Рішення від 09.04.2025 по справі 920/162/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.04.2025м. СумиСправа № 920/162/23(592/21317/24)

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., розглянувши матеріали справи № 920/162/23(592/21317/24)

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (40020, м. Суми, вул. Коварова, 2, ЄДРПОУ 30991664)

про стягнення 804153 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом про стягнення з відповідача 804153,00 грн заборгованості, з яких: 457289,78 грн заборгованість по заробітній платі, 346863,40 грн середній заробіток за період затримки розрахунку.

Ухвалою від 30.12.2024 Ковпаківський районний суд м. Суми відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 27.01.2025 суд передав матеріали справи № 592/21317/24 за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб» про стягнення заборгованості по заробітній платі до Господарського суду Сумської області, на розгляді якого перебуває справа № 920/162/23 про банкрутство Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб».

Відповідно до протоколу передачі справи судової справи раніше визначеному складу суду від 14.02.2025 справу передано судді Яковенку В.В.

Ухвалою від 17.02.2025 суд постановив: прийняти позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду у відокремленому провадженні в межах провадження у справі № 920/162/23 банкрутство Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб»; справа № 920/162/23(592/21317/24) підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

На підставі довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала» від 17.02.2025 по справі № 920/162/23(592/21317/24) (суддя Яковенко В.В.) було надіслано відповідачу в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 17.02.2025.

Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом і не подав до суду відзив на позов.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 ГПК України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову, враховуючи наступне.

З наданих позивачем документів вбачається, що ОСОБА_1 з 24.11.2021 по 26.02.2024 перебував у трудових відносинах з Дочірнім підприємством “Завод обважнених бурильних та ведучих труб», що підтверджується записами у трудовій книжці.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.

Відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

На підставі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Згідно з ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається із довідки про заборгованість по заробітній платі № 16-79/84 від 19.11.2024 заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі на момент видачі довідки становить 457289,78 грн.

Відповідачем не надано доказів виплати позивачу заробітної плати, що належить йому від підприємства, з огляду на що, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 457289,78 грн.

У зв'язку з наявністю несплаченої заборгованості з заробітної плати позивачем нарахований середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.02.2024 по 26.08.2024 у розмірі 346863,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Затримка розрахунку при звільненні за своєю природою пов'язана з трудовими відносинами та відноситься до структури заробітної плати.

Вказана правова позиція, викладена у рішенні Верховного Суду України від 14.11.2012 у справі №6-139цс12, який дійшов висновку, що за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це є компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, на яку не поширюється дія мораторію, передбачена Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки і не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

У постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі №6-76цс14 суд дійшов висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є обставини невиплати належних працівникові сум при звільнені та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Таким чином, чинним законодавством покладено на роботодавця, який перебуває у процедурах банкрутства, обов'язок щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Розрахунок при визначенні розміру середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку при звільненні передбачено «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок).

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяця роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно абз.4 п.2 Порядку, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

В інших випадках, згідно із п.4 даного Порядку, коли нарахування проводиться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Відповідно до п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а випадку, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Пенсійного фонду та відповідно до Порядку КМУ № 100 заробітна плата позивача за два останні повні місяці, що передували звільненню становить: за січень 2024 року - 31200,00 грн, за грудень 2023 року - 86200,00 грн, що у загальному розмірі становить 117400,00 грн.

Відповідно до змісту позовної заяви, кількість робочих днів за період з 27.02.2024 по 26.08.2024 становить 130 днів.

За таких обставин середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.02.2024 по 26.08.2024 з урахуванням кількості робочих днів у зазначений період становить 346863,40 грн (130 днів х 2668,18 грн).

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.02.2024 по 26.08.2024 у розмірі 346863,40 грн у повному обсязі.

За ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу судових витрат визначено ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи звільняються, зокрема, позивачі у справах про стягнення заробітної плати.

Тому позивач звільнений від сплати судового збору та відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у сумі 3028,00 грн слід покласти на відповідача та стягнути в дохід держбюджету.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 2774,90 грн, що підтверджується наданою квитанцією від 27.12.2024, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути вказану суму судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Керуючись статтями 123, 129, 237, 238, 240, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб» задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (вул. Івана Дзюби, 2, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 30991664) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 457289 грн 78 коп. (чотириста п'ятдесят сім тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень 78 копійок) заборгованості по заробітній платі, 346863 грн 40 коп. (триста сорок шість тисяч вісімсот шістдесят три гривні 40 копійок) середнього заробітку та 2774 грн 90 коп. (дві тисячі сімсот сімдесят чотири гривні 90 копійок) судового збору.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб» (вул. Івана Дзюби, 2, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 30991664) в дохід державного бюджету України (ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/22030101, код ЄДРПОУ 37970404, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); МФО 899998; рахунок UA868999980313181206083018540) 3028 грн 00 коп. (три тисячі двадцять вісім гривень) судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам у справі.

Рішення складено 09.04.2025.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко