Єдиний унікальний номер справи №760/16747/22
Провадження №22-ц/824/2184/2025
09 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно отриманих аліментів,
До Солом'янського районного суду м. Києва звернулася ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про повернення коштів, безпідставно отриманих в якості аліментів.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 04.02.2022 року Солом'янським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання судового наказу від 25.01.2022 року, виданого Солом'янським районним судом м. Києва за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
ОСОБА_1 , на користь якого стягувались аліменти на утримання дітей, призваний за мобілізацією 26.02.2022 року, а діти, на утримання яких стягувались аліменти, з 24.02.2022 року фактично проживають з позивачем та знаходяться на її повному утриманні.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.10.2022 року судовий наказ від 25.01.2022 року визнано таким, що не підлягає виконанню, постановою Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.11.2022 закінчено виконавче провадження НОМЕР_2.
Відповідно до довідки від 08.11.2022 року, виданої Солом'янським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за період з липня 2022 року по листопад 2022 року з позивача на користь відповідача було стягнуто 47 357,15 грн., які по суті відповідач отримав безпідставно.
На підставі викладеного позивач просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 47 357,15 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення безпідставно отриманих аліментів задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції у рішенні зазначив, що ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди, однак між позивачем та відповідачем не укладався договір оренди. Зазначив, що в матеріалах справи є платіжні інструкції про переказ коштів ОСОБА_1 для ОСОБА_2 , які він отримав як аліменти та які були повернуті позивачу для витрат на їх спільних дітей, на користь яких аліменти і стягувались, однак суд першої інстанції проігнорував вказані докази. Зазначав також, що предметом позову є повернення безпідставно набутих аліментів, що не допускається положеннями ст.1215 ЦК України.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з положеннями ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що оскільки малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у період стягнення аліментів проживали разом з матір'ю і знаходились на її утриманні, що є обставиною, яка має істотне значення, ОСОБА_1 фактично не мав правових підстав для отримання таких коштів. При цьому стягнення аліментів на користь особи, на утриманні якої діти у вказаний період часу не перебували, призвели до негативних фінансових наслідків для позивача, що відповідно порушувало права дітей і є недоцільним та таким, що не відповідає меті стягнення аліментів.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла таких висновків:
Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійсно в мотивувальній частині рішення зазначив, що ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди. У той же час вказане твердження явно є технічною помилкою, оскільки з тексту рішення вбачається, що суд здійснював розгляд справи за позовом саме про повернення безпідставно отриманих аліментів, тому підстав вважати, що судом вирішувався спір щодо заборгованості за договором оренди у суду немає.
Водночас колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що суд першої інстанції не мав підстав для задоволення позову, оскільки відповідач фактично повернув позивачу отримані ним кошти на утримання дітей.
Як убачається з матеріалів справи, 25.01.2022 року Солом'янським районним судом м. Києва у справі №760/34392/21 видано судовий наказ про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, що складає 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.12.2021 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Постановою державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Відешиною А.С. від 04.02.2024 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання судового наказу №760/34392/21 виданого 25.01.2022 Солом'янським районним судом м. Києва.
Згідно з розпорядженням Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.12.2021 №898 «Про визначення місця проживання малолітніх дітей» місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено з батьком - ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки переселенця від 20.04.2022 №6812-7500123064 фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки переселенця від 20.04.2022 №6812-7500123065 фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки переселенця від 20.04.2022 №6812-7500123066 фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є: АДРЕСА_1 .
Згідно з актом обстеження умов проживання від 28.06.2022 службою у справах дітей Полонської міської ради ОТГ проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де поживають: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (мати); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (син); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дочка); ОСОБА_5 , 1965 р.н. (дідусь); ОСОБА_6 , 1970 р.н. (бабуся); ОСОБА_7 , 1948 р.н. (прабабуся).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2022 року №442 солдат ОСОБА_1 призваний за мобілізацією 26.02.2022 року та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_2 .
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва у справі №760/34392/21 від 06.10.2022 року визнано таким, що не підлягає виконанню судовий наказ Солом'янського районного суду м. Києва від 25.01.2022 року у справі №760/34392/21 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, що складає 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.12.2021 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Постановою старшого державного виконавця Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Відешиної А.С. від 03.11.2022 року виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання судового наказу №760/34392/21 виданого 25.01.2022 року закінчено на підставі ухвали Солом'янського районного суду м. Києва №760/34392/21 від 06.10.2022 року.
Як убачається з матеріалів справи, правовою підставою для стягнення з позивача на користь відповідача аліментів на утримання дитини було проживання дітей разом з батьком, тобто існувала правова підстава для стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 в рахунок сплати аліментів.
З 24.02.2022 року діти фактично проживали разом з разом з матір'ю та знаходились на повному її утриманні, відтак в даному випадку відпали обставини, що надавали відповідачу право на отримання від позивача коштів на утримання дітей, у зв'язку з чим судовим рішенням й було припинено їх стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Разом з тим, як вбачається довідки Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.11.2022 року ОСОБА_2 сплатила на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі: у липні 2022 року - 7172,54 грн; у серпні 2022 року 11 618,74 грн; у вересні 2022 року 0,00 грн; у жовтні 2022 року 20 808,54 грн; у листопаді 2022 року 7757,33 грн. Всього 47 357, 15 грн. Тобто у період, коли діти проживали разом з матір'ю ОСОБА_2 виконавець продовжував стягувати аліменти з неї на утримання дітей.
Натомість відповідач зазначав, що повернув отримані за цей період кошти позивачу, на підтвердження чого надав до суду копії платіжних інструкцій, з яких вбачається, що з 13.03.2022 року по 02.11.2022 року відповідач надсилав ОСОБА_2 грошові кошти, де призначенням платежу зазначено: кошти на утримання дітей на загальну суму 39 646, 26 грн. Також відповідач вказував, що купував дитячі товари вартістю 9 118, 00 грн та здійснював витрати на лікування дітей у розмірі 21 760, 42 грн. За таких умов відповідач вважав, що отримані аліменти були повернуті позивачу для витрат на їх спільних дітей, на користь яких аліменти й стягувалися.
Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Даний обов'язок розповсюджується на обох батьків в рівних частинах, відтак витрати на утримання дітей в даному випадку мало здійснюватися як позивачем, так і відповідачем.
Таким чином, у спірний період відповідач також мав обов'язок наряду з позивачем, з якою проживали діти, нести витрати на їх утримання.
Таким чином, надсилаючи кошти позивачу та здійснюючи витрати в інтересах дітей, відповідач фактично це мав робити на виконання своєї частини обов'язку, встановленого ст. 180 СК України.
Вказане узгоджується й з призначенням платежів, які були зазначені в більшості вищезгаданих платіжних інструкцій, а саме «на утримання дітей».
Окремо апеляційний суд при цьому зважає й на те, що інструкція від 01.07.2022 р. на суму 11 105,54 грн. мала призначення платежу «на подарунок ОСОБА_8 », а інструкція від 19.04.2023 р. на суму 3015,08 грн. - «на подарунок ОСОБА_9 », що жодним чином не може вважатися коштами на утримання дітей.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що вищезгадані витрати відповідача на утримання дітей, задоволення їх додаткових потреб та подарунки їх жодним чином не може вважатися поверненням відповідачем безпідставно отриманих в цей період коштів.
Щодо посилання відповідача на ст.1215 ЦК України як підставу для відмови у позові, колегія суддів зазначає наступне:
Згідно п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
З аналізу наведеної норми вбачається, що дійсно, за загальним правилом, безпідставно набуті аліменти не підлягають поверненню, однак для цього мають одночасно існувати 3 умови:
- їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно;
- їх виплата проведена за відсутності рахункової помилки з боку платника;
- їх виплата проведена за відсутності недобросовісності з боку набувача.
Схожий за змістом висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та підтриманий сталою судовою практикою (постанова Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 382/1728/18).
В даному випадку спірні кошти були сплачені позивачем не в добровільному порядку, оскільки вони з неї були стягнуті в порядку примусового виконання судового рішення (наказу). За таких умов заборона повернення безпідставно набутих коштів, передбачена ст. 1215 ЦК України, застосуванню не підлягає.
Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 06 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Т.О. Писана
К.П. Приходько