09 квітня 2025 року справа № 580/1422/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Черкаського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України Мацака Є.І. про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
10 лютого 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до начальника Черкаського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України Мацака Є.І., в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову начальника Черкаського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України Мацак Єгора Івановича від 04.09.2024 № 004/24 про накладення на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в сумі 51 000,00 гривень за порушення ч. 1 ст.31, ч. 1 ст. 27, п. 2 ч. 1 ст. 74 Закону України від 03.12.2020 № 1054-ІХ “Про внутрішній водний транспорт».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що протокол про порушення вимог законодавства про внутрішній водний транспорт від 09.08.2024 №004/24 складений неуповноваженою особою, а справа про правопорушення не містить належних і допустимих доказів, які безсумнівно підтверджували порушення позивачем вимог закону №1054-ІХ в частині виходу в рейс судна внутрішнього плавання, яке не має суднових документів. Позивачем також вказано, що перевіряючим не оглядався несамохідний земснаряд “Зірка Черкас», та протиправно встановлено відсутність чинних суднових документів, передбачених ч. 1 ст. 31 Закону №1054-ІХ
Ухвалою суду від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
09.08.2024 о 11 год. 13 хв. на р. Дніпро (Крем. Водосхов.) в адміністративних межах с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області було здійснено експлуатацію судна (вихід в рейс) несамохідного земснаряду “Зірка Черкас», яке не має чинних документів передбачених ч. 1 ст. 31 Закону України “Про внутрішній водний транспорт», саме без чинного свідоцтво судна внутрішнього плавання, чим було порушено вимоги ч. 1 ст. 27 та п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про внутрішній водний транспорт» , за що передбачена відповідальність згідно з п 2 ч. 1 ст. 74 Закону України “Про внутрішній водний транспорт».
Дане правопорушення зафіксовано на відеореєстратор №111300782.
Заступником начальника Управління - начальником відділу державного нагляду (контролю) суден Черкаського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України Бондаренком С.С. складно протокол про порушення вимог законодавства про внутрішній водний транспорт від 09.08.2024 №004/24.
Начальником Черкаського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України Мацаком Є.І., за вихід у рейс судна внутрішнього плавання, яке не має суднових документів, 04.09.2024 прийнято постанову №004/24 про застосування адміністративного-господарських санкцій (штрафів), передбачених статтею 74 Закону України “Про внутрішній водний транспорт», якою застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 51000,00 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеною постановою відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Закон України "Про внутрішній водний транспорт" від 3 грудня 2020 року № 1054-IX визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування внутрішнього водного транспорту і спрямований на створення сприятливих умов для його розвитку, задоволення потреб громадян у доступних, якісних та безпечних перевезеннях (далі - Закон №1054-ІХ).
Відповідно до п.13 ч.1 ст.1 Закону №1054-ІХ внутрішній водний транспорт - вид транспорту, до якого належать судна, суб'єкти господарювання, що здійснюють та забезпечують перевезення переважно внутрішніми водними шляхами вантажів, пасажирів, багажу і пошти, використовуються для рибогосподарської діяльності, надають інші послуги з використанням суден внутрішнього плавання, забезпечують судноплавство на внутрішніх водних шляхах, утримують об'єкти інфраструктури внутрішніх водних шляхів, здійснюють навігаційно-гідрографічне забезпечення судноплавства.
Згідно п.66 ч.1 ст.1 Закону №1054-ІХ судно внутрішнього плавання - річкове судно або судно змішаного плавання довжиною 20 метрів і більше або судно, добуток довжини, ширини та осадки якого становить об'єм у 100 кубічних метрів і більше, буксири і штовхачі, призначені для ведення складу таких суден чи плавучого обладнання, а також пасажирські судна і плавуче обладнання.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1054-ІХ судно (склад суден) допускається до плавання внутрішніми водними шляхами за умови його відповідності встановленим національним законодавством або міжнародними договорами України вимогам щодо безпеки судноплавства, охорони навколишнього природного середовища, до належного рівня підготовки, комплектування і кваліфікації членів екіпажу, наявності безпечних умов для життя та здоров'я пасажирів і членів екіпажу та за наявності відповідних чинних суднових документів і документів членів екіпажу.
Ідентифікація судна внутрішнього плавання здійснюється за назвою та унікальним європейським ідентифікаційним номером судна, які присвоюються і наносяться на судно у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, відповідно до міжнародних договорів України та з урахуванням вимог законодавства Європейського Союзу.
Кожне судно може мати лише один унікальний європейський ідентифікаційний номер судна, який залишається незмінним протягом усього строку його експлуатації (ч.1 ст.29 Закону №1054-ІХ).
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.32 Закону 1054-ІХ реєстрація суден внутрішнього плавання здійснюється у Державному судновому реєстрі України. Під час першої реєстрації судну внутрішнього плавання, якому на момент реєстрації в Україні не присвоєно унікальний європейський ідентифікаційний номер, присвоюється такий ідентифікаційний номер, відомості про який вносяться до свідоцтва судна внутрішнього плавання чи тимчасового свідоцтва судна внутрішнього плавання, до свідоцтва про право плавання під Державним Прапором України або свідоцтва про тимчасове право плавання під Державним Прапором України.
Унікальний європейський ідентифікаційний номер судна не змінюється протягом усього строку експлуатації судна.
Органи та умови реєстрації суден внутрішнього плавання у Державному судновому реєстрі України встановлюються Кодексом торговельного мореплавства України та цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.27 Кодексу торговельного мореплавства України реєстрація морських суден і суден внутрішнього плавання у Державному судновому реєстрі України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту. Реєстрація судна у Державному судновому реєстрі України засвідчується свідоцтвом про право плавання під Державним Прапором України (судновий патент), яке видається безстроково, або свідоцтвом про тимчасове право плавання під Державним Прапором України, а також свідоцтвом про право власності на судно, яке видається безстроково.
У відповідності до ч.1 ст.31 Закону №1054-ІХ на українському судні внутрішнього плавання з екіпажем, плавучому обладнанні під час його експлуатації повинні бути такі суднові документи:
1) свідоцтво про право власності на судно (копія);
2) свідоцтво про право плавання під Державним Прапором України (судновий патент) або свідоцтво про тимчасове право плавання під Державним Прапором України;
3) класифікаційне свідоцтво (у випадках, передбачених законом);
4) свідоцтво судна внутрішнього плавання або тимчасове свідоцтво судна внутрішнього плавання;
5) обмірне свідоцтво судна внутрішнього плавання - для суден, що здійснюють перевезення вантажів;
6) суднова роль (список членів суднового екіпажу);
7) список пасажирів (за наявності);
8) судновий журнал;
9) документи, передбачені правилами реєстрації операцій із шкідливими речовинами на суднах, у морських і річкових портах і терміналах;
10) документи щодо перевезення небезпечного вантажу - для судна, що перевозить такий вантаж;
11) дозвіл на експлуатацію суднової радіостанції (за наявності).
Свідоцтво про право плавання під Державним Прапором України (свідоцтво про тимчасове право плавання під Державним Прапором України), свідоцтво про право власності видаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту, за формою, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
Класифікаційне свідоцтво видається класифікаційним товариством, обраним судновласником, за формою, що встановлюється правилами цього класифікаційного товариства. Строк дії класифікаційного свідоцтва визначається класифікаційним товариством відповідно до його правил.
Свідоцтво судна внутрішнього плавання або тимчасове свідоцтво судна внутрішнього плавання, додаткове свідоцтво судна внутрішнього плавання видаються визнаним класифікаційним товариством, обраним судновласником, від імені держави за результатами технічного огляду.
Порядок здійснення технічного нагляду за суднами розробляється з урахуванням міжнародних договорів України та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту.
Судно внутрішнього плавання може мати лише одне чинне свідоцтво судна внутрішнього плавання або тимчасове свідоцтво судна внутрішнього плавання.
Строк дії свідоцтва судна внутрішнього плавання визначається відповідно до порядку здійснення технічного нагляду за суднами та не може перевищувати 10 років, крім свідоцтв пасажирських і високошвидкісних суден, суден, що перевозять небезпечні вантажі, строк дії яких не може перевищувати п'ять років.
У випадках, визначених законодавством, строк дії свідоцтва внутрішнього плавання (крім тимчасового свідоцтва внутрішнього плавання) може бути подовжений визнаним класифікаційним товариством, яке видало таке свідоцтво, на строк до шести місяців без проведення технічного огляду, про що зазначається у свідоцтві судна внутрішнього плавання.
У випадках, передбачених порядком здійснення технічного нагляду за суднами, що розробляється та затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту, з урахуванням міжнародних договорів України, допускається видача суднам внутрішнього плавання та плавучим спорудам тимчасового свідоцтва судна внутрішнього плавання.
Визнане класифікаційне товариство анулює свідоцтво судна внутрішнього плавання у разі виявлення невідповідності судна технічним вимогам, встановленим законодавством.
У випадках, передбачених законодавством, визнане класифікаційне товариство відмовляє у видачі або поновленні свідоцтва судна внутрішнього плавання.
Форма, порядок видачі, подовження строку дії, поновлення, заміни та анулювання свідоцтва судна внутрішнього плавання і тимчасового свідоцтва судна внутрішнього плавання встановлюються порядком здійснення технічного нагляду за суднами (ч.5-7 ст.31 Закону №1054-ІХ).
Поряд із цим, пунктом 3 прикінцевих та перехідних положень Закону №1054-ІХ передбачено, що на українських суднах внутрішнього плавання, зареєстрованих у Державному судновому реєстрі України до набрання чинності цим Законом, до 31 грудня 2035 року допускається відсутність свідоцтва судна внутрішнього плавання, за умови наявності чинного класифікаційного свідоцтва.
Отже, з аналізу вищенаведеного слідує, що при виході у рейс на українському судні внутрішнього плавання з екіпажем на ньому повинні бути суднові документи, зокрема такі як свідоцтво судна внутрішнього плавання або чинне класифікаційне свідоцтво.
Як зазначалося вище, протоколом №004/24 від 09.08.2024 про порушення вимог законодавства про внутрішній водний транспорт зафіксовано, що 09.08.2024 о 11 год. 13 хв. на р. Дніпро (Крем. Водосхов.) в адміністративних межах с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області було здійснено експлуатацію судна (вихід в рейс) несамохідного земснаряду “Зірка Черкас», яке не має чинних документів передбачених ч. 1 ст. 31 Закону України “Про внутрішній водний транспорт», саме без чинного свідоцтво судна внутрішнього плавання, чим було порушено вимоги ч. 1 ст. 27 та п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про внутрішній водний транспорт» , за що передбачена відповідальність згідно з п 2 ч. 1 ст. 74 Закону України “Про внутрішній водний транспорт». Дане правопорушення зафіксовано на відеореєстратор №111300782.
Начальником Черкаського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України Мацаком Єгором Івановичем 04.09.2024 розглянуто справу про порушення законодавства про внутрішній водний транспорт № 004/24 що зафіксоване у відповідному протоколі від 09.08.2024.
Суд зазначає, що в справі наявні відомості, що порушення зафіксоване на відеореєстратор № 111300782.
Враховуючи вищевикладене, за фактом виявленого порушення Начальником Черкаського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України Мацаком Єгором Івановичем винесено постанову про застосування адміністративно-господарських санкцій (штрафу) до громадянина ОСОБА_1 , відповідно до пункту 2 частини 1 статті 74 Закону України “Про внутрішній водний транспорт».
Крім того суд звертає увагу, що позивач вже притягався до відповідальності протягом 2024 року за аналогічне правопорушення зафіксоване в протоколі про порушення вимог законодавства про внутрішній водний транспорт від 04.03.2024 № 001/24, за що до порушника ОСОБА_1 застосовано адміністративно - господарський штраф у розмірі 51 000 грн., який ним сплачено 02.04.2024 відповідно до фіскального чеку (платіж № 1308586820), таким чином правопорушення визнано. Також, 18.09.2024 заступником начальника Управління - начальником відділу державного нагляду (контролю) суден Черкаського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України Бондаренком С.С, за вихід у рейс судна внутрішнього плавання, яке не має суднових документів, прийнято постанову №005/24 про застосування адміністративного-господарських санкцій (штрафів), передбачених статтею 74 Закону України “Про внутрішній водний транспорт», якою застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 51000,00 грн. Дана постанова оскаржена позивачем до Черкаського окружного адміністративного суду, який рішенням від 20.12.2024 у задоволенні позову відмовив та 25.07.2024 прийнято постанову №003/24 про застосування адміністративного-господарських санкцій (штрафів), передбачених статтею 74 Закону України “Про внутрішній водний транспорт», якою застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 51000,00 грн Дана постанова оскаржена позивачем до Черкаського окружного адміністративного суду, який рішенням від 03.01.2025 у задоволенні позову відмовив.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 74 Закону №1054-ІХ, за порушення законодавства про внутрішній водний транспорт на судновласників накладаються адміністративно-господарські штрафи у таких розмірах: за вихід у рейс судна внутрішнього плавання, яке не має суднових документів або стан корпусу чи суднові механізми та обладнання якого не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки судноплавства, - 3 тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, як підтверджено належними доказами, які містяться у матеріалах адміністративної справи, та позивачем не спростовано, що 08.09.2024 о 09.08.2024 о 11 год. 30 хв. на р. Дніпро (Крем. Водосхов.) в адміністративних межах с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області було здійснено експлуатацію судна (вихід в рейс) несамохідного земснаряду “Зірка Черкас», яке належить ОСОБА_1 і має назву “Зірка Черкас» - без суднових документів, тому суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова від 04.09.2024 №004/24 є правомірною та скасуванню не підлягає.
Посилання позивача про те, що протокол про порушення вимог законодавства про внутрішній водний транспорт від 09.08.2024 №004/24 складений неуповноваженою особою - не приймається судом до уваги, оскільки із наданої до суду копії посадової інструкції заступника начальника Управління - начальника відділу державного нагляду (контролю) суден Черкаського міжрегіонального управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України судом встановлено, що така посадова особа згідно п. 6 Посадової інструкції здійснює заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства у сфері внутрішнього водного транспорту та судноплавства, та у разі виявлення таких порушень складає протоколи про адміністративні правопорушення та протоколи про порушення вимог законодавства про внутрішній водний транспорт. В межах наданих повноважень розглядає справи про адміністративні правопорушення та про правопорушення, передбачені законодавством про внутрішній водний транспорт, і накладає адміністративно-господарські штрафи.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Суд звертає увагу, що у контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява №22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів позивача, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 94 КАС України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною 2 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною 4 статті 73 КАС України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв в межах та у спосіб визначений чинним законодавством, а тому, відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА