П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/20592/24
П'ятий апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати,-
25.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки з 29.01.2020 року по день фактичної виплати 29.09.2022 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки з 29.01.2020 року по день фактичної виплати 29.09.2022 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року адміністративний позов задоволений частково наступним чином:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 29.09.2022 року та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, нарахованих на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 р по справі №420/24990/21;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 29.09.2022 року та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, нарахованих на підставі постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 р по справі №420/24990/21;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права.
Обґрунтовуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апелянт також вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом та помилковість висновків суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в цій справі не обмежені строком.
Відхиляючи доводи військової частини НОМЕР_1 , наведені у відзиві на позовну заяву, щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що спір стосовно виплати компенсації втрати частини доходів за порушення строків їх виплати охоплюється визначенням «законодавство про оплату праці», яке міститься в статті 233 Кодексу законів про працю України, а не поняттям «проходження публічної служби» відповідно до частини 5статті 122 КАС України, та з того, що спірні правовідносини виникли до початку дії змін, внесених Законом України від 01.07.2022 року № 2352-ІХ до статті 233 КЗпП України, а тому позовні вимоги в цій справі не обмежені строком.
Колегія суддів зазначає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає правовим висновкам Верховного Суд у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20, в якій суд касаційної інстанції, відступаючи від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021,17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону №2050-ІІІ, зазначив наступне:
- у спорах цієї категорії застосовується шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
- нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом №2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов'язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;
- з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати доходу за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;
- отримання листа у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
Як слідує з матеріалів даної справи, належні позивачу кошти за період часу з 30.01.2022 року до 04.09.2022 року були виплачені позивачу апелянтом 29.09.2022 року на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2022 року у справі №420/24990/21.
Тобто, з 29.09.2022 року позивач знав про порушення його прав щодо отримання компенсації грошового доходу, однак, із позовом до суду звернувся лише в 25.06.2024 року, тобто поза межами визначеного частиною першою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Так, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, позовної заяви. Як у випадку невиконання вимог статті 160 КАС України щодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання про його поновлення чи визнання вказаних у ньому причин неповажними, - позовна заява залишається без руху.
Закріплений у частинах 1 - 3 статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску такого строку.
До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху із пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення цього строку.
Подібним чином законодавець урегулював і механізм залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, факт якого встановлено після відкриття провадження у справі, закріпивши у частині 3 статті 123 КАС України, що позов залишається без розгляду, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.
Системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати причини поважності пропущеного строку, і у разі подання позивачем такої заяви суд повинен надати їй оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.04.2024 року у справі №540/8074/21.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно положень ст.77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 321 КАС України апеляційний суд,-
Запропонувати ОСОБА_1 подати заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька