09 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/2568/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року в адміністративній справі №160/2568/25 (головуючий суддя І-ї інстанції Кучма К.С.) за позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області Навроцького Андрія Володимировича; Т.в.о. начальника ВП №3 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області підполковника поліції Забігайла Дмитра Володимировича; ГУНП в Дніпропетровській області, прокуратура: Західна окружна прокуратура м.Дніпра Керівник окружної прокуратури Мамон Олексій Євгенович, Дніпропетровскої обласної прокуратури про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 29.01.2025 року звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність слідчого Відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, як суб'єкта владних повноважень, який проводив перевірку її заяви від 09.11.2024 р., зареєстровану до ЖЄО №22076, що полягає у не прийнятті постанови відповідно до ст.110 КПК України;
- визнати протиправною бездіяльність заступника начальника відділу поліції з превентивної діяльності Відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області Навродського А.В., як суб'єкта владних повноважень, що полягає у не складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП «Дрібне хуліганство»;
- зобов'язати уповноважену особу Відділу поліції №3 Чечелівського ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області скласти протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.173 КУпАП щодо групи осіб: так звана голова ОСББ «Каверіна - 1» ОСОБА_2 (кв.159, 4-й під'їзд), так звана бухгалтер ОСББ «Каверіна - 1» ОСОБА_3 (кв. АДРЕСА_1 , 5-й під'їзд)., ОСОБА_4 (кв.невідома 6-й під'їзд), ОСОБА_5 (кв.невідома, 6-й під'їзд), які вчинили адміністративне правопорушення відносно неї та направити матеріали адміністративної справи на розгляд до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року відмовлено у відкритті провадження за вказаною позовною заявою. Роз'яснено позивачу, що розгляд цієї справи підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні відносини, які виникають між особою та прокуратурою, слідчими, органом дізнання під час здійснення ними процесуальної діяльності в межах кримінальних проваджень, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку здійснення їхньої діяльності в межах кримінальних провадженнях регламентовані КПК України та повинні вирішуватися у порядку кримінального судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.242 КАС України, є незаконною та необґрунтованою. Суд першої інстанції неправильно визначив предмет спору та дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження, без обґрунтування власних висновків належним мотивуванням. Посилаючись на приписи КАС України щодо права на апеляційний перегляд справи та висновки Європейського Суду з прав людини, позивач просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив ухвалу суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Інші відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не подали, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 11.03.2025 року по 20.03.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному.
У період з 01.04.2025 року по 04.04.2025 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала на лікарняному. 07.04.2025 року та 08.04.2025 року суддя-член колегії Білак С.В. перебувала у відпустці.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Пунктами 2 та 7 ч.1 ст.4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приписами частини першої статті 1 КПК України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Згідно із статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Пунктами 10 та 19 частини першої статті 3 КПК України встановлено, що кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого Законом України про кримінальну відповідальність; сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.
Завданнями кримінального судочинства відповідно до статті 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності, зокрема, слідчих, керівників органу досудового розслідування, прокурорів щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Відповідно до статті 303 КПК України визначені відповідні рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора на досудовому провадженні, які можуть бути оскаржені та оскарження до суду дій, бездіяльності органів поліції та прокуратури в межах кримінального провадження має здійснюватися у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, і не може бути предметом оскарження у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються бездіяльності органу досудового розслідування щодо не складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.173 КУпАП «Дрібне хуліганство» та неналежного розгляду її заяви про скоєне правопорушення, а тому спірні правовідносини в межах даної справи є відносинами, які регламентовані КПК України та повинні вирішуватися у порядку кримінального судочинства.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім описаних вище обставин, ґрунтуються на суб'єктивному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
З урахуванням наведеного вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись статтями 109, 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року в адміністративній справі №160/2568/25 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року в адміністративній справі №160/2568/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко