вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про відмову у прийнятті додаткового рішення
"03" квітня 2025 р. Cправа № 902/1329/22
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Отіч О.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фізичної особи - підприємця Бевза Андрія Борисовича ( АДРЕСА_1 )
до: Sezerler Yag Yem ve Un San. LTD.STI. (Район Хаджі Хасан, Площа Республіки п 15 Бабаескі/Киркларелі Туреччина)
про стягнення 16 000,49 доларів США
На розгляді Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/1329/22 за позовом Фізичної особи - підприємця Бевза Андрія Борисовича до Sezerler Yag Yem ve Un San. LTD.STI. про стягнення коштів в сумі 15 840 доларів США та пені в розмірі 160,49 доларів США.
04.03.2025 судом ухвалено рішення по справі, яким позов задоволено повністю, стягнуто Sezerler Yag Yem ve Un San. LTD.STI. на користь Фізичної особи - підприємця Бевза Андрія Борисовича 15 840 доларів США - основного боргу; 160,49 доларів США - пені та 9 576,29 грн - витрат зі сплати судового збору.
21.03.2025 на адресу суду надійшла заява № б/н від 19.03.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/2963/25 від 21.03.2025) представниці Фізичної особи - підприємця Бевза Андрія Борисовича - адвоката Примакової В.В. про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/1329/22.
25.03.2025 на адресу суду надійшла заява № б/н від 24.03.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/3054/25 від 25.03.2025) представниці Фізичної особи - підприємця Бевза Андрія Борисовича - адвоката Примакової В.В. про долучення до матеріалів справи копії угоди про надання правничої допомоги від 26.11.2022.
Суд, ухвалою від 26.03.2025 призначив судове засідання у справі № 902/1329/22 для вирішення питання про понесені позивачем судові витрати на 03.04.2025.
02.04.2025 на електронну адресу суду надійшла заява № б/н від 02.04.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/3378/25 від 02.04.2025) скріплена електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Примакової В.В. про проведення судового засідання за відсутності останньої.
На визначену судом дату представники сторін не з'явились. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останні повідомлені належним чином ухвалою суду від 26.03.2025.
Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про розгляд питання розподілу понесених позивачем судових витрат за відсутності сторін.
Розглядаючи заяву № б/н від 02.04.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/3378/25 від 02.04.2025) про прийняття додаткового рішення, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до частин 1, 2 статті 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як уже зазначалося, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи :
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Слід зазначити, що застосування механізму "попереднього визначення судових витрат" фактично забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити їх неспівмірність, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а тому забезпечує дотримання принципу змагальності.
Разом з тим, Господарський процесуальний кодекс України визначає певні етапи механізму розподілу судових витрат, а саме урегульовує, що з метою їх розподілу зацікавлена сторона повинна спочатку з першою заявою по суті спору подати попередній їх розрахунок, а у процесі розгляду справи (до закінчення судових дебатів) зробити заяву про компенсацію, із одночасним наданням відповідних доказів понесених витрат або подати такі докази протягом п'яти днів після судового рішення. Недотримання процесуальних вимог щодо кожного з етапів має відповідний наслідок - можливу відмову у їх розподілі. Безпосередньо відмова (при відсутності попереднього розрахунку) застосовується судом із використанням дискреційних повноважень, оскільки у статті передбачене модальне дієслово: "може".
Відповідно до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із правилами частини 2 статті 42 ГПК України, учасники справи (серед іншого) зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем у визначені процесуальними нормами строки, а неможливість подання доказів у такі строки повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.
Судом встановлено, що у позовній заяві позивач вказав, що відповідно до пункту 9 частини 3 статті 162 ГПК України очікує понести такі судові витрати, зокрема, витрати із сплати судового збору у розмірі 9 576,29 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 30 000,00 грн.
Так, відповідно до правил частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Згідно частини 3 вказаної статті попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У даному випадку, позивачем заявлено про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на надання правової допомоги.
Водночас суд вказує, що ФОП Бевзом А.Б. відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України не зазначено у першій заяві по суті про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат щодо перекладу документів, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, що порушило принцип змагальності сторін.
Разом з тим, частиною 8 статті 129 ГПК України, визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Частиною 1 статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог .
З матеріалів справи слідує, що 19.03.2025 позивачем надіслано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення (вх. номер канц. суду 01-34/2963/25 від 21.03.2025).
Суд враховує, що звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення позивач визначив остаточний розмір судових витрат і подав відповідні докази.
Так, у заяві позивач просив додатковим рішенням стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в Господарському суду Вінницької області у розмірі 30 000,00 грн та витрати пов'язані з перекладом документів на турецьку мову у розмірі 46 968,30 грн. До заяви додано копії, зокрема: платіжних інструкцій про оплату послуг з перекладу документів; квитанції (форми 108) № 1 від 01.03.2025; угоди про надання правничої допомоги від 26.11.2022.
При цьому суд, враховує, що додатки, які додані ФОП Бевзом А.Б. до заяви № б/н від 19.03.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/2963/25 від 21.03.2025), зокрема копії платіжних інструкцій про оплату послуг з перекладу документів, не засвідчені в установленому законом порядку, що унеможливлює їх використання на підтвердження обставин, що наведені у заяві.
Відповідно до статті 113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (стаття 115 ГПК України).
За змістом статті 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи положення процесуального законодавства учасники справи, які наділені певною процесуальною ініціативою, при зверненні до суду із відповідними заявами визначають свої вимоги (в межах яких і відбувається розгляд цих заяв судом) та несуть ризик настання або ненастання наслідків, пов'язаних з вчиненням відповідних процесуальних дій
Тобто, усі докази, мають бути подані позивачем у визначені процесуальними нормами строки, а неможливість подання доказів у такі строки повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із вирішенням спору у відповідному судовому рішенні. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості своєчасно подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин; подачі відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів; наявності належного обґрунтування поважності причин, що перешкоджають подачі доказів до закінчення судових дебатів.
Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Однак така заява має бути чітко сформульована та належно обґрунтована. Процесуальний закон не визначає конкретну процесуальну стадію на якій має бути зроблена заява, але встановлює граничний строк звернення із такою заявою - до закінчення судових дебатів (схожі висновки наведені у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21).
Слід зазначити, що вказівка у частині 8 статті 129, частині 1 статті 221 ГПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед переходом до стадії ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Разом з тим, підстави для розподілу судових витрат, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження судових витрат з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення й тоді, коли заява про розподіл судових витрат, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Судом встановлено, що заяву про відшкодування судових витрат, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду після того, як судом ухвалено рішення по справі.
До цього позивачем не було заявлено (подано) заяву до ухвалення рішення суду про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення постанови, що виключає можливість суду надати їм оцінку та встановити розмір судових витрат, які поніс позивач у зв'язку з розглядом справи.
Тобто, до закінчення судових дебатів позивач не подавав письмової заяви та представник останнього не заявляла усної заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та подання доказів на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Сам по собі факт подання доказів понесення витрат на правничу допомогу протягом встановленого законом п'ятиденного строку не змінює обов'язку заявника вказати про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів до судових дебатів (аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 07.02.2024 у справі № 910/216/23).
Зазначення у позовній заяві про судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу - 30 000,00 грн є, відповідно до положень частини 1 статті 124 ГПК України, попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, та не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого зазначення у позовній заяві та викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.
У постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 907/850/22 зроблено висновок про те, що відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України наведення стороною попереднього розрахунку суми судових витрат не є заявою щодо необхідності їх розподілу, яка (заява) з урахуванням зазначених приписів чинного процесуального законодавства повинна подаватися/заявлятися у належній процесуальній формі.
Згідно правових позицій Верховного Суду, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат (зокрема, витрат на професійну правничу допомогу), повинен враховувати, що: - право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124,129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19); - процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21та пункт 20 постанови від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21); - якщо сторона до закінчення судових дебатів заявляє про намір подати докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, то така заява може бути подана в усній формі, що підтверджується технічним записом судового засідання, тоді як неподання зазначеної заяви виключає здійснення розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи (відповідний висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011)
Саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.
Також, Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на те, що потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи не заявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22), Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 917/527/18).
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Разом з тим, якщо сторона до закінчення судових дебатів заявляє про намір подати докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, то така заява може бути подана в усній формі, що підтверджується технічним записом судового засідання, тоді як неподання зазначеної заяви виключає здійснення розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Наведені вище положення ГПК України та висновки Верховного Суду у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов'язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Такий обов'язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.
Матеріали даної справи не містять заяви, яка стосується витрат на професійну правничу допомогу, яка б змістовно висловлювала намір позивача отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат.
На момент ухвалення рішення у суду були відсутні докази на підтвердження факту понесення позивачем витрат на правову допомогу і сторона не заявила до судових дебатів про намір надати відповідні докази після ухвалення рішення, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Також, всупереч положенням статті 221 ГПК України, позивач не навів суду жодних поважних причин щодо неможливості подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів.
Враховуючи наведене, позивачем/заявником не дотримано наведених вимог ГПК України, які надають право стороні на відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Наведене дає підстави для висновку про те, що позивачем порушено процесуальний порядок реалізації принципу відшкодування судових витрат сторони, зокрема, витрат на правничу допомогу, а саме: позивач не скористався своїм правом на надання суду відповідної заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката ані в усній формі до судових дебатів, ані у письмовій формі.
Як уже зазначалося, не заявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді та про подання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.
Отже, згідно із сукупним аналізом викладеного вище, а також відповідно до положень частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, відсутні правові підстави для ухвалення додаткового рішення у даній справі щодо стягнення судових витрат заявника. При цьому за змістом ч. 5 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в прийнятті додаткового рішення постановляється ухвала, яка підлягає оскарженню.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 221, 233, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви № б/н від 19.03.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/2963/25 від 21.03.2025) представниці Фізичної особи - підприємця Бевза Андрія Борисовича - адвоката Примакової В.В. про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/1329/22 відмовити.
Примірник ухвали надіслати позивачу рекомендованим листом та на відомі суду адреси електронної пошти: представниці позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; відповідача - interglobalagro@gmail.com.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України .
Повний текст ухвали складено та підписано 08.04.2025.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (АДРЕСА_1)