08 квітня 2025 року справа № 580/11232/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
12.11.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії відповідача від 25.10.2024 № 232730026309;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку до 45 років за Списком № 1, період роботи з 20.03.1997 по 08.11.2007 на відкритому акціонерному товаристві «Черкаське Хімволокно» і призначити позивачу з 17.10.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що працювала у ВАТ «Черкаське хімволокно» на посадах, що дають право на отримання пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком № 1. У жовтні 2024 року звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1. Проте, відповідач відмовив позивачу в призначенні такої пенсії з підстав недосягнення необхідного віку та відсутності необхідного пільгового стажу. Вказує, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 у зв'язку з наявністю відповідного страхового та пільгового стажу й досягненням відповідного віку, тому вважає відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах протиправною. За захистом своїх прав та інтересів звернулася до суду.
Відповідач проти позову заперечив. 07.01.2025 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Список № 1 Головним управлінням прийнято рішення від 25.10.2024 № 232730026309 про відмову у призначенні пенсії. Відповідно наданих до заяви документів загальний страховий стаж позивачки склав 29 років 11 місяців 21 день, стаж роботи за Списком № 1 - 7 років 5 місяців 24 дні. Вік позивачки на дату звернення становив 46 років 3 місяці, що не дає підстав для призначення пенсії згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 (50 років). До пільгового стажу не зарахований період роботи в ВАТ «Черкаське хімволокно» з 25.07.1999 по 26.03.2000, оскільки є перерва в атестації робочих місць. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Також просить залучити в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, посилаючись на те, що позивач проживає в м. Черкаси, відповідно на неї поширюється юрисдикція саме цього територіального управління Пенсійного фонду.
Ухвалою від 18.11.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
З'ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується даними паспорта НОМЕР_1 , виданого Жашківським РВ УМВС України в Черкаській області 20.06.1995.
Згідно з даними трудовою книжкою НОМЕР_2 від 05.08.1996 (а. с. 6-9) позивач працювала у ВАТ «Черкаське хімволокно», зокрема у такий період:
20.03.1997 - переведена в прядильний цех № 2 апаратником регенерації кислотної станції по 4 розряду (наказ від 24.03.1997 № 58);
16.05.2005 - переведена в прядильний цех № 1 апаратником регенерації 4 розряду кислотної станції (наказ від 28.07.2005 № 876);
08.11.2007 - звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (наказ від 08.11.2007 № 307-к).
Відповідно до виписок з наказів ВАТ «Черкаське Хімволокно» від 25.07.1994 № 376, від 27.03.2000 № 275, від 15.06.2005 № 562 та від 16.11.2000 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення», підтверджено право на пенсію за Списком № 1 працівників на посаді апаратник регенерації в прядильних цехах № 1 та № 2 кислотної станції (а. с. 11 (зворот), 12, 13).
Листом Управління праці та зайнятості населення Черкаської обласної державної адміністрації від від 10.11.2000 № 535 повідомило ВАТ «Черкаське Хімволокно», що, враховуючи, що атестація робочих місць за умовами праці на ВАТ «Черкаське хімволокно» проведена у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.0.8.1992 № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», про що свідчить висновок Державної експертизи умов праці від 14.09.2000 № 75 та висновок від 11.10.2000 № 85 та зважаючи на те, що використовуване обладнання і сировина, умови і характер праці на робочих місцях не змінилися, з метою запобігання необгрунтованого позбавлення працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці належних їм пільг та компенсацій, відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 № 205, Державна експертиза умов праці дозволяє продовжити термін проведеної атестації на 1 рік, що має бути затверджено відповідним наказом по підприємству.
Згідно з наказом ВАТ «Черкаське Хімволокно» від 16.11.2000 № 1098 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках» затверджено Перелік робочих місць, професій та посад працівників, яким підтверджено право на пенсійне забезпечення за списком № 1 та № 2 за результатами вперше проведеної атестації робочих місць, для надання працівникам права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списками № 1 та № 2 впродовж 6-річного періоду.
Відповідно до довідки ЗАТ «Хімпобутсервіс» від 23.03.2010 № 55 про особливий характер роботи чи умов праці необхідний для призначення пільгової пенсії ОСОБА_1 працювала повний робочий день у ВАТ «Черкаське хімволокно»:
з 20.03.1997 до 27.03.2005 (атест.) (08 років 00 місяців 07 днів) у виробництві віскозного волокна в якості апаратника регенерації кислотної станції прядильного цеху № 2, що передбачено Списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36;
з 15.06.2005 (атест.) до 31.10.2005 (зупин. цеху) (00 років 04 місяці 16 днів) у виробництві віскозного волокна в якості апаратника регенерації кислотної станції прядильного цеху № 1, що передбачено Списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36;
підстава: архівна особова карточка з обліку кадрів, пер. № 58 від 24.03.1997, накази на атестацію № 275 від 27.03.2000, № 562 від 15.06.2005, наказ на зупинку цеху № 913 від 17.10.2005 (а. с. 14).
17.10.2024 ОСОБА_1 звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Список № 1.
Головне управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, розглянувши заяву позивача за принципом екстериторіальності, прийнято рішення від 25.10.2024 № 232730026309 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Указаним рішенням встановлено, що страховий стаж позивача становить 29 років 11 місяців 21 день, стаж роботи за Списком № 1 - 7 років 5 місяців 24 дні. Вік позивача на дату звернення становив 46 років 3 місяці. До пільгового стажу не зарахований період роботи в ВАТ «Черкаське хімволокно» з 25.07.1999 по 26.03.2000, оскільки має місце перерва в атестації робочих місць. У висновку відповідач вказав, що позивач не має право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону № 1058-IV у зв'язку з ненастанням пенсійного віку.
Вважаючи рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XIІ) право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XIІ, у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015, п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XIІ викладено у такій редакції: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року».
Пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції до 11 жовтня 2017 передбачав, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
З урахуванням наведеного, і після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вказане правове регулювання існувало до набрання чинності нормами Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким текст Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно частини першої якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у новій редакції був викладений також пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначається, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Зазначені норми закону почали застосовуватись з 01 жовтня 2017 року, з огляду на що, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Правила вказаних законів були повністю уніфікованими.
Однак, у подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року.
Так, пунктом 3 рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 вирішено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».
Таким чином, з 23 січня 2020 року в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком № 1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року та пункт 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
При цьому, правила зазначених законів містять розбіжність щодо вікового цензу виходу на пільгову пенсію за Списком № 1 жінок та необхідного страхового стажу, а саме: 45 років та не менше 15 років страхового стажу - Закон України «Про пенсійне забезпечення» та 50 років й страхового стажу не менше 20 років - Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Виходячи із засад розумності та справедливості та в силу ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», суд враховує висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні № 1-р/2020 від 23.01.2020.
У пункті 3.2. Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України наголошує на принципі правової визначеності, як одному із елементів верховенства права, згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.
У пункті 4.4. зазначеного Рішення Конституційний Суд України визначив, що у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.
Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13 зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Як встановив суд ОСОБА_1 у жовтні 2024 року звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Список № 1. Однак, відповідач рішенням від 25.10.2024 № 232730026309 відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умов, посилаючись, зокрема, на ненастання пенсійного віку (50 років).
Разом з тим, ураховуючи зазначене вище правове врегулювання спірного питання, суд дійшов висновку, що застосування відповідачем до спірних правовідносин норми статті 114 Закону № 1058-IV не відповідає принципу верховенства права, а також суперечать нормам ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України.
Суд зазначає, що норми статті 114 Закону № 1058-IV абсолютно ідентичні нормам статті 13 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, які були визнанні неконституційними вищевказаним Рішенням Конституційного Суду України, як такі, що порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
З огляду на наведену ідентичність цих норм, очевидною є невідповідність положень статті 114 Закону № 1058-IV принципу верховенства права, для осіб які працювали із шкідливими умовами праці до підвищення пенсійного віку Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та статтею 114 Закону № 1058-IV.
Згідно із ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» Європейський суд з справ людини вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.
Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік та наявність необхідного страхового й пільгового стажу, мають застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Таке застосування вказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 у подібних правовідносинах зазначила, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Тому, суд врахував, що на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії позивач досягла 46 років, що є необхідний віковим цензом (45 років) відповідно до положень п. «а» ст. 13 Закону № 1788-XIІ для призначення пенсії на пільгових умовах за віком.
Стосовно доводів відповідача щодо відсутності у позивача необхідного пільгового стажу, суд врахував таке.
Суд встановив, що у спірному рішенні від 25.10.2024 № 232730026309 Головне управління не зарахувало позивачу до пільгового стажу період роботи в ВАТ «Черкаське хімволокно» з 25.07.1999 по 26.03.2000, оскільки має місце перерва в атестації робочих місць.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до розділу XVI «Виробництво штучних або синтетичних волокон» вказаної постанови користуються правом на пільгову пенсію за Списком № 1 (код 16-1) працівники, зайняті у виробництвах сірковуглецю, віскозного, хлоринового, ацетатного, синтетичних волокон, щетини, волосіні і губки у таких цехах, відділеннях, на дільницях: штапельних, хімічних, віскозних, прядильних, обробних, обробно-вибільних, вибільних, мотальних, розмотування кислого шовку і фарбування, на кислотних станціях (у цехах, дільницях, підрозділах) і станціях (цехах) обробних розчинів, регенерації (сірковуглецю, сірки і газів, сірковуглецевих виробництв, летких і органічних розчинників, міді, аміаку, капролактаму); обслуговуванням дінілової установки, прийманням і відпусканням сірковуглецю; у таких майстернях: фільєрній, електроверетенній, прядильних насосиків, набірній; у виробництвах ронгаліту і сульфованих жирових продуктів.
Як встановив суд згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 05.08.1996 позивач у спірний період: 20.03.1997 - переведена в прядильний цех № 2 апаратником регенерації кислотної станції по 4 розряду у ВАТ «Черкаське хімволокно» (наказ від 24.03.1997 № 58); 16.05.2005 - переведена в прядильний цех № 1 апаратником регенерації 4 розряду кислотної станції (наказ від 28.07.2005 № 876); 08.11.2007 - звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (наказ від 08.11.2007 № 307-к).
Довідкою ЗАТ «Хімпобутсервіс» від 23.03.2010 № 55 підтверджено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день у ВАТ «Черкаське хімволокно»: з 20.03.1997 до 27.03.2005 (атест.) (08 років 00 місяців 07 днів) у виробництві віскозного волокна в якості апаратника регенерації кислотної станції прядильного цеху № 2, що передбачено Списком № 1 розділом XVI код 16-1 затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36; з 15.06.2005 (атест.) до 31.10.2005 (зупин. цеху) (00 років 04 місяці 16 днів) у виробництві віскозного волокна в якості апаратника регенерації кислотної станції прядильного цеху № 1, що передбачено Списком № 1 розділом XVI код 16-1 затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.
Відповідно до виписок з наказів ВАТ «Черкаське Хімволокно» від 25.07.1994 № 376, від 27.03.2000 № 275, від 15.06.2005 № 562 та від 16.11.2000 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення», підтверджено право на пенсію за Списком N 1 працівників на посаді апаратник регенерації в прядильних цехах № 1 та № 2 кислотної станції.
Таким чином, позивач з 20.03.1997 до 27.03.2005 та з 15.06.2005 до 31.10.2005 працювала у ВАТ «Черкаське хімволокно» в прядильних цехах № 1 та № 2 у виробництві віскозного волокна на посаді апаратника регенерації кислотної станції й така посада у вказаних цехах відноситься до робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1, розділом XVI, підрозділом код 16-1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.
З огляду на викладене, періоди роботи позивача з 20.03.1997 до 27.03.2005 та з 15.06.2005 до 31.10.2005 згідно з довідкою ЗАТ «Хімпобутсервіс» від 23.03.2010 № 55 належить зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1, оскільки він підтверджений належними та допустимими доказами. Такми чином, пільговий стаж позивача за Списком № 1 відповідно до довідки ЗАТ «Хімпобутсервіс» від 23.03.2010 № 55 становить 08 років 04 місці 23 дні.
При цьому, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача у спірному рішенні як на обставину для не зарахування до пільгового стажу періоду роботи в ВАТ «Черкаське хімволокно» з 25.07.1999 по 26.03.2000, на те, що має місце перерва в атестації робочих місць.
До такого висновку суд дійшов, враховуючи, що листом Управління праці та зайнятості населення Черкаської обласної державної адміністрації від від 10.11.2000 № 535 повідомило ВАТ «Черкаське Хімволокно», що, враховуючи, що атестація робочих місць за умовами праці на ВАТ «Черкаське хімволокно» проведена у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.0.8.1992 № 442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», про що свідчить висновок Державної експертизи умов праці від 14.09.2000 № 75 та висновок від 11.10.2000 № 85 та зважаючи на те, що використовуване обладнання і сировина, умови і характер праці на робочих місцях не змінилися, з метою запобігання необгрунтованого позбавлення працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці належних їм пільг та компенсацій, відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 № 205, Державна експертиза умов праці дозволяє продовжити термін проведеної атестації на 1 рік, що має бути затверджено відповідним наказом по підприємству.
Згідно з наказом ВАТ «Черкаське Хімволокно» від 16.11.2000 № 1098 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках» затверджено Перелік робочих місць, професій та посад працівників, яким підтверджено право на пенсійне забезпечення за списком № 1 та № 2 за результатами вперше проведеної атестації робочих місць, для надання працівникам права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списками № 1 та № 2 впродовж 6-річного періоду.
Тобто, відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 № 205 ВАТ «Черкаське Хімволокно» продовжило п'ятирічний термін проведення атестації робочих на 1 рік та відповідно до наказу ВАТ «Черкаське Хімволокно» від 16.11.2000 № 1098 було підтверджено право працівникам на посаді апаратника регенерації на пенсійне забезпечення за списком № 1 та № 2 за результатами вперше проведеної атестації впродовж 6-річного періоду.
Таким чином, враховуючи проведення атестації 25.07.1994 (відповідно до виписки із наказу від 25.07.1994 № 376) та наступну атестації робочого місця позивача 27.03.2000 (відповідно до виписки із наказу від 27.03.2000 № 275), а також продовження терміну проведеної атестації на 1 рік, тобто в межах шестирічного терміну (згідно з наказом ВАТ «Черкаське Хімволокно» від 16.11.2000 № 1098), у ВАТ «Черкаське Хімволокно» була відсутня перерва в атестації робочого місця, яке займала позивач.
Тому, суд дійшов висновку про неправомірність відмови відповідача у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду її роботи з 25.07.1999 до 26.03.2000 (00 років 08 місяців 02 дні), що з урахуванням зарахованого спірним рішенням пільгового стажу позивача (07 років 05 місяців 24 дні) становить більше необхідних 07 років 06 місяців на зазначених роботах, передбачених п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XIІ, що є достатнім пільговим стажем за Списком № 1 для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд врахував, що на дату звернення із заявою про призначення пенсії, позивач досягла віку - 46 років. У спірному рішенні відповідач підтверджує наявність у позивача страхового стажу в обсязі 29 років 11 місяців 21 день. Суд встановив та підтверджується матеріалами справи наявність у позивача більше 07 років 06 місяців роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці (пільгового стажу).
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 25.10.2024 № 232730026309 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним, у зв'язку із чим його належить скасувати.
Нормативно-правовим актом, яким у цьому випадку регулюються умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах є Закон України «Про пенсійне забезпечення», зокрема ст. 13.
Враховуючи визначені нормою ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII), підстави та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, а також наявність у позивача усіх необхідних умов для призначення пенсії на пільгових умовах - вік та стаж (загальний і спеціальний), суд дійшов висновку, що вирішення питання призначення пенсії у спірному випадку не є дискреційним повноваженням Пенсійного органу.
Отже, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Щодо дати з якої позивач набула право на призначення пенсії, суд врахував таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Вказаним приписам кореспондують також положення ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої, пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.
Суд встановив, що позивач досягла 45 річного віку 01.07.2023, наявні докази у матеріалах справи вказують на те, що із заявою про призначення пенсії позивач звернулась до пенсійного органу 17.10.2024, тобто поза межами тримісячного строку із дня досягнення нею 45 років, у зв'язку із чим, відповідно до вказаних вище приписів ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із дня звернення за пенсією - 17.10.2024.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до її пільгового стажу період роботи з 20.03.1997 по 08.11.2007, суд врахував, що рішенням про відмову у призначенні пенсії від 25.10.2024 № 232730026309 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувало до пільгового стажу роботи позивача 07 років 05 місяців 24 дні. При цьому відповідач не зарахував до такого стажу лише період з 25.07.1999 по 26.03.2000. Тому, суд вважає необгрунтованими позовні вимоги щодо повторного зарахування всього періоду роботи позивача на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за винятком періоду роботи, який не був зарахований відповідачем до пільгового стажу позивача за результатом розгляду її заяви (з 25.07.1999 по 26.03.2000). Тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Щодо заявленого у відзиві відповідачем клопотання про залучення співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, то суд не вбачає підстав для його задоволення, враховуючи таке.
За п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно п. 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Враховуючи вказані вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Верховний Суд за результатами аналізу положень статей 5, 44 Закону № 1058-IV, підпункту 2 пункту 10 Положення №280, абзацу 13 пункту 4.2 та абзацу 2, 3 пункту 4.3 Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 вважав за необхідне сформулювати такі правові висновки:
- відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом № 1058-IV. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону;
- правлінню Пенсійного фонду України надано право приймати у межах повноважень, передбачених законом, постанови, затверджувати положення, інструкції та інші нормативно-правові акти Пенсійного фонду України, зокрема, і щодо порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії;
- з моменту набрання чинності змін до абзацу 13 пункту 4.2 Розділу IV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1, а саме з 1 квітня 2021 року, після реєстрації заяви, зокрема і щодо перерахунку пенсії, та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу;
- рішення за результатами розгляду заяви, розподіленої за принципом екстериторіальності, у тому числі про перерахунок пенсії, приймається не пізніше 10 днів після її надходження та підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків) та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Таким чином, впровадження принципу екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення пенсій будь-яким з територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає заявник.
У випадку, що розглядається, відповідно до матеріалів справи, спірне рішення про відмову в призначення пенсії прийнято саме Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області і рішення про відмову приймалось саме цим управлінням.
Ураховуючи зазначене, суд не встановив передбачених законом підстав для залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в якості співвідповідача.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, шо при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то частина судових витрат пропорційно частині задоволених позовних вимог, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Позивач сплатила судовий збір у сумі 1 211,20 грн, отже на відповідача покладаються судові витрати у сумі 605,60 грн (розрахунок: 1211,20/2).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 КАСУкраїни, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 25.10.2024 № 232730026309 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоди роботи у ВАТ «Черкаське хімволокно» з 25.07.1999 по 26.03.2000 та призначити їй з 17.10.2024 пенсію за віком на пільговий умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Алла РУДЕНКО