Справа № 308/2474/25
Закарпатський апеляційний суд
07.04.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
власника майна ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/153/25, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 19 лютого 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 19 лютого 2025 року, задоволено клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025071030000199 від 10.02.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 242 КК України.
Цією ухвалою слідчого судді накладено арешт на майно, яке вилучене 10.02.2025 в ході проведення огляду місця події, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 ; ключі від автомобіля; автомобіль марки «КАМАЗ» самоскид, зеленого кольору реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузову НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_6 та перебуває у володінні ОСОБА_8 - шляхом тимчасового обмеження права на користування та розпорядження.
З матеріалів судового провадження слідує, що прокурор Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025071030000199 від 10.02.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 242 КК України звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.
В обґрунтування вимог клопотання прокурор посилається на те, що Ужгородською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до ЄРДР №12025071030000199 від 10.02.2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 242 Кримінального кодексу України.
Здійснення досудового розслідування у вказаному провадженні доручено слідчим відділом Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
Слідчим відділом Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області розслідується кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за №12025071030000199 від 10.02.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 242 Кримінального кодексу України.
Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань став рапорт начальника сектору моніторингу Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо виявлення в ході моніторингу Інтернет мережі публікацію щодо засипання «Чорних озер» землею та сміттям.
10 лютого 2025 року за адресою: м. Ужгород район вул. Єнківської, поблизу озеро «Чорне» проведено огляд місця події, за участю спеціаліста Державної екологічної інспекції. Під час огляду встановлено порушення родючого шару грунту, наявність побутових та будівельних відходів. Крім того, на місці події виявлено автомобіль «КАМАЗ» самоскид, зеленого кольору реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який намагався здійснити вигрузку сміття на території поблизу "Чорного озера".
У подальшому, слідчим в ході огляду вилучено автомобіль марки «КАМАЗ» самоскид, зеленого кольору реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузову НОМЕР_5 , який на праві власності належить ОСОБА_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , ключі від автомобіля.
Зазначений автомобіль було вилучено та поміщено на майданчик тимчасового затримання автомобілів ГУНП в Закарпатській області.
Прокурор зазначає, що 10 лютого 2025 року постановою старшого слідчого СВ Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_10 , яка здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, вищевказаний автомобіль, в рамках даного провадження визнано речовим доказом.
10 лютого 2025 року в ході допиту в якості свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця: АДРЕСА_1 було встановлено, що останній підробляє у КП «КШЕП» (по цивільному договору) водієм. У власності в нього перебуває автомобіль марки «КАМАЗ» самоскид, зеленого кольору реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузову НОМЕР_6 , який на праві власності належить ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про право власності. На даному автомобілі він здійснював перевезення КП «КШЕП», зокрема 10 лютого 2025 року від свого керівника ОСОБА_11 здійснив перевіз глини з території в м. Ужгород, вул. Погорілого, буд. 3 до адреси в м. Ужгород, вул. Єнківській та висипати біля озера, та був зупинений працівниками поліції.
Прокурор зазначає, що вищевказане майно відповідно до статті 98 КПК України є речовим доказом даного кримінального провадження, а тому в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладанні арешту на вилучене майно.
Враховуючи ці обставини, прокурор вважає, що на даний час існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказані речі є доказами у кримінальному провадженні, адже вони відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (вони є матеріальні об'єкти, які могли зберегти на собі сліди злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження). У зв'язку із цим є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.
В ухвалі слідчий суддя констатує, що Ужгородським РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 10.02.2025 року внесені до ЄРДР за №12025071030000199, попередня правова кваліфікація ч. 1 ст. 242 КК України. Встановлено, що 10.02.2025 під час огляду місця події, а саме території комунальної власності Ужгородської міської ради, поблизу вулиці Єнківська поблизу озеро " Чорне" було вилучено автомобіль марки «КАМАЗ» самоскид, зеленого кольору реєстраційний номер НОМЕР_4 . Постановою старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого відділу Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_10 від 10.02.2025 року яка здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні речі, які було виявлено та вилучено 10.02.2025 року, під час проведення огляду місця події визнано речовими доказами. Слідчим суддею також встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 транспортний засіб марки «Камаз» моделі «55111», д.н.з. НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_6 . Зважаючи на обставини, зазначені у клопотанні та встановлені в ході судового розгляду, слідчий суддя вважав, що існують достатні підстави для того, щоб вважати, що на вилучених під час огляду місця події речах є відомості, які можуть бути використані для встановлення обставин у кримінальному провадженні. Враховуючи всі встановлені обставини, слідчий суддя прийшов до висновку про доведеність необхідності арешту майна на вилучені в ході проведення огляду місця події від 10.02.2025 року речі з метою збереження речових доказів та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.
Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, вказавши, що ухвала слідчого судді прийнята з порушенням норм процесуального законодавства України, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів апелянт зазначає, що клопотання про арешт майна подано без дотримання вимог ст. 171 КПК України, оскільки відповідно до огляду місця події від 10.02.2025 року огляд було закінчено 10.02.2025 року, а саме клопотання надійшло до місцевого суду 17.02.2025. Також зазначає, що власника майна не було повідомлено про судове засідання, а копія ухвали була отримана ним 04.03.2025. Крім цього, у клопотанні прокурора та ухвалі слідчого судді не наведено доказів, що майно має ознаки речових доказів. Просить поновити йому строк на оскарження, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, клопотання про поновлення строку та пояснення власника майна ОСОБА_6 та його представника-адвоката ОСОБА_7 , які підтримали клопотання та апеляційну скаргу, думку та пояснення прокурора ОСОБА_5 , який не заперечував щодо задоволення клопотання, проте заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню, а апеляційна скарга підлягає відмові.
Доводи клопотання про поновлення пропущеного строку колегія суддів визнає обґрунтованим з таких підстав.
Частиною 1 статті 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Частиною 2 цієї статті гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується, прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Зі змісту статей 392, 393 КПК України слідує, що судові рішення (вирок, ухвала суду, ухвала слідчого судді) можуть бути оскаржені фізичною або юридичною особою, - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю речових доказів, документів, які були надані суду.
Згідно з постановою Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18 (провадження № 51-6470 кмо 18) за клопотанням заінтересованих осіб їхню необізнаність із мотивами прийнятого слідчим суддею рішення може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів із дня його оголошення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений судом за клопотанням заінтересованої особи.
З матеріалів судового провадження слідує, що 19.02.2025 проведено судовий розгляд без участі власника майна ОСОБА_6 (а. с. п. 21-30). Оскаржуване рішення апелянт отримав після подання ним заяви до місцевого суду, - 04.03.2025 року (а.с.п. 35), що свідчить про обґрунтованість доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. У зв'язку з наведеним, подане власником майна клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 19.02.2025, підлягає задоволенню.
Водночас, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо накладення арешту на майно, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів із метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладеним арешт у кримінальному провадженні, зокрема, шляхом витребування необхідної інформації в Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частина 3 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання про арешт майна, слідчий суддя в ухвалі повинен зазначити заборону відчуження, розпорядження або користування та вказівку на таке майно. При цьому заборона використання майна чи заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у тих випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Відповідно до ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання про накладення арешту на майно, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 ; ключі від автомобіля; автомобіль марки «КАМАЗ» самоскид, зеленого кольору реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузову НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_6 та перебуває у володінні ОСОБА_8 , слідчим суддею взяті до уваги положення Конституції України, дотримані вимоги кримінального процесуального закону та принцип верховенства права, закладений у Європейській Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод та Рішеннях Європейського Суду з прав людини, ретельно перевірені доводи клопотання й постановлено судове рішення, яке з огляду на вказані норми права визнається законним та обґрунтованим.
Перевіривши доводи клопотання та викладені у судовому рішенні висновки, колегія судів погоджується з твердженнями слідчого судді про те, що матеріали провадження містять достатньо даних, які вказують на те, що зазначене у клопотанні майно відповідає критеріям передбаченим ст. 98 КПК України та має доказове значення у кримінальному провадженні, у зв'язку з чим стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав для накладення арешту на вказане майно шляхом тимчасового обмеження права на користування та розпорядження.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення, колегія суддів бере до уваги те, що вказане вище майно, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 ; ключі від автомобіля; автомобіль марки «КАМАЗ» самоскид, зеленого кольору реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузову НОМЕР_3 , який на праві власності належить ОСОБА_6 та перебуває у володінні ОСОБА_8 , яке стало предметом арешту, відповідає зазначеним у ст. 98 КПК України критеріям і може мати значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні; що органом досудового розслідування доведено існування передбачених ч. 1 ст. 170, 171 КПК України ризиків та достатність підстав вважати, що такі ризики мають місце.
З приєднаних до клопотання матеріалів слідує, що у провадженні СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області знаходиться кримінальне провадження за №12025071030000199 від 10.02.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 242 КК України, процесуальне керівництво в якому здійснюється прокурорами Ужгородської окружної прокуратури.
Органом досудового розслідування встановлено, що 10 лютого 2025 року за адресою: м. Ужгород район вул. Єнківської, поблизу озеро «Чорне» проведено огляд місця події, за участю спеціаліста Державної екологічної інспекції. Під час огляду встановлено порушення родючого шару грунту, наявність побутових та будівельних відходів. Крім того, на місці події виявлено автомобіль «КАМАЗ» самоскид, зеленого кольору реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який намагався здійснити вигрузку сміття на території поблизу "Чорного озера". У подальшому, слідчим в ході огляду вилучено автомобіль марки «КАМАЗ» самоскид, зеленого кольору реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузову НОМЕР_5 , який на праві власності належить ОСОБА_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , ключі від автомобіля. 10 лютого 2025 року постановою старшого слідчого СВ Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_10 , яка здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, вищевказаний автомобіль, в рамках даного провадження визнано речовим доказом. 10 лютого 2025 року в ході допиту в якості свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця: АДРЕСА_1 було встановлено, що останній підробляє у КП «КШЕП» (по цивільному договору) водієм. У власності в нього перебуває автомобіль марки «КАМАЗ» самоскид, зеленого кольору реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузову НОМЕР_6 , який на праві власності належить ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про право власності. На даному автомобілі він здійснював перевезення КП «КШЕП», зокрема 10 лютого 2025 року від свого керівника ОСОБА_11 здійснив перевіз глини з території в м. Ужгород, вул. Погорілого, буд. 3 до адреси в м. Ужгород, вул. Єнківській та висипати біля озера, та був зупинений працівниками поліції. Таким чином, органом досудового розслідування зібрано достатньо даних про те, що вище вказаний предмет містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому дані об'єкти підпадають під визначення речового доказу згідно ч. 1 ст. 98 КПК України.
Беручи до уваги наведене, колегія судів погоджується з висновком слідчого судді про те, що прокурором доведено необхідність накладення арешту на майно, яке відповідає критеріям, наведеним у ст. 170, 171 КПК України, і яке саме по собі та з іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки у разі не застосування арешту на майно може призвести до зникнення та навіть втрати слідів, предметів як речових доказів або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Окрім цього, вилучення майна проведено згідно встановленої процедури.
Тому, доводи апеляційної скарги про відсутність доказів, що майно має ознаки речових доказів, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження і спростовуються наведеним вище.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення, колегія суддів бере до уваги те, що: вищезгадане майно відповідає зазначеним у ст. 98 КПК України критеріям і має значення для встановлення обставин кримінального провадження; органом досудового розслідування доведено існування передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України ризиків та достатність підстав вважати, що такі ризики мають місце; вказане майно постановою слідчого визнано речовим доказом; таке втручання у права та інтереси власника майна, як накладення на нього арешту, є виправданим.
Вищенаведене свідчить і про безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги й про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи людини потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника, володільця майна, гарантованими законом, і завданнями цього кримінального провадження.
За цих обставин, слідчим суддею дотримані вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання та прийнятті рішення про накладення арешту на вказане у клопотанні майно.
Твердження апелянта про направлення клопотання прокурором без дотримання вимог ст. 171 КПК України, апеляційний суд відхиляє, з огляду на те, що вказане клопотання надіслано до місцевого суду в межах встановленого процесуального строку, що підтверджується поштовим конвертом на якому наявний трекінг відправлення № 8800000143567 (а.с.п.19).
Інші обставини, які б давали підстави для скасування судового рішення апеляційним судом не встановлено.
З огляду на наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має, а тому, з огляду на положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована, має бути залишена без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; положення ст. ст. 220, 317 цього ж Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу сторони обвинувачення чи захисту (прокурора, потерпілого, обвинуваченого чи його захисника) апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з'ясування фактичних обставин справи; що стороною захисту не надано будь-яких доказів, які б спростовували висновки слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 170-173, 404, 405, 407, 418, 419,422 КПК України, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_6 строк апеляційного оскарження на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 19 лютого 2025 року по справі №308/2474/25.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 19 лютого 2025 року, відхилити.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 19 лютого 2025 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: