07 квітня 2025 рокуСправа № 160/6615/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву представника Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського буд. 35; ЄДРПОУ 43672853) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
28.02.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (ЄДРПОУ: 43672853 адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського буд. 35) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) повного розрахунку при звільненні (виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні);
- стягнути з Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (ЄДРПОУ: 43672853 адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського буд. 35) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) компенсацію за фактично відпрацьований надурочний час (компенсація за понаднормову роботу у вихідні дні (10 днів) у розмірі - 42 373, 60 грн.;
- стягнути з Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (ЄДРПОУ: 43672853 адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського буд. 35) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) доплату за додаткове навантаження (доплата за виконання обов'язків начальника відділу у розмірі - 119 517,00 грн.
07.03.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
26.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії (вх. № 15581/25).
В обґрунтування заяви представником відповідача зазначено, що відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Позивач у позовній заяві посилається на частину другу статті 233 Кодексу Законів про працю України, відповідно до якого із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Також позивач вказує, що ним було отримано відповідь Міндовкілля від 05.02.2025 № 25/3-18/1632-25 про те, що всі розрахунки проведені та підстав для донарахувань відсутні. Так, наказом Міндовкілля від 11.06.2024 № 297-Ос покладено виконання обов'язків начальника відділу контролю за дотриманням ліцензійних умов на ОСОБА_1 . Із вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомився 11.06.2024, що підтверджується Аудитом дій користувачів, сформованим системою електронного документообігу Міндовкілля Megapolis.DocNet (копія міститься в додатках до відзиву). Також позивача було неодноразово направлено у відрядження протягом січня-вересня 2024 року. Зважаючи на викладене, на думку представника відповідача, позивач мав бути та був обізнаний про розмір виплачених йому компенсацій за час перебування у відрядженні в кінці кожного відповідного місяця та у період виконання обов'язків за вакантною посадою державної служби з кінця червня 2024 року, однак звернувся до суду лише у лютому 2025 року, тобто з пропуском визначеного законом строку.
Вирішуючи заявлену представником відповідача заяву, суд зазначає про наступне.
Щодо тверджень представника відповідача щодо строку звернення до суду, суд звертає увагу, що в силу частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, строк звернення до адміністративного суду може бути встановлено іншими законами, зокрема щодо реалізації трудових прав, строк встановлюється Кодексом законів про працю України.
Так, статтею 233 КЗпП України (строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті.
При цьому, в ч. 2 ст. 233 КЗпП України зазначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Зазначена редакція вказаної статті діє з 19.07.2022 у відповідності до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Тобто, до позовних вимог, заявлених в даному позові, застосовується тримісячний строк з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Такий строк не пов'язаний з моментом звільнення позивача зі служби та листуванням з відповідачем.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. ст. 8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ключовими принципами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Суд зазначає, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Фогарді проти Сполученого Королівства» право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інш. Проти Великобританії рішення від 22.10.1996, Девеер проти Бельгії рішення від 27.02.1980).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Право на звернення до суду може бути обмежене законом, зокрема у такий спосіб, як встановлення законом строку для звернення до адміністративного суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження обмежувальних строків для звернення до адміністративного суду обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду особою, яка звернулася з адміністративним позовом, має першочергове значення, тобто передує встановленню обставин, від яких залежить результат вирішення спору.
В досудовому порядку, позивачем подано до відповідача заяву про проведення з ним повного розрахунку при звільненні, у відповідь на яку, позивачу, 05.02.2025, відповіддю Міндовкілля №25/3-18/1632-25 повідомлено про те, що всі розрахунки проведені та підстав для донарахування відсутні. Вважаючи таку бездіяльність протиправною позивач звернувся до суду із даним позовом, 28.02.2025, тобто в межах тримісячного строку звернення до суду.
З означеного суд доходить висновку, що строк звернення до суду в даному випадку позивачем не пропущено.
За таких обставин, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, без розгляду.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського буд. 35; ЄДРПОУ 43672853) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складений 07.04.2025.
Суддя О.В. Царікова