справа № 357/10050/22
провадження № 22-ц/824/1376/2025
головуючий у суді І інстанції Кошель Б.І.
25 лютого 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Савченко К.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 6 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ», Акціонерного товариства «ГОУ ІНВЕСТ АГ», Акціонерного товариства «ГОУ ОСТ ІНВЕСТ АГ» про стягнення заборгованості за договором позики,
У жовтні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ», АТ «ГОУ ІНВЕСТ АГ», АТ «ГОУ ОСТ ІНВЕСТ АГ» про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов мотивований тим, що 23 лютого 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір позики № 2, відповідно до якого ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_3 отримав грошові кошти у розмірі 4 895 540 грн, що станом на дату укладення вказаного договору за офіційним курсом НБУ гривні до долара США становить 200 000 дол. США, строком до 20 жовтня 2021 року.
Позивач указує, що 23 лютого 2020 року між позикодавцем ОСОБА_4 , боржником ОСОБА_3 , поручителем ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ», поручителем АТ «ГОУ ІНВЕСТ АГ» та поручителем АТ «ГОУ ОСТ ІНВЕСТ АГ» було укладено договір поруки №2, відповідно до п. 1.1. якого поручитель ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ», АТ «ГОУ ІНВЕСТ АГ» та АТ «ГОУ ОСТ ІНВЕСТ АГ» поручилися перед кредитором ОСОБА_4 за виконання обов'язку ОСОБА_3 , щодо виконання останнім його зобов'язань за договором позики № 2 від 23 лютого 2020 року.
20 травня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 2-Ц від 20 травня 2021 року, відповідно до п.1 якого первісний кредитор ОСОБА_4 відступає новому кредитору ОСОБА_1 право грошової вимоги, належне первісному кредитору у відповідності до договору позики № 2 від 23 лютого 2020 року.
21 жовтня 2021 року позивачем було вручено боржнику та поручителям претензії з вимогами повного погашення заборгованості, які станом на день подачі цього позову залишились без задоволення.
З огляду на те, що відповідно до умов п. 2 договору позики № 2 від 23 лютого 2020 року, повернення боргу повинно бути здійснено у грошовій формі - національній валюті України у гривнях станом на день повернення позики, або за погодженням з позикодавцем у доларах США по курсу НБУ, сума боргу станом на дату подання цієї заяви складає 7 313 720 грн, що по курсу НБУ 36,5686 грн за 1 долар США станом на 26 жовтня 2022 року, становить 200 000 доларів США.
Крім того, за умовами п. 6 договору позики №2 від 23 лютого 2020 року, за прострочення повернення позики позичальник зобов'язався сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка прострочена, за кожен день прострочення, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, у порядку ст. 625 ЦК України, що в загальному розмірі становить 10 386 745,96 грн.
Вказував, що оскільки на час звернення до суду відповідачі не виконали взяті на себе зобов'язання за договором позики в повному обсязі, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ», АТ «ГОУ ІНВЕСТ АГ», АТ «ГОУ ОСТ ІНВЕСТ АГ» на його користь заборгованість за договором позики №2 від 23 лютого 2020 року у розмірі 10 386 745,96 грн, а також стягнути солідарно з відповідачів судовий збір в розмірі 12 405 гривень.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 6 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ», АТ «ГОУ ІНВЕСТ АГ», АТ «ГОУ ОСТ ІНВЕСТ АГ» про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ», АТ «ГОУ ІНВЕСТ АГ», АТ «ГОУ ОСТ ІНВЕСТ АГ» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 2 від 23 лютого 2020 року у розмірі 9 095 913,53 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2715,76 грн.
Стягнуто з ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2715,76 грн.
Стягнуто з АТ «ГОУ ІНВЕСТ АГ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2715,76 грн.
Стягнуто з АТ «ГОУ ОСТ ІНВЕСТ АГ» на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2715,76 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду представник ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» - Андросович Г.С. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд прийняв рішення про стягнення боргу не дослідивши оригіналів документів, на підставі яких цей борг виник. Посилання суду першої інстанції на постанову Івано- Франківського апеляційного суду від 11 січня 2024 року у справі №346/5502/22 за позовом ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, якою було відмовлено в задоволенні позову є безпідставним, оскільки з аналізу вищевказаної постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2024 року у справі №346/5502/22 вбачається, що предметом позову було визнання недійсною довіреності 23/08/2021-Д, а не довіреності 20/08/21-Д.
Наголошує на тому, що Івано-Франківський апеляційний суд при розгляді справи №346/5502/22 не досліджував оригіналів оспорюваних довіреності та договору поруки. Почеркознавча експертиза даних документів не проводилась. Такі оригінали витребовувалися судом першої інстанції при розгляді справи №346/502/22, проте не були надані суду ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_3 .
Звертає увагу, що на час розгляду справи Верховним Судом відкрите касаційне провадження по оскарженню постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2024 року у справі №346/5502/22.
Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 (який значиться підписантом договору поруки) у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору;судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Євротранстелеком» у допиті, в якості свідків ОСОБА_2 , директора ТОВ «Євротранстелеком» ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Євротранстелеком» про витребування доказів від ОСОБА_3 , а саме - оригіналу договору поруки №2 до договору позики № 2 від 23 лютого 2020 року; судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Євротранстелеком» про призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи; судом першої інстанції в порушення вимог ч.9.ст.83 ЦПК України було прийнято письмові пояснення ОСОБА_1 від 3 травня 2024 року разом з доказами, долученими до цих пояснень, не зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 було порушено порядок подання доказів і не надано суду докази підтвердження надсилання (надання) копій доказів іншим учасникам справи.
Наголошує на тому, що ТОВ «Євротранстелеком» ніколи не видавало ніяких довіреностей на ім'я фізичної особи ОСОБА_2 .
Також не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів інфляційних втрат в розмірі 1 290 832, 43 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову в цій частині.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідно до умов п. 2 договору позики № 2 від 23 лютого 2020 року, повернення боргу повинно бути здійснено у грошовій формі - національній валюті України у гривнях станом на день повернення позики, або за погодженням з позикодавцем у доларах США по курсу НБУ, відповідачі борг вчасно не повернули ні в гривнях ані у доларах США, а тому позивач правомірно застосував норми ч. 2 ст. 625 ЦК України та нарахував встановлений індекс інфляції за прострочення грошового зобов'язання.
Не погоджуючись із рішенням суду також представник ОСОБА_2 , особа, яка не брала участі у справі - адвокат Святненко С.В. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що рішення у даній справі прямо впливає на права ОСОБА_2 , а також на його обов'язки щодо ТОВ «Євротранстелеком», АТ «ГОУ ІНВЕСТ АГ», АТ «ГОУ ОСТ ІНВЕСТ АГ», як особи, що зазначена підписантом від імені вказаних поручителів.
Вказує, що наразі вищевказані особи заявляють претензії до ОСОБА_2 з тих підстав, що він не був уповноважений на підписання такого договору поруки, а його укладення завдає шкоди їхнім правам та інтересам, у зв'язку з чим апелянт через уповноваженого представника звернувся до суду першої інстанції 22 квітня 2024 року (до початку розгляду справи по суті) із клопотанням про залучення його до участі у справі з вищенаведених підстав у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, проте судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, що в подальшому призвело до винесення незаконного рішення.
Посилається на порушення правил підсудності та вказує, що позов було пред'явлено до Білоцерківського міськрайонного суду на підставі того, що один із відповідачів - громадянин ОСОБА_3 нібито стоїть на обліку у АДРЕСА_1 , як внутрішньо переміщена особа, однак відповідач ОСОБА_3 на момент відкриття провадження у даній справі не мав ні зареєстрованого у передбаченому законом порядку ні фактичного місця проживання на території Білоцерківського району Київської області, а тому існували всі підстави для передачі даної справи до іншого суду, якому у встановленому законом порядку підсудна дана справа - за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача ТОВ «Євротранстелеком» (01030, місто Київ, вулиця В'ячеслава Липинського, будинок 5) Шевченківського районного суду м. Києва.
Вказує, що ОСОБА_2 намагаються втягнути у дані правовідносини, прикриваючись довіреністю, якої він ніколи не отримував від ТОВ «Євтротранстелеком». Він ніколи не підписував ні від імені ТОВ «Євротранстелеком» ні від імені АТ «ГОУ ІНВЕСТ АГ», АТ «ГОУ ОСТ ІНВЕСТ АГ» жодних договорів поруки.
Також вказує, що ОСОБА_2 готовий надати вільні зразки свого підпису та почерку для проведення у справі почеркознавчої експертизи, у проведенні якої суд першої інстанції безпідставно відмовив.
11 липня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від представника ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» - адвоката Андросович Г.С., в якому вона просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Вказує, що у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
13 серпня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» від ОСОБА_1 , в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Вказує, що клопотання про залучення ОСОБА_2 у якості третьої особи разом з поясненнями його представника було подане в судовому засіданні від 3 травня 2024 року, тобто через місяць після закриття підготовчого провадження, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив представникові ОСОБА_2 про залучення його до участі у справи у якості третьої особи без самостійних вимог.
Звертає увагу, що під час розгляду позову ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» в Коломийському міськрайонному суді від 25 серпня 2023 року у справі № 346/5502/22 про визнання недійсним оспорюваного договору поруки, представником відповідача ОСОБА_1 заявлялося клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, проте суд першої інстанції відмовив у цьому та представниця ТОВ «Євротранстелеком» заперечувала необхідність її проведення, тоді як зараз вважає це порушенням норми процесуального права.
Звертає увагу, що представник апелянта подав письмові пояснення з додатковими запереченнями на позов та міркуваннями через місяць після закриття підготовчого провадження, при цьому не вказавши поважні причини, які б заважали йому подати заперечення у встановлені строки, що суперечить ст. 191 ЦПК України. Крім того, під час розгляду в Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області у справі №346/5502/22 позову ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» та при винесенні постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2024 року (апеляційне провадження № 22- ц/4808/51/24), представники цього товариства не звертали увагу цих судів на додаткові заперечення, які були потім подані в Білоцерківський суд з порушеннями процесуальних строків. Тому слід вирішувати спір за наявними матеріалами справи без врахування поданих додаткових заперечень та пояснень представником апелянта з порушенням строків без поважних причин.
13 серпня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 від ОСОБА_1 , в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Вказує, що клопотання про залучення ОСОБА_2 у якості третьої особи разом з поясненнями його представника було подане в судовому засіданні від 3 травня 2024 року, тобто через місяць після закриття підготовчого провадження, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив представникові ОСОБА_2 про залучення його до участі у справи у якості третьої особи без самостійних вимог.
Звертає увагу, що згідно довідки (яка є в матеріалах справи ЦНАП Узина), відповідач ОСОБА_3 станом на дату подання позову був зареєстрований в м. Узин Білоцерківського району Київської області, а тому суд першої інстанції не порушив правила підсудності при винесенні ухвали про порушення провадження у справі.
Також звертає увагу, що в межах розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору поруки № 2 до договору позики № 2 від 23 лютого 2020 року, не спростовано презумпції правочину, згідно з яким ТОВ «Євротранстелеком» поручився за виконання боргового зобов'язання ОСОБА_3.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Солдатов А.О. просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів інфляційних втрат в розмірі 1 290 832, 43 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову в цій частині.
ПредставникТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» - адвокат Андросович Г.С. просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
25 лютого 2025 року на адресу Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Святненко С.В. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 .
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну адресу та поштову, що підтверджується звітом про доставку поштової кореспонденції суду та рекомендованим повідомленням. Крім того, ОСОБА_3 також був повідомлений шляхом оголошення про виклик до суду шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, що не з'явились.
24 лютого 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло два клопотання представника ОСОБА_7 - адвоката Пєвцової О.П. про залучення до участі у справі правонаступника, в якості позивача ОСОБА_7 .
В обґрунтування клопотання вказує, що 3 грудня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 03-12-2024, за яким ОСОБА_1 відступив ОСОБА_7 право грошової вимоги до відповідачів за договором позики.
Вирішуючи дані клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову в їх задоволенні з урахуванням наступного.
Як вбачається із вказаних клопотань, вони були направлені на електронну адресу Київського апеляційного суду.
18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України від 29 червня 2023 року № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - Закон № 3200-IX), який був розроблений для запровадження обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі - ЄСІТС) представниками правничих професій, юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, оскільки особи, які за законом зобов'язані зареєструвати офіційні електронні адреси в ЄСІТС, зволікають з виконанням свого обов'язку.
Відповідно до пунктів 1, 2, 6, 8 статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів.
Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Частинами п'ятою, шостою статті 43 ЦПК України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до пункту 25 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, який затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення про ЄСІТС), документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов'язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням.
Відповідно до пункту 10 Положення про ЄСІТС адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС в обов'язковому порядку.
Як вбачається із матеріалів справи, Пєвцова О.П. має зареєстрований електронний кабінет.
Отже, Пєвцова О.П. мала би подати клопотання про залучення правонаступника: 1) в письмовій формі; 2) в електронному вигляді з використанням сервісу «Електронний суд», розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету).
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені у статті 183 ЦПК України.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно з частиною другою статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
У частині четвертій статті 183 ЦПК України закріплено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Суд повертає заяву (клопотання, заперечення) її заявнику без розгляду також у разі, якщо вона подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
Враховуючи наведене, апеляційний суд, дійшов висновку, що клопотання Пєвцової О.П. про залучення правонаступника слід залишити без розгляду на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України, оскільки заява надіслана не за допомогою підсистеми «Електронний суд», а отже заявник використав спосіб звернення до суду, не передбачений чинним процесуальним законодавством.
Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2023 року у справі № 127/10116/18, від 18 жовтня 2023 року у справі № 718/1782/21.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Щодо порушення прав ОСОБА_2 , особи, яка не брала участі у справі.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 18 ЦПК України обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Таким чином, з огляду на вищевказану норму, оскільки сторона, яка не була стороною по справі звернулася до суду із апеляційної скаргою, суд вирішує питання чи її права було порушено.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20), від 29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц (провадження № 61-1490св21), від 28 жовтня 2021 року у справі №529/690/18 (провадження № 61-6006св21) та від 02 листопада 2021 року у справі № 314/5611/1 (провадження № 61-3829св21).
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що рішення у даній справі прямо впливає на його права, а також на його обов'язки щодо ТОВ «Євротранстелеком», АТ «ГОУ ІНВЕСТ АГ», АТ «ГОУ ОСТ ІНВЕСТ АГ», як особи, що зазначена підписантом від імені вказаних поручителів.
Вказує, що наразі вищевказані особи заявляють претензії до ОСОБА_2 з тих підстав, що він не був уповноважений на підписання такого договору поруки, а його укладення завдає шкоди їхнім правам та інтересам, у зв'язку з чим апелянт через уповноваженого представника звернувся до суду першої інстанції 22 квітня 2024 року (до початку розгляду справи по суті) із клопотанням про залучення його до участі у справі з вищенаведених підстав у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, проте судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, що в подальшому призвело до винесення незаконного рішення.
Вказує, що ОСОБА_2 намагаються втягнути у дані правовідносини, прикриваючись довіреністю, якої він ніколи не отримував від ТОВ «Євтротранстелеком». Він ніколи не підписував ні від імені ТОВ «Євротранстелеком» ні від імені Т «ГОУ ІНВЕСТ АГ», АТ «ГОУ ОСТ ІНВЕСТ АГ» жодних договорів поруки.
Так, матеріалами справи встановлено, що позивач при зверненні до суду із позовом просив стягнути заборгованість з ТОВ «Євротранстелеком» на підставі договору поруки №2 до договору позики № 2 від 23 лютого 2020 року, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи з відміткою «згідно з оригіналом». Як видно із копії даного договору поруки, від імені ТОВ «Євротранстелеком» діяв ОСОБА_2 на підставі довіреності №20/08/21-Д, а також від AT «ГОУ ІНВЕСТ АГ», AT «ГОУ ОСТ ІНВЕСТ АГ» (які є співзасновниками ТОВ «Свтротранстелеком»), підписантом в інтересах яких є також ОСОБА_2 , як член правління на підставі рішення засідання Ради директорів від 07.02.2018 року AT «Гоу інвест АГ» та Конституційного акту від 17.11.2019 року AT «Гоу ост інвест АГ».
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення стосується інтересів ОСОБА_2 , відтак останній наділений правом на його оскарження.
Крім того, матеріалами справи також встановлено, що ОСОБА_2 через уповноваженого представника звертався до суду першої інстанції 22 квітня 2024 року (до початку розгляду справи по суті) із клопотанням про залучення його до участі у справі з вищенаведених підстав у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, однак судом першої інстанції помилково було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.
З приводу обґрунтованості рішення по суті спору колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач виконав взяті на себе зобов'язання та повернув позивачу кошти в обумовлені строки в повному обсязі, а тому дійшов висновку про стягнення солідарно з ОСОБА_3 , поручителів ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ», АТ «ГОУ ІНВЕСТ АГ», АТ «ГОУ ОСТ ІНВЕСТ АГ» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 2 від 23 лютого 2020 року у розмірі 9 095 913,53 грн.
Відмовляючи в частині стягнення з відповідачів інфляційних втрат в розмірі 1 290 832,43 грн суд виходив із того, що у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Колегія суддів із такими висновками суду першої інстанції погоджується частково з урахуванням наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 лютого 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір позики № 2 (а.с. 88 том 1).
Відповідно до п. 1 Договору позики, позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 4 895 540,00 гривень (чотири мільйони вісімсот п'ять тисяч п'ятсот сорок гривень 00 копійок), що станом на дату укладення цього договору за офіційним курсом НБУ гривні до долара США (24,4777 грн.) становить 200 000, 00 (двісті тисяч доларів США), а позичальник зобов'язувався повернути позикодавцеві таку ж суму грошей (по офіційному курсу НБУ гривні до долара США станом на дату повернення) у строк не пізніше 20 жовтня 2021 року.
За прострочення повернення позики позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка прострочена, за кожен день прострочення, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, у порядку ст. 625 ЦК України. (п.6 Договору)
Відповідно до додатку №1 до договору позики №2 від 23 лютого 2023 року розписки про отримання грошових коштів, відповідач ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 4 895 540,00 гривень (чотири мільйони вісімсот п'ять тисяч п'ятсот сорок гривень 00 копійок), що станом на дату укладення цього договору за офіційним курсом НБУ гривні до долара США (24,4777 грн.) становить 200000 (двісті тисяч доларів США) та зобов'язався повернути позикодавцеві за офіційним курсом НБУ гривні до долара США в день повернення у строк не пізніше 20 жовтня 2021 року (а.с. 89 том 1).
Згідно копії Договору поруки №2 до договору позики №2 від 23 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_3 (боржником), Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» у особі представника ОСОБА_2, який діяв на підставі Довіреності №20/08/21-д (поручитель-1), Акціонерним товариством «Гоу інвест АГ» в особі члена Ради директорів з правом одноосібного підпису ОСОБА_2 , який діяв на підставі Рішення засідання Ради директорів від 07.02.2018 року (поручитель-2), Акціонерним товариством «Гоу Ост Інвест АГ» в особі Члена правління з правом одноосібного підпису ОСОБА_2 , який діяв на підставі Конституційного акта від 17.11.2009 року (поручитель-3) та ОСОБА_4 (кредитором), поручитель-1, поручитель-2 та поручитель-3 поручаються перед кредитором з виконання обов'язку ОСОБА_3 щодо виконання останнім його зобов'язань за договором позики №2 від 23 лютого 2020 року. (а.с. 90-92 том 1)
Також, судом першої інстанції було встановлено, що 20 травня 2021 року між ОСОБА_4 (цесій) та ОСОБА_1 (цессіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги №2-ц, відповідно до умов якого, цедент відступив права вимоги на суму основного зобов'язання, вартість якого складає гривневий еквівалент 200 000 (двісті тисяч доларів США), що по офіційному курсу НБУ гривні до долара США станом на дату видачі позики становить 4 895 540,00 гривень (чотири мільйони вісімсот п'ять тисяч п'ятсот сорок гривень 00 копійок) (а.с. 93-95 том 1).
Відповідно до копії акта приймання-передачі документів від 20 травня 2021 року (додаток №1 до договору відступлення права вимоги №2-ц від 20 травня 2021 року), ОСОБА_4 (цедент) передав ОСОБА_1 (цессіонарію) такі документи: договір позики №2 від 23 лютого 2020 р. підписаний між ОСОБА_4 (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник) - 1 оригінал; розписка про отримання грошових коштів, видана ОСОБА_3 23 лютого 2020 р. - 1 оригінал; договір поруки №2 від 23 лютого 2020 р. підписаний між ОСОБА_4 (позикодавець), ОСОБА_3 (позичальник), Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» (код ЄДРПОУ 31731686) (поручитель-1), Акціонерним товариством «ГОУ ІНВЕСТ АГ» (країна резиденства: Швейцарія, ідентифікаційний номер: СНЕ 101.107.693) (поручитель-2) та Акціонерним товариством «ГОУ ОСТ ІНВЕСТ АГ» (країна резиденства: Ліхтеншейн, ідентифікаційний номер: FL-0001.521.555-1) (поручитель-3) - 1 оригінал; копія громадянського паспорту та ідентифікаційного номеру позичальника ОСОБА_3 (а.с.96 том 1).
21 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідачів з вимогою про повернення грошових коштів за договором позики №2 від 23 лютого 2020 року (а.с.97-98, 99-100, 101-102, 103-104 том 1).
Також, судом першої інстанції встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 серпня 2023 року (справа №346/5502/22) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними було задоволено. Визнано недійсною довіреність № 23/08/2021-Д та Договір поруки № 2 до договору позики №2 від 23 лютого 2020 року (а.с. 183).
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 адвоката Поваляєва Олега Борисовича задоволено частково. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 25 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнаня недійсною довіреність № 23/08/2021-Д та визнання недійсним Договору поруки № 2 до договору позики №2 від 23 лютого 2020 року відмовлено.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія апеляційного суду визнала їх недоведеними та безпідставними.
Так, звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів інфляційних втрат в розмірі 1 290 832, 43 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову в цій частині.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідно до умов п. 2 договору позики № 2 від 23 лютого 2020 року, повернення боргу повинно бути здійснено у грошовій формі - національній валюті України у гривнях станом на день повернення позики, або за погодженням з позикодавцем у доларах США по курсу НБУ, відповідачі борг вчасно не повернули ні в гривнях ані у доларах США, а тому позивач правомірно застосував норми ч. 2 ст. 625 ЦК України та нарахував встановлений індекс інфляції за прострочення грошового зобов'язання.
Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині суд першої інстанції виходив із того, що у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Також суд послався на висновки у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду України від 1 березня 2017 року у справі № 6-284цс17 та у постанові Верховного Суду від 3 березня 2021 року у справі № 130/2604/18 (провадження №61-19817св19).
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Відповідно до статей 526, 530, 610, 611 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня.
Гривня є законним платіжним засобом на території України.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці Україні - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня, як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Разом із тим, у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що умовами договору позики сторони визначили, що позичальник бере на себе зобов'язання повернути кошти в тому ж розмірі (еквівалент долари США), нарахована позивачем сума інфляційних втрат стягненню з відповідачів не підлягає.
Такий правовий висновок у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 22 червня 2020 року у справі № 752/10525/16-ц.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц та у постанові Верховного Суду, від 03 березня 2021 року у справі № 130/2604/18.
Таким чином є правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення з відповідачів інфляційних втрат в розмірі 1 290 832,43 грн, що нарахована не на суму боргу, яка відповідає суми коштів у гривні, яка була позичена, а на суму, яка нарахована в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валютіє необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги вказаного висновку суду не спростовують, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Щодо доводів апеляційних скарг ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» та ОСОБА_2 .
Так, звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» вказує, що товариство заперечує обставини укладення від його імені будь-якою особою, яку б воно уповноважило, на укладення договору поруки.
Зазначає, що особа боржника товариству невідома і підстави, за яких було укладено договір поруки, теж невідомі.
Вказує, що товариство в суді першої інстанції звертало увагу на наявність спору у Коломийському міськрайонному суді Івано-Франківської області (справа №346/5502/22) за позовом ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, зокрема з підстав оспорення самого факту їх підписання.
Відхиляючи доводи ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ», суд першої інстанції виходив із того, що факт укладання договір поруки №2 до договору позики №2 від 23 лютого 2020 року підтверджується постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2024 року у справі №346/502/22 за позовом ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними.
Суд зазначив, що при розгляді справи №346/5502/22 колегією суддів було установлено, що ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» в особі представника ОСОБА_2., який діє на підставі довіреності № 20/08/2021-Д уклав договір поруки №2 до договору позики №2 від 23 лютого 2020 року про відповідальність позивача перед кредитором за договором позики №2 від 23 лютого 2020 року укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , за яким ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_3 4 895 540 грн, що еквівалентно на день укладення 200 000 доларів США.
Також суд вказав, що при розгляді справи встановлено, що ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» не оспорює договір довіреності № 20/08/2021-Д, на підставі якого ОСОБА_2 уклав договір поруки №2 до договору позики №2 від 23 лютого 2020 року про відповідальність позивача перед кредитором за договором позики №2 від 23 лютого 2020 року.
Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Постановою Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі №346/5502/22 касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранстелеком» - адвоката Андросович Ганни Сергіївни було задоволено частково та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 січня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відтак, обставини, встановлені у наведеній справі, не можуть бути преюдиційними у цій справі.
Крім того, предметом доведення у справі №346/5502/22 є заявлені у позові обставини про те, що зазначений договір поруки був укладений без волевиявлення на це позивача, що призвело до виникнення негативних для нього правових наслідків у вигляді намагання стягнути з нього неіснуючий борг.
Предметом спору у цій справі є заявлення позивачем обставин про виникнення у боржника та поручителів солідарного обов'язку щодо повернення позичених коштів на підставі договору поруки, та заперечення відповідачів, які є поручителями, щодо укладення договору поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЦПК України уразі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події.
Положеннями ст. 82 ЦПК України передбачені підстави для звільнення особи від обов'язку доказування. Зокрема обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Також не потребують доказування й обставини, визнані судом загальновідомими, або обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що суд має право прийняти посилання та твердження сторони лише у випадку їх належного доведення в ході розгляду справи, за виключенням випадків, коли такі обставини не потребують окремого доведення. При цьому сам лише факт відсутності заперечень іншої сторони проти таких посилань та тверджень не може вважатися їх визнанням, оскільки для визнання таких обставин законодавець передбачив окрему форму висловлення (пряме зазначення про таке визнання в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників), про що прямо вказано в ч. 1 ст. 82 ЦПК України.
Як вбачається із матеріалів цієї справи та із рішень судів при розгляді справи №346/5502/22 за позовом ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, відповідач ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» наполягав, що не укладав договір поруки від 23 лютого 2020 року та вимагав витребувати оригінал договору поруки №2 до договору позики № 2 від 23 лютого 2020 року та оригінал довіреності, виданої ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» на ім'я ОСОБА_2 .
Тобто, як у цій справі так само при розгляді справи №346/5502/22 за позовом ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними сторона товариства вимагала витребування оригіналу договору поруки №2 до договору позики № 2 від 23 лютого 2020 року та оригінал довіреності, однак судами було відмовлено у задоволенні таких клопотань учаснику спору.
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що безпосередньо в цій справі відсутні оригінали договору поруки та оригінали довіреностей виданих ТОВ«ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» на ім'я ОСОБА_2 , які сторона відповідача вимагала для огляду.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, відповідно до копії акта приймання-передачі документів від 20 травня 2021 року (додаток №1 до договору відступлення права вимоги №2-ц від 20 травня 2021 року), ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 такі документи: договір позики №2 від 23 лютого 2020 року підписаний між ОСОБА_4 (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник) - 1 оригінал; розписка про отримання грошових коштів, видана ОСОБА_3 23 лютого 2020 року - 1 оригінал; договір поруки №2 від 23 лютого 2020 року підписаний між ОСОБА_4 (позикодавець), ОСОБА_3 (позичальник), ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» (код ЄДРПОУ 31731686) (поручитель-1), АТ «ГОУ ІНВЕСТ АГ» (країна резиденства: Швейцарія, ідентифікаційний номер: СНЕ 101.107.693) (поручитель-2) та АТ «ГОУ ОСТ ІНВЕСТ АГ» (країна резиденства: Ліхтеншейн, ідентифікаційний номер: FL-0001.521.555-1) (поручитель-3) - 1 оригінал; копію громадянського паспорту та ідентифікаційного номеру позичальника ОСОБА_3 (а.с.96 том 1).
Отже, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 набувши право вимоги на підставі договору цесії відповідно до акта приймання-передачі документів від 20 травня 2021 року не отримував оригіналу довіреності №20/08/21-д від 23 лютого 2020 року, що є правом ОСОБА_1 .
В той же час, відповідно до акта приймання-передачі документів від 20 травня 2021 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_4 оригінал договору поруки №2 від 23 лютого 2020 року підписаний між ОСОБА_4 (позикодавець), ОСОБА_3 (позичальник), ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» (поручитель-1), АТ «ГОУ ІНВЕСТ АГ» (поручитель-2) та АТ «ГОУ ОСТ ІНВЕСТ АГ» (поручитель-3).
Колегія суддів при розгляді цієї справи також приймає до уваги позицію ОСОБА_2 , який і в апеляційній скарзі в цій справі і, будучи відповідачем у справі №346/5502/22 за позовом ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, визнавав позовні вимоги позивача ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» про те, що він жодних повноважень не мав на підписання договору поруки і він його не підписував.
Тобто позиція ОСОБА_2 не змінювалась в тому, що він цієї угоди не укладав.
Так, як вбачається із доводів ОСОБА_1 , і при розгляді справи №346/5502/22 за позовом ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними і в цій справі, він стверджує, що направив оригінали договору позики №23/02-20/П від 23 лютого 2020 року; договору поруки №1 від 23 лютого 2020 року; договору відступлення права вимоги № 20/05/21 від 20 травня 2021 року; договору позики №2 від 23 лютого 2020 року; договору поруки №2 від 23 лютого 2020 року; договору відступлення права вимоги №2-Ц від 20 травня 2021 року до Шевченківської окружної прокуратури міста Києва та надавав опис відправлення (а.с.163, т.3). Однак на запит відповідача у цій справі ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» Шевченківська окружна прокуратура міста Києва повідомила, що вони не отримували від ОСОБА_1 ні оригіналів вказаних документів, ні навіть копій цих документів і в матеріалах кримінального провадження вони відсутні.
Колегія суддів не може визнати такими, що заслуговують на увагу заперечення ОСОБА_1 , про те що він направляв такі оригінали до Шевченківської окружної прокуратури міста Києва, але не може підтвердити, оскільки оригінали направлення були втрачені внаслідок російської агресії.
ОСОБА_1 у підтвердження направлення оригіналів документів до Шевченківської окружної прокуратури міста Києва і неможливості надання доказів направлення цих доказів до прокуратури посилається лише на загальні фрази, що він не може надати такі докази у зв'язку із російською агресією, однак як вбачається із матеріалів справи місце проживання ОСОБА_1 є м. Коломия.
Жодних обставин, за яких вторгнення російської федерації на Україну стало причиною втрати оригіналів вказаних вище документів та доказів у підтвердження відправлення їх до Шевченківської окружної прокуратури міста Києва позивач не зазначає, як і не указує причину направлення оригіналів цих документів до прокуратури.
Як свідчать матеріали цієї справи, відповідач звертався до суду першої інстанції з клопотанням про витребування у позивача оригіналу договору поруки №2 до договору позики від 23 лютого 2020 року №23, оскільки не визнавав сам факт укладення такого договору, однак судом таке клопотання не було задоволено.
Відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Оскільки сторона відповідача ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» заявила про наявність сумніву щодо підписання договору поруки, суд мав задовольнити клопотання сторони відповідача та витребувати оригінал такого доказу з метою усунення будь-яких сумнівів щодо доведення відповідної обставини.
У суді апеляційної інстанції сторона позивача підтвердила відсутність оригіналу договору поруки.
За таких обставин, колегія суддів відповідно до приписів положення норми ч. 6 ст. 95 ЦПК України не може взяти до уваги копію договору поруки та не може визнати доведеною обставиною укладення договору поруки №2 від 23 лютого 2020 року, підписаного між ОСОБА_4 (позикодавець), ОСОБА_3 (позичальник), ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» (поручитель-1), АТ «ГОУ ІНВЕСТ АГ» (поручитель-2) та АТ «ГОУ ОСТ ІНВЕСТ АГ» (поручитель-3). Аналогічно апеляційний суд не може визнати доведеною наявність у відповідачів солідарного обов'язку із ОСОБА_3 щодо повернення суми боргу, а тому висновок суду першої інстанції в цій частині є помилковим.
У частинах першій-третій статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Матеріалами справи також встановлено, що сам боржник ОСОБА_3 не оспорює договір позики № 2, відповідно до якого ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_3 отримав грошові кошти у розмірі 4 895 540 грн, що станом на дату укладення вказаного договору за офіційним курсом НБУ гривні до долара США становить 200 000 дол. США, строком до 20 жовтня 2021 року, а тому колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції у відповідній частині, а саме щодо укладення договору позики та стягнення боргу з позичальника.
Відповідно до частини 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судом встановлено, що у суді першої інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 12 405 грн.
При зверненні до суду із апеляційною скаргою підлягав сплаті судовий збір у розмірі 18 607,50 грн (12 405*1,5), який був правильно сплачений ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» та ОСОБА_2 .
Так, оскільки за наслідком розгляду справи апеляційним судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог до поручителів за договором позики, тому судові витрати понесені ТОВ «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» та ОСОБА_2 за розгляд справи в апеляційному суді підлягають стягненню з ОСОБА_1 в повному обсязі у розмірі 18 607,50 грн кожному.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційній скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 6 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 2 від 23 лютого 2020 року у розмірі 9 095 913 грн (дев'ять мільйонів дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот тринадцять гривень) 53 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ» судовий збір за розгляд справи в апеляційному суді у розмірі 18 607 (вісімнадцять тисяч шістсот сім) грн 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за розгляд справи в апеляційному суді у розмірі 18 607 (вісімнадцять тисяч шістсот сім) грн 50 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба