09.04.25
22-ц/812/449/25
Справа № 484/2662/24 Головуюча у 1-й інстанції Максютенко О. А.
Провадження № 22ц/812/449/25 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
9 квітня 2025 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючої-судді: Ямкової О. О.,
суддів: Крамаренко Т. В., Локтіонової О. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу
за апеляційною скаргою
Акціонерного товариства Комерційний Банк (далі АТ КБ) «Приватбанк»,
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 січня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Максютенко О. А. в місті Первомайську Миколаївської області об 11 год. 30 хв. зі складанням повного рішення, у справі
за позовом
АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1
про стягнення коштів,
У травні 2024 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 44 137 грн 04 коп. заборгованості за кредитним договором у вигляді тіла кредиту та прострочених відсотків за користування кредитом.
В обґрунтування позову банк зазначив, що 8 лютого 2020 року позичальницею ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг та оформлення картки, підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», на підставі якої відкрито рахунок та надана кредитна картка «Універсальна» на строк 12 місяців з можливістю пролонгації з нарахуванням 43,2% річних, зі сплатою обов'язкового мінімального платежу до останнього календарного числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту у розмірі 5% від заборгованості, але не менше 100 грн, та із застосуванням ставки для прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 60%. В подальшому процентна ставка змінена на 42% річних.
Втім, скориставшись наданням банком кредитних послуг, позичальниця у визначені строки не погасила суму основного кредиту та відсотки за користування кредитом, безпідставно посилаючись на спірність операцій за кредитною карткою, які нею були проведені 19 червня 2023 року. При тому службою безпеки банку не встановлено неправомірне списання коштів з кредитної картки, так як їх використання здійснено на підставі входу клієнтки в систему дистанційного обслуговування інтернет Банкінгу Приват24 з авторизацією її фінансового номеру та зміною паролю входу в Приват24 із введенням пін-коду картки та CVV коду, та з підтвердженням транзакції кодом 3D - securе, що був надсиланий на фінансовий телефон відповідачки.
Враховуючи те, що такі дані, як пароль від Приват24, строк дії картки, номер картки, CVV коду, відомі лише власнику картки, який додатково підтверджує транзакції кодом 3D - securе, ОСОБА_1 здійснила розголошення інформації третім особам, внаслідок чого банк має право вимагати від неї повернення кредитної заборгованості та заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Ухвалою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 травня 2024 року за позовом АТ КБ «ПриватБанк» відкрите спрощене позовне провадження, без повідомлення учасників справи.
У червні 2024 року відповідачкою ОСОБА_1 до суду подана заява з проханням розглядати справу в порядку загального позовного провадження за участю сторін. Додано копію витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань.
У відзиву на позов ОСОБА_1 вимоги банка не визнані за відсутністю укладення між сторонами кредитного договору, отримання нею кредитних коштів та здійснення відносно неї шахрайських дій, стосовно чого відповідачкою подано звернення до поліції та за її заявою відкрито кримінальне провадження. Одночасно послалася на те, що вона, як споживачка, є більш вразливою стороною договірних відносин, і тому потребувала посиленого захисту, в той час, як позивач скористався стандартними формами укладення договору. Посилалась на судову практику із захисту прав споживачів, як слабшої сторони договору. Клопотала про витребування доказів від банку.
У відповіді на відзив позивач вважав доводи поданого відповідачкою відзиву необґрунтованими та заперечив викладені аргументи, зазначивши обставини, переважно викладені у позовній заяві із ретельним викладенням порядку укладення договору та користування платіжною карткою.
У серпні 2024 року відповідачка звернулась з клопотанням, в якому виклала підстави незгоди з пред'явленим позовом та клопотала про витребування від банку оригіналу кредитного договору, належно оформленого розрахунку заборгованості, копії заяви ОСОБА_1 про проведення службових перевірок, встановлені дані геолокації за здійсненим нею телефонним дзвінком, відомості про ідентифікацію та верифікацію особи, яка звернулась від імені відповідачки до банку, оригінал первинного документу про перерахування коштів, відомості про результати службового розслідування з кредитною карткою відповідачки та рішення про відмову у проведенні розслідування та прийняття рішення про нарахування процентів. Також звернулась з заявою про виклик та допит у якості свідка слідчого, у провадженні якого перебуває справа за ознаками кримінального правопорушення за її заявою.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 серпня 2024 року клопотання ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалено про витребування від АТ КБ Приватбанк» оригіналу кредитного договору, відомості про ідентифікацію та верифікацію особи, яка звернулась від імені відповідачки до банку для отримання кредиту, інформацію яким шляхом було підписано та надано оригінал кредитного договору заявнику на кредит, оригінал первинного документу про перерахування коштів, . в іншій частині у задоволенні клопотання відмовлено.
На виконання вимог вищевказаної ухвали, 19 серпня 2024 року позивачем зазначено, що виконати вимоги суду з надання оригіналів документів можливо лише надавши їх оригінали у електронному вигляді, та зазначив, що відповідачка пройшла у банку ідентифікацію, надавши паспорт громадянина України, надав виписку по рахунку із рухом коштів, яка є належним підтвердженням видачі та руху коштів, та має статус первинного документу.
У січні 2025 року відповідачкою надано до суду письмові пояснення, в яких нею зазначено, що банком їй фактично нав'язано отримання кредитної картки, за оформленням якої вона не зверталась, та якою не користувалась. Тому з чотирьох виданих їй банком карток, користувалась лише одною, яка є зарплатною.
Посилалася на те, що банком досі не надано висновку за результатами службового розслідування на підставі її звернення, внаслідок чого таке розслідування не проводилось, незважаючи на те, що позивачем не заперечується факт зняття та переведення коштів іншою особою, а не ОСОБА_1 .. Цей факт підтверджено і її телефонним дзвінком на гарячу лінію Приватбанку, відразу після надходження повідомлень про переказ коштів, та зверненням у тої же день до поліції. Крім того зазначено, що нею інформації з приводу платіжної картки НОМЕР_2 іншим особам не надавалася. Тому банком приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року №705, не виконані.
В той же час, на відміну від банку, нею у день вчинення неправомірних спірних операцій, здійснено максимальну кількість дій для запобігання списання коштів, не зважаючи на пережитий стрес, та враховуючи те, що особи, що здійснили телефонний дзвінок перед списанням коштів використовували у бесіді особисті відомості про відповідачку, які надавались нею лише позивачу, та стали відомі третім особам. Вважала, що наведені нею обставини в сукупності свідчать, що вона не мала волевиявлення на здійснення перерахувань коштів.
У запереченнях на письмові пояснення, що надійшли до суду після ухвалення рішення, позивач вважав викладені відповідачкою доводи безпідставними, та навів аргументи, аналогічні зазначеним ним у відповіді на відзив. Надав докази отримання відповідачкою чотирьох платіжних карток.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 січня 2025 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
При ухваленні рішення, суд першої інстанції виходив з недоведеності пред'явленого позову.
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права та ґрунтується на неправильно встановлених обставинах справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На думку позивача, суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідачка своїми діями не сприяла незаконному використанню інформації та вчиненню дій, які дають змогу ініціювати платіжні операції, оскільки у її зверненні до оператора довідкової служби 3700 банку нею визнано факт передачі третій особі, яку вона вважала працівником банку, паролів від платіжної системи Приват 24 та ОТП паролю, що призвело до здійснення операцій з переказу коштів на загальну суму 35 077 грн 76 коп.
При цьому всі платежі було здійснено через систему Приват24, ініціалізовану відповідачкою, із правильним введенням паролю, із проведення авторизації, правильним введенням ОТП паролів, які надходили на фінансовий номер телефону, та були виконані до моменту звернення відповідачки до банку за блокуванням платіжної картки. Тобто саме відповідачкою порушено вимоги пункту 20 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» та умови договору про надання банківських послуг, оскільки клієнти банку зобов'язані не передавати картки, піни, постійні та одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам. Тому 19 червня 2023 року у період з 17.06 по 17.23 годину банком було виконано платежі на загальну суму 35077 грн 76 коп., оскільки вхід до Приват24 було проведено з авторизацією ОСОБА_1 , із правильним введенням паролю, та проведені операції здійснено до моменту звернення ОСОБА_1 в банк та блокування платіжної картки.
Стосовно відсутності кредитних правовідносин, то вказував на те, що 2 лютого 2020 року ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, що складається з анкети-заяви, в якій визначено фінансовий номер телефону НОМЕР_1 та надано згоду про укладення угод та ініціювання платежів за допомогою простого цифрового підпису, в тому числі за допомогою свого фінансового телефону; заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг а також тарифів, умов та правил в АТ КБ «Приватбанк». Внаслідок чого за підписанням анкети-заяви, як договору, банком на ім'я відповідачки відкрито рахунок, видано платіжну картку та встановлено кредитний ліміт у розмірі 35 000 грн. Нарахування процентів за користування кредитними коштами погоджено з відповідачкою у пункті 1.3. заяви про приєднання до умов та правил надання послуг.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачка вважала її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Просила залишити рішення місцевого суду без змін, навівши раніше зазначені нею доводи.
Ухвалами колегії суддів Миколаївського апеляційного суду з розгляду цивільних справ від 10 лютого та 18 березня 2025 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи у письмовому провадженні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
При вирішені справи судом встановлено, що 8 лютого 2020 року ОСОБА_1 особисто підписано анкету - заяву клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг (т. 1. а.с.30-39), а також отримана інформація про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування (т.1 а.с.40-43).
Згідно до укладеного договору позивачці видано у користування чотири платіжних картки типу «Універсальна» за відкритим на її ім'я картрахунком із строком дії останньої платіжної картки до липня 2027 року (т. 1 а.с.54). За платіжними картками встановлено кредитні ліміти, зокрема, 31 травня 2021 року у розмірі 500 грн, 3 лютого 2015 року у розмірі 15 000 грн, з його зменшенням того ж дня до 0,00 грн, та 19 червня 2023 року збільшенням до 35 000 грн і зменшенням 3 жовтня 2023 року до 0,00 грн (т. 1 а.с.29).
За період з дня видачі кредитної платіжної картки і до здійснення спірних операцій, 19 червня 2023 року, ОСОБА_1 кредитними коштами не користувалася.
Втім, 19 червня 2023 року з карткового рахунку ОСОБА_1 у період з 17 год 06 хв по 17 год 23 хв відбулося 43 списання грошових коштів дрібними сумами, на загальну суму 35 077 грн 76 коп., із призначенням платежу «переказ зі своєї карти» (т. 1 а.с.251-252).
Як зазначено позивачем та не оспорюється відповідачкою, під час здійснення списання 19 червня 2023 року особистих та кредитних коштів, вона звернулась до клієнтської служби підтримки за телефоном 3700 для скасування операцій та блокування картки.
Зі змісту доводів апеляційної скарги банка слідує, що з'єднання ОСОБА_1 безпосередньо з оператором банка відбулося о 17.24.14 годині, тобто за спливом 23 секунд, після останнього списання коштів о 17.23.51 години, що з огляду на систему банківського зв'язку задля телефонного з'єднання з оператором відбувалося під час продовження здійснення списання кредитних коштів за нетиповим видом операції для особи цієї клієнтки з її карткового рахунку (т.1 а.с.240-241).
Крім того, зміст розмови, що зафіксовано та відтворено банком у змісті поданої скарги свідчить, що відповідачкою на питання оператора банка підтверджено надання часткової інформації особам, які у розмові з нею представилися працівниками банку та були обізнані щодо особистої інформації про неї, але нею, в той же час, не підтверджено надання усієї інформації, за допомогою якої здійснюється переказ кредитних кошті, як то: пароль від Приват24, строк дії картки, номер картки, CVV коду, код 3D - securе для підтвердження проведення транзакцій. Тобто такі твердження позивача не мають доказового підтвердження у справі.
Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до частини 9 статті 24 Закону України «Про платіжні послуги» оператори платіжної системи, учасники платіжної системи зобов'язані здійснювати контроль та несуть відповідальність за дотримання правил платіжної системи технологічними операторами, з якими вони уклали договори про надання відповідних послуг у цій платіжній системі. Надавачі платіжних послуг зобов'язані здійснювати контроль та несуть відповідальність за дотримання технологічними операторами умов та порядку надання відповідних послуг надавачу платіжних послуг згідно з укладеними між ними договорами. Надавачі платіжних послуг зобов'язані здійснювати контроль наявності відповідного статусу технологічного оператора перед укладанням з ними договорів.
За змістом частини 1 статті 86 вищевказаного Закону надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином.
Згідно із частинами 8, 9 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання: 1) помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача; 2) помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника; 3) платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг. У разі виконання помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача надавач платіжних послуг зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції отримувачу, а також сплатити йому пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення від дня завершення помилкової платіжної операції до дня переказу коштів на рахунок отримувача, але не більше 10 відсотків від суми платіжної операції.
Положеннями пункту 143 розділу VІІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 29 липня 2022 № 164, передбачено, що надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов'язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов'язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди).
З наведеного слід виснувати, що користувач (власник рахунку) не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо саме його дії чи бездіяльність призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від імені власника рахунку.
Схожі за змістом обставини встановлені ВС України при розгляді справи №6-71цс15 та викладені ним у постанові від 13 травня 2015 року, де виснувано, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Отже, враховуючи вище перелічені норми матеріального права та обставини справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено факт звернення відповідачки до банку для скасування спірних транзакцій під час здійснення останніх перерахувань, тобто факт здійснення нетипових для відповідачки операцій зі списанням особистих та особливо кредитних коштів у кількості 43 переказів за короткий проміжок часу у 15 хвилин, зокрема, із виконанням останнього під час здійснення відповідачкою ОСОБА_1 набору номеру клієнтської служби підтримки.
Обґрунтовано не встановлено судом першої інстанції і дій або бездіяльності відповідачки, які б безспірно свідчили про її сприянню втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати ці платіжні операції.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи. Обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Тому, врахувавши існуючі на час виникнення спірних відносин норми права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем у справі не доведено факт використання відповідачкою грошових коштів з кредитного рахунку, зокрема, її безспірне сприяння, втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати ці кредитні платіжні операції.
Отже, рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування чи зміни колегією суддів не вбачається.
На підставі викладеного та у відповідності до положень, передбачених статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14 січня 2025 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді Т. В. Крамаренко
О. В. Локтіонова