17 березня 2025 рокуСправа № 160/7614/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., перевіривши матеріали позовної заяви Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
12.03.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області (49001, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-А, код ЄДРПОУ 40108866) заборгованість за предмети однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, у сумі 16139 (шістнадцять тисяч сто тридцять дев'ять) грн. 39 коп.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025 року зазначена справа розподілена судді Туровій О.М.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов підлягає поверненню позивачу з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтями 5 та 160 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист шляхом пред'явлення позову. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, який має відповідати вимогам встановленим ст. 160, 161 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 55 КАС України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
За приписами ч.1 ст.57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно з ч.2 ст.57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
При цьому ст.56 КАС України визначено хто саме і в яких випадках може бути законним представником та, зокрема, встановлено, що права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 59 КАС України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю юридичної особи.
При цьому, ч.3 ст.59 КАС України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Згідно з ч.4 ст.59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Частиною 7 статті 59 КАС України передбачено, що у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
З матеріалів позовної заяви Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області встановлено, що ця позовна заява подана через підсистему «Електронний суд» в електронній формі від імені юридичної особи (державна організація (установа, заклад) - Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Котелович Оленою Вікторівною, як представником цього закладу, і підписана електронним підписом останньої.
На підтвердження своїх повноважень підписант - Котелович О. В. надала:
- довіреність в порядку передоручення від 17.10.2024р., яка сформована за допомогою підсистеми «Електронний суд», та згідно з якою Ганжа Олександр Олександрович на підставі Витягу з ЄДР від 17.10.24р. щодо Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області уповноважує в порядку передоручення Котелович Олену Вікторівну представляти інтереси Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред?являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців)
- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким керівником Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області є Ганжа Олександр Олександрович.
Отже, до позовної заяви представником позивача не надано доказів того, що він є адвокатом або доказів того, що він уповноважений діяти від імені Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області в порядку самопредставництва юридичної особи саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема, представником позивача не надано доказів того, що він є працівником Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області і до його трудових обов'язків входить представництво інтересів в суді цього закладу (установи).
Водночас, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 08.06.2022р. у справі №303/4297/20, згідно з якою, починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництвом юридичної особи можуть бути вчинені за довіреністю процесуальні дії працівника, який не очолює цю особу, не входить до її виконавчого органу, але який є працівником такої юридичної особи і до трудових обов'язків якого належить представництво інтересів у суді, відтак, такий працівник має бути уповноваженим на це відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема посадової інструкції, а не довіреності.
Так, 29 грудня 2019 року набрав чинності Закон України від 18 грудня 2019 року №390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» (далі - Закон №390-IX). Відповідно до цього Закону правила самопредставництва юридичної особи були поширені не тільки на її керівника та членів виконавчого органу, але й на будь-кого іншого, хто уповноважений діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
Інакше кажучи, процесуальні закони визначили, що представники сторін, третіх осіб, а також осіб, які за законом мають право звертатися до суду в інтересах інших,можуть діяти у судовому процесі або за правилами самопредставництва, або як власне представники. Останніми можуть бути: адвокати, законні представники, а у випадках, визначених у процесуальних законах, зокрема у малозначних справах, справах незначної складності, - інші особи (стаття 60 ЦПК України, стаття 58 ГПК України, стаття 57 КАС України). Повноваження саме цих представників підтверджують документи, визначені у частинах першій і четвертій статті 62 ЦПК України, частинах першій і четвертій статті 60 ГПК України, частинах першій і четвертій статті 59 КАС України.
Згідно з пояснювальною запискою до законопроєкту №2261 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді» від 15 жовтня 2019 року, який 18 грудня 2019 року ухвалили як Закон № 390-IX, право юридичної особи на особисте представництво у судах штатними працівниками скасувала реформа трьох процесуальних законів 2017 року, що негативно вплинуло на можливість юридичної особи здійснювати самопредставництво. Крім того, у кримінальному процесі збереглася можливість реалізації права на самопредставництво юридичної особи її працівником (частина друга статті 58 Кримінального процесуального кодексу України). Тому, ухвалюючи Закон №390-IX, парламент поширив інститут самопредставництва юридичної особи в суді не тільки на її керівника або члена виконавчого органу, як це було, починаючи з 15 грудня 2017 року, але й на будь-яку іншу особу, уповноважену на це за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).
Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.06.2022р. у справі №303/4297/20.
У розглядуваному випадку позивач звернувся до суду 29.11.2024р., тобто після набрання чинності Законом № 390-IX.
Представник позивача, який підписав позовну заяву, вважає, що позивач через нього здійснює самопредставництво, а відповідні повноваження підтверджує видана за підписом керівника позивача довіреність.
Підписант позовної заяви подав до суду для підтвердження його повноважень копію такої довіреності. Проте у матеріалах справи немає жодного документа (як-от трудового договору (контракту), посадової інструкції), який би засвідчував можливість підписанта діяти від імені позивача за правилами самопредставництва останнього, як і немає підтвердження того, що підписант є адвокатом.
За таких обставин, суд зазначає, що довіреність позивача не є тим документом, який належно підтверджує повноваження підписанта на вчинення дій від імені позивача за правилами самопредставництва юридичної особи, бо суду не надано ані доказів того, що підписант мав статус адвоката на час підписання позовної заяви, ані доказів того, що він є працівником позивача і до його трудових обов'язків належить представництво інтересів у суді.
Таким чином, підписант позовної заяви не міг діяти від імені позивача ані за правилами представництва, ані за правилами про самопредставництво юридичної особи.
Враховуючи викладене у сукупності, суд доходить висновку, що позов від імені Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку, тобто особою, яка не має права її підписувати.
Згідно із положеннями п.3 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов підписано особою, яка не має права її підписувати.
Керуючись статтями 55, 160, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала.
Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст. ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Турова