Постанова
Іменем України
09 квітня 2025 року м. Херсон
Єдиний унікальний номер справи: 766/6626/24
Номер провадження: 22-ц/819/225/25
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючого - Радченка С.В.,
суддів: Базіль Л.В., Приходько Л.А.
секретар: Вєрємєєнко В.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу адвоката Юрченко Наталі Сергіївни, яка діє від імені ОСОБА_2 , на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 жовтня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Майдан С.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину автомобіля із компенсацією вартості цієї частини,
Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції
30 квітня 2024 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 10.10.2009 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час шлюбу ними було придбано спільне майно, зокрема автомобіль марки Мазда-6, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 18.10.2023 року рішенням Приморського районного суду м. Одеса шлюб між сторонами по справі було розірвано, визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири, у визнанні права власності на частину автомобіля було відмовлено, оскільки на час розгляду справи автомобіль відповідачем було продано. Також зазначала, що у договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна була визначена за згодою сторін - 45000 грн, та може не відповідати його дійсної вартості. Згідно інформації сайту «Авторіа» була взята ціна трьох автомобілів однакової марки та року випуску і визначена мінімальна вартість спірного автомобіля яка склала 175560 грн, а частка яка підлягає компенсації позивачу складає 87 780 грн. Посилаючись на те, що добровільно вирішити питання щодо розподілу майна та подальшої компенсації неможливо, просила визнати за нею права власності на частину вищезазначеного автомобіля із компенсацією вартості цієї частини, стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача компенсацію вартості часини автомобіля, що складає 87780 грн, стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати.
Рішенням Херсонського міського Херсонської області від 17 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину автомобіля марки Мазда-6, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із компенсацією вартості цієї частини. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частини автомобіля, що складає 87780 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення суду обґрунтоване тим, що за час шлюбу сторони придбали спірне майно - автомобіль, яке є їх спільною сумісною власністю і частки кожного з них є рівними. Оскільки, відповідач усупереч положенням статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України) відчужив транспортний засіб на власний розсуд, без згоди позивачки, тому на її користь підлягає стягненню 1/2 частина середньої ринкової вартості цього майна.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 від імені якого діє адвокат Юрченко Н.С., подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не оцінив докази та обставини по справі, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання спірного автомобілю спільним майном подружжя, оскільки спірний автомобіль було продано коли сторони перебували в шлюбі. Аванс за продаж автомобіля відповідач отримав 22 листопада 2022 року, що підтверджується копією розписки, і в цей же день він перерахував позивачці грошові кошти у розмірі 7 000 грн. Решту суми за оплату вартості автомобіля відповідач отримав в день оформлення договору купівлі-продажу 31 грудня 2022 року, що підтверджується копією розписки. Позивачка отримала половину з цієї суми, підтвердити зазначене можуть свідки.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу
Заперечень на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило.
Наслідки неявки у судове засідання учасників справи.
У судове засідання до Херсонського апеляційного суду не з'явилися відповідач та його представник, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Представник відповідача - Юрченко Н.С. надіслала на адресу суду заяву про відкладення розгляду справи посилаючись на своє відрядження. Будь-яких належних доказів на підтвердження поважності причин неявки у судове засідання до клопотання не надано. Додана до заяви копія квитка Укрзалізниці не може слугувати беззаперечним доказом поважності причин неявки у судове засідання, оскільки відсутні докази безпосередньо підстави відкладення - відрядження представника. Крім того, час розгляду справи (08.15 год.) та час відправки потягу (14.45 год.) надавали можливість представнику взяти участь у судовому засіданні, як безпосередньо у суді апеляційної інстанції так і у режимі відеоконференції, надавши відповідне клопотання.
За таких обставин, відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України, колегією суддів вирішено проводити розгляд справи за відсутності апелянта.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18.10.2023 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину двокімнатної квартири, площею 54,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При розгляді вказаної справи судом було встановлено, що 10.10.2009 року Радянською сільською радою Білозерського району Херсонської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що зроблено відповідний актовий запис № 6. Згідно довідки Територіального сервісного центру МВС № 5147 від 10.03.2023 року № 31/15/5147-218-Б за ОСОБА_2 02.01.2020 був зареєстрований транспортний засіб MAZDA, 2005 р.в., який 31.12.2022 був перереєстрований на іншу особу. Вартість транспортного засобу склала 45000 грн. В зв'язку з тим, що спірний автомобіль, який є об'єктом спільної сумісної власності подружжя було відчужено відповідачем, позивачка має право лише на відшкодування їй 1/2 частини від вартості проданого автомобіля, а не на визнання за нею права власності на 1/2 частину цього автомобіля.
Відповідно до інформації сайту Авторіа, яка надана позивачкою, порівняльна ринкова вартість трьох автомобілів однакової марки та року випуску, які відповідають за своїми якостями (технічними характеристиками) щодо спірного автомобіля, складає 175560 грн.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення міститься у статті 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами статті 70 СК України.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю мін ними (частина перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Відповідно до статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зазначено, що «як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Таким чином, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно».
Вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого (аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18).
Таким чином, з метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого майна або ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року в справі № 125/2157/19(провадження № 14-40цс21).
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки спірне майно придбане сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжя, то автомобіль Мазда-6, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і, так як ОСОБА_2 здійснив продаж спірного автомобіля без повідомлення про це ОСОБА_1 та без отримання її згоди, він має відшкодувати останній 1/2 частину його вартості - 87780 грн, що відповідає дійсній вартості майна на час розгляду справи (середня ринкова вартість транспортних засобів), що не спростовано відповідачем.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що спільний автомобіль був проданий задовго до розірвання шлюбу між сторонами і позивачка отримала половину його вартості, і що ця обставина може бути підтверджена показаннями свідків, оскільки відповідачем не надано жодних належних письмових доказів на підтвердження надання позивачем згоди на відчуження автомобіля та отримання половини коштів від його реалізації. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Також слід звернути увагу, що відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18.10.2023 року в справі № 522/41/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя було встановлено, що спірний автомобіль, який є об'єктом спільної сумісної власності подружжя сторін відчужено ОСОБА_2 без повідомлення про це та без отримання згоди ОСОБА_1 (а.с.10).
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду. Докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду попередньої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права.
Разом з цим, колегія судів звертає увагу на наступні обставини.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18.10.2023 року в справі № 522/41/23, яке набрало законної сили, серед іншого, було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на частину автомобіля марки Мазда-6, з підстав, викладених в мотивувальній частині даної постанови.
Відповідно до положень пункту третього частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Зважаючи на зазначене, суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на частину автомобіля, оскільки зазначені позовні вимоги були вирішені судом при розгляді іншої справи, а тому рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на частину автомобіля підлягає скасуванню із закриттям провадження в цій частині.
В іншій частині, а саме стягненні компенсації, рішення суду є законним та обгрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги не спростовується, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись статтями 374, 375, 377, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Юрченко Наталі Сергіївни, яка діє від імені ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 жовтня 2024 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на частину автомобіля марки Мазда-6, 2005 року випуску, днз НОМЕР_1 - скасувати, провадження в справі в цій частині закрити.
В іншій частині рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 09 квітня 2025 року.
Головуючий С.В. Радченко
Судді Л.В. Базіль
Л.А. Приходько