09 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/17615/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.(головуючої), Ємця А. А. та Колос І. Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України (далі - Міністерство)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, ухвалену за наслідками перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 02.10.2024
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"
на дії та бездіяльність державного виконавця у справі
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"
про стягнення 1 983 151 348,29 грн,
за участю Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
Ухвалою Верховного Суду від 19.03.2025 вперше подану касаційну скаргу Міністерства було повернуто скаржнику у зв'язку з тим, що останній не усунув недоліків поданої ним касаційної скарги в частині зазначення підстав для касаційного оскарження судового рішення, визначеного пунктами 2, 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс).
Міністерство 27.03.2025 (через систему "Електронний суд") повторно звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у справі № 910/17615/20 залишити в силі, а також у скарзі заявлено із клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 13.01.2025 (повний текст складений 27.01.2025), а тому строк на її оскарження закінчився 17.02.2025.
Касаційну скаргу ж було подано скаржником на адресу Верховного Суду 27.03.2025, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 13.01.2025.
Звертаючись із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, Міністерство посилається на те, що вперше з касаційною скаргою останній звернувся в межах встановлених процесуальним законом строків на касаційне оскарження, проте ухвалою Верховного Суду від 19.03.2025 касаційну скаргу було повернуто у зв'язку з тим, що скаржник не усунув недоліків поданої ним касаційної скарги в частині зазначення підстави касаційного оскарження судового рішення, а тому скаржник, не зловживаючи своїми процесуальними правами, без зволікання повторно звертається з касаційною скаргою, пропуск строку для подання якої є незначним та підлягає поновленню.
Розглянувши наведені доводи скаржника щодо причин пропуску строку на касаційне оскарження, Суд вважає їх неповажними, з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом, у цьому разі ГПК України.
Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв'язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством, зокрема, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з наведеними процесуальними нормами суд касаційної інстанції у кожному випадку Суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку. Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
З огляду на викладене Суд зауважує, що повернення вперше поданої скарги Міністерства у зв'язку з неусуненням останнім недоліків поданої ним касаційної скарги в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень внаслідок необачної поведінки самого ж скаржника не може бути поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки остання стосується недотримання скаржником вимог процесуального законодавства, не виконання вимог ухвали Суду про залишення його касаційної скарги без руху та не усунення вказаних недоліків.
Отже, обставини, на які посилається скаржник у клопотанні про поновлення строку, залежали лише від суб'єктивної волі скаржника, а не від об'єктивно непереборних обставин та зводяться до порушення ним вимог процесуального законодавства і не свідчать про об'єктивну неможливість вчинити відповідну процесуальну дію в межах встановлених законом строків. Доказів на підтвердження протилежного скаржником не подано.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, є неповажними, оскільки ним не надано доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
Окрім того, відповідно до приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд звертає увагу, що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України.
Так, предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025, якою скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.10.2024 у цій справі в частині відмови у задоволенні скарги щодо визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 24.07.2024 про стягнення виконавчого збору, тобто ухвалені за наслідками розгляду скарги на дії державного виконавця.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Абзацом третім пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України встановлено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Тобто, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене, зокрема, у пункті 2 частини першої статті 287 цього Кодексу (ухвали суду першої інстанції), в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень), а підставою касаційного оскарження є саме абзац другий частини другої статті 287 ГПК України.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Натомість у повторно поданій скарзі як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 та зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм, що є підставою касаційного оскарження судового рішення, зазначеного у пунктах 1, 4 частини першої вказаної норми.
Разом з тим при поданні касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції, яка ухвалена за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції, скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, яка визначена відповідним абзацом статті 287 ГПК України, як для оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 3 частини першої цієї ж норми.
Отже, наведені скаржником у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підпадають під правове регулювання підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених у пункті 2 частини першої статті 287 ГПК України.
З огляду на викладене скаржнику необхідно обґрунтувати неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права у взаємозв'язку із посиланням на підставу подання касаційної скарги, визначену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України з огляду на предмет касаційного оскарження (як для оскарження судового рішення, визначеного пунктами 2, 3 частини першої цієї ж норми, тобто ухвали суду).
Враховуючи, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладеного у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, шляхом подання касаційної скарги у новій редакції та обґрунтувати підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (як для оскарження судового рішення, передбаченого пунктами 2, 3 частини першої статті 287 названого Кодексу, тобто ухвали суду), а також
- навести Суду інші підстави, за їх наявності, та надати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто або відмовлено у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі № 910/17615/20 залишити без руху.
2. Надати Міністерству юстиції України строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Міністерству юстиції України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто або відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя А. Ємець
Суддя І. Колос