Провадження № 22-ц/803/4437/25 Справа № 185/6090/24 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
08 квітня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Свистунової О.В.,
суддів: Єлізаренко І.А., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, -
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що працював на підприємстві відповідача в тому числі у шкідливих підземних умовах праці.
24.02.2021 року позивача було звільнено у зв'язку з невідповідністю займаній посаді.
За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав професійні захворювання.
Діагнози отриманих на підприємстві професійних захворювань підтверджені та встановлені ДУ «Український науково дослідний інститут промислової медицини» 02.09.2021 року.
Згідно з довідкою МСЕК від 05.06.2023 року позивачу первинно встановлено 60 % втрати працездатності, 3 група інвалідності строком до 01.06.2025 року.
Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 24.09.2021 року встановлено, що хронічне захворювання виникло за таких обставин: тривала дія підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, підвищених рівнів виробничого шуму, внаслідок недосконалості роботи шахтних механізмів і машин (прохідницький комбайн, скребковий конвеєр, стрічковий конвеєр, скребковий перевантажувач тощо). Недосконалість технології передбачає значне використання ручної праці (зачистка гірничої маси вручну, піднесення матеріалів та обладнання тощо). Внаслідок недосконалості механізмів гірничошахтного обладнання, робочого інструменту в підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби малої механізації для переміщення вантажів, внаслідок технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню.
Позивач зазначав, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги,
Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 110 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я та витрати на правничу допомогу адвоката.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 110 000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 000,00 грн.
В іншій частині - відмовлено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1 100,00 грн.
У апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд змінити рішення суду, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди до 60 000,00 грн. з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідач посилається на недоведеність причинного зв'язку між виникненням хронічних захворювань у позивача та діями відповідача. Вказує, що сама по собі важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача, не є достатньою та самостійною підставою для покладення відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди.
У відзиві позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Крім того, просив стягнути витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в Електронному суді.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 працював на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
24.02.2021 року ОСОБА_1 був звільнений у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок стану здоров'я за п. 2 ст. 40 КЗпП України.
24.09.2021 року в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області затверджено акт розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4, з якого вбачається, що ОСОБА_1 02.09.2021 року Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини м. Кривий Ріг встановлені діагнози: хронічне обструктивне захворювання легень; нейросенсорна приглухуватість; радикулопатія.
Даним актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: тривала дія підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, підвищених рівнів виробничого шуму, внаслідок недосконалості роботи шахтних механізмів і машин (прохідницький комбайн, скребковий конвеєр, стрічковий конвеєр, скребковий перевантажувач тощо). Недосконалість технології передбачає значне використання ручної праці (зачистка гірничої маси вручну, піднесення матеріалів та обладнання тощо). Внаслідок недосконалості механізмів гірничошахтного обладнання, робочого інструменту в підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби малої механізації для переміщення вантажів, внаслідок технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню.
Довідкою до акта огляду МСЕК серія 12 ААГ № 182846 від 05.06.2023 року ОСОБА_1 первинно встановлена 3 група інвалідності за професійним захворюванням з 23.05.2023 року до 01.06.2025 року. Протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно.
Довідкою МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги до довідки від 05.06.2023 року ОСОБА_1 первинно встановлено 60 % втрати професійної працездатності з яких: 30 % - радикулопатія; 15 % ХОЗЛ; 10 % - туговухість, 5 % - за актом Н-1 від 29.08.2017 року, з 23.05.2023 року до 01.06.2025 року.
Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків - стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 60 %. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди в розмірі 110 000,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом спору у справі є відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу ушкодженням здоров'я при виконанні ним трудових обов'язків.
Згідно зі статтею 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Що стосується доводів апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про не доведення причинного зв'язку між виникненням хронічних захворювань у позивача та діями відповідача, а також, що причиною професійних захворювань позивача є порушення та недотримання ним рекомендацій лікарів, вони спростовуються актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 23 вересня 2021 року, у пункті 17 якого зазначено обставини виникнення захворювання: тривала дія підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, підвищених рівнів виробничого шуму, внаслідок недосконалості роботи шахтних механізмів і машин (прохідницький комбайн, скребковий конвеєр, стрічковий конвеєр, скребковий перевантажувач тощо). Недосконалість технології передбачає значне використання ручної праці (зачистка гірничої маси вручну, піднесення матеріалів та обладнання тощо). Внаслідок недосконалості механізмів гірничошахтного обладнання, робочого інструменту в підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби малої механізації для переміщення вантажів, внаслідок технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню.
Згідно пункту 18 акту розслідування причинам виникнення хронічного професійного захворювання є: фізичне перевантаження, важкість праці, перевищення допустимого вмісту пилу в повітрі робочої зони, перевищення допустимого рівня шуму.
Факт настання причинно-наслідкового зв'язку із настанням хвороби пов'язану із виробництвом, позивачем було доведено наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються наявними доказами у справі.
Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав довідку МСЕК, де йому вперше призначили відсоток втрати працездатності, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами справи (а.с.6).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов'язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок отримання професійних захворювань позивач втратив 60 % професійної працездатності, що свідчить про неможливість покращення стану його здоров'я у майбутньому, а також з того, що захворювання позивача призвели до кардинальної негативної зміни його життя, порушили його психологічний стан та нормальні життєві зв'язки.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, прийнявши до уваги факт отримання позивачем третьої групи інвалідності та втрати ним 60 % працездатності, врахувавши характер немайнових втрат позивача, глибину його фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації, а також керуючись засадами розумності і справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, на рівні 110 000,00 грн.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості, суд апеляційної інстанції не бере до уваги з вищенаведених підстав.
Колегія суддів не встановила підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру компенсації моральної шкоди. Заперечуючи проти розміру стягнутої на користь позивача компенсації, відповідач на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не подав належних і допустимих доказів.
Враховуючи наведене, а також те, що професійне захворювання позивача виникло під час його перебування у трудових відносинах з відповідачем, на якого законодавством покладено обов'язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, що потягнуло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало йому моральних страждань, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він в повному обсязі виконував обов'язки щодо забезпечення належних умов праці, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки саме негативні показники важких умов праці та мікроклімату спричинили виникнення хронічних захворювань у позивача.
Доказів на спростування наявності шкідливих факторів виробничого середовища та шкідливого впливу на здоров'я позивача відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надані.
Відсутність прямого причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Таким чином, колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди в розмірі 110 000,00 грн., присудженої судом першої інстанції, враховуючи доводи позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали у здоров'ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, встановлення третьої групи інвалідності, відсутності покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках.
Крім того, враховано ступінь втрати позивачем професійної працездатності - 60 % та третю групу інвалідності, які первинно встановлені йому висновком МСЕК від 05.06.2023 року, та встановлені судом обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Однак, вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо її стягнення без відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
23 травня 2020 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб, внесені Законом України від 16 січня 2020 року 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).
Згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПК України.
Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Право позивача на відшкодування моральної шкоди відповідачем виникло з дня первинного встановлення позивачу висновком МСЕК стійкої втрати працездатності - 05 червня 2023 року.
Отже, ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду 05 червня 2023 року - дата встановлення висновком МСЕК непрацездатності, тобто після набрання чинності нової редакції ст. 164.2.14 Податкового кодексу України, а тому вказані зміни поширюються на оподаткування сум (моральна шкода), що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди позивачеві у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання та сума моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, має бути стягнута з відрахуванням податків на інших обов'язкових платежів.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2025 року підлягає в цій частині зміні, вказавши в другому абзаці резолютивної частини: «з відрахування податків та інших обов'язкових платежів», замість фрази «без відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів».
В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2025 року підлягає залишенню без змін.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг та зміни рішення місцевого суду в частині застосування норм Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди.
Що стосується розподілу судових витрат, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.
Згідно постанови ВП ВС від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи те, чи були вони фактично здійснені, а також їх необхідність. При цьому суд, визначаючи суму відшкодування, має послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру.
З матеріалів справи вбачається, що 03.06.2024 року між позивачем та адвокатом Меркуловою Т.П. укладений договір б/н від 03.06.2024 року про надання правничої допомоги у справі про стягнення моральної шкоди з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» завданої внаслідок професійного захворювання. Як вбачається з п. 4 зазначеного договору, сторони прийшли до згоди, що вартість роботи адвоката визначається за домовленістю сторін в залежності від складності та об'єму виконання робіт з внесенням попередньої оплати. У разі збільшення об'єму робіт за договором, вартість роботи адвоката оплачується за фактично виконану роботу. Усі витрати, пов'язані з виконанням умов договору, несе особа, яка уклала з адвокатом договір про надання правової допомоги (транспорті витрати, виготовлення документів, необхідність для здійснення правової допомоги, поштові витрати).
Відповідно до квитанції з оплати юридичних послуг адвоката Меркулової Т.П. від 03.06.2024 року, адвокат отримала від ОСОБА_1 5 000,00 грн. за складення позовної заяви до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення моральної шкоди (професійне захворювання).
Враховуючи складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витраченого часу на надання правничої допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності юридичних витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову у даній справі та значення справи для сторін, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Що стосується витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідну заяву разом з доказами представником позивача подано в межах зазначеного строку.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.
До відзиву на апеляційну скаргу було додано квитанцію від 15 березня 2025 року, згідно якої позивач сплатив адвокату Меркуловій Т.П. 5 000 грн за складання відзиву на апеляційну скаргу по справі № 185/6090/24.
Розмір здійснених позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується актом виконаних робіт від 15.03.2025 року.
Згідно акту виконаних робіт від 15.03.2025 року, Адвокат Меркулова Тетяна Петрівна, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття
адвокатською діяльністю № 0525, виданого 14.06.1994 року Радою адвокатів
Дніпропетровської області (далі Адвокат), з однієї сторони, та, Ільєнко Юрій Володимирович. що діє на підставі власного волевиявлення, з іншої сторони, (надалі - Клієнт), що далі йменуються окремо кожна Сторона або разом Сторони, що діють на підставі договору №Б/Н від 03.06.2024 року (далі - Договір), уклали цей Акт про наступне.
1. Адвокат надав правові послуги з правничої допомоги:
А) складання відзиву на апеляційну скаргу відповідача по справі, що включає:
- правовий аналіз апеляційної скарги відповідача,
- пошук та підбір нормативної бази з чинного законодавства з урахуванням аргументів, викладених відповідачем у апеляційній скарзі,
- пошук та підбір судової практики з урахуванням аргументів, викладених відповідачем
у апеляційній скарзі,
- складання самого тексту відзиву на апеляційну скаргу,
- формування та відправлення відзиву на апеляційну скаргу до суду через Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС,
- аналіз поданих відповідачем процесуальних заяв та доданих документів по справі,
- подання процесуальних заяв щодо руху справи № 185/6090/24.
2. Розмір вартості послуг Адвоката становить 5 000 грн., у тому числі:
- по пункту «А» за складання відзиву на апеляційну скаргу - 5 000 грн.
3. Підписанням цього Акту Сторони підтверджують факт погодження вартості послуг
адвоката та факту надання послуг відповідно до Договору від 03.06.2024 року.
4. Сторони зауважень та претензій одна до одної стосовно виконання Договору не
мають.
5. Цей Акт, що є невід'ємною частиною Договору, складено українською мовою у двох примірниках, що мають однакому юридичну силу (по одному для кожної зі Сторін).
Колегія суддів враховує, що відповідачем був отриманий відзив на апеляційну скаргу разом із додатками, що підтверджується квитанцією № 2930595.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Вирішуючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів приймає до уваги, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надав заперечення щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, та беручи до уваги, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надав заперечення щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів приходить висновку про необхідність стягнення з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., що на думку апеляційного суду, не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2025 року - змінити, вказавши в другому абзаці резолютивної частини: «з відрахування податків та інших обов'язкових платежів», замість фрази «без відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів».
В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Вступну та резолютивну частини судового рішення проголошено 08 квітня 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 09 квітня 2025 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.А. Єлізаренко
М.О. Макаров