іменем України
04 квітня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/673/25
Головуючий у першій інстанції - Логвіна Т. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/583/25
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,
із секретарем: Зіньковець О.О.,
позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Юлія Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про поділ майна подружжя.
У січні 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило визнати недійсним договір про поділ майна подружжя від 17 травня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Ю.В. та зареєстрований у реєстрі за номером 991.
Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначав, що 15 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Банк на виконання умов укладеного договору надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, однак ОСОБА_1 не виконував зобов'язання. Після виникнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 15 березня 2018 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17 травня 2022 року уклали договір про поділ майна подружжя, за умовами якого все належне подружжю на праві сумісної власності нерухоме майно та транспортний засіб перейшли у особисту приватну власність ОСОБА_2 , а у особисту приватну власність ОСОБА_2 перейшли лише кошти у сумі 10 000 грн. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 лютого 2023 року у справі № 751/5068/22 стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 березня 2018 року у розмірі 407 026,77 грн. Наразі на виконанні приватного виконавця перебуває ВП № 71993443, проте в ході здійснення виконавчих дій з'ясовано, що ОСОБА_1 у власності нерухомого майна або транспортних засобів не має. Позивач вважає договір про поділ майна подружжя фіктивним, оскільки на момент його вчинення ОСОБА_1 було достеменно відомо про наявну заборгованість за кредитним договором, отже справжньою метою укладення оспорюваного правочину було виведення ОСОБА_3 спірного майна з можливого звернення стягнення на нього, ухилення від виконання кредитних зобов'язань.
Одночасно з позовною заявою АТ КБ «ПриватБанк» скерувало до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на:
- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 375623174101);
- земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0920 га, кадастровий номер: 7410100000:02:017:5170;
- квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1047359274101);
- квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2760337774100);
- транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель GL 450, 2008 року випуску, колір чорний, тип Т3 - легковий універсал, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Обґрунтовуючи заяву, АТ КБ «ПриватБанк» просило забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, яке є предметом спірного правочину, що забезпечить баланс інтересів позивача та відповідачів, оскільки, з одного боку, для позивача буде гарантовано реальне виконання рішення, а з іншого боку, для відповідачів протягом розгляду справи будуть відсутні будь-які обмеження щодо користування та володіння майном.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2025 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», вважаючи ухвалу незаконною та такою, що не відповідає нормам процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що відповідачами вчинено фіктивний правочин - укладено договір про поділ майна подружжя за наявності невиконаних кредитних зобов'язань ОСОБА_1 , справжньою метою якого є убезпечення майна боржника від майбутнього звернення стягнення на нього з метою погашення визначеного рішенням суду боргу. Метою позову є повернення боржнику майна, яке ним було передано у власність ОСОБА_2 , а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження відповідачкою нерухомості, яка належить їй на праві особистої власності, що фактично нівелює судовий захист прав позивача, за яким він звернувся.
АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову є суттєво меншими, ніж наслідки невжиття відповідних заходів, оскільки у разі відчуження спірного майна під час розгляду цієї справи позивач буде вимушений повторно звертатися із аналогічним позовом.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідачів у встановлений судом строк не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а ухвалу суду - скасувати, виходячи з наступного.
Дійшовши висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до заяви не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 вчинялися чи вчиняються будь-які дії, спрямовані на відчуження вказаного нерухомого майна, або про намір такого відчуження.
Районний суд зазначив також, що до заяви про забезпечення позову не надано доказів, які б свідчили про наявність фактичних обставин, що невжиття заявлених заходів може унеможливити ефективний захист та поновлення прав позивача (у разі задоволення позову).
Однак, з наведеним висновком суду першої інстанції в повній мірі не може погодитись апеляційний суд, зважаючи на таке.
Підстави для забезпечення позову та його види визначені положеннями ст. 149, 150 ЦПК України.
Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Статтею 150 ЦПК України передбачені види забезпечення позову. Згідно з п. 1, 2 ч. 1 даної статті позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України).
Як зазначено у постанові Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 4 постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (кредиторів та інших учасників у справі про банкрутство) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) чи інших учасників у справі про банкрутство з тим, щоб забезпечити позивачам (кредиторам у справі про банкрутство) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом (заявою у справі про банкрутство), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.
Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 915/167/20 наголошував, що суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням декількох критеріїв, а саме: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цієї справи.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Аналізуючи наведені норми, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви АТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову не відповідає обставинам справи, оскільки заявником обґрунтовано як підстави обрання саме викладеного в заяві виду забезпечення позову, так і наведено ті обставини, які свідчать про те, що невжиття заходів йогозабезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У справі встановлено, що заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 лютого 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 березня 2018 року у розмірі 407 026,77 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 352 876,05 грн, заборгованість за простроченими відсотками - 54 150,72 грн, а також судовий збір у розмірі 2 481 грн (а.с. 45).
17 травня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписали договір про поділ майна подружжя, за яким здійснили поділ майна, набутого ними під час перебування в зареєстрованому шлюбі у спільну сумісну власність (а.с. 48-50).
За умовами п. 2.1., 2.2. указаного договору за домовленістю сторін у особисту приватну власність ОСОБА_2 переходить:
2.1.1 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , і має наступні характеристики: житловий будинок, позначений літ. «А-2», загальна площа 292,8 кв м, житлова площа 137,2 кв м, з господарських будівель та споруд: альтанка літ. «Б-1»;
2.1.2 земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , земельна ділянка № НОМЕР_3 , площею 0,0920 га, кадастровий номер: 7410100000:02:017:5170;
2.1.3 1/4 частка у праві власності на квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_2 та має наступні характеристики: загальна площа 35,2 кв м, житлова площа 25,6 кв м, кількість кімнат: 3;
2.1.4 квартира, що знаходиться в АДРЕСА_3 та має наступні характеристики: загальна площа 48,0 кв м, житлова площа 21,4 кв м, кількість кімнат: 1;
2.1.5 автомобіль марки MERCEDES-BENZ, модель GL 450, 2008 року випуску, колір чорний, тип Т3 - легковий універсал, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 реєстраційний номер НОМЕР_2 .
2.2. У особисту приватну власність ОСОБА_1 переходять грошові кошти у сумі 10 000 грн.
09 червня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Веремієм І.М. відкрито виконавче провадження № 71993443 з примусового виконання виконавчого листа № 751/5068/22, виданого 05 квітня 2023 року Новозаводським районним судом м. Чернігова (а.с. 44).
З отриманої апеляційним судом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна, на яке АТ КБ «ПриватБанк» просить накласти арешт, вбачається наступне.
Право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 в цілому зареєстровано за ОСОБА_2 , заборони відчуження вказаного житлового будинку не зареєстровано. Речове право зареєстровано 28 травня 2014 року за № 5877460.
Земельна ділянка АДРЕСА_5 , площею 0,0920 га, зареєстрована в цілому за ОСОБА_2 , заборони відчуження вказаної земельної ділянки не зареєстровано. Речове право зареєстровано 28 травня 2014 року за № 5877460.
Право власності на квартиру по АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_2 на 1/4 частку на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2005 року, посвідченого державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори Завалієвим А.А. за реєстровим № 3-4127. Заборони відчуження не зареєстровано. Рішення про державну реєстрацію прийнято 28 грудня 2005 року.
Право приватної власності на квартиру по АДРЕСА_3 в цілому зареєстровано за ОСОБА_2 , заборони відчуження вказаної квартири не зареєстровано. Речове право зареєстровано 30 червня 2023 року за № 50879825.
За інформацією Територіального сервісного центру МВС № 7441, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 28 березня 2025 року транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель GL 450, 2008 року випуску, зареєстровано за ОСОБА_2 .
Скерувавши заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом оспорюваного внаслідок його фіктивності договору про поділ майна подружжя від 17 травня 2022 року, АТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що невжиття таких заходів може призвести до подальшого відчуження нерухомості та транспортного засобу, яке наразі одноособово належить ОСОБА_2 , що фактично нівелює судовий захист, за яким звернувся позивач.
З огляду на те. що матеріалами справи підтверджується: відсутність у ОСОБА_1 у власності рухомого або нерухомого майна; наявність відкритого щодо цього відповідача виконавчого провадження № 71993443 по примусовому виконанню рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 лютого 2023 року про стягнення з нього заборгованості на користь АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 407 026,77 грн; укладення між відповідачами договору про поділ майна подружжя від 17 травня 2022 року, за яким власницею всього майна подружжя одноосібно стала ОСОБА_2 , апеляційний суд вважає, що доводи АТ КБ «ПриватБанк» про необхідність забезпечення позову є обґрунтованими, оскільки, враховуючи предмет спору, існують обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.
Апеляційний суд вважає хибними висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних доказів, що підтверджують наміри ОСОБА_2 або вчинення нею будь-яких дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна, транспортного засобу, оскільки, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 вже відчужив у особисту приватну власність відповідачки спірне майно, маючи невиконане кредитне зобов'язання перед АТ КБ «ПриватБанк».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. […] Цей спір стосується, зокрема, майнових прав на ј частину будинку. Апеляційний суд встановив, що відповідачка під час розгляду справи зареєструвала право власності на будинок. Тому через ризик його відчуження на користь третіх осіб невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту ј частини будинку може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову. Те, що відповідачка проживає у будинку впродовж десяти років і після державної реєстрації її права власності на нього ще не вчинила дії, що могли би підтвердити намір відчужити будинок, зокрема, не зверталася до ріелторів і не розміщувала оголошення про продаж, не спростовують висновки апеляційного суду про наявність у відповідачки як в одноособового власника можливості вільно розпорядитись будинком, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Крім того, той вид забезпечення позову, який застосував апеляційний суд, є домірним заявленим позовним вимогам. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки будинок залишається в її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини, якої стосується спір».
Отже, за висновками суду касаційної інстанції, достатньою підставою для забезпечення позову при необхідному обґрунтуванні є те, що особа, яка є одноосібним власником майна, має можливість вільно ним розпорядитись у разі, якщо заходи забезпечення позову не будуть вжиті.
Ураховуючи приписи ч. 1 ст. 317 ЦК України, відповідно до яких власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, колегія суддів вбачає обґрунтованими доводи позивача про можливість відчуження належного ОСОБА_2 майна на користь третіх осіб.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно та транспортний засіб, які зазначені у договорі про поділ майна подружжя від 17 травня 2022 року, не є співмірним заявленим вимогам.
Позивач, посилаючись на фраудаторінсть оспорюваного правочину, зазначає, що ОСОБА_3 має невиконані зобов'язання перед банком у розмірі 407 026,77 грн, що підтверджено відповідним судовим рішенням. Отже, суд вважає, що заявлений АТ КБ «ПриватБанк» до відповідачів позов слід забезпечити лише в межах цієї суми, що гарантуватиме належне виконання ОСОБА_3 кредитного зобов'язання у разі задоволення позову.
АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду інформації про дійсну ринкову вартість майна, на яке просило накласти арешт, станом на час вирішення заяви.
Представник позивача послався на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову слід керуватися вартістю майна, яку сторони зазначили в оспорюваному договорі про поділ майна подружжя від 17 травня 2022 року. Відповідно до пункту 1.2.6 цього сторони визначили, що вартість квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 складає 350 000 грн.
Беручи до уваги наведене, а також те, що розмір заборгованість ОСОБА_3 перед АТ КБ «ПриватБанк» становить 407 026,77 грн, апеляційний суд вважає можливим вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту лише на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2760337774100). У задоволенні інших вимог заяви належить відмовити через неспівмірність.
Апеляційний суд виходить з того, що накладений арешт не позбавляє ОСОБА_2 права володіння та користування квартирою АДРЕСА_6 , а лише обмежує її право розпорядження майном до часу ухвалення судом рішення у цій справі, що є справедливим по відношенню і до позивача.
Обраний АТ КБ «ПриватБанк» вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_2 , оскільки майно, на яке накладено майно, фактично перебуває у її володінні, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Отже, беручи до уваги вищенаведені норми та наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що районний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову, у зв'язку з чим ухвалу суду, відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, належить скасувати та частково задовольнити заяву з підстав, наведених вище.
Керуючись ст. 150, 153, 367, 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2025 року - скасувати.
Заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про поділ майна подружжя шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2760337774100).
У задоволенні інших вимог заяви - відмовити.
Постанова суду про забезпечення позову відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України є виконавчим документом.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Стягувач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570.
Боржник: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Боржник: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повне судове рішення складено 09 квітня 2025 року.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.І. Онищенко