Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4297/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 6; ідент. код 36716332)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кваліта-Плюс" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 13; ідент. код 30426664)
про стягнення 134717,10 грн
без виклику учасників справи
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кваліта-Плюс" про стягнення заборгованості за період січень - лютий 2022 року за договором про постачання природного газу № Х/2019/3 від 09.01.2019 з урахуванням додаткової угоди до нього в розмірі 134717,10 грн, з яких: 77 736,38 грн сума основного боргу; 31 731,31 грн інфляційні втрати; 6 416,17 грн - 3 % річних; 13 391,69 грн пеня; 5 441,55 грн штраф 7 %. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.12.2024 відкрито провадження у справі № 922/4297/24; постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на позов.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
03.01.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. 51), в якому відповідач просить суд поновити строк на надання відзиву у зв'язку із необхідністю отримання правничої допомоги; розгляд справи № 922/4297/24 за позовом ТОВ "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" до ТОВ "КВАЛІТА-ПЛЮС" про стягнення заборгованості, штрафних санкцій здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін; відмовити у задоволенні позову ТОВ "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" до ТОВ "КВАЛІТА-ПЛЮС" про стягнення заборгованості, штрафних санкцій повністю; стягнути з ТОВ "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" на користь ТОВ "КВАЛІТА-ПЛЮС" суму понесених судових витрат, які відповідач понесе у зв'язку із розглядом справи - витрати на правничу допомогу. Обґрунтовуючи свою правову позицію відповідач визнає укладення між сторонами договору про постачання природного газу № Х/2019/3 від 09.01.2019 (ЕІС код Споживача 56XO0000UBUIG00X.) та наголошує, що останньою додатковою угодою, яка була підписана відповідачем, це є Додаткової угоди № 2021/11/01 від 25.10.2021 року, згідно з якою ціна на природний газ, який буде постачатися з 1 листопада 2021 р. за 1000 куб. м. встановлено на рівні 37113,42 грн з урахуванням ПДВ; визнає той факт, що ТОВ "КВАЛІТА-ПЛЮС" у січні-лютому 2022 року спожито 4,12701 тис. м3 газу, а також наголошує, що за вказаний спожитий газ відповідач розрахувався повністю на загальну суму 154731,68 грн, що підтверджується в тому числі наданими позивачем доказами. При цьому відповідач заперечує проти укладення Додаткових угод від 24.12.2021 року та 25.01.2022 року, які не підписувалися уповноваженою особою споживача та не направлялись останньому. Про те, що позивач має до відповідача претензії та про існування заборгованості відповідач дізнався тільки у 2024 році у зв'язку із поданням до суду позовної заяви. Посилаючись на приписи частини 3 ст. 632 ЦК України відповідач наголошує, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, ч. 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 4 статті 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Згідно із частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Наведені відповідачем у заяві обставини не можуть свідчити про складність цієї справи, предметом позову є стягнення грошової суми у розмірі 134717, 10 грн, що не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто є малозначною у розумінні ч. 5 статті 12 ГПК України, крім того, характер спірних правовідносин та предмет доказування є притаманним для даної категорії справи, таким чином, суд не вбачає достатніх підстав для переходу від порядку спрощеного розгляду справи до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до ч. 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
При цьому, суд зазначає, що відповідачу надані всі процесуальні права та можливості передбачені законом, у повному обсязі та судом вони не обмежуються, зокрема щодо права надання письмових пояснень та доказів, на ознайомлення з матеріалами справи.
Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч. 1, 2 статті 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження (як спрощеного так і загального) учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Враховуючи вищевикладене, у даному випадку посилання відповідача на необхідність переходу до розгляду справи у загальному позовному провадженні є необґрунтованими, та не приймається судом.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що суд при розгляді справи всебічно та повно розглядає матеріали справи, надає оцінку доводам та документам, наявним у матеріалах справи незалежно від форми здійснення судочинства (спрощеного чи загального позовного провадження).
Таким чином, враховуючи предмет заявлених позовних вимог та ціну позову вбачається, що справа № 922/4297/24 є малозначною та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за загальними правилами позовного провадження.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. А відтак, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Разом з цим, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому судом враховано, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя. Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
Відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.
Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
У місті Харкові, де розташований Господарський суд Харківської області, постійно оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).
Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.
При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №910/2116/21 (910/12050/21).
На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв'язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області, а також приймаючи до уваги перебування судді Шатернікова М.І. у відрядженні, лікарняному та відпустці з 17.12.2024 до 17.01.2025 року та з 17.02.2025 до 03.03.2025, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
09.01.2019 між ТОВ "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУПП", ЕІС-код 56X9300000013303 (позивач, постачальник) та ТОВ "КВАЛІТА-ПЛЮС" ЕІС-код 56XO0000UBUIG00X (відповідач, споживач) було укладено договір поставки природного газу № Х/2019/3 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити споживачу природний газ в обсягах і порядку, передбаченим даним договором, а споживач зобов'язався прийняти газ та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
Пунктом 1.2 договору сторони визначили плановий обсяг постачання газу у обсязі 9000 куб. м з визначенням місяців поставки та розміру поставки такого газу.
Вказані обсяги є плановими та можуть зменшуватися або збільшуватися в порядку, передбаченому п. 1.5 Договору (пункт 1.2.1 Договору).
Зменшення/збільшення/анулювання обсягу природного газу здійснюється на підставі письмових заявок споживача, які подаються факсимільним зв'язком та/або електронною поштою не пізніше 15 числа місяця, що передує місяцю поставки (п. 1.5 Договору)
За умовами пп. 2.2., 2.3., 2.4 договору, ціна природного газу за 1 000 куб. м визначається сторонами Договору у додатковій угоді до договору. Ціна природного газу за 1 000 куб. м може змінюватися протягом строку дії договору. Зміна ціни природного газу за 1 000 куб. м узгоджується сторонами у додатковій угоді до договору. У випадку зміни ціни природного газу за 1 000 куб. м постачальник направляє споживачу підписаний з його сторони та завірений печаткою проект відповідної додаткової угоди до договору у двох оригінальних примірниках. Споживач повинен протягом трьох робочих днів з дати отримання проекту додаткової угоди підписати і завірити печаткою цю додаткову угоду та повернути постачальнику її оригінальний примірник.
У пункті 2.6 договору сторонами також узгоджено, що збільшення ціни природного газу за 1 000 куб. м, що відбувається у зв'язку із набранням чинності відповідних нормативно-правових актів органів державної влади України, які впливають на ціну природного газу, в тому числі граничного рівня цін на природний газ та тарифів на транспортування і розподіл природного газу, є встановленою для споживача, їм погодженою та обов'язковою для розрахунків між сторонами за даним договором.
Відповідно до пункту 3.1 договору споживач зобов'язаний оплатити вартість місячного обсягу природного газу, вказаного у заявці споживача, а за відсутності заявки споживача, місячного обсягу природного газу (планового), зазначеного у п. 1.2 договору, на рахунок постачальника у такому порядку: 30 % вартості до 10 числа місяця поставки природного газу; 30 % вартості до 20 числа місяця поставки природного газу; 30 % вартості до 30/31 числа місяця поставки природного газу; остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі природного газу (за звітний місяць) до 5-го числа місяця, наступного за звітним (місяцем поставки).
У пункті 4.3 договору сторонами узгоджено, що приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних Актів приймання-передачі, які є невід'ємними частинами Договору, і які є підставою для проведення споживачем остаточних розрахунків за поставлений природний газ у звітному місяці.
Для складання Актів приймання-передачі природного газу, споживач до 03 числа місяця наступного за місяцем постачання природного газу, зобов'язаний надати постачальнику належним чином завірену підписом уповноваженої особи та печаткою споживача копію акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу, складеного між споживачем та Оператором ГРМ та Оператором ГТС (п. 4.3.1 Договору).
За умовами п. 4.4 договору, споживач протягом 2 (двох) днів з дати одержання Актів приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Акту приймання-передачі природного газу.
У пункті 7.2 Договору сторони дійшли згоди, що у випадку порушення споживачем розміру або строку (п. 3.1 Договору) оплати поставленого постачальником природного газу у відповідному місяці споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення від суми заборгованості, а за прострочення понад 30 календарний днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
Відповідно до пункту 10.1. договір є укладеним з дати його підписання сторонами, скріплення їх підписів печатками та діє до 31 грудня 2019 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих же умовах, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде направлено іншій стороні письмове повідомлення. У матеріалах справи відсутні докази розірвання Сторонами договору поставки природного газу від 09.01.2019 № Х/2019/3. Як зазначає позивач у позовній заяві, термін дії вказаного договору відповідно до умов п. 9.1 цього договору був автоматично продовжений на наступні роки, в т.ч. і на 2022 рік.
Додатковою угодою № 2021/11/01 від 25.10.2021 до Договору постачання природного газу № Х/2019/3, сторони узгодили, що ціна на природний газ, який буде постачатись з 01 листопада 2021 за 1000 куб. м становить 30927,85 грн без ПДВ, крім того ПДВ у розмірі 20%, що становить 6185,57 грн. Разом за 1000 куб. м - 37113,42 грн з урахуванням ПДВ. Вказана додаткова угода підписана уповноваженими представника сторін та скріплена печатками юридичних осіб. Інших додаткових угод до Договору постачання природного газу № Х/2019/3, узгоджених обома сторонами спору, до матеріалів справи сторонами спору не надано.
Як вбачається з матеріалів справи та визнається як позивачем, так і відповідачем, на виконання умов Договору позивачем - ТОВ "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУПП" у період з січня 2022 року по лютий 2022 року було поставлено відповідачу - ТОВ "КВАЛІТА-ПЛЮС" природний газ в наступному об'ємі:
- у січні 2022 позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ в об'ємі 2,83683 тис. куб.м;
- у лютому 2022 позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ в об'ємі 1,29018 тис. куб.м за.
Відповідачем за поставлений у період з січня 2021 року по лютий 2022 року природний газ сплачено загальну суму 154731,68 грн виходячи із вартості природного газу узгодженого додатковою угодою № 2021/11/01 від 25.10.2021 року.
Разом з тим, як зазначає позивач, він як постачальник направив споживачу:
- 24.12.2021 додаткову угоду № 2022/01/01 від 24.12.2021 до договору № Х/2019/3, якою визначено, що ціна на природний газ, який буде постачатися з 01 січня 2022 року за 1 000 м3 встановлюється в національній валюті України - гривні і складає без урахування вартості податку на додану вартість 52 883,33 грн. Крім того ПДВ 10 576,67 грн. Разом за 1 000 м3 з ПДВ 63 460,00 грн (а.с. 17);
- у січні 2022 року проект додаткової угоди № 2022/02/01 від 25.01.2022 до договору № Х/2019/3 щодо узгодження ціни на природний газ, що постачатиметься з 01 лютого 2022 року, яка становитиме за 1 000 м3 без ПДВ 33 873,08 грн, ПДВ 6 774,62 грн, а разом 40 647,70 грн з ПДВ.
Утім, споживач угоди не підписав та не повернув, листа про зняття обсягів газу не надав, споживання природного газу не зупинив.
А відтак, за твердженнями позивача сторонами затверджено вартість природного газу виходячи з умов додаткових угод № 2022/01/01 від 24.12.2021 та № 2022/02/01 від 25.01.2022, тобто:
- у січні 2022 відповідач прийняв та повинен був оплатити природний газ в об'ємі 2,83683 тис. кубм за ціною 52 883,33 грн без ПДВ, на загальну суму 180 025,22 грн з ПДВ, про що Постачальником складено Акт приймання-передачі природного газу № 00000003034 від 31.01.2022. Акт споживачем постачальнику не повернуто.
- у лютому 2022 року відповідач прийняв та повинен був оплатити природний газ в об'ємі 1,29018 тис. куб.м за ціною 33 873,08 грн без ПДВ, на загальну суму 52 442,84 грн з ПДВ, про що постачальником складено Акт приймання-передачі природного газу № 00000005340 від 28.02.2022. Акт споживачем постачальнику не повернуто.
Отже за твердженнями позивача, загалом ним поставлено відповідачу у січні - лютому 2022 року природний газ на загальну суму 232 468,06 грн. Натомість відповідач лише частково розрахувався за природний газ, поставлений у період з січня 2022 року по лютий 2022 року на суму 154 731,68 грн. Отже, розмір заборгованості відповідача дорівнює 77 736,38 грн, що є порушенням умов договору, у зв'язку з чим ТОВ "ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП" було змушене звернутись до суду з відповідним позовом. Крім того, позивачем нараховано у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по Договору за період прострочення з 07.02.2022 (05.02-06.02.2022 вихідні дні) до 07.08.2022 на суму боргу 25 293,54 грн пеню в сумі 3 894,51 грн; за період 07.03.2022 (05.03-06.03.2022 вихідні дні) до 07.09.2022 на суму боргу 52 442,84 грн пеню в сумі 13 391,69 грн, а разом 13 391,69 грн, а також штраф у розмірі 5 441,55 грн на підставі п. 7.2. договору; інфляційних втрат в сумі 31 731,31 грн і 3% річних в сумі 6 416,17 грн на підставі ст. 625 ЦК України.
В свою чергу, відповідач позов не визнає, стверджує про відсутність підстав для оплати отриманого у січні - лютому 2022 природного газу за ціною визначеною позивачем у односторонньому порядку; заперечує проти тверджень позивача, наголошуючи, що Додаткові угоди від 24.12.2021 року та 25.01.2022 року споживачу не направлялись та ним не підписувалися. Про те, що позивач має до відповідача претензії та про існування заборгованості відповідач дізнався тільки у 2024 році у зв'язку із поданням до суду позовної заяви. Посилаючись на приписи частини 3 ст. 632 ЦК України відповідач наголошує, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, які стали предметом спору в даній справі, суд виходить з наступного.
Згідно з частинами 1, 2 статті 509 України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Обставини справи свідчать, що на виконання умов Договору № Х/2019/3 від 09.01.2019 позивачем поставлений, а відповідачем прийнятий протягом січня-лютого 2022 року природний газ у розмірі 4,12701 куб.м.
Оплату вартості товару здійснено відповідачем у відповідності до умов Договору № Х/2019/3 та виходячи з вартості 1000 куб.м. газу узгодженої сторонами у додатковій угоді № 2021/11/01 від 25.10.2021 р. - 37113,42 грн з ПДВ (В матеріалах справи наявні: платіжне доручення № 3299 від 19.01.2022 на суму 44 000,00 грн; платіжне доручення № 3324 від 11.02.2022; на суму 45 000, 00 грн; платіжна інструкція № 2812 від 02.11.2023 на суму 105 284,46 грн. При цьому позивач наполягає, що сума у розмірі 4 447,22 грн, сплачена згідно платіжного доручення № 3299 від 19.01.2022 була зарахована в рахунок оплати за січень 2022, а інша частина цього платежу була зарахована в рахунок оплати вартості поставленого газу за грудень 2021 року).
Стосовно дат поставки товару, об'єму поставленого газу, для здійснення відповідачем оплат та порядку здійсненого відповідачем зарахування спір між сторонами відсутній.
Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Зважаючи на відсутність у суду сумнівів щодо достовірності обставин справи, суд дійшов висновку, що визнані учасниками справи обставини, не потребують додаткового доведення.
Предметом спору є стягнення суми збільшеної вартості природного газу, поставленого у період з січня по лютий 2022 з урахуванням вартості природного газу визначеного додатковими угодами: № 2022/01/01 від 24.12.2021 року (ціна 1000 куб.м - 63460,00 грн) та № 2022/02/01 від 25.01.2022 року (ціна 1000 куб.м - 40647,70 грн)
Частинами першою-третьою статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Таким чином, ціна договору погоджується сторонами під час укладення договору і після укладення договору може бути змінена лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Так, сторонами у розділі 2 договору було узгоджено можливість зміни ціни газу: за домовленістю сторін (п. 2.3. - 2.4 договору) або у зв'язку із набранням чинності відповідних нормативно-правових актів (п. 2.6, 2.8 договору).
Приписами ч. 1. ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Разом з тим, в порушення приписів ст. 74 ГПК України, позивачем не надано до матеріалів справи доказів дотримання ним п. 2.4. договору щодо направлення у 2021-2022 році споживачу підписаних зі сторони постачальника та завірених печаткою проектів спірних додаткових угод до Договору у двох оригінальних примірниках.
Також не доведено, і такі обґрунтування не вказані у позовній заяві, що зміни ціни газу відбулась у зв'язку із набранням чинності відповідних нормативно-правових актів.
Таким чином, суд зазначає про відсутність підстав для зобов'язання відповідача сплачувати на користь позивача вартість природного газу поставленого у січні-лютому 2022 року виходячи з умов проектів додаткових угод № 2022/01/01 від 24.12.2021 та № 2022/02/01 від 25.01.2022.
При цьому, суд приймає твердження відповідача що станом на момент виникнення спірних правовідносин останньою узгодженою ціною за природний газ, що поставляється позивачем відповідачу була ціна визначена додатковою угодою № 2021/11/01 від 25.10.2021, оскільки доказів протилежного позивач не навів та не спростував доводи відповідача.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частини основного боргу у розмірі 77736,38 грн.
Разом з тим, внаслідок прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "Кваліта-Плюс" виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховно і заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 13391,69 грн, 3% річних в розмірі 6416,17 грн, інфляційні втрати в розмірі 31731,31 грн, та штраф у розмірі 5441,55 грн.
Відповідно до п. 7. 2 Договору у випадку порушення Споживачем розміру або строку оплати поставленого Постачальником природного газу у відповідному місяці Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення від суми заборгованості, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми простроченого платежу (п. 7.2 Договору).
Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
За умовами ст. 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, відповідно до ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір ( п.6.13 постанови ВПВС від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18).
Таким чином, пеня може бути встановлена для забезпечення будь-якого договірного зобов'язання (як грошового, так і негрошового), оскільки вона належить до штрафних санкцій.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вказане, за прострочення виконання зобов'язання щодо своєчасної поставки товару на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення у сумі 13 391,69 грн грн.
Здійснюючи свої нарахування позивач виходив з наступного:
- за період прострочення з 07.02.2022 (05.02-06.02.2022 вихідні дні) до 07.08.2022 на суму боргу 25 293,54 грн позивачем нараховано пеню в сумі 3 894,51 грн;
- за період 07.03.2022 (05.03-06.03.2022 вихідні дні) до 07.09.2022 на суму боргу 52 442,84 грн позивачем нараховано пеню в сумі 9497,18 грн,
а разом пеня склала 13 391,69 грн;
- також позивачем на суму прострочення 77736,38 грн нараховано штраф у розмірі 5 441,55 грн на підставі п. 7.2. договору;
- розраховуючи інфляційних втрат в сумі 31 731,31 грн позивач виходив з наступного: період з 07.02.2022 до 26.11.2024 року на суму боргу 25 293,54 грн та отримано 10 707,07 грн інфляційних втрат; період з 07.03.2022 до 26.11.2024 на суму боргу 52 442,84 грн і отримано 21 024,24 грн;
- розраховуючи 3% річних в сумі 6 416,17 грн позивач виходив з наступного: період з 07.02.2022 до 26.11.2024 року на суму боргу 25 293,54 грн становлять 2 126,93 грн - 3% річних; період з 07.03.2022 до 26.11.2024 на суму боргу 52 442,84 грн становить 4 289,23 грн - 3% річних .
Здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення нарахувань з урахуванням обставин щодо основної суми боргу суд наголошує наступне:
Відповідно до ст. 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Суд встановив, що позивач безпідставно включив до розрахунку здійснених нарахувань дні, коли зобов'язання ще не було прострочене, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 253 ЦК України строк його виконання сплив 07.02.2022 (07.03.2022), а прострочення почалося з 08.02.2022 (08.03.2022).
За поставлений у січні 2022 року природний газ у об'ємі 2,83683 куб.м. (ціна за 1000 куб.м. = 37113,42 грн) відповідач повинен був сплатити 105284,46 грн та в порядку п. 3.1 договору остаточний розрахунок здійснюється до 5-го числа, наступного за звітним, тобто до 07.02 (враховуючи вихідні дні 05.02.2022 та 06.02.2022), тобто прострочення обчислюється з 08.02.2022 року.
За поставлений у лютому 2022 року природний газ у об'ємі 1,29018 куб.м. (ціна за 1000 куб.м. = 37113,42 грн) відповідач повинен був сплатити 47882,99 грн та в порядку п. 3.1 договору остаточний розрахунок здійснюється до 5-го числа, наступного за звітним, тобто до 07.03 (враховуючи вихідні дні 05.03.2022 та 06.03.2022), тобто прострочення обчислюється з 08.03.2022 року.
Натомість оплати здійснені відповідачем наступним чином:
- 19.01.2022 сплачено - 4447,22 грн;
- 11.02.2022 сплачено 45 000,00 грн;
- 02.11.2023 сплачено 105284,46 грн
Тобто, судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем та встановлено, що під час його проведення позивачем були не вірно визначені сума пені та період прострочення.
За розрахунками суду:
- за період з 08.02.2022 по 11.02.2022 на суму прострочення 100837,24 грн пеня дорівнює 221,01 грн;
- за період з 12.02.2022 по 08.08.2022 на суму прострочення 55837,24 грн пеня дорівнює 8520,92 грн;
- за період з 08.03.2022 по 08.09.2022 на суму прострочення 47882,99 грн пеня дорівнює 8710,77 грн;
Штраф на суму заборгованості у сумі 103674,48 грн, простроченої понад 30 днів дорівнює 7 257,21 грн.
Таким же чином розраховані судом й інфляційні втрати та 3% річних:
- 3% річних за період з 08.02.2022 по 11.02.2022 на суму прострочення 100837,24 грн дорівнює 33.15 грн;
- 3% річних за період з 12.02.2022 по 02.11.2023 на суму прострочення 55837,24 грн дорівнює 2886.71 грн;
- 3% річних за період з 08.03.2022 по 02.11.2023 на суму прострочення 47882,99 грн дорівнює 2381,03 грн;
- інфляційні втрати за період з лютого 2022 по жовтень 2023 на суму прострочення 55837,24 грн дорівнює 16622,97 грн;
- інфляційні втрати за період з березня 2022 по жовтень 2023 на суму прострочення 47882,99 грн дорівнює 13263,72 грн.
Разом з тим, приписами ч. 2. ст. 327 ГПК України, унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
У відповідності до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі № 559/1622/19, суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Відтак, керуючись приписами ч. 2. ст. 327 ГПК України, враховуючи визнані судом періоди наявності прострочення в межах зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань, приймаючи до уваги, що заборгованість у розмірі 25293,54 грн за січень 2022 судом визнана необґрунтованою, задоволенню підлягають наступні вимоги позивача, які визнані судом як обґрунтовані та одночасно вказані нарахування заявлені й позивачем:
- пеня у розмірі 8710,77 грн, нарахована за період з 08.03.2022 по 08.09.2022 на суму прострочення 47882,99 грн за лютий 2022;
- штраф у розмірі 5441,55 грн, оскільки позивачем заявлено штраф у меншому розмірі;
- 3% річних у розмірі 2381,03 грн, нарахованих за період з 08.03.2022 по 02.11.2023 на суму прострочення 47882,99 грн;
- інфляційні втрати у розмірі 13263,72 грн, нараховані за період з березня 2022 по жовтень 2023 на суму прострочення 47882,99 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково у розмірі 29797,07 грн заборгованості, з яких 8710,77 грн пеня, 5441,55 грн штраф, 2381,03 грн 3% річних та 13263,72 грн інфляційних втрат. В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог. Згідно з приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір вник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зважаючи на те, що спір виник у зв'язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку своїх зобов'язань, позивачем доведено прострочення оплати основного боргу, а також враховуючи сплату позивачем за подання позову судового збору у мінімальному розмірі визначеному ЗУ "Про судовий збір", суд керуючись приписами ч. 9. ст. 129 ГПК України, вважає за необхідне судовий збір у розмірі 2422,40 грн, сплачений позивачем, покласти на відповідача у повному обсязі та стягнути з останнього на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статями 124, 129-1 Конституції України, статями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 202, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кваліта-Плюс" (61009, м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 13; ідент. код 30426664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 6; ідент. код 36716332) 8710,77 грн пені, 5441,55 грн штрафу, 2381,03 грн 3% річних та 13263,72 грн інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В задоволенні позову в іншій частині вимог - відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне рішення складено "31" березня 2025 р.
Суддя М.І. Шатерніков