08 квітня 2025 року Справа № 915/971/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
розглянувши без виклику сторін
справу № 915/971/24
за позовом
акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів",
53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310,
e-mail: 01@nzf.com.ua;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", 57286, м. Миколаїв, вул. Набережна, буд. 64;
про: стягнення 38344 грн. 07 коп..,-
Акціонерним товариством (АТ) "Нікопольський завод феросплавів" пред'явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Миколаївський глиноземний завод" про стягнення з останнього грошових коштів у сумі 38344 грн. 07 коп. - попередньої оплати, з посиланням на неналежне невиконання відповідачем зобов'язання щодо поставлення товару у визначений строк за укладеним між ними договором поставки від 25.02.2020 № НГЗ-Д-20-069/2001014 (далі - договір), внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі.
Позивач також просить про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
Ухвалою суду від 19.08.2024 відкрито провадження в даній справі і визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цією ж ухвалою, зокрема, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України ? п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив, з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України, - п'ять днів з моменту отримання відзиву на позов, встановлено відповідачу строк для подання заперечень, з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, - п'ять днів з моменту отримання відповіді на відзив. При цьому, визначено провести розгляд справи №915/971/24 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану.
Ухвала суду від 19.08.2024 направлена відповідачу до електронного кабінету та згідно довідки про доставку, документ отримано відповідачем 21.08.2024.
03.09.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав їх необґрунтованості та безпідставності, зазначаючи, що сторони встановили в договорі порядок узгодження обсягів та строків поставки Товару, при цьому вказує, що договором не передбачене повернення залишку передплати. Додатковою угодою №4/2106914 від 31.12.2021 сторони подовжили строк дії договору на 2022 рік та збільшили обсяг Товару, що має бути поставлений за договором. Відповідно була збільшена загальна вартість Товару за договором. Відповідно до умов договору покупець згідно з листом (далі - Заявка) № 2022.01.20/26-4013 повідомив постачальника про плановий обсяг поставки в період 08.02.2022 - 10.02.2022 в обсязі 1 вагону (Товар є сипучою речовиною та відвантажується у вагони до повної місткості). Згідно з умовами договору на підставі вказаної Заявки покупця була здійснена оплата та поставка Товару. Заявка № 2022.01.20/26-4013 була останньою, яку покупець надав постачальнику в рамках договору. Фактична кількість поставленого Товару за договором склала 672,718 тон на загальну суму 9916187,670 грн., що погоджено сторонами в Акті звірки взаємних розрахунків, доданому до позову позивачем (далі - Акт звірки). Решта суми (97335,09 грн.) згідно з Актом звірки є платою покупця за користування рухомим складом постачальника відповідно до умов, узгоджених сторонами в Додатку № 1 до Договору. Залишок передплати за Товар згідно з Актом звірки склав 38344,07 грн. Вказує, що оскільки покупець відповідно до умов договору в подальшому не надавав щомісячних повідомлень про планові обсяги з поденним графіком поставки, тому обсяги та строки наступних поставок сторонами не були встановлені. Оскільки сторони не узгодили строк поставки Товару на суму передплати (38 344,07 грн.), яка залишилась від попередніх поставок, тому вважає, що порушення строку поставки з боку постачальника немає. На думку відповідача, позивач не має права вимагати повернення суми передплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, оскільки відсутнє порушення строку поставки з боку відповідача, ТОВ «МГЗ» не має такого зобов'язання, як повернення суми передплати, відповідно до умов договору.
Також зазначає, що територія ТОВ «МГЗ», так само як і підприємство позивача, з початку війни опинилося під багаторазовими обстрілами та зазнала значних ушкоджень. У зв'язку з військовою агресією рф проти України ТОВ «МГЗ» припинило виготовлення готової продукції (глинозему металургійного), наразі перебуває в стані зупиненого виробничого циклу, не має доходу та несе збитки. Згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 року № 309 Галицинівська сільська територіальна громада (місце розташування Відповідача) з 04.03.2022 по 11.11.2022 включена до переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення активних бойових дій, після 11.11.2022 і до теперішнього часу ця територія включена до району проведення можливих бойових дій. Загальновідомими обставинами є те що, місто Миколаїв та Миколаївський район, наразі піддаються артилерійським обстрілам та атакам БПЛА ворожих військ. Вказує, що незважаючи на зазначені обставини, відповідач готовий поставити позивачу глинозем на суму залишку передплати (38 344,07 грн.) після встановлення строку поставки відповідно до умов договору.
Просить у задоволенні позовних вимог АТ «НЗФ» відмовити.
06.09.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що в рамках договору постачальником за період з 01.10.2020 по 21.02.2022 фактично здійснена поставка товару на загальну суму 10024322,76 грн., при цьому покупцем здійснена передплата за товар на суму 10062666,84 грн. Дане підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків між ТОВ «МГЗ» та АТ НЗФ за період з 01.10.2020 по 31.01.2023 (далі - Акт). В Акті, підписаному позивачем та відповідачем, значиться, що станом на 31.12.2023 залишок невикористаної передплати за договором складає 38344,07 грн. на користь АТ НЗФ. Вказує, що залишок невикористаної передплати за договором у розмірі 38344 грн. 07 коп. утворився саме з попередніх поставок, які були здійснені відповідачем відповідно до щомісячних повідомлень позивача про планові обсяги з поденним графіком поставки, згідно п. 7.1.3 договору. Зазначає, що позивач виконав зобов'язання по договору щодо щомісячних повідомлень про планові обсяги з поденним графіком поставки, згідно п.7.1.3 договору, а тому твердження відповідача про прострочення боржника є безпідставними.
Вказує, що відповідач своїм листом вих. № МГЗ-вих-01-022-219 від 15.03.2022, який направлено на адресу позивача, повідомив про неможливість виконання своїх зобов'язань за договором. В подальшому позивачем були направлені листи на адресу відповідача №№2022.04.27/25-4013 та 2023.02.03/21-4013, відповідно до яких постачальнику було запропоновано повернути невикористану передплату за договором у сумі 38344 грн. 07 коп. Листи отримані відповідачем, проте жодної відповіді на них на адресу АТ НЗФ не надходило. У зв'язку з відсутністю відповідей від відповідача на дані листи, позивач 04.06.2024 на адресу відповідача направив лист-вимогу №2024.06.04/4-4016 про повернення передплати в розмірі 38 344,07 грн. 20.06.2024 на адресу АТ НЗФ від ТОВ «МГЗ» надійшла відповідь від 19.06.2024 №МГЗ- ВИХ-01-24-369 на вищевказану вимогу, в якій відповідач не заперечує проти вимоги щодо повернення залишку передплати за договором № НГЗ-Д-20-069/2001014 від 25.02.2020, тим самим вважає, що відповідач своїми діями визнав вимогу позивача про повернення передплати в розмірі 38 344,07 грн. Проте станом на 05.09.2024 відповідач так і не здійснив повернення на рахунок АТ НЗФ суми невикористаної передплати у розмірі 38 344 грн. 07 коп., чим порушив умови договору. Вказує, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови покупця від оплати за Товар, поставлений раніше, а також для відмови постачальника від повернення суми попередньої оплати за Товар, який не було поставлено (п.9.5 Договору).
11.09.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У запереченнях вказує, що фактична кількість поставленого Товару за договором склала 672,718 тон на загальну суму 9916187,670 грн., решта суми (97335,09 грн.) є платою покупця за користування рухомим складом постачальника відповідно до умов, узгоджених сторонами в Додатку № 1 до договору. Залишок передплати за товар згідно з Актом звірки склав 38344,07 грн. Вказує, що оскільки покупець відповідно до умов договору в подальшому не надавав щомісячних повідомлень про планові обсяги з поденним графіком поставки, сума 38344,07грн. обліковується як передоплата на наступний період. Обсяги та строки наступних поставок сторонами не встановлені, відповідно і порушення з боку відповідача відсутні. Вважає вимоги позивача щодо повернення передоплати є не обґрунтованими та безпідставними, адже договором не передбачено повернення залишку передоплати. Також вважає доводи позивача щодо регулярних недовантажень з боку постачальника такими, що не відповідають дійсності; твердження позивача щодо неможливості поставки товару постачальником на суму передплати також не відповідають дійсності. Відповідач вказує, що наразі в змозі поставити товар за рахунок наявного запасу готової продукції, тому переписка сторін, додана до позовної заяві, є не актуальною.
ТОВ «МГЗ» підтримує свої доводи, викладені у Відзиві на позовну заяву і просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
25.02.2020 між АТ "Нікопольський завод феросплавів" (далі - позивач, покупець) та ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" (далі - відповідач, постачальник) укладено договір поставки № НГЗ-Д-20-069/2001014, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставити Покупцю Товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити Товар (п.1.1. договору). Під «Товаром» у цьому Договорі розуміється глинозем металургійний ТУ У 07.2-33133003-012:2019 (оксид алюмінію [A1203]) виготовлений Постачальником, код УКТ ЗЕД: 2818200000 (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 2.1 договору загальна кількість Товару, що поставляється за Договором становить 420 тон +/- 10%. Кількість Товару може бути змінена в процесі виконання Договору за згодою Сторін. Товар поставляється відповідно до узгоджених Сторонами планових обсягів та графіків поставки, в порядку, визначеному пунктами 7.1 та 7.2 Договору.
Відповідно до п. 4.4. договору загальна орієнтовна вартість Товару становить 5987520,00 грн., в тому числі ПДВ становить 997920,00грн.
Згідно пункту 5.1. договору оплата за Товар здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника за 3 (три) робочі дні до узгодженої дати поставки, визначеної пунктами 7.1 та 7.2 Договору. Робочими днями вважаються дні відповідно до законодавства України.
В пунктах 5.5, 5.6 договору передбачено, що якщо сума грошових коштів, що надійшли в якості передоплати за Товар, виявиться більше фактичної вартості відвантаженого Товару, то залишок суми зараховується в якості передоплати Покупця за Товар на наступний період (за ціною Товару, встановленою на відповідний наступний період). Один раз на квартал Постачальник оформлює акт звірки та направляє його для підписання Покупцю. Покупець зобов'язаний підписати акт звірки, скріпити, печаткою і направити один примірник Постачальнику не пізніше 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання.
Згідно з підпунктом 7.1.3 п. 7.1 договору Покупець зобов'язується не пізніше 10 числа кожного місяця повідомляти Постачальника в письмовій формі про планові обсяги з поденним графіком поставки на наступний місяць. Постачальник, виходячи зі своїх виробничих можливостей, коригує, при необхідності, наданий графік.
Відповідно до підпункту 7.2.3 п. 7.2 Договору Постачальник зобов'язується не пізніше 24 числа місяця, що передує місяцю поставки, в письмовому вигляді надати Покупцеві коригування (за необхідності) планових обсягів і поденного графіку поставки на наступний місяць, які були направлені Покупцем відповідно до п. 7.1.3 Договору. За відсутності заперечень Постачальника, планові обсяги та графік поставок вважаються прийнятими в редакції Покупця з 25 числа місяця, що передує поставці.
Згідно п. 12.1. договору цей Договір набирає чинності з моменту підписання і буде діяти до 31.12.2020 в частині поставки Товару, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання Сторонами.
31.12.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №4/2106914 до договору поставки № НГЗ-Д-20-069/2001014 від 25.02.2020, відповідно до якої, зокрема викладено пункти договору від 25.02.2020 в наступній редакції: загальна кількість Товару, що поставляється за Договором становить 1500 (одна тисяча п'ятсот) тон +/- 10%. Кількість Товару може бути змінена в процесі виконання Договору за згодою Сторін. Товар поставляється відповідно до узгоджених Сторонами планових обсягів та графіків поставки, в порядку, визначеному пунктами 7.1 та 7.2 Договору (п. 2.1. договору); загальна орієнтовна вартість Товару за Договором без урахування опціону 10% становить 24444000,00 грн., у тому числі ПДВ становить 4074000,00 грн. (п. 4.4.); цей договір набирає чинності з моменту підписання і буде діяти по 31.12.2022 в частині поставки Товару, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання Сторонами (п. 12.1.).
Договір поставки № НГЗ-Д-20-069/2001014 від 25.02.2020 та додаткова угода №4/2106914 від 31.12.2021 містять підписи та печатки сторін.
Як вказує позивач у позові, в рамках укладеного договору Постачальником за період з 01.10.2020 по 21.02.2022 фактично здійснена поставка товару на загальну суму 10024322,76 грн., при цьому Покупцем здійснена передплата за товар на суму 10062666,84 грн.
Вказану обставину позивач підтвердив надавши до позову підписаний сторонами Акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ «МГЗ» та АТ НЗФ за період з 01.10.2020 по 31.01.2023, в якому зазначено, що станом на 31.12.2023 сальдо взаєморозрахунків на користь АТ «Нікопольський завод феросплавів» складає 38344,08 грн.
За твердженнями позивача, викладеними у позові, залишок невикористаної передплати за договором у розмірі 38344,07 грн. утворився саме з попередніх поставок, які були здійснені відповідачем відповідно до щомісячних повідомлень позивача про планові обсяги з поденним графіком поставки, згідно п.7.1.3 договору.
Відповідно до листа відповідача вих. № МГЗ-вих-01-022-219 від 15.03.2022, який направлено на адресу позивача, відповідач повідомив про настання форс - мажорних обставин та неможливість виконання своїх зобов'язань за договором № НГЗ-Д-20-069/2001014 від 25.02.2020. Зокрема, у даному листі відповідач зазначає, що через ситуацію, що склалася в країні, ТОВ «МГЗ» не має можливості відвантажувати готову продукцію, у зв'язку з чим завод стає на рециркуляцію з можливістю повернення до нормальної роботи, як тільки це стане можливим. Повідомляє про неможливість виконання договірних зобов'язань ТОВ МГЗ згідно із договором від 25.02.2020 у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин.
27.04.2022 та 03.02.2023 позивач направляв на адресу відповідача листи № №2022.04.27/25-4013 та 2023.02.03/21-4013, відповідно до яких було запропоновано постачальнику повернути невикористану передплату за Договором від 25.02.2020 у сумі 38344,07 грн.
04.06.2024 позивач на адресу відповідача направив лист-вимогу №2024.06.04/4-4016 про повернення передплати в розмірі 38344,07 грн.
У відповідь на вказане звернення на адресу позивача надійшла відповідь від 19.06.2024 №МГЗ- ВИХ-01-24-369, в якій відповідач вказує, що наразі обслуговуючий банк ТОВ МГЗ не здійснює видаткові операції з рахунків ТОВ МГЗ, у зв'язку із накладенням арешту на усі кошти товариства у кримінальному провадженні та у межах декількох виконавчих проваджень та просить узгодити відстрочення повернення грошових коштів до припинення зазначених обставин та повідомляє, що ТОВ МГЗ робитиме все можливе для виконання своїх договірних зобов'язань, як тільки стане можливим.
Як вказує позивач у позові, станом на 12.08.2024 відповідач не здійснив повернення на рахунок позивача суми невикористаної передплати у розмірі 38344,07 грн., що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору поставки врегульовані положеннями ст.ст. 265-270 ГК України (загальні положення про поставку).
Виконання цивільних і господарських зобов'язань, які виникли з договору, врегульовано відповідними положеннями ГК та ЦК про договір та зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ГК суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частиною ч. 4 ст. 193 ГК передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За загальним правилом господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України).
Ст. ст. 600-609 ЦК України передбачені й інші підстави припинення зобов'язання.
У договорі (п. 9.1) сторони зазначили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов Договору, якщо це стало наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), у тому числі аварій, позапланових ремонтів на підприємстві постачальника, дій та/або рішень уряду, та інших обставин, які спричинили за собою зупинку потужностей виробництва постачальника.
Виникнення форс-мажорних обставин повинно бути підтверджено сертифікатом ТПП України або регіональним представництвом ТПП за місцем виникнення форс-мажорних обставин (п.9.2. договору).
Сторона, що зіштовхнулась з дією обставин непереборної сили, зобов'язана сповістити іншу сторону про початок і закінчення дії форс-мажорних обставин протягом 7 робочих днів з моменту початку та закінчення таких. В разі не повідомлення або несвоєчасного повідомлення сторона втрачає право посилатися на такі обставини як підстави, які звільняють її від відповідальності за договором (п.9.3. договору).
Виникнення форс мажорних обставин не є підставою для відмови покупця від оплати за товар, поставлений раніше, а також для відмови постачальника від повернення суми попередньої оплати за товар, який не було поставлено (п.9.5. договору).
Згідно положень ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Суд встановив, що відповідач у листі від 15.03.2022, повідомляє про настання форс-мажорних обставин та неможливість виконання своїх зобов'язань за договором № НГЗ-Д-20-069/2001014 від 25.02.2020, відповідач зазначає, що через ситуацію, що склалася в країні, ТОВ «МГЗ» не має можливості відвантажувати готову продукцію, у зв'язку з чим завод стає на рециркуляцію з можливістю повернення до нормальної роботи, як тільки це стане можливим та повідомляє про неможливість виконання договірних зобов'язань ТОВ МГЗ згідно із договором від 25.02.2020 у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин.
Так, з огляду на положення умов договору відповідач мав довести, що порушення умов договору сталося внаслідок обставин непереборної сили за умови, що їх настання і тривалість було підтверджено Регіональною Торгово-промисловою палатою України. Сторона, що зазнала впливу непереборної сили, зобов'язана була протягом 7 робочих днів з моменту початку їх настання письмово повідомити про це іншу сторону.
Проте, відповідачем не надано доказів, у відповідності до умов договору, які підтверджують настання для нього форс-мажорних обставин за договором поставки від 25.02.2020.
Отже, відповідачем не доведено, що він у передбачений договором строк не мав об'єктивної можливості виконати свої зобов'язання за договором поставки від 25.02.2020.
Відповідно до ч. 2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Доказів передачі товару чи повернення позивачу грошових коштів на суму 38344,07 грн. у матеріалах справи не міститься.
За таких обставин, враховуючи підтвердження позивачем належними та допустимими доказами, у розумінні статей 76-77 ГПК України, викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем щодо повернення позивачу грошових коштів на суму 38344,07 грн., яка складається з неповернутої передоплати по договору поставки від 25.02.2020.
Інші заперечення відповідача розглянуто судом, однак вони не спростовують зроблених судом висновків та обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Отже, оскільки на час прийняття рішення відповідач не здійснив поставку товару та не повернув позивачу 38344,07 грн. попередньої оплати, то вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 38344,07 грн. є обґрунтованою та доведеною.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).
З урахуванням викладеного, витрати позивача на оплату позовної заяви судовим збором належить відшкодувати за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236- 238 ГПК України, суд
1. Позов акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (57286, м. Миколаїв, Миколаївська область, с.Галицинове, вул. Набережна, буд. 64; код 33133003) на користь акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, код 00186520) грошові кошти у сумі 38344,07 грн., а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2422,40 грн.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Коваль