Справа №127/10644/25
Провадження №1-кс/127/4524/25
04 квітня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши в судовому засіданні клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12025020000000475 від 21.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020000000475 від 21.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , якому 23.07.2004 на підставі рішення Вінницької кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів № 3 видано свідоцтво № 405 про право на зайняття адвокатською діяльністю, діючи умисно, з корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та депутаткою Піщанської селищної ради ОСОБА_8 , вчинив підбурення ОСОБА_9 на закінчений замах до надання службовій особі військової частини НОМЕР_1 , неправомірної вигоди за видачу синові ОСОБА_9 . ОСОБА_10 письмової згоди на продовження проходження військової служби за наступних обставин.
Встановлено, що ОСОБА_10 29.12.2022 відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призваний для проходження служби, а у січні 2024 року він самовільно залишив військову частину, у якій проходив військову службу. У зв'язку з цим Пирятинським районним судом Полтавської області, станом на 03.04.2025, проводиться судовий розгляд за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
З метою надання правової допомоги своєму синові, ОСОБА_9 19.02.2025 зустрілася з ОСОБА_6 , з яким її познайомила ОСОБА_8 , та оплатила в розмірі 110 тис. грн його послуги згідно угоди про надання правової допомоги укладеної між адвокатом та ОСОБА_10 .
Відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України, особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Водночас, оскільки ОСОБА_11 , який є батьком ОСОБА_10 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойових завдань, ОСОБА_10 мав право для звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації за сімейними обставинами, на підставі загибелі близького родича.
Усвідомлюючи вищевказані обставини, ОСОБА_6 у ході особистої зустрічі 19.02.2025 повідомив ОСОБА_9 про можливість уникнення ОСОБА_10 кримінальної відповідальності шляхом продовження проходження ним подальшої військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та звільнення з неї.
Надалі 20.03.2025 приблизно о 17 год 30 хв ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , перебуваючи на території автозаправної станції «БРСМ» по вул. Соборній, 251, у м. Немирові Вінницької області, підбурюючи ОСОБА_9 до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди запропонували їй надати посадовій особі військової частини НОМЕР_1 4000 доларів США за видачу письмової згоди командира військової частини, необхідної для переведення ОСОБА_10 до зазначеної військової частини.
У зв'язку з цим ОСОБА_9 21.03.2025 звернулася з заявою про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів та у подальшому діяла під їх контролем.
У подальшому 24.03.2025 близько 17 год 20 хв адвокат ОСОБА_6 на території вищезазначеної автозаправної станції в ході особистої зустрічі роз'яснив ОСОБА_9 механізм поновлення її сина на військовій службі, зокрема про необхідність складання сином рапорту на підставі якого командир військової частини, після отримання неправомірної вигоди, надасть письмову згоду на переведення до військової частини з якої ОСОБА_10 буде демобілізовано.
Продовжуючи свої кримінально-протиправні дії, 02.04.2025, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом, за попередньою змовою групою осіб, корисливим мотивом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання прибули у с. Миролюбівка Тульчинського району Вінницької області, де орієнтовно о 21 год 20 хв, поблизу місця проживання ОСОБА_9 розташованого за адресою до АДРЕСА_1 ОСОБА_6 , разом з ОСОБА_8 , одержали від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у розмірі 4000 доларів США, що згідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного банку України, станом на 02.04.2025 становило 165492 грн за видачу ОСОБА_10 письмової згоди на продовження проходження військової служби та подальше звільнення з неї.
В подальшому, 02.04.2025, в період часу з 22:01 по 22:40 ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 затримано співробітниками правоохоронних органів у порядку ст. 208 КПК України, вилучено предмет неправомірної вигоди та припинено їх кримінально-протиправну діяльність.
На підставі здобутих доказів 03.04.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України, тобто в підбурюванні до закінченого замаху на надання службовій особі, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення обґрунтовується наступними доказами:
?Протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_9 ;
?Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;
?Протоколом за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій (аудіо- відеоконтролю особи) від 24.03.2025;
?Протоколом за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій (аудіо- відеоконтролю особи) від 26.03.2025;
?Протоколом контролю за вчиненням злочину від 03.04.2025;
?Повідомлення про підозру ОСОБА_6 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Наразі встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про недоцільність застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
Зокрема, ризик переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду обгрунтовується тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна, а тому з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинене кримінальне правопорушення він може вдатися до відповідних дій.
Також ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків, оскільки наявність такого впливу зберігається до дослідження їх показань безпосередньо судом під час судового розгляду.
Вищевикладене свідчить про те, що на даний час існують ризики того, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу та матиме можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування справи.
З урахуванням обставин вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину, йому матеріального стану, у разі задоволення клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно визначити заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки такий її розмір забезпечить виконання ОСОБА_6 покладених обов'язків.
Враховуючи викладене, слідчий просив клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання слідчого підтримав, оскільки під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому необхідно застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні по суті клопотання підтримав думку захисника.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, характеризуючі дані підозрюваного, прийшов до наступного висновку.
Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025020000000475 від 21.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
В рамках вказаного провадження, 03.04.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України, тобто в підбурюванні до закінченого замаху на надання службовій особі, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи ст. ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Дослідивши матеріали клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра щодо вчинення ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення обґрунтована. Причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого правопорушення достатньою мірою, для даної стадії кримінального провадження, доводиться доказами, які долучені слідчим до матеріалів клопотання та доведена прокурором при розгляді даного клопотання.
При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зокрема, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
З матеріалів клопотання та пояснень прокурора в судовому засіданні встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетні інші особи. Зокрема у вказаному провадженні повідомлено про підозру ще двом особам. Враховуючи, що підозрюваному відомі усі учасники правопорушення, останній може здійснювати вплив на співучасників, яким також відомі обставини провадження, переконуючи їх давати неправдиві показання, а також узгоджувати показання між собою, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч.4ст.95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи, що підозрюваному відомі персональні дані свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до переконання, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на вказаних осіб, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для підозрюваного, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи, що кримінальне провадження перебуває на початковій стадії, продовжується відшукання речових доказів, без застосування дієвого запобіжного заходу, підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та доведення вини останнього.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, раніше не судимий, одружений. Разом з тим, це не є безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини на даний час не мають такого ступеню довіри, які можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку підозрюваного, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.
На момент розгляду клопотання відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_6 в умовах СІЗО при ДУ «Вінницька УВП (№ 1)», зокрема, за станом здоров'я, сторонами не надано, тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
За змістом ст.131 КПК запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а відтак їх застосування має на меті досягнення дієвості цього провадження. Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, які вказані слідчим та доведені матеріалами справи. Тому, для досягнення мети застосування запобіжних заходів, на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.
Щодо розміру застави, який просить визначити сторона обвинувачення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В силу ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Разом з тим, слід враховувати, що запобіжний захід не є мірою покарання, а спрямований на забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_6 є пенсіонером, раніше не судимий, надає покази та матеріалами клопотання не підтверджено матеріальний стан останнього та можливість внесення такого розміру застави.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 підозрюється, вагомість наявних доказів вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення, в умовах воєнного стану, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, суспільний резонанс, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, особу підозрюваного та його матеріальний стан, суд приходить до переконання, що застава передбачена ч. 5 ст. 182 КПК України в максимальному розмірі зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним покладених обов'язків.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання особи, тобто з 02.04.2025 по 31.05.2025 включно.
Одночасно визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
?прибувати до слідчого та/або прокурора за першою вимогою;
?не відлучатись з населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора;
?повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;
?здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
?утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя