту 1.1.1 пункту 1 Договору передбачено, що Балансоутримувач надає, а Орендар отримує послуги з підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування, щомісячна плата за які встановлена в розмірі 18% від чистого доходу, отриманого від діяльності на орендованій площі, за мінусом орендної плати (без ПДВ), де: чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів у магазині безмитної торгівлі в орендованому приміщенні. Чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць. Орендна плата є плата, що нарахована за відповідний звітний місяць за користування орендованим приміщенням згідно Договору оренди. Щомісячна сплата розраховується за наступною формулою: Чистий дохід орендаря х 18% - орендна плата.
Підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 Договору визначено обов'язок Орендаря щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним надавати в бухгалтерію Балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Орендар несе відповідальність за вчасне надання Довідки про чистий дохід та достовірність даних в довідці.
Пунктом 4.3 Договору встановлено, що в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, Орендар зобов'язаний сплатити Балансоутримувачу штраф у розмірі 100,00 грн без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється Орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.
Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє до 10.06.2024. У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення або зміну умов Договору протягом одного місяця до закінчення строку його чинності. Договір вважається продовженим на кожен наступний місяць на тих самих умовах (пункти 6.1, 6.3 Договору).
Доказів припинення Договору учасниками справи суду не надано, отже, Договір є чинним.
Позивач у позові вказує, що відповідач у період з лютого 2022 року по вересень 2023 року довідки про чистий дохід не надавав, а тому позивач, керуючись положеннями пункту 4.3 Договору, виставив відповідачу рахунки-фактури про сплату штрафу за ненадання Довідок про чистий дохід на загальну суму 629 700,00 гривень за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року, а саме: № 897/770 від 18.08.2023 за період з лютого 2022 року по червень 2023 року (по 16.08.2023) на суму 466 200,00 грн; № 897/1240 від 09.11.2023 за період з 17.08.2023 по 09.11.2023 на суму 163 500,00 грн.
Рахунок-фактура № 897/770 від 18.08.2023, направлений позивачем на адресу відповідача 04.09.2023, а рахунок № 897/1240 від 09.11.2023, направлений 24.01.2024.
17.08.2023 на адресу позивача надійшли листи-довідки відповідача №№ 223, 224, 225, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238 від 07.08.2023; 05.09.2023 надійшла довідка № 298 від 29.08.2023; 08.09.2023 надійшла довідка №306 від 29.08.2023; 06.10.2023 надійшла довідка № 342 від 05.10.2023. Зазначені довідки не містять відомостей про чистий дохід, проте містять інформацію про нездійснення діяльності відповідача у орендованому приміщенні у зв'язку із припиненням діяльності позивача із початком повномасштабного вторгнення на територію України.
25.01.2024 позивачем направлено відповідачу засобами електронного зв'язку лист від 24.01.2024 № 03-22-45 Щодо надання інформації, в якому було зазначено, що надані довідки не можна вважати Довідками про чистий дохід та приймати в якості належного виконання умов Договору, у зв'язку з тим, що вони не містять вичерпної інформації про чистий дохід, а носять лише інформативний характер. У зазначеному листі проінформовано відповідача, що можливість виконання обов'язку, передбаченого підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 розділу 2 Договору не ставиться в залежність від відсутності чистого доходу та нульового/від'ємного показника його розміру. Тобто така обставина, як не проведення господарської діяльності в орендованому приміщенні не звільняє орендаря від обов'язку скласти та надати позивачу Довідку із занесенням до неї розміру чистого доходу, в тому числі нульового.
Спір виник через ненадання відповідачем позивачу довідок про чистий дохід відповідно до положень підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Договору, за невиконання якого пунктом 4.3 Договору передбачена відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 100,00 грн без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення.
Статтею 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина 1 статті 253 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідно до підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Договору Орендар зобов'язаний щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним надавати в бухгалтерію Балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Орендар несе відповідальність за вчасне надання Довідки про чистий дохід та достовірність даних в довідці.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що в разі несвоєчасного надання довідки про чистий дохід, Орендар зобов'язаний сплатити Балансоутримувачу штраф у розмірі 100,00 грн без урахування ПДВ за кожний календарний день прострочення. Сплата здійснюється Орендарем протягом 5 банківських днів після отримання рахунків.
Відповідач у період з березня 2022 року по вересень 2023 року довідки про чистий дохід не надавав, а тому позивач, керуючись положеннями пункту 4.3 Договору, виставив відповідачу рахунки-фактури про сплату штрафу за ненадання Довідок про чистий дохід за загальну суму 629 700,00 гривень за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року, а саме: № 897/770 від 18.08.2023 за період з лютого 2022 року по червень 2023 року (по 16.08.2023) на суму 466 200,00 грн; № 897/1240 від 09.11.2023 за період з 17.08.2023 по 09.11.2023 на суму 163 500,00 грн.
Рахунок-фактура № 897/770 від 18.08.2023, направлений позивачем на адресу відповідача 04.09.2023, а рахунок № 897/1240 від 09.11.2023, направлений 24.01.2024.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення його права чи охоронюваного законом інтересу у разі наданням відповідачем довідок «про чистий прибуток» із нульовим показником, оскільки починаючи з 24.02.2022 відбулось повне припинення будь-якої діяльності з обслуговування літаків та пасажирів в аеропорту, що автоматично призвело до припинення і торгівельної діяльності відповідача у орендованому приміщенні та, відповідно, будь-якої виручки, доходу від здійснення торгівельної діяльності магазину безмитної торгівлі відповідач отримувати не міг.
Суд апеляційної інстанції не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами укладеного між сторонами Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним надавати в бухгалтерію позивача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні.
У підпункті 1.1.1 пункту 1.1 Договору визначено, що чистим доходом орендаря є виручка від продажу товарів у магазині безмитної торгівлі в орендованому приміщенні відповідно до умов Договору оренди. Чистий дохід підтверджується довідкою про доходи за звітний місяць.
Чистий дохід - це дохід від реалізації товарів (робіт, послуг), розрахований без урахування акцизного податку, мита, податку на додану вартість, інших непрямих податків та зборів.
Указом Президента України №64/2022 із 24.02.2022 введено воєнний стан на всій території України.
Позивач розмістив на своєму офіційному вебсайті повідомлення про те, що Міжнародний аеропорт «Бориспіль» не функціонує з 24.02.2022.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 188-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю», тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 28.02.2022 пункт пропуску - Бориспіль, категорія пункту пропуску - Міжнародний.
За умовами Договору оренди майно передано відповідачу в оренду з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі.
Відповідно до статті 420 Митного кодексу України магазин безмитної торгівлі це спеціалізований торговельний заклад, розташований у пункті пропуску через державний кордон України, відкритому для міжнародного сполучення, а також на повітряному або водному транспортному засобі комерційного призначення, що виконує міжнародні рейси, та призначений для реалізації товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі.
Магазини безмитної торгівлі здійснюють продаж товарів громадянам, які виїжджають за межі митної території України, а також пасажирам міжнародних рейсів, які виконуються повітряними та водними транспортними засобами комерційного призначення, що експлуатуються резидентами. Реалізація магазинами безмитної торгівлі товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі, підприємствам забороняється.
Отже, починаючи з 24.02.2022 відповідач не здійснює господарську діяльність в орендованому приміщенні за прямим призначенням для розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі.
При цьому сторони будь-яких змін до Договору в порядку статті 654 ЦК України не вносили, а тому обов'язок відповідача, передбачений підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 Договору є чинним та таким, що має виконуватись відповідачем, незалежно від результатів господарської діяльності.
Метою надання відповідачем позивачу довідок про чистий дохід є здійснення останнім розрахунку вартості наданих послуг стосовно підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів і забезпечення приміщень загального користування.
Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК України та статті 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, відповідач має обов'язок щомісячно, до 7-го числа місяця, наступного за звітним надавати в бухгалтерію позивача довідку про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, проте в порушення умов підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Договору не виконав такого зобов'язання у період з березня 2022 року по вересень 2023 року.
За таких обставин, в цій частині позовні вимоги є документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Внаслідок допущеного відповідачем порушення умов Договору позивач нарахував йому штраф у розмірі 629 700,00 грн на підставі пункту 4.3 Договору.
За змістом частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Водночас згідно з пунктом 7 Прикінцевих положень ГК України, який набрав чинності 02.04.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Верховний Суд у постанові від 27.02.2024 у справі № 911/858/22 зазначив, що припис пункту 7 розділу ІХ Прикінцеві положення ГК України хоч і не зовсім узгоджується з метою Закону, який спрямований на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби, однак є абсолютно визначеним та не передбачає розширеного чи звуженого тлумачення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, нарахування позивачем відповідачу штрафу на спірну суму за період за період з лютого 2022 року по вересень 2023 року (по 16.08.2023) на суму 466 200,00 грн; та за період з 17.08.2023 по 09.11.2023 на суму 163 500,00 грн є таким, що відповідає положенням пункту 7 розділу ІХ Прикінцеві положення ГК України та спростовує доводи відповідача про те, що позивач нарахував штраф з порушенням частини 6 статті 232 ГК України понад шестимісячний строк. Такої ж думки дотримується Верховний Суд у постановах від 12.03.2025 у справах №911/956/24, №911/935/24.
Доводи відповідача про належне виконання умов Договору не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки такі листи містять інформацію про те, що відповідач не здійснює господарську діяльність в орендованому приміщенні, отже носять інформативний характер. Крім того, позивач листом від 24.01.2024 №03-22-45 повідомив відповідача про те, що надані ним довідки не можна вважати довідками про чистий дохід та приймати в якості належного виконання умов Договору, у зв'язку з тим, що вони не містять вичерпної інформації про чистий дохід, а носять лише інформативний характер. Також у вказаному листі позивач зазначив, що можливість виконання обов'язку, передбаченого підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 розділу 2 Договору не ставиться в залежність від відсутності чистого доходу та нульового/від'ємного показника його розміру. Тобто така обставина, як не проведення господарської діяльності в орендованому приміщенні не звільняє орендаря від обов'язку скласти та надати позивачу Довідку із занесенням до неї розміру чистого доходу, в тому числі нульового.
Разом з цим, за приписами статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов'язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності у відповідності до положень статті 86 ГПК України, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 10.01.2024 №910/1041/23.
Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання). Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі №918/289/19, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені частиною 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19).
Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
Як вже зазначалось вище, Указом Президента України №64/2022 із 24.02.2022 введено воєнний стан на всій території України.
Позивач розмістив на своєму офіційному вебсайті повідомлення про те, що Міжнародний аеропорт «Бориспіль» не функціонує з 24.02.2022.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 188-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю», тимчасово закрито з 00 год. 00 хв. 28.02.2022 пункт пропуску - Бориспіль, категорія пункту пропуску - Міжнародний.
За умовами Договору оренди майно передано відповідачу в оренду з метою використання за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі (пункт 1.2 Договору оренди).
Відповідно до статті 420 Митного кодексу України магазин безмитної торгівлі це спеціалізований торговельний заклад, розташований у пункті пропуску через державний кордон України, відкритому для міжнародного сполучення, а також на повітряному або водному транспортному засобі комерційного призначення, що виконує міжнародні рейси, та призначений для реалізації товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі.
Магазини безмитної торгівлі здійснюють продаж товарів громадянам, які виїжджають за межі митної території України, а також пасажирам міжнародних рейсів, які виконуються повітряними та водними транспортними засобами комерційного призначення, що експлуатуються резидентами. Реалізація магазинами безмитної торгівлі товарів, поміщених у митний режим безмитної торгівлі, підприємствам забороняється.
Отже, починаючи з 24.02.2022 відповідач не здійснює господарську діяльність в орендованому приміщенні за прямим призначенням для розміщення та експлуатації магазину безмитної торгівлі та не отримує дохід від такої діяльності.
Вказані обставини учасниками справи не спростовуються та не заперечуються.
У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7- рп/2013 штрафні санкції мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків. Аналогічні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
Питання про зменшення штрафних санкцій може по-різному вирішуватися судами в залежності від тих фактичних обставин, які встановлені судом у кожній конкретній справі (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки). Необхідно також зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Матеріали даної справи не містять доказів завдання позивачу збитків у зв'язку із простроченням виконання відповідачем обов'язку щомісячного (до 7-го числа місяця, наступного за звітним) надання в бухгалтерію позивача довідки про чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні.
Суд апеляційної інстанції, керуючись своїми дискреційними повноваженням та встановленими обставинами у даній справі, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу на 80%.
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, позовні вимоги слід задовольнити частково.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи помилковий висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі №911/2460/24 підлягає скасуванню.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі №911/2460/24 підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі №911/2460/24 підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Судові витрат підлягають розподілу відповідно до положень частини 14 статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі №911/2460/24 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.11.2024 у справі №911/2460/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Бф Енд Гх Тревел Рітейл ЛТД» (вул. Промислова, буд. 70, с. Мартусівка, Бориспільський район, Київська область, 08343, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36953886) виконати зобов'язання встановлені у підпункті 2.2.2 пункту 2.2 Договору, а саме: надати Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільський район, Київська область, 08300, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20572069) довідки про чистий дохід отриманий від діяльності в орендованому приміщенні за березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року, вересень 2022 року, жовтень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бф Енд Гх Тревел Рітейл ЛТД» (вул. Промислова, буд. 70, с. Мартусівка, Бориспільський район, Київська область, 08343, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36953886) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільський район, Київська область, 08300, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20572069) 125 940,00 грн (сто двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сорок гривень) штрафу, 3 933,68 грн (три тисячі дев'ятсот тридцять три гривні 68 копійок) судового збору.
5. В решті позовних вимог відмовити.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бф Енд Гх Тревел Рітейл ЛТД» (вул. Промислова, буд. 70, с. Мартусівка, Бориспільський район, Київська область, 08343, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 36953886) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільський район, Київська область, 08300, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 20572069) 5 900,52 грн (п'ять тисяч дев'ятсот гривень 52 копійки) за подання апеляційної скарги.
7. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.
8. Матеріали справи №911/2460/24 повернути до Господарського суду Київської області.
9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана суддями 10.04.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська