г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/2410/24
Номер провадження 2/213/83/25
09 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Алексєєв О.В., розглянувши заявуОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконкому Інгулецької районної у місті ради, Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, Територіальної громади в особі виконкому Криворізької міської ради, Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", треті особи: Управління з питань контролю за станом благоустрою виконкому Криворізької міської ради, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про визнання нежитлового приміщення житловим приміщенням та про визнання права користування ним,
18 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить заборонити Управлінню комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та третім особам вчиняти будь-які дії з нежитловим приміщенням 12 кв.м., яке розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 до вирішення справи по суті та зобов'язати виконавчий комітет Інгулецької районної у місті ради розглянути питання про видачу ордеру на жиле приміщення. Вказує, що дані види забезпечення позову реально забезпечать виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2025 року скасовано ухвалу Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 грудня 2025 року про повернення заявиОСОБА_1 про забезпечення позову від 18 грудня 2024 року. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
07 квітня 2025 року справа надійшла до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст.1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції.
Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно із ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто, однією із причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.
З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується: забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
У постанові від 18 жовтня 2021 року у справі №910/7029/21 Верховний Суду зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Проаналізувавши подану заяву суд зазначає, що у заяві про забезпечення позову позивачем не доведено ту обставину, що невжиття заходів забезпечення як заборони Управлінню комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та третім особам вчиняти будь-які дії із спірним нежитловим приміщенням може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Доводи заявниці в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на її припущеннях, нею не доведено співмірність заходу забезпечення позову пред'явленим позовним вимогам.
Отже в цій частині заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Заява про забезпечення позову в частині зобов'язання виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради розглянути питання про видачу ордеру на жиле приміщення також не підлягає задоволенню, оскільки такий вид забезпечення за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог та суд фактично прийме рішення по суті данної справи без судового розгляду, що є неприпустимим.
Отже заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 149-154 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвалу складено та підписано 09 квітня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.В. Алексєєв