вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"08" квітня 2025 р. Справа№ 910/12427/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Тищенко О.В.
Хрипуна О.О.
секретаря судового засідання Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 08.04.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі» про ухвалення додаткового рішення на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
подану за наслідками розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець»
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024
у справі № 910/12427/24 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 308 287,02 грн.
Позов, заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 175 492,88 грн. за поставлену в жовтні 2021 року за договором № 13070/01 від 25.01.2017 (в редакції додаткової угоди № 966/01/20 від 31.03.2020), але неоплачену у повному обсязі електричну енергію, а також нарахованих за порушення строків оплати такої електричної енергії 3 % річних в сумі 30 883,32 грн. та інфляційних втрат в сумі 101 910,82 грн.
Крім того позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 828,70 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі № 910/12427/24 позов задоволено повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 175 492,88 грн., 101 910,82 грн. інфляційних втрат, 30 883,32 грн. 3% річних, 4 624,31 грн. судового збору та 30 828,70 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі № 910/12427/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 175 492,88 грн., 101 910,82 грн. інфляційних втрат, 30 883,32 грн. 3% річних, 4 624,31 грн. судового збору та 30 828,70 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 у справі № 910/12427/24 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі № 910/12427/24 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у справі № 910/12427/24 залишено без змін.
13.03.2025 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій заявник просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 828,70 грн.
Згідно Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 13.03.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі» про ухвалення додаткового рішення на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/12427/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12427/24; відкладено вирішення питання щодо призначення до розгляду або залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі» про ухвалення додаткового рішення на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/12427/24 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.
24.03.2025 матеріали справи № 910/12427/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі» про ухвалення додаткового рішення на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/12427/24 призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.04.2025 об 11 год. 200 хв.
27.03.2025 до суду від позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи, в якій заявник, з посиланням на неможливість взяти участь у судовому засіданні, просить здійснювати розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами, зазначивши, що він вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення підтримує у повному обсязі.
04.04.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
В судове засідання позивач представників не направив.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі» про ухвалення додаткового рішення на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/12427/24 заперечив та підтримав позицію, викладену у поданих ним до суду письмових запереченнях.
Дослідивши матеріали заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та заперечень відповідача, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Стаття 221 ГПК України встановлює, що:
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);
- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);
- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п'яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи слідує, що:
- позивач у відзиві на апеляційну скаргу навів попередній розрахунок судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв'язку з апеляційним розглядом справи, зазначивши, що такі витрати є витратами, пов'язаними з надання професійної правничої допомоги, а їх розмір становить 30 828,70 грн., а також зазначив про те, що докази понесення таких витрат будуть надані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду;
- заява про ухвалення додаткового рішення до якої додані докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, надійшли до суду 13.03.2025, тобто у строк, який не перечищу п'ять днів з дня ухвалення судом апеляційної інстанції постанови у цій справі (11.03.2025);
Крім того, представником позивача у судовому засіданні 11.03.2025 до закінчення судових дебатів було повідомлено про понесення витрат на професійну правничу допомогу та заявлено про намір подати докази підтвердження витрат на професійну правничу допомогу разом із заявою про винесення додаткової постанови.
Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи додано копії укладеного з Адвокатським об'єднанням «Пріоритет» (далі Об'єднання) договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/ІЕ від 01.08.2024 (далі Договір), додаткової угоди № 3 від 13.01.2025 до вказаного договору, опису робіт (наданих послуг), виконаних АО «Пріоритет» для надання правничої допомоги згідно з додатковою угодою № 3 від 13.01.2025 до договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/ІЕ від 01.08.2024, акту про надання послуг від 13.03.2025 року на загальну суму 30 828,70 грн.
Наданими позивачем документами підтверджено наступне.
У Договорі сторонами погоджено, що Об'єднання зобов'язується надати захист, представництво та інші, передбачені Договором, види правової допомоги позивачу, на умовах в і порядку, що визначені Договором, а позивач зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Згідно з п. 1.1 додаткової угоди № 3 від 13.01.2025 до Договору Об'єднання зобов'язується надати позивачу правничу допомогу у Північному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, Великій Палаті Верховного Суду в ході розгляду справи №910/12427/24, в тому числі, забезпечити представництво прав та охоронюваних законом інтересів позивача при розгляді даної справи судами апеляційної та касаційної інстанцій. Вартість послуг правничої допомоги, які надаються позивачу Об'єднанням під час супроводження справи №910/12427/24 в суді апеляційної інстанції становить 30 828,70 грн., які підлягають сплаті позивачем на користь Об'єднання протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.
З опису робіт (наданих послуг), виконаних АО «Пріоритет» для надання правничої допомоги згідно з додатковою угодою № 3 від 13.01.2025 до Договору слідує, що Об'єднанням надані наступні послуги:
- здійснення правового аналізу апеляційної скарги, 2 години;
- підготовка та направлення до суду відзиву на апеляційну скаргу, 3 години;
- виїзд до північного апеляційного господарського суду та участь в судовому засіданні, 2 години.
12.03.2025 між Об'єднанням та позивачем підписаний акт про надання послуг, у якому сторони підтвердили факт надання послуг та їх вартість, а також вказали про відсутність у позивача претензій до Об'єднання щодо виконання договірних зобов'язань.
Доказів оплати наданих послуг матеріали справи не містять, проте колегія суддів зазначає про те, що не є підставою для відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу відсутність надання доказів їх оплати позивачем, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Вказана правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Також слід врахувати і те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13.07.2010; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07.11.2013.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським об'єднанням «Пріоритет» послуг на заявлену до стягнення суму.
Щодо обставин, пов'язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
04.04.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких заявник просить відмовити в покладенні витрат на правничу допомогу, заявлених в клопотанні позивача в повному обсязі, а у разі, якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення заяви позивача, просить зменшити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 1 грн. з урахуванням фінансового стану відповідача..
Вказані заперечення обґрунтовані тим, що:
- представником позивача Волощуком П.Ю. здійснюється представництво ще в 11 аналогічних справах . №910/11481/24, №910/11860/24, №910/11856/24, №910/11899/24, №910/11929/24, №910/11910/24, №910/12444/24, №910/12443/24, №910/12431/24, №910/12523/24, №910/12465/24;
- у відзиві на апеляційну скаргу наявний розділ «Щодо безпідставності тверджень про право Відповідача на зменшення рівня розрахунків із Позивачем», проте, ані в заявах по суті в суді першої інстанції, ані в апеляційні скарзі відповідач не надавав подібних доводів але наявні доводи були в справі №910/11481/24. Вказане свідчить про те, що відзив на апеляційну скаргу у справі №910/12427/24 був скопійований зі справи №910/11481/24, а зміни були зроблені в даних про контрагента та в сумах стягнення;
- в господарських судах перебувало та перебуває більше 200 справ за позовами виробників електричної енергії за «зеленим» тарифом до Гарантованого покупця. В межах даної категорії справ наявна усталена практика Верховного Суду щодо стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, в такій ситуації якісь унікальні досягнення адвоката в даній справі відсутні;
- позивач витратив 2 години на виїзд до Північного апеляційного господарського суду та участь у судовому засіданні, проте згідно протоколом судового засідання від 11.03.2025 у справі №910/12427/24 засідання розпочалось о 12:14:49, а завершилося о 12:22:49, тобто засідання тривало менше 10 хвилин;
- згідно ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначені види адвокатської діяльності, до яких не належить виїзд адвоката до суду, подання заяви;
- в суді першої інстанції представником позивача було витрачено 18,5 год. для надання правничої допомоги і рішенням суду було стягнуто 30 828,70 грн., а в суді апеляційної інстанції було витрачено 7 год. для надання правничої допомоги і заявлено до стягнення 30 828,70 грн.
Колегія суддів вважає наведені відповідачем заперечення щодо розміру судових витрат позивача частково обґрунтованими та, з вказаного приводу, зазначає про наступне.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/1929/19 від 09.06.2022.
За практикою Верховного Суду у справах №756/2114/17 і №911/3386/17 зазначено, що оскільки правова позиція позивача в судах попередніх інстанцій не змінювалася, то не підтверджується наявність об'єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.
Колегія суддів зазначає про те, що з матеріалів справи слідує, що правова позиція позивача не змінювалась протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, представництво його інтересів здійснювалось тим саме адвокатським об'єднанням, адвокат, який складав відзив на апеляційну скаргу був обізнаний з обставинами даної справи. При цьому за наслідками розгляд справи в суді першої інстанції з відповідача на користь позивача було присуджено витрати на професійну правничу допомогу у загальній сумі 30 828,70 грн.
З огляду на ступінь складності справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, колегія суддів вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.
Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ними витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, колегія суддів, дійшла висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, а також у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є завищеним, а відтак стягненню підлягають витрати позивача у загальній сумі 15 000,00 грн.
Таким чином заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі» про ухвалення додаткового рішення на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольняється частково.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1 Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі» про ухвалення додаткового рішення на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець'на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі» витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.
3. В іншій частині вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренерджі» про ухвалення додаткового рішення відмовити.
4. Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 09.04.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.В. Тищенко
О.О. Хрипун