Справа № 502/2627/24
10 квітня 2025 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого - судді Масленикова О.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення (виклику) сторін
заяву представника відповідача
ОСОБА_1 - адвоката Ошаріна Даніїла Сергійовича
про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання
про судові витрати у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс»
до
ОСОБА_2
про
стягнення заборгованості за кредитним договором
Під час розгляду справи за відповідним позовом, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, представник відповідача Ошарін Д.С. у поданому 18.02.2025 р. відзиві, серед іншого, вказав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона планує понести у зв'язку з розглядом справи, а саме 10 000 грн витрат на правову допомогу, докази яких будуть надані протягом 5 днів у разі винесення судом рішення на користь відповідача в рамках заяви про ухвалення додаткового рішення.
Як зазначено в ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 31.03.2025 р. у справі № 502/2627/24 відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
07.04.2025 р. представником відповідача через систему «Електронний суд» подано до Кілійського районного суду Одеської області заяву про розподіл витрат на правничу допомогу (ухвалення додаткового рішення).
Так, у відповідній заяві представник відповідача вказує, що відповідно до п. 4.2 Договору про надання правової допомоги від 14.02.2025, розмір гонорару є фіксованим та становить 10000 грн.
Пунктом 4.3. вказаного Договору встановлено, що розмір гонорару підлягає оплаті клієнтом протягом 3-х робочих днів з моменту набрання позитивним для клієнта рішенням законної сили (гонорар успіху).
Тобто, згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України вказані витрати є витратами на майбутнє та гонорар за вказаним договором не передбачає надання будь-яких інших доказів (актів, додаткових угод, тощо).
На підставі викладеного представник відповідача просив суд здійснити розподіл судових витрат шляхом прийняття додаткового рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» на користь ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
А відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Надавши оцінку доданим до заяви письмовим доказам, а також проаналізувавши релевантні положення законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представником відповідача в якості доказів понесення відповідних судових витрат, до заяви додано договір про надання правової допомоги від 14.02.2025 р. укладений між ним та відповідачем по справі, згідно розділу 4 якого розмір гонорару за цим договором є фіксованим та становить 100000 грн, та який підлягає оплаті клієнтом протягом 3-х робочих днів з моменту набрання позитивним для клієнта рішенням законної сили (гонорар успіху).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 05/5969/15-ц, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду висловив правову позицію стосовно того, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, виснувала про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). При цьому зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
За таких обставин, з урахуванням ціни позову, складності справи, яка не є значною, у зв'язку з чим вона розглядалась судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, враховуючи обсяг і час, витрачені на надання адвокатом послуг, зокрема, складання відзиву обсягом неповних шести друкованих сторінок, суд дійшов висновку, що заяву представника відповідача слід задовольнити частково, присудивши відповідачу до відшкодування суму у 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 133, 137, 141, 246, 263-265, 270 ЦПК України, суд,
Заяву задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення по справі № 502/2627/24, яким стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (вул. Болсуновська, 8, поверх 9, м. Київ, 01014, ЄДРПОУ 44127243) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) - 2000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні заяви в іншій частині - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його складення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников