вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" березня 2025 р. Справа№ 925/544/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Тищенко О.В.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 19.03.2025
розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2024
у справі № 925/544/24(суддя -Скиба Г.М.)
за позовом Заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лип'янської сільської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К"
про визнання відсутнім права оренди землі,
Перший заступник керівника Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лип'янської сільської ради звернувся до Господарського суду Черкаської області із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К" про визнання відсутнім права оренди останнього на земельну ділянку кадастровий номер 7125780400:06:001:0348 площею 2,0000 га, яка знаходиться в адміністративних межах с.Антонівка Лип'янської територіальної громади Звенигородського району Черкаської області та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису про інше речове право 47526554, рішення про державну реєстрацію індексний номер 64413219 від 06.08.2022, а також про відшкодування судових витрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 позов задоволено повністю. Визнано відсутнім право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К" на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:06:001:0348 площею 2,0 га, що знаходиться в адміністративних межах с. Антонівка Лип'янської територіальної громади Звенигородського району Черкаської області та зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису про інше речове право: 47526554, рішення про державну реєстрацію індексний номер 64413219 від 06.08.2022. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К" на користь Черкаської обласної прокуратури 3 028, 00 грн судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 12.08.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "ОР-К" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2024 у справі № 925/544/24 в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2024 у справі № 925/544/24 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вмотивовуючи апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ОР-К" вказує, що прийнявши позовну заяву за підписом представника держави, повноваження якого не підтверджені станом на дату подання позову, господарський суд Черкаської області діяв всупереч положенням ч.5 ст.164, ч.1 ст.174 ГПК України, не перевірив повноваження особа, яка підписала позовну заяву, не повернув позов заявнику.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що доказів того, що відповідач знав чи міг знати про відсутність у фізичної особи права власності на спірну земельну ділянку, матеріали справи не містять.
Апелянт вказує, що сам по собі факт того, що ТОВ "ОР-К" було відповідачем у справі про витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння фізичної особи не є сам по собі доказом обізнаності ТОВ "ОР-К" про протиправні дії фізичної особи. Протилежний висновок є незаконним припущенням.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що що в даному випадку прокурором обрано неналежний спосіб захисту - визнання відсутнім права, в тому числі, з метою уникнення застосування положень ст.387, ст.388 ЦК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Вовк І.В., ОСОБА_8
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/544/24 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2024 у справі № 925/544/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Черкаської області.
26.08.2024 від Господарського суду Черкаської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/544/24.
Суддя ОСОБА_8 з 19.08.2024 по 30.08.2024 перебував у відпустці, а з 02.09.2024 по 13.09.2024 перебував на лікарняному.
У зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024, про звільнення у відставку судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_8, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Вовк І.В., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 прийнято справу № 925/544/24 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Вовк І.В., Тищенко О.В. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2024 у справі № 925/544/24 залишено без руху. Роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "ОР-К", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законодавством розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2024 у справі № 925/544/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2024 у справі № 925/544/24 у судовому засіданні 27.11.2024.
22.10.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Звенигородської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що прокурором у відповідності до норм чинного законодавства України обґрунтовано та підтверджено доказами підстави для представництва інтересів держави в суді в особі уповноваженого органу - Лип'янської сільської ради, що перевірено господарським судом під час відкриття провадження у справі.
Відзив вмотивовано тим, що ні в силу Закону, ні відповідно до фактичних обставин справи, відповідач не є добросовісним набувачем речового права (права оренди), а тому доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права через незастосування обмежень, встановлених ч. 1 ст. 388 ЦК України щодо виключних випадків права власника витребувати майно від добросовісного набувача, є безпідставними.
Прокурор у відзиві вказує, що оскільки відповідач у встановленому законом порядку спірну земельну ділянку не отримував, користується нею на підставі договору оренди укладеного, у тому числі без дотримання конкурентних засад, та з особою, яка право на її розпорядження не мала, що встановлено рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 22.05.2023 і не потребує повторному доказуванню, указаний договір оренди спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності та відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним, тому у спірних правовідносинах прокурором обрано належний спосіб захисту порушеного права Лип'янської сільської ради на розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, а доводи апелянта щодо неправильного способу захисту є помилковими.
У зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 31.10.2024, про звільнення у відставку судді Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 , який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2024, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді ОСОБА_2, Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 прийнято справу №925/544/24 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді ОСОБА_2, Тищенко О.В. Призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 925/544/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2024 на 21.01.2025.
21.01.2025 розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. 21.01.2025 у відпустці.
Суддя ОСОБА_2 з 22.01.2025 по 16.02.2025 перебував на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 призначено до розгляду у судовому засіданні справу №925/544/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2024 на 19.03.2025.
У зв'язку із Рішенням Вищої ради правосуддя від 25.02.2025 суддю Північного апеляційного господарського суду ОСОБА_2 звільнено у відставку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 прийнято справу №925/544/24 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2024 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
У судове засідання, що відбулось 19.03.2025 з'явився прокурор, надав свої пояснення щодо суті спору та просиа задовольнити вимоги викладені в його процесуальних документах. Позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, своїх представників не направили, про час дату та місце судового засідання повідомлені належним чином згідно інформації наявній у системі «Електронний суд».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Звенигородською окружною прокуратурою під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 29.03.2010 серія ЯК № 710896 (далі - державного акту ЯК №710896), виданого згідно з розпорядженням Шполянської райдержадміністрації від 22.03.2010 № 142, здійснено державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку за кадастровим номером 7125780400:06:001:0348 площею 2,0000 га, що розташована в адміністративних межах Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області, за межами населеного пункту.
Згідно з договором оренди землі від 01.08.2019 ОСОБА_3 надав у користування зазначену земельну ділянку ФГ «Дрибас Анатолія Степановича».
У наступному, 04.08.2022 ОСОБА_3 укладено договір оренди спірної земельної ділянки з ТОВ «ОР-К» (надалі - Договір).
Строк дії Договору 49 років.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 Договору, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 6000 грн в рік у строк до тридцять першого грудня (включно) кожного поточного року оренди.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.08.2022 зареєстровано право оренди за ТОВ «ОР-К» за номером запису про інше речове право - 47526554.
Разом з тим, за даними досудового розслідування установлено, що ОСОБА_3 земельна ділянка у власність у передбаченому законом порядку не передавалась, оскільки Шполянською районною державною адміністрацією відповідне розпорядження не приймалось, а право власності на неї зареєстровано на підставі підробленого державного акту ЯК № 710896.
Зокрема, згідно з розпорядженням Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 № 142, яке є підставою видачі ОСОБА_3 державного акту ЯК № 710896, надано у приватну власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Антонівської сільської ради Шполянського району іншим громадянам, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Тобто, вищезазначеним розпорядженням ОСОБА_3 спірна земельна ділянка у власність для ведення особистого селянського господарства не надавалася.
Також у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі відділу Держкомзему у Шполянському районі записи щодо державної реєстрації Державного акту ЯК № 710896 відсутні.
Ураховуючи наведене, встановлено факт незаконності вибуття спірної земельної ділянки із володіння держави в особі Лип'янської сільської ради, як власника майна, земельної ділянки, якої територіальна громада була незаконно позбавлена.
Указане стало підставою для звернення Звенигородською окружною прокуратурою з позовом в інтересах держави в особі Лип'янської сільської ради до ОСОБА_3 , ТОВ «ОР-К» про витребування спірної земельної ділянки, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нею шляхом скасування державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням речових прав.
Рішенням Шполянського районного суду від 19.07.2023 у справі № 710/905/22 вказану позовну заяву прокурора задоволено частково.
Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь Лип'янської сільської ради земельну ділянку за кадастровим номером 7125780400:06:001:0348.
В частині позовної вимоги про усунення перешкод у здійсненні Лип'янською сільською радою права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права оренди за ТОВ «ОР-К» з одночасним припиненням речових прав відмовлено.
Шполянським районним судом встановлено незаконнісь вибуття з комунальної власності у приватну власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки, поза волею її власника Лип'янської сільської ради та з незаконною її подальшою передачею в оренду ТОВ «ОР-К».
Разом з цим, Шполянський районний суд вважав помилковим обраний спосіб захисту щодо вимоги з приводу усунення перешкод у здійсненні Лип'янською сільською радою права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права оренди за ТОВ «ОР-К» з одночасним припиненням речових прав.
В свою чергу, постановою Черкаського апеляційного суду від 24.10.2023 у справі № 710/905/22 апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури Остапа Сидора задоволено частково. Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 19.07.2023 року у справі за позовом Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лип'янської сільської ради до ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОР-К» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про витребування земельної ділянки, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням речових прав змінено та приведено його мотивувальну частину у відповідність до змісту цієї постанови апеляційного суду. В решті рішення суду в оскаржуваній частині залишенобез змін.
Постановою Черкаського апеляційного суду встановлено, що оскільки на час перегляду судом апеляційної інстанції справи № 710/905/22, право власності на спірну земельну ділянку Лип'янської сільської ради не підтверджено реєстрацією у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційне право власності), тому вимога про усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні своїм майном визнана судом передчасною.
На виконання рішення Шполянського районного суду від 19.07,2023 у справі № 710/905/22, Лип'янською сільською радою зареєстровано за собою право власності на спірну земельну ділянку.
Разом з цим, у повній мірі захист інтересів держави щодо відновлення права територіальної громади с. Антонівка, яка входить до складу Лип'янської сільської територіальної громади, на розпорядження спірною земельною ділянкою та користування нею, ураховуючи перебування спірної земельної ділянки у фактичному користуванні ТОВ «ОР-К» не відновлено, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Лип'янська сільська рада, як законний власник даної земельної ділянки, позбавлена можливості ефективно розпорядитися нею, зокрема, на конкурентній основі (через земельні торги) передати її в оренду та отримувати відповідну орендну плату до місцевого бюджету.
Незаконність набуття ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку свідчить про відсутність законних підстав для передачі її у платне користування ТОВ «ОР-К» та є підставою для вжиття заходів на захист інтересів законного власника - Лип'янської сільської ради шляхом визнання відсутнім права оренди на спірну земельну ділянку.
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані тим, що що власником спірної земельної ділянки (з кадастровим номером 7125780400:06:001:0348) є Лип'янська сільська територіальна громада, спірне майно вибуло з володіння власника без її волі.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Приписами ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за Лип'янською сільською радою.
Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується, зокрема, таке питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до пп. 1 п. «б» ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.
З огляду на наведене, інтереси держави полягають у захисті прав та свобод держави в особі Лип'янської сільської ради, яка на даний час позбавлена можливості розпоряджатися спірною земельною ділянкою, а також порушеного права даного органу місцевого самоврядування на одержання доходу у вигляді орендної плати за землю від її використання, яке не носить загальнодержавного характеру, проте направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.
Звенигородська окружна прокуратура зверталась до Лип'янської сільської ради, яку листом від 05.03.2023 № 50-734вих-24 відповідно повідомлено про порушення вимог законодавства.
Згідно з інформацією Лип'янської сільської ради від і 1.03.2024 № 02-28/960 питання щодо звернення до суду із позовною заявою про припинення права оренди з ТОВ «ОР-К» буде винесено на розгляд засідання комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології та природокористування з наступним роглядом на сесії сільської ради.
У наступному, відповідно до інформації Лип'янської сільської ради від 25.03.2024 № 02-28/1133 орган місцевого самоврядування повідомив про незвернення самостійно з позовом до суду, проте не заперечує з приводу такого звернення органами прокуратури.
Отже, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави Лип'янська сільська рада, як представницький орган територіальної громади, будучи обізнаною про наявність спірних правовідносин, заходів спрямованих щодо повернення спірної земельної ділянки не вживала.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.
При цьому, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 сам факт незвернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави у спірних правовідносинах свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Варто зазначити, що дійсно інтереси держави повинні захищати насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, у тому числі шляхом подання відповідних позовних заяв, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Проте для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, постановах Верховного Суду від 10.08.2021 по справі № 923/833/20, від 20.07.2021 у справі № 908/2153/20.
Зазначене обґрунтовує необхідність якнайшвидшого вжиття прокурором заходів спрямованих на захист державних інтересів.
При цьому нездійснення Лип'янською сільською радою повноважень по захисту державних інтересів у спірних правовідносинах відповідно до ст. 131-1 Конституції України ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є достатньою підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред'явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Звенигородська окружна прокуратура листом від 19.04.2024 № 50-1262вих-24 повідомила Лип'янську сільську раду про намір звернення до господарського суду Черкаської області з даним позовом в інтересах держави.
Згідно із вимогами ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, зокрема, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч.4, ч.5 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Обираючи форму представництва, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту. Про це йдеться у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке відповідно до ст.89 Закону України "Про Конституційний Суд України" є обов'язковим. Згідно з вказаним рішенням інтереси держави можуть збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
Системне тлумачення норм ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність такого органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту ( зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливості подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Що інтереси держави не залишалися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінюю (доповнює) в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19).
Виходячи зі змісту наведених норм, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав такого представництва.
Таким чином, у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19).
У справі, що розглядається, прокурор обґрунтовував здійснення ним представництва інтересів держави невжиттям Лип'янською сільською радою, як представницьким органом місцевого самоврядування, заходів щодо усунення порушень земельного законодавства, що суперечать інтересам територіальної громади, оскільки такі порушення підривають матеріальну і фінансову основу та стабільність відносин місцевого самоврядування. Нездійснення таких заходів, на думку прокурора, свідчить про неналежний захист інтересів держави та про наявність підстав для представництва таких інтересів прокурором.
На підтвердження зазначених обставин прокурор надав звернення Звенигородської окружної прокуратури від 05.03.2024 №50-734вих-24, від 19.03.2024 №50-907вих-24 до Лип'янської сільської ради про те, що:
за результатами встановлених під час здійснення Звенигородською окружною прокуратурою процесуального керівництва у кримінальному провадженні за ч.1 ст.358 КК України обставин незаконного вибуття із державної власності 35 земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 2,0 га кожна (зокрема спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:06:001:0348, розташованих в адміністративних межах колишньої Антонівської сільської ради Шполянського району (на даний час - Звенигородський район), останнім до Шполянського районного суду скеровано 53 позовні заяви про витребування вказаних земельних ділянок, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження ними шляхом скасування державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням речових прав на них;
за результатами розгляду судом першої інстанції в 31 справі встановлено факт незаконності вибуття спірних земельних ділянок із державної власності - із володіння власника поза його волею, що стало підставою для задоволення позовних вимог прокурора про витребування на користь Лип'янської сільської ради земельних ділянок з кадастровими номерами: 7125780400:06:001:0346, 7125780400:06:001:0347, 7125780400:06:001:0352, 7125780400:06:001:0359, 7125780400:06:001:0356, 7125780400:05:001:0189, 7125780400:04:001:0207, 7125780400:04:001:0206, 7125780400:04:001:0208, 7125780400:04:001:0214, 7125780400:06:001:0358, 7125780400:06:001:0350, 7125780400:06:001:0355, 7125780400:04:001:0220, 7125780400:06:001:0359, 7125780400:06:001:0357, 7125780400:06:001:0351, 7125780400:04:001:0217, 7125780400:04:001:0215, 7125780400:04:001:0209, 7125780400:06:001:0361, 7125780400:05:001:0188, 7125780400:04:001:0216, 7125780400:06:001:0348, 7125780400:04:001:0218, 7125780400:06:001:0344, 7125780400:04:001:0219, 7125780400:04:001:0211, 7125780400:04:001:0213, 7125780400:06:001:0210, 7125780400:06:001:0353, разом з тим у частині позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні Лип'янською сільською радою права користування та розпорядження вказаними земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації права оренди за ТОВ "ОР-К", ФГ "Ніка-ВА" та ТОВ "Царина 2018" з одночасним припиненням речових прав - відмовлено;
Станом на день звернення прокурора рішення Шполянського районного суду набрали законної сили та виконані в частині витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння на користь Лип'янської сільської ради, водночас інтереси останньої відновлені не в повному обсязі, оскільки ці ділянки продовжують перебувати в оренді поза волею власника - Лип'янської сільської ради, що позбавляє останню можливості ефективного розпорядження ними, зокрема передачі їх на конкурентній основі (через земельні торги) в оренду та отримання відповідної орендної плати в бюджет громади.
З наданих на звернення прокурора повідомлень від 11.03.2024 №02-28/960 та від 25.03.2024 №02-228/1133 вбачається, що Лип'янською сільською радою на виконання рішення Шполянського районного суду від 19.07.2023 у справі №710/905/22 здійснено реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, разом з цим у повній мірі права територіальної громади с.Антонівка, яка входить до складу Лип'янської сільської територіальної громади, на розпорядження спірною земельною ділянкою та користування нею не відновлено, ділянка продовжує перебувати у фактичному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К". Лип'янська сільська рада, як представницький орган територіальної громади, будучи обізнаною про наявність спірних правовідносин заходів, спрямованих щодо повернення спірної земельної ділянки, не вжила (повідомила про незвернення самостійно із позовом в суд та про відсутність заперечень проти такого звернення органами прокуратури).
Пасивна позиція зазначеного вище уповноваженого органу не відповідає вимогам законодавства та свідчить про невиконання ним своїх повноважень із захисту інтересів держави та громади. Враховуючи наведені вище обставини, наявний винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Лип'янської сільської ради.
Правовідносини, пов'язані із відновленням законності щодо земель комунальної власності територіальної громади, належним регулюванням земельних правовідносин та забезпеченням їх точного правового регулювання становлять суспільний інтерес.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що прокурор правомірно звернувся до суду для захисту порушеного права та охоронюваного законом інтересу у правовідносинах, пов'язаних з використанням земель державної чи комунальної власності, а тому доводи скаржника у відповідній частині відхиляються судом апеляційної інстанції, як безпідставні.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Також під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14).
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).
Порушення права (інтересу) - пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Прийняття судом рішення покликане усунути цю невизначеність, відновити порушене право, створити можливість для реалізації інтересу.
Отже застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Як зазначено вище, Лип'янською сільською радою на підставі рішення Шполянського районного суду від 19.07.2023 у справі № 710/905/22 зареєстровано право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7125780400:06:001:0348.
Можливістю розпоряджатися спірною земельною ділянкою на власний розсуд орган місцевого самоврядування позбавлений у зв'язку з її перебуванням у користування ТОВ «ОР-К» на підставі договору оренди землі від 04.08.2022, укладеного із ОСОБА_3 , право користування на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Натомість, ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7125780400:06:001:0348 зареєстрував на підставі неіснуючих документів, що фактично доводить факт не існування у нього права власності на спірну земельну ділянку та права на її розпорядження, у тому числі на передачу її в оренду ТОВ «ОР-К».
У той час, законний власник спірної земельної ділянки - Лип'янська сільська рада, жодних дій для передачі спірної земельної ділянки в оренду не вчиняла та такого волевиявлення не мала.
Лип'янська сільська рада у вказаних договірних відносинах є орендодавцем поза своєю волею.
Відповідно до ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Абзацом 2 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр прав на нерухоме майно містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно у процесі проведення таких реєстраційних (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Разом з тим державній реєстрації підлягає заявлене право, державна реєстрація якого здійснюється суб'єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, установлених законом, зокрема за заявою про державну реєстрацію прав, поданою особою, за якою здійснюється реєстрація права.
Тобто відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.
Навіть правомірна реєстрація речового права ТОВ «ОР-К» на користування спірною земельною ділянкою не впливає на виключне право територіальної громади Лип'янської сільської ради, як належного власника земельної ділянки, не визнавати права оренди цієї земельної ділянки та вимагати усунення будь- яких порушень її прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 у справі № 915/572/17, який вказав, що навіть якщо буде встановлено, що суб'єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).
Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК України).
Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (ч. 3 ст. 640 ЦК України).
За змістом ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 ЗК України).
Державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право оренди земельної ділянки (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст. 17 Закону України «Про оренду землі»),
Згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на даний час за ТОВ «ОР-К» зареєстроване речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7125780400:06:001:0348.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію (п. 152 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16).
Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (п. 55 постанови Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19).
Аналогічну правову позицію висловлено Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2024 у справі № 567/3/22.
У правовідносинах у справі № 567/3/22 власник спірної земельної ділянки, незважаючи на зареєстроване право оренди за юридичною особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, договір оренди землі не підписувала та відповідно умови договору не узгоджувала, а тому просила суд зобов'язати орендаря повернути їй спірну земельну ділянку та скасувати рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням такого права.
Об'єднана палата Верховного Суду виснувала, що належним способом захисту прав орендодавця, який у спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди.
Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.
Ураховуючи вищевказані правові висновки Верховного Суду, належним способом захисту порушеного права володіння Лип'янської сільської ради земельною ділянкою за кадастровим номером 7125780400:06:001:0348 є визнання відсутнім права оренди на неї за ТОВ «ОР-К».
Оскільки ОСОБА_3 права на укладення договору оренди спірної земельної ділянки не мав, оскільки ніколи не був її законним власником.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення, правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає у згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст.ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, при цьому, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набутими, тобто правовідносини за ним не виникли.
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним» (постанова Верховного Суду від 09.01.2019 у справі № 759/2328/16).
Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанови Верховного Суду від 08.02.2023, 13.03.2023 у справах №№ 359/12165/14, 398/1796/20).
У такому випадку власник земельної ділянки, Лип'янська сільська рада, вправі захищати своє порушене право на розпорядження земельною ділянкою, рахуючи право оренди відсутнім, оскільки спірною земельною ділянкою розпорядилася особа, яка не мала на це право.
Відсутність волевиявлення органу місцевого самоврядування є передумовою для нікчемності правочину
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.ч. 1,2 ст. 116 ЗК України).
Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу (ч. 2 ст. 127 ЗК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Оскільки відповідач у встановленому законом порядку спірну земельну ділянку не отримував, користується нею на підставі договору оренди укладеного, у тому числі без дотримання конкурентних засад, та з особою, яка право на її розпорядження не мала, указаний договір оренди спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності та відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 228 ЦПК України є нікчемними і позовна вимога про визнання відсутнім права оренди є належним способом захисту права чи інтересу позивача.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог Заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лип'янської сільської ради щодо визнання відсутнім права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К" на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:06:001:0348 площею 2,0 га, що знаходиться в адміністративних межах с. Антонівка Лип'янської територіальної громади Звенигородського району Черкаської області та зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису про інше речове право: 47526554, рішення про державну реєстрацію індексний номер 64413219 від 06.08.2022
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2024 у справі № 925/544/24 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2024 у справі № 925/544/24 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 08.04.2025
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.В. Тищенко
О.М. Сибіга