09 квітня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/327/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., розглянувши заяву заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури
про забезпечення позову у справі №927/327/25
за позовом: Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 0291011426), вул. Шевченка,1, м. Чернігів, 14000
в інтересах держави в особі
позивача: Рінкинської селищної ради (код ЄДРПОУ 04412583), вул. Святомиколаївська,85, смт Ріпки, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 15000
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобровицький хлібзавод» (код ЄДРПОУ 35052398), вул. Садова, 6, с. Шибиринівка, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 15515
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне -Місто» (код ЄДРПОУ 45310742), вул. Святомиколаївська,116, смт. Ріпки, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 15000
до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю «КГ Агро», (код ЄДРПОУ 40197741) вул. Центральна, 13, смт Покровське, Синельниківський р-н. Дніпропетровська обл., 53600
до відповідача 4: Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Ленд 2019» (код ЄДРПОУ 45869568), вул. Гетьмана Полуботка,36, кв.2, м. Чернігів, 14000
про витребування майна з чужого незаконного володіння
без виклику представників сторін;
До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ріпкинської селищної ради до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобровицький хлібзавод», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне - Місто», Товариства з обмеженою відповідальністю «КГ Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Ленд 2019» про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Бобровицький хлібзавод», Товариства з обмежено відповідальністю «Аграрне - Місто», Товариства з обмеженою відповідальністю «КГ Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Ленд 2019» на користь держави в особі Ріпкинської селищної ради земельної ділянки з кадастровим номером 7424482400:05:001:0240, площею 2,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Задеріївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області.
Разом з позовною заявою прокурором подана заява про забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 7424482400:05:001:0240 площею 2,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Задеріїівської сільської ради Чернігівської області (номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 40337589 від 30.01.2021, індексний номер рішення про державну реєстрацію 56387204 від 30.01.2021), право власності на яку зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Боброивцький хлібзавод» (вул. Садова,6. С. Шибиринівка, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., ЄДРПОУ 35052398).
В обґрунтування своєї заяви прокурор посилається на те, що підстави для державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7424482400:05:001:0240 відсутні та спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності всупереч вимог закону, а тому існують всі правові підстави для витребування останньої з чужого незаконного володіння у комунальну власність, як передбачено статей 387, 388 ЦК України.
Разом з тим, у разі задоволення позовних вимог ТОВ «Бобровицький хлібзавод» втрачає право власності на цю земельну ділянку.
Без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник земельної ділянки - ТОВ «Бобровицький хлібзавод» може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час, в тому числі відчужити земельну ділянку на користь третіх осіб, що може призвести до відсутності предмету спору, у зв'язку з чим, позов не забезпечить належного захисту інтересів держави в суду та у подальшому виникне потреба у залученні до участі у розгляді справи інших осіб, зміни позовних вимог, що призведе до тривалого не поновлення інтересів держави.
З огляду на наведені прокурором підстави для забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення на цій стадії судового процесу, виходячи з такого.
Відповідно до положень статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У частині першій статті 137 ГПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За правилами статті 136 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
За висновком Великої Палати Верховного Суду розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, або особу, в інтересах якої виступає заявник, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів (така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 04.11.2021 у справі №907/416/21).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
До того ж суд звертає увагу на те, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору, а процесуальний закон, визначаючи у статті 75 ГПК України підстави звільнення від доказування, не передбачає звільнення учасника від доказування у разі подання заяви про забезпечення позову.
При цьому, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Водночас суд враховує, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача або відповідачів від виконання судового рішення без наведення належного обґрунтування наведених обставин не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, так само як і наявність у процесуальному законі певного способу забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно ще не свідчить про безумовне його застосування та вжиття за будь-яким поданим до суду позовом.
Прокурор у заяві про вжиття заходів забезпечення вказує на неправомірність набуття ОСОБА_1 (первісним власником) земельної ділянки з кадастровим номером 7424482400:05:001:0240, у зв'язку з чим вказана земельна ділянка повинна бути витребувана із чужого незаконного володіння ТОВ «Бобровицький хлібзавод», яке набуло право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі продажу від 30.01.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Бобровицький хлібзавод».
У цьому контексті суд зазначає, що питання правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку стосуються суті заявлених позовних вимог і не можуть бути предметом розгляду під час вирішення питання про наявність або відсутність підстав для забезпечення позову (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.11.2021 у справі №922/827/21, від 26.11.2021 у справі №922/826/21).
Проте, як убачається із викладеного, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та особливості застосування заходів забезпечення позову, прокурором не подано жодного доказу на підтвердження того, що власник земельної ділянки ТОВ «Бобровицький хлібзавод» вчиняє дії, спрямовані на її відчуження, та не наведено достатніх підстав, які б свідчили про існування реальної загрози того, що невжиття обраного заявником заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірну земельну ділянку, ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, у разі набранням рішенням законної сили.
В розрізі вказаного суд вважає за необхідне наголосити на тому, що інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, відчужити, знецінити, попри це такі дії не можуть визнаватись встановленими поза межами процедури та стандартів доказування, оскільки за такого підходу порушується баланс рівності усіх учасників судового процесу та презюмується абсолютне право заявника на застосування обраних ним заходів забезпечення позову.
Водночас усі доводи прокурора не є такими, які переконливо свідчать про фактичне встановлення достатньо обґрунтованого припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути (бути відчуженим тощо) або зменшитися за кількістю на момент виконання рішення (в разі задоволення позову).
Статтею 13 Цивільного кодексу України встановлені межі здійснення цивільних прав, за змістом якої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, оцінивши обґрунтованість доводів прокурора щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що прокурор не подав доказів наявності фактичних обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за даним позовом, а отже не довів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відтак, суд вбачає відсутність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки остання не обґрунтована належними доказами та базується лише на припущеннях заявника.
Водночас суд зазначає, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову.
За змістом частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
За приписами частин 5, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 138, 139, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви від 03.04.2025 № 55-77-2819вих25 Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 08.04.2025.
Відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Т.О.Кузьменко