79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
01.04.2025 Справа № 914/3277/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Комунального некомерційного підприємства «Кривоозерська багатопрофільна лікарня» Кривоозерської селищної ради, смт. Криве Озеро, Миколаївська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», м. Львів
про стягнення 207 136,60 грн
за участю представників: не викликалися
Обставини розгляду справи.
31.12.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства «Кривоозерська багатопрофільна лікарня» Кривоозерської селищної ради, смт. Криве Озеро, Миколаївська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», м. Львів про стягнення 207 136,60 грн.
Ухвалою суду від 07.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
21.01.2025 на адресу суду надійшла заява позивача про виправлення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 27.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань. Ухвалою суду від 27.01.2025, зокрема, було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.
Відправлення на адресу відповідача ухвали суду про відкриття провадження у справі підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення - 0601106313249). Відправлення здійснювалося за адресою відповідача, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 79044, м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б. 18.02.2025 вищевказане відправлення повернулося на адресу суду із відміткою відділення зв'язку «Повернення за закінченням терміну зберігання».
Отже, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом і від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 28.01.2020 було укладено договір про закупівлю №17, на виконання умов якого позивач здійснив передоплату за поставку товару у вигляді паливних карт (бензин та дизельне паливо). Однак, позивачу в отриманні товару на загальну суму 30 238,80 грн було відмовлено. Таким чином, відповідач поставку товару на загальну суму 30 238,80 грн не здійснив, сплачену позивачем суму коштів у розмірі 30 238,80 грн не повернув. Відтак, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 30 238,80 грн, 176 897,80 грн пені та судові витрати.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
28.01.2020 між Комунальним некомерційним підприємством «Кривоозерська центральна районна лікарня Кривоозерської селищної ради», правонаступником якого є Комунальне некомерційне підприємство «Кривоозерська багатопрофільна лікарня» Кривоозерської селищної ради (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (продавець) було укладено договір закупівлі №17 та додаток до нього.
За цим договором продавець (відповідач) зобов'язувався у 2020 році поставити і передати у власність покупцеві (позивачу) товари по ДК 021:2015 (09130000-9) Нафта і дистиляти (бензин А-95, бензин А-92, дизельне паливо), визначені в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1 до договору), що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.
Згідно п. 3.2. договору сума договору становить 110 904,00 грн.
Додатковою угодою №1 від 22.10.2020 до договору сторони погодили загальну суму договору у розмірі 110 896,68 грн.
На виконання умов договору позивач здійснив передоплату в розмірі 89 452,68 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №6 від 17.04.2020, №7 від 07.02.2020, №3 від 11.03.2020№17 від 15.05.2020, №1 від 11.06.2020, №5 від 07.07.2020, №6 від 01.09.2020, №15 від 22.10.2020, №18 від 09.11.2020, №23 від 10.12.2020.
Відповідно до видаткових накладних №100420/4 від 10.04.2020, №30220/9 від 03.02.2020, №40320/4 від 04.03.2020, №120520/1 від 12.05.2020, №280820/4 від 28.08.2020, №20720/11 від 02.07.2020, №280820/4 від 28.08.2020, №151020/2 від 22.10.2020, №31220/3 від 03.12.2020 та актів приймання-передачі відповідач передав позивачу паливні карти.
Строк (термін) поставки товару - до 31.12.2020 року (п. 4.1. договору).
Згідно п. 4.2.1. договору після погодження сторонами асортименту та кількості товару (товарної партії), продавець надає за видатковою накладною та актом прийому-передачі покупцю талони (еквівалент) або дозвіл на відпуск за забірною відомістю на пальне.
Відповідно до 4.2.3. договору для отримання товару водій пред'являє оператору АЗС талон-еквівалент на товар. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону/еквіваленту і на підставі цього здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості.
Датою поставки вважається дата передачі продавцем покупцю товару відповідно до підписаної сторонами видаткової накладної. Право власності на товар переходить від продавця до покупця після поставки товару і підписання сторонами видаткової накладної (п. 4.2.4. договору).
Після реалізації карт шляхом фактичного отримання товару на АЗС на суму 59 213,88 грн, в подальшому при пред'явленні на АЗС переданих відповідачем карт, представникам позивача надавалися відмови у заправці службових автомобілів.
Позивач звертався до відповідача із претензією за вих. №73 від 25.01.2024, яка залишена останнім без задоволення.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо поставки оплаченого позивачем товару, неповернення сплачених позивачем коштів, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача коштів у розмірі 30 238,80 грн, 176 897,80 грн пені.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар суму 30 238,80 грн.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
У відповідності до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми сплачених коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 7.2. договору у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, продавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки.
Позивачем за період часу з 01.01.2021 по 23.12.2024 нараховано та заявлено до стягнення 176 897,80 грн пені.
Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із відповідними змінами і доповненнями) з 12.03.2020 до 22.05.2020 установлено на всій території України карантин.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та було відмінено лише з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Таким чином, у відповідності з вимогами п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування неустойки у вигляді пені за порушення відповідачем зобов'язання у розмірі 30 238,80 грн, прострочення щодо якого виникло 01.01.2021, припиняється 30.06.2023 (відповідно до п. 7 Прикінцевих положень ГК України у зв'язку із відміною карантину).
Cудом здійснено перевірку правильності нарахування пені, розмір якої, з врахуванням допущених позивачем арифметичних помилок, та з урахуванням положень п. 6 ст. 232 та п. 7 Прикінцевих положень ГК України, повинен становити 23 336,90 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 30 238,80 грн основного боргу, 23 336,90 грн пені. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Оскільки спір виник з вини відповідача, позов задоволено, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик», м. Львів, вул. Єфремова, буд. 84, кв. 1Б (ідентифікаційний код 39046990) на користь Комунального некомерційного підприємства «Кривоозерська багатопрофільна лікарня» Кривоозерської селищної ради, смт. Криве Озеро, вул. Шевченка, 59, Первомайський район, Миколаївська область (ідентифікаційний код 01998259) 30 238,80 грн основного боргу, 23 336,90 грн пені, 803,48 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено 01.04.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.