08 квітня 2025 року Справа № 915/1210/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
розглянувши без виклику сторін
справу № 915/1210/24
за позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", 54020, Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв; e-mail: kanc_nach@ntec.mk.ua;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Николаевдомсервис",
вул. Шосейна, буд. 84, м. Миколаїв;
про стягнення 41168 грн. 75 коп., -
Приватним акціонерним товариством (ПрАТ) "Миколаївська теплоелектроцентраль" пред'явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Николаевдомсервис" з вимогами про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 41168 грн. 75 коп., із яких: 39433 грн. 02 коп. - основний борг; 477 грн. 21 коп. - пеня; 391 грн. 08 коп. - 3 % річних; 867 грн. 53 коп. - сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, з посиланням на неналежне виконання ТОВ "Николаевдомсервіс" зобов'язань за укладеним між ними індивідуальним договором про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.11.2021 № 3243, укладеного шляхом приєднання у порядку визначеному Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 з урахуванням внесених змін (далі-договір), а саме, зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати донарахованої вартості наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії у місця загального користування, допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, внаслідок чого у період березень-липень 2024 утворилася заборгованість у спірній сумі, на яку ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" нараховано пеню, в порядку п. 45 договору та ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", а також здійснені нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.
ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
Ухвалою суду від 06.10.2024 відкрито провадження в даній справі і визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цією ж ухвалою, зокрема, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України ? п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. При цьому, визначено провести розгляд справи № 915/1210/24 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану.
Ухвала суду від 06.10.2024 направлена до електронного кабінету відповідача та згідно довідки про доставку електронного листа, документ доставлено до електронного кабінету відповідача 10.10.2024.
29.10.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 28.10.2024 вих. №136-01.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчинюються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Початок та закінчення процесуальних строків визначено статтею 116 ГПК України.
Особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні визначено статтею 251 ГПК України.
Так, відповідно до ч. 1 вказаної статті відзив подається протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
З огляду на положення ч. 1 ст. 251 ГПК України строк для надання відзиву встановлений законом.
Зважаючи на те, що ухвала суду від 06.10.2024 про відкриття провадження у справі була доставлена відповідача до його електронного кабінету 10.10.2024, отже, останнім днем строку для надання відзиву є 25.10.2024 включно.
Клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву відповідачем не подано.
Приймаючи до уваги, що відзив на позовну заяву був поданий представником відповідача 29.10.2024, тобто з пропуском встановленого строку для подання відзиву, та відсутністю клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву, суд, у відповідності до положень ст. 118 ГПК України, дійшов висновку про залишення відзиву без розгляду.
31.10.2024 до суду від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.
Позивач посилається на пункт 3 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VІІІ від 09.11.2017 (у редакції змін внесених Законом № 1060-ІХ), відповідно до якого договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Вказує, що договір № 3243 від 01.11.2011 втратив чинність з 01.11.2021. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022) затверджено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, до п. 1 якого зазначено: цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. На офіційному сайті Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль https://ntec.mk.ua своєчасно була опублікована інформація щодо затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 типового публічного договору приєднання, текст типового індивідуального договору про послуги з постачання теплової енергії та форму заяви до нього. Оскільки в даному випадку договір є не тільки договором приєднання, але й договором публічним, тому не передбачає підписання заяви-приєднання. Зазначає, що відповідач протягом 30 днів з дня опублікування тексту вищенаведеного індивідуального договору на офіційному веб-сайті виконавця послуг (позивача) не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку частини 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Також вказує, що позивачем правомірно проводяться нарахування за послуги теплопостачання на орендовану площу, яка вказана в договорі оренди. Звертає увагу, що відповідно п. 3.1. договору оренди саме орендар несе витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо, з постачальниками комунальних послуг, визначеному п. 6.5. Договору. Також вважає за необхідне зауважити, що право укласти відповідні договори унормовані Законом № 2189-VІІІ (у новій редакції). Укладати договори на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за новими правилами мали між виконавцями відповідних комунальних послуг та споживачами. Звертає увагу, що наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку.
06.11.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: Акт обстеження нежитлового приміщення (б.84/3 вул. Шосейна), підписаний працівниками ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» та ТОВ «Николаевдомсервис» у 2011 році щодо визначення опалювальної площі споживача - 100 кв.м., зазначаючи, що вказаний доказ перебуває у позивача по справі та на підставі вказаного Акту позивач здійснював розрахунок вартості наданих послуг ТОВ «Николаевдомсервис» з постачання теплової енергії.
Відповідачем у клопотанні, в порушенням вимог ч.2 ст. 81 ГПК України, не зазначено про заходи, які відповідачем вжито для отримання витребуваного доказу самостійно, а також не зазначено докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання доказу, причини неможливості отримати цей доказ самостійно.
Отже, у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.
06.11.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення від 04.11.2024, в яких відповідач заперечує проти позову про стягнення заборгованості за договором приєднання №3234 від 01.11.2021, зазначаючи, що копія договору не містить дати його укладання, номеру, на який посилається позивач, підписи сторін та їх печатки. Вказує, що з 01.11.2011 між сторонами виникли договірні відносини урегульовані договором № 3234 із врахуванням для розрахунку вартості послуг опалювальної площі - 100 кв.м., визначеної працівниками теплопостачальної компанії у 2011 році згідно Акту обстеження нежитлового приміщення (цокольне приміщення в багатоквартирному будинку №84 по вул. Шосейна). Балансоутримувачем орендованого відповідачем нежитлового приміщення по вул. Шосейна, 84/3 є КЖЕП Центрального району м. Миколаєва. Зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що відповідач починаючи з 01.11.2021 вчиняв будь-які дії, які б були направлені на акцептування умов нових публічних договорів з позивачем, тому вважає, що умови договору від 01.11.2021 сторонами не погоджені. Звертає увагу на те, що рахунки за березень - липень 2024 року, виставлені позивачем не містять інформації щодо площі опалювального нежитлового приміщення та дати договору та дати договору.
Відповідачем до заперечень, в порушення вимог ч. 3 ст. 167, ч. 5 ст. 165 ГПК України, не надано доказів їх надсилання позивачу, а тому, суд не приймає вказані заперечення до розгляду.
Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Територіальна громада м. Миколаєва є власником нежитлових приміщень загальною площею 324,6 кв.м. (частина цокольного поверху) за адресою: м. Миколаїв, вул. Шосейна, 84/3, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 361215060 від 09.01.2024).
Відповідно до договору оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 20.09.2018, нежитлове приміщення площею 291,90 кв.м. за адресою: м. Миколаїв, вул. Шосейна, 84/3, передано в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Николаевдомсервис».
Відповідно до договору від 01.06.2021 про продовження договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 20.09.2018 №7802 (в новій редакції), цей договір продовжено на 5 років з 01.01.2021 до 31.12.2025 включно.
Як вбачається з листа Миколаївської міської ради від 16.01.2024, нежитлові приміщення цокольного поверху за адресою: м. Миколаїв, вул. Шосейна, 84/3, площею 291,9 кв.м., перебувають в орендному користуванні ТОВ «Николаевдомсервис», термін дії договору оренди з 20.09.2018 по 31.12.2025.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 739 від 12.08.2016, нежитловим приміщенням цокольного поверху по вул. Шосейна, 84 м. Миколаєва, надано нову адресу - вул. Шосейна, 84/3.
За матеріалами справи, вказані нежитлові приміщення, які перебувають в оренді у відповідача, знаходяться на цокольному поверху житлового будинку № 84 по вул. Шосейна.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено "Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуги з постачання теплової енергії" (далі - Правила), які набули чинності з 04.09.2019, відповідно до яких, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати. Надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статті 14 Закону (пункт 13 Правил).
Згідно частин першої, другої статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).
У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів.
Індивідуальний договір про надання послуг з постачання та розподілу природного газу, послуг з постачання та розподілу електричної енергії укладається між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги.
Відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", договори мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності постанов Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 та № 1023.
Відповідно до Правил у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 (п.13):
- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;
- індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку);
- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.
- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.
Згідно пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2189 (у редакції змін внесених Законом №1060-ІХ) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення його в дію, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово - комунальні послуги" передбачено, що співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов'язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин.
01.10.2021 Приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (Закон 2189).
Встановлено, що до 01.11.2021 між позивачем та відповідачем діяв договір № 3243 від 01.11.2011, який втратив чинність з 01.11.2021.
Згідно п. 5 ст. 13 Закону 2189, з 01.11.2021 між ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» та споживачем ТОВ «Николаевдомсервис» укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).
Відповідно до пункту 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.
Згідно пункту 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.
Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з: - плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання; - плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.
Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (частина 3 пункту 41 договору).
Відповідно до пункту 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України Про житлово-комунальні послуги.
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (пункт 51 договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 договору).
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 626 від 09.11.2022 "Про початок опалювального періоду 2022-2023 рр. у житловому фонді та на інших об'єктах м. Миколаєва" вирішено розпочати опалювальний період на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 09.11.2022. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.
Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 176 від 24.03.2023 "Про закінчення опалювального періоду 2022-2023 рр." вирішено закінчити опалювальний період з 24.03.2023 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.
Рішенням виконавчого Миколаївської міської ради від 08.11.2023 № 1189 "Про початок опалювального періоду 2023-2024 рр. у житловому фонді та на інших об'єктах м. Миколаєва" вирішено розпочати опалювальний сезон на всіх об'єктах житлового фонду. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що надаються виконавцями послуг.
Рішенням виконавчого Миколаївської міської ради від 27.03.2024 № 513 "Про закінчення опалювального сезону 2023-2024 рр." вирішено закінчити опалювальний сезон з 28.03.2024 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.
Тарифи на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії, а також абонентська плата у відповідні опалювальні періоди встановлювалися рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №566 від 25.10.2022, №1029 від 25.10.2023, №252 від 14.02.2024, наказом Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" № 473 від 22.09.2021.
Наказами Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" № 434, № 32, № 65, № 104 від 13.12.2023, 18.01.2024, 15.02.2024, 21.03.2024 відповідно, змінено розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для категорії «інші споживачі» (застосування коефіцієнту у відповідний період).
Приватним акціонерним товариством "Миколаївська теплоелектроцентраль" в опалювальний період 2022-2023, 2023-2024 рр. поставлялась теплова енергія з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: вул.Шосейна, 84, в тому числі нежитлових приміщень за адресою вул.Шосейна, 84/3, що підтверджується нарядами на підключення.
Факт постачання теплової енергії у вказаний період підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями споживання теплової енергії абонента, які містять відомості про кількість спожитої теплової енергії по приладу обліку за кожний місяць, починаючи з березня 2024 по липень 2024 включно.
Позивачем виставлено відповідачу рахунки № 3243 за послугу з постачання теплової енергії (за період з березня 2024 року - липень 2024 року).
Зазначені рахунки містять детальну інформацію здійсненого нарахування, зокрема по об'єкту теплоспоживання № 2 (офіс вул. Шосейна, 84/3): нарахування теплової енергії (умовно-змінна частина), умовно-постійна частина та абонентська плата.
Згідно листа позивача від 07.02.2024 №124-ю, який адресований відповідачу, позивачем надано роз'яснення щодо розрахунків за послугу з постачання теплової енергії.
В листі №13/0-1 від 13.02.2024 відповідач повідомив позивача про відсутність опалювальних приладів в частині приміщень по вул.. Шосейна, 84, та просив провести інвентаризацію зі складанням Акту щодо наявності опалення в приміщеннях та з початку опалювального сезону 2023-2024 провести перерахування за послугу з постачання теплової енергії на різницю площі 17,1 кв.м.
ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» складено Акт від 06.03.2024 № б/н з питання обстеження нежитлових приміщень ТОВ «Николаевдомсервис» на предмет наявності опалювальних приладів, підключених до централізованої системи опалення житлового будинку за адресою вул. Шосейна, 84, відповідно до якого під час обстеження нежитлових приміщень за вказаною адресою встановлено, зокрема, що приміщення товариства має окрему юридичну адресу вул. Шосейна, 84/3 та знаходяться в межах капітальних стін підвального приміщення житлового будинку Шосейна, 84. Даним Актом зафіксовано, що в приміщення подається теплова енергія для опалення та температура в усіх приміщеннях відповідає встановленим нормам.
Згідно листа позивача від 03.04.2024 № 283-ю, який адресований відповідачу, позивачем надано роз'яснення щодо розрахунків за послугу з постачання теплової енергії, та повідомив, що відповідно договору оренди площа приміщення складає 291,9 кв.м., а також вказав, що відсутні підстави для проведення нарахувань за послугу з постачання теплової енергії на площу 117,1 кв.м., яка зазначена у листі від 13.02.2024, підстави для зменшення площі відсутні.
Листом ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» від 14.05.204 №376-ю, у відповідь на лист відповідача від 15.04.2024 № 30/1, позивач надав відповідачу роз'яснення щодо нарахувань за спожиту теплову енергію та надав інформацію щодо нарахувань за березень 2024 року.
У листі №46/0-1 від 28.05.2024 відповідач наполягав на перегляді правомірності нарахувань та опалювальної площі та просив здійснити перерахунок (за березень місяць 2024 року) в бік зменшення.
Позивач направив відповідачу лист від 26.06.2024 № 467-ю щодо виконання перерахунку за послугу з постачання теплової енергії, в якому надав роз'яснення щодо нарахувань за опалення приміщень, в яких встановлено прилади обліку і в яких опалювальні прилади відсутні, а також надав пояснення щодо розподілу обсягів спожитих у будинку послуг між споживачами відповідно до Методики.
З метою отримання грошових коштів за поставлену теплову енергію, позивач направив на адресу відповідача претензію від 24.07.2024 № 496-ю на суму 39433,02 грн. З претензією відповідачу направлено рахунки на оплату №3243 та Акти надання послуг.
Направлення претензії з додатками на адресу відповідача позивач підтвердив надавши до суду опис вкладення у цінний лист та список групованих відправлень.
За твердженнями позивача, вищенаведену вимогу позивача залишено без відповіді та задоволення.
За твердженнями позивача, враховуючи той факт, що частина нежитлових приміщень відповідача відключені від централізованої системи опалення, то нарахування проводилося частково за загальнобудинкові потреби та абонентське обслуговування.
Як зазначає позивач, за період з листопада 2022 року по березень 2024 року відповідач оплачував за спожиті послуги ( відповідачем оплачено: в липні 2024 року за період з квітня - червень 2024 року в сумі 3261,00 грн.; в серпні 2024 року за липень 2024 року в сумі 1087,00 грн.), проте з березня 2024 року відповідач несвоєчасно і не в повному обсязі сплачує за теплову енергію. Основний борг відповідача за період з березня 2024 року по липень 2024 року, з урахуванням перерахунку у березні 2024 року, становить 39433,02 грн., яку відповідач не оплатив.
Ухилення відповідача від проведення оплати стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Господарським законодавством передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (ч.ч. 1, 3 ст. 275 ГК України).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Згідно ч.ч. 1, 3 с. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається оскільки вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.
Частиною 6 ст.633 Цивільного кодексу України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.
Частиною 1 ст.634 Цивільного кодексу України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Суд визнає, що між сторонами у справі склалися договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії на об'єкт ? нежитлові приміщення, розташовані за адресою: вул. Шосейна, 84/3, м. Миколаїв.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії/прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018, встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Нормами розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.
Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Пунктом 5 Розділу III Методики визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.
Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13,14.
При цьому, нежитлові приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказані відповідачем приміщення не підпадають під термін неопалюване приміщення.
Як зазначено вище, рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №566 від 25.10.2022, №1029 від 25.10.2023, № 252 від 14.02.2024 встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи та теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-змінною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.
Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн/Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Умовно-постійна частина тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.
Також, відповідно до п.33 Правил №830 плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговування внутрішньо будинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого КМУ; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньо будинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками будинку.
Плата за абонентське обслуговування відповідно до вимог ч.11 ст. 1 Закону України 2189 нараховується як і в опалювальний сезон, так і в міжсезоння.
Як вказано вище, Наказом Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" №473 від 22.09.2021 встановлено розмір плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що строк виконання зобов'язань з оплати послуг з постачання теплової енергії є таким, що настав. Відповідачем не надано доказів оплати наданих послуг з постачання теплової енергії.
Отже, за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 39433,02 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу належить задовольнити.
Суд також вважає обґрунтованою вимогу ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" про стягнення з відповідача 3 % річних та суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, за прострочення виконання договірних зобов'язань.
Так, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Суд погоджується з поданими позивачем розрахунками нарахувань на суми заборгованості, стягнення яких є предметом даного спору, а саме: 3 % річних у сумі 391,08 грн., нарахованих за загальний період 01.05.2024-28.08.2024; суми, на яку збільшився борг, з урахуванням індексу інфляції, за червень 2024 року, котра становить 867,53 грн., і зазначені суми підлягають до стягнення з відповідача.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 477,12 грн. пені, суд дійшов наступних висновків.
За умовами ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
В силу ч.ч.1, 2 та 4 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).
Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суб'єкти господарювання при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до приписів ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 45 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу.
Суд враховуючи вищенаведене та встановлений несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати вартості спожитої теплової енергії за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021, вважає, що позивачем також підставно заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 477,12 грн.
Відповідачем контррозрахунку вартості поставленої позивачем енергії у спірний період суду не надано.
За таких обставин, враховуючи підтвердження позивачем належними та допустимими доказами, у розумінні статей 76-77 ГПК України, викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем щодо оплати наданих послуг з постачання теплової енергії.
Інші заперечення відповідача розглянуто судом, однак вони не спростовують зроблених судом висновків та обґрунтованості заявлених позовних вимог.
З урахуванням викладеного, суд визнає обґрунтованою вимогу ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" про стягнення з відповідача грошових коштів у загальній сумі в сумі 41168,75 грн.
Отже, позов ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" належить задовольнити в повному обсязі.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).
Отже, витрати ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" за платіжною інструкцією від 12.09.2024 № 3826 на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 3028 грн., яку, належить у зазначеній сумі відшкодувати за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд
1. Позов приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Николаевдомсервис" (вул. Шосейна, буд. 84, м. Миколаїв; код 350666112) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966) грошові кошти в загальній сумі 41168,75 грн., з якої: основний борг - 39433,02 грн., інфляція - 867,53 грн., 3% річних - 391,08 грн., пеня - 477,12 грн., а також 3028,00 грн. - грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі зі сплати судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М.Коваль