ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
09.04.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/90/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр",
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гоцанюка Андрія Васильовича
про стягнення заборгованості в сумі 145 060 грн 46 коп.
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Гоцанюка Андрія Васильовича про стягнення заборгованості за Кредитним договором №011/34217/529985 від 19.03.2019 у сумі 145060 грн 46 коп.
Вирішення судом процесуальних питань.
07.02.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі суд надіслав відповідачу на адресу, що зазначена в позовній заяві та Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення, яке суд надсилав відповідачу, відповідач отримав 06.03.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучене до матеріалів справи.
Відзиву на позов у встановлений судом строк відповідач не подав.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Як вбачається із ч. 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань із повернення суми отриманого кредиту згідно з умовами Кредитного договору №011/34217/529985 від 19.03.2019 виникла заборгованість з основного боргу в сумі 86547 грн 77 коп. та 58 515 грн 69 коп. - за процентами. Позивач обґрунтував позов ст.525, 526, 530, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України.
Позиції відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, не надав заперечень щодо факту отримання кредитних коштів та не спростував суми заявленої до стягнення заборгованості за кредитним договором.
Обставини справи. Оцінювання доказів.
19.03.2019 АТ "Райффайзен Банк" (далі - Кредитодавець та ФОП Гоцанюк Андрій Васильович (далі - позичальник ) уклали Договір № 011/34217/529985 (далі - Договір).
Відповідно до умов кредитного договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (далі - кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 100 000,00 грн (далі - ліміт), а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором (п. 1.1 кредитного договору).
Кінцевий термін надання кредиту - 19.05.2019 (останній день, коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання кредиту) (п. 1.2 кредитного договору).
Кінцевий термін погашення кредиту - 19.03.2022, або інша дата, визначена відповідно до п. 5.4 або ст. 8 кредитного договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі) (п. 1.3 кредитного договору).
Кредит надається позичальнику на розвиток бізнесу, окрім витрат на придбання послуг, сировини, матеріалів, які будуть використані у виробництві продукції внесків до статутного фонду позичальника благодійні внески, виплату дивідендів, надання/повернення фінансової допомоги, надання кредитів, погашення інших кредитів (до відносин сторін не застосовується Закон України "Про споживче кредитування" (абз. 1 п. 1.4 кредитного договору).
Грошові зобов'язання позичальника за договором є безумовними та безвідкличними, їх виконання має пріоритет над будь-якими поточними та майбутніми грошовими зобов'язаннями позичальника, якщо інше не встановлено законодавством України (п. 1.5 кредитного договору).
Протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 28% річних в т.ч. за користування кредитом після настання кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного п. 1.3 договору. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та у випадках, передбачених цим договором (п. 2.1 кредитного договору).
Нарахування процентів здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом/простроченої заборгованості за договором протягом всього строку користування кредитом/наявності простроченої заборгованості. При розрахунку процентів використовується день надання кредиту (траншу) та не враховується день погашення кредиту/простроченої заборгованості в повному обсязі (п. 2.3 кредитного договору).
Відповідно до п.3.6. договору, позичальник зобов'язаний підтримувати щомісячне надходження грошових коштів на поточні рахунки позичальника, відкриті у кредитора, в розмірі не менше 100% сукупного обсягу безготівкових надходжень грошових коштів по всіх наявних поточних рахунках позичальника та підтримувати зазначений показник до повного виконання позичальником зобов'язань за договором.
Позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно з графіком (абз. 1 п. 5.2 кредитного договору).
Позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, 19 числа (далі - дата платежу), та при погашенні заборгованості за кредитом у повному обсязі (абз. 1 п. 5.3 кредитного договору).
Всі спори, що виникають між сторонами у зв'язку з кредитним договором, підлягають вирішенню шляхом переговорів, а у разі неможливості вирішити спір шляхом переговорів- у судовому порядку відповідно до законодавства України (п. 11.3 кредитного договору).
До всіх правовідносин пов"язаних з укладанням та виконанням договору застосовується строк позовної давності тривалістю у п"ять років (п.11.4. кредитного договору).
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за договором ( п. 12.1 кредитного договору).
Відповідно до Додатку №1 до кредитного договору сторони погодили "Графік погашення заборгованості", з якого вбачається, що частини кредиту та проценти підлягають поверненню (сплаті щомісячно) до 19 числа відповідного місяця включно, починаючи з 19.04.2019 та з терміном остаточного повернення не пізніше 19.03.2022.
На виконання умов договору позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, надавши відповідачу кошти в розмірі та на умовах, визначених Кредитним договором, що підтверджується банківською випискою з рахунку відповідача, копія якої долучена до матеріалів справи.
В порушення умов договору, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно Кредитного договору №011/34217/529985 від 19.03.2019 не виконав, кредит у визначений договором термін не погасив, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 145060 грн 46 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 28.12.2022.
20.09.2019 АТ "Райффайзен Банк" та ТОВ "Вердикт Капітал" уклали договір №114\2-19-F відповідно до якого АТ "Райффайзен Банк" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №011/34217/529985.
28.12.2022 ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" уклали договір №28-12/2022 відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №011/34217/529985.
Відповідно до ст. 204 ЦК України "Презумпція правомірності правочину", правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У зв'язку з тим, що доказів нікчемності договорів віступлення права вимоги або доказів визнання цих договорів недійсними у встановленому порядку матеріали справи не містять, такі договори є правомірними на підставі ст. 204 ЦК України.
Таким чином, ТОВ "Коллект Центр", який наділений правом вимоги до відповідача за кредитним договором №011/34217/529985 від 19.03.2019, звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як визначено в ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пунктом 1 ст.530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.2 ст.614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч.1 ст.73 ГПК України).
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Висновок суду.
Факт прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 86 547 грн 77 коп. - заборгованості за кредитним договором та 58 512 грн 69 коп. - заборгованості за процентами.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №0491080003 від 27 січня 2025 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп. суд покладає на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
При поданні позовної заяви позивач вказав, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн 00 коп. На підтвердження яких надав: договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, укладений ТОВ "Колект Центр" - Клієнт та Адвокатське об"єднання "Лігал Ассістанс"; заявку на надання юридичної допомоги №502 від 02.12.2024; Витяг з Акта №4 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024.
Відповідно до п.1.1.договору, клієнт доручає, а Адвокатське об"єднання приймає на себе зобов"язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід"ємними додатками до цього договору (п.4.1.).
Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги, який готується адвокатським об"єднанням та надсилається клієнту для підписання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога (п.4.3.).
Відповідно до п.4.7 договору, підписанням акта про надання юридичної допомоги, сторони підтверджують, що жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу наданих послуг в цілому один до одного не мають.
Згідно з п.7.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та є безстроковим у своїй дії.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України ).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Відповідно до Витягу з Акта №4 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024, у вартість понесених позивачем витрат на надання правничої допомоги окремо включено:
1. Надання усної консультації з вивченням документів (вартість 4000 грн).
2. Надання письмової консультації з вивченням документів (вартість 3000 грн).
3. Складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (вартість 18 000 грн).
Однак, суд звертає увагу позивача, що зазначені в акті послуги стосуються одного і того ж виду правничої допомоги, оскільки складання адвокатом обґрунтованої позовної заяви неможливе без вивчення документів.
При визначенні розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суд також взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які належать дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що критеріям співмірності, пропорційності до предмета спору та розумності їх розміру, відповідають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн 00 коп., які відповідно до приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України належить покласти на відповідача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 126, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до Фізичної особи-підприємця Гоцанюка Андрія Васильовича про стягнення заборгованості в сумі 145 060 грн 46 коп. задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гоцанюка Андрія Васильовича, АДРЕСА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр", вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133 (код ЄДРПОУ: 44276926) заборгованість в сумі 145 060 (сто сорок п"ять тисяч шістдесят ) грн 46 коп., а також 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві ) грн 40 коп. судового збору та 15 000 (п"ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) 00 коп. покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 09.04.2025
Суддя Т. В. Максимів