1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 02 квітня 2025 року апеляційну скаргупредставника ТОВ «Давос Груп» - адвоката ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та накладено арешт на вилучене в офісному приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, що на праві власності належить адвокату ОСОБА_7 , в ході обшуку проведеного 21.05.2024 - 22.05.2024 майно, а саме на: Частину обладнання із серійним номером № 50118790003 в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № W0062791C в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № б/н в кількості 1 шт., Частина обладнання із серійним номером № 5Р-210245 в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № б/н в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № б/н в кількості 2 шт., Частину обладнання із серійним номером № б/н в кількості 3 шт., Частину обладнання із серійним номером № б/н в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № б/н в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № б/н в кількості 3 шт., Частину обладнання із серійним номером № б/н в кількості 1 шт., Частина обладнання із серійним номером № б/н в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № б/н в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № б/н в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № 5Р-210279 в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № 2102186 в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № DS2102187 в кількості 1 шт., Частина обладнання із серійним номером № б/н в кількості 2 шт., Частину обладнання із серійним номером № б/н в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № W0062784C в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № б/н в кількості 2 шт., Частину обладнання із серійним номером № 5Р-210278 в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № 5Р-210246 в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № б/н в кількості 2 шт., Частину обладнання із серійним номером № 5Р-210280 в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № 5Р-210247 в кількості 1 шт., Частина обладнання із серійним номером № 210248 в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № б/н в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № DS2102185 в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № б/н в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № б/н в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № б/н в кількості 2 шт., Частину обладнання із серійним номером № б/н в кількості 3 шт., Частину обладнання із серійним номером № б/н в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № б/н в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № 5Р-210277 в кількості 1 шт., Частину обладнання із серійним номером № 5Р-210244 в кількості 1 шт.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник ТОВ «Давос Груп» - адвокат ОСОБА_5 , подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Апелянт зазначає, що арешт накладено незаконно, оскільки 01 березня 2024 року детективом повернуто директору ТОВ «Давос Груп» вилучене обладнання, про що складено акт приймання-передачі товарно - матеріальних цінностей.
Також, ухвалою слідчого судді від 07 лютого 2025 року задоволено клопотання представника Товариства та скасовано арешт накладений ухвалою від 11 червня 2024 року та зобов'язано орган осудового розслідування повернути вказане майно.
Однак, прокурор повторно звернувся із клопотанням про арешт вказаного обладнання. З оскаржуваної ухвали не вбачається, що необхідність повторного накладенню арешту на майно обумовлено іншими підставами ніж ті, у зв'язку з якими зазначене майно вже перебувало під арештом, який в подальшому скасовано.
При цьому, арештоване обладнання не має відношення до кримінального провадження та не вдповідає ознакам, передбачених ст. 98 КПК України.
В судове засідання представник власника майна ТОв «Давос Груп» - адвокат ОСОБА_5 не з'явилася, про час та дату судового засідання її повідомлено у встановлений законом спосіб. 01 квітня 2025 року на електрону пошту суду надіслала клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку із зайнятістю у слідчих діях. Враховуючи те, що апеляційна скарга перебуває на розгляді з 17 лютого 2025 року, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності представника власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 06 лютого 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 72025000310000001, за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 199 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що службові особи ТОВ «Оріон Тобакко» (код 43959001) за попередньою змовою із невстановленим слідством особами, із залученням у протиправній схемі ТОВ «Агропраймінвет» (код 43980405), ТОВ «Давос Групп» (код 43878846), ТОВ «Найз Інвест» (код 44122418), ТОВ «Самерстон Табакко» (код 44028231), ТОВ «Південна тютюнова компанія» (код 42960922) та інших суб'єктів господарювання. Діючи в порушення вимог Податкового кодексу України, здійснюють виготовлення, зберігання, перевезення, пересилання та придбання у невстановлених слідством осіб підроблених марок акцизного податку з метою їх подальшого незаконного використання при збуті тютюнових виробів власного виробництва.
21 та 22 травня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09 травня 2025 року проведено обшуки в приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_7 , під час якого виявлено та вилучено частини обладнань.
Постановою детектива Головного підрозділу детективів бюро економічної безпеки України ОСОБА_9 від 23 травня 2024 року вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні
10 лютого 2025 року прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням про арешт майна вилученого в ході проведення обшуку в приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1, з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року клопотання прокурора задоволено.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.
У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на
мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч.11 ст. 170 КПК України).
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 72025000310000001 про накладення арешту на вказане майно,слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність накладення арешту на майно, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співмірність втручання у права власника майна та користувача цим майном, з потребами кримінального провадження.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою запобігання зникнення чи відчуження майна.
На даній стадії, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Посилання апелянта на те, що арешт накладено повторно, не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Крім того, за інформацією прокурора, 10 березня 2025 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 72025000310000001 направлено до Овідіопольського районного суду Одеської області для розгляду його по суті (а.с. 72, т. 2).
З урахуванням наведеного, із закінченням стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні № 72025000310000001 припиняється і судовий контроль, що здійснюється на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника ТОВ «Давос Груп» - адвоката ОСОБА_5 , з урахуванням викладених в них доводами, задоволенню не підлягає.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ «Давос Груп» - адвоката ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
Єдиний унікальний № 761/5690/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Справа № 11сс/82/2115/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК