Справа № 638/8649/17
Провадження № 1-кп/638/1321/25
Іменем України
08 квітня 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
представник цивільного відповідача - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12013220480002046 від 24 березня 2013 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,
28 січня 2025 року до Дзержинського районного суду м. Харкова на підставі ухвали Полтавського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року про скасування вироку та призначення нового розгляду кримінального провадження, надійшло кримінальне провадження № 12013220480002046 від 24 березня 2013 року, з обвинувальним актом щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні, ОСОБА_6 , працюючи на посаді заступника начальника Управління - начальника Інспекції з благоустрою та екології м. Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту Комунального господарства Харківської міської ради, на яку призначений розпорядженням Харківського міського голови №7183 від 30.12.2011, діючи умисно та узгоджено з ОСОБА_9 , працюючим на посаді завідувача сектору Інспекції з благоустрою та екології м. Харкова цього ж управління Харківської міської ради, на яку призначений розпорядженням Харківського міського голови № 7182 від 30.12.2011, будучи службовими особами, наділеними функціями представників органу місцевого самоврядування та організаційно-розпорядчими повноваженнями, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи з кар'єристських мотивів в особистих інтересах та маючи на меті одержання прихильності керівництва, маючи намір продемонструвати готовність виконати будь-які поставлені керівництвом завдання, навіть ті, які прямо порушують конституційні права громадян, а також бажаючи настання тяжких суспільно-небезпечних наслідків, діючи всупереч інтересам служби, протиправно, нехтуючи вимогами ст. 41 Конституції України, без наявності будь-яких законних на те підстав, вчинили дії, спрямовані на знищення об'єкта нерухомості потерпілого ОСОБА_4 , а саме гаражу, що належить останньому на праві приватної власності.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на протиправне знищення нерухомого майна потерпілого ОСОБА_4 , обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_9 19 березня 2013 року, усвідомлюючи, що капітальна споруда (гаражний бокс), розташована на земельній ділянці за адресою : м. Харків, вул. Мінська, 77-Б, не є незаконно розміщеною, розуміючи, що документ, який вони планують скласти, не відповідає дійсності, склали та підписали офіційний документ - припис № 546 «Про добровільне звільнення території м. Харкова» до якого внесли завідомо неправдиві відомості, зазначивши, що вказана капітальна споруда є незаконно розміщеною.
19 березня 2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , усвідомлюючи що припис № 546 «Про добровільне звільнення території м. Харкова» не вручений потерпілому ОСОБА_4 , за результатами проведеної перевірки, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи, що вказаний гаражний бокс, розташований на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Мінська, 77-Б, не є самовільно розміщеним об'єктом, розуміючи, що документ, який вони планують видати, не відповідає дійсності, склали Акт № 256/13 «Про виявлення самовільно розміщених об'єктів», який є офіційним документом, до якого внесли завідомо неправдиві відомості, визнавши цей гаражний бокс самовільно розміщеним об'єктом, при цьому зробивши висновок про наявність порушень вимог законодавства, що не відповідало дійсності.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на протиправне знищення нерухомого майна потерпілого, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , діючи умисно та узгоджено, а також з особою, щодо якої матеріали кримінального провадження органом досудового розслідування виділені в окреме провадження, 22 березня 2013 року у період часу з 09 до 15 години, перебуваючи за адресою: м. Харків, вул. Мінська, 77-Б, усвідомлюючи злочинний характер дій особи, щодо якої матеріали кримінального провадження органом досудового розслідування виділені в окреме провадження, яка зловживаючи своїми службовими повноваженнями організувала із залученням підпорядкованих працівників комунальних підприємств «Харківські теплові мережі», «Харківводоканал», «Харківзеленбуд» знищення належного ОСОБА_4 капітального гаражу, реалізуючи свої організаційно-розпорядчі повноваження, координували діяльність із знесення зазначеного об'єкта нерухомості та здійснювали контроль за діями робітників, спрямованими на досягнення злочинної мети - знищення нерухомого майна потерпілого.
У подальшому ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , за результатом знищення належного ОСОБА_4 об'єкта нерухомості, з метою надання своїм злочинним діям та діям особи, щодо якої матеріали кримінального провадження органом досудового розслідування виділені в окреме провадження, вигляду законності, усвідомлюючи що проведено не демонтаж, а знищення нерухомого майна потерпілого ОСОБА_4 , склали акт №265/13-с «Про проведене звільнення території від самовільно розміщених об'єктів», який є офіційним документом, до якого внесли завідомо неправдиві відомості та підписали його, визнавши капітальну споруду (капітальний гараж із шлакоблоку з дерев'яним дахом), розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , самовільно розміщеним об'єктом нерухомості, при цьому зазначивши, що вказана капітальна споруда демонтована.
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та особи, щодо якої матеріали кримінального провадження органом досудового розслідування виділені в окреме провадження, було протиправно знищено належний потерпілому ОСОБА_4 гаражний бокс, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , чим спричинені йому матеріальні збитки на суму 167700 гривень, що є тяжкими наслідками.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 та ОСОБА_9 кваліфіковано за ч. 2 ст. 364 КК України, тобто зловживання службовим становищем, що виразилося в умисному, в особистих інтересах, використанні службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, а також за ч. 1 ст. 366 КК України, тобто внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Ухвалою суду від 27 березня 2025 року кримінальне провадження № 12013220480002046 від 24 березня 2013 року щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, - зупинено на підставі ч. 1 ст. 335 КПК України у зв'язку з мобілізацією обвинуваченого для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, до його звільнення з військової служби. Матеріали кримінального провадження № 12013220480002046 від 24 березня 2013 року щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, - виділено в окреме провадження в копіях.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за закінченням строків давності. Повідомив суду, що наслідки закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав йому відомі.
Захисник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 клопотання підтримав та просив задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 вважав за можливе клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності задовольнити.
Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечували проти закриття кримінального провадження.
Представник цивільного відповідача - ОСОБА_8 проти задоволення клопотання не заперечувала.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах заявленого клопотання, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Санкція ч. 2 ст. 364 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Санкція ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції станом на 19 березня 2013 року) передбачала покарання у виді штрафу у розмірі до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Таким чином, з урахуванням положень ч. 2 та ч. 5 ст. 12 КК України, діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , є тяжким злочином (ч. 2 ст. 364 КК України) та кримінальним проступком (ч. 1 ст. 366 КК України).
З обвинувального акту вбачається, що протиправні діяння, кримінальна відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України, вчинено обвинуваченим ОСОБА_6 19.03.2013 року та 22.03.2013 року відповідно.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
- три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
- десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Таким чином, строки притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України становив 3 роки від дня вчинення кримінального правопорушення 19.03.2013, за ч. 2 ст. 364 КК України - 10 років дня вчинення кримінального правопорушення 22.03.2013 року, та на теперішній час закінчилися.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Положенням ч. 4 ст. 286 КПК України визначено, що в разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст.49 КК України, є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.
Відповідно до ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
В судовому засіданні ОСОБА_6 висловив згоду на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав у зв'язку із закінченням строків давності, повідомив, що наслідки закриття кримінального провадження йому відомі.
Згідно з положеннями частин 2 та 3 ст. 49 КК України, передбачені вказаною статтею строки давності можуть зупинятися, якщо особа, що вчинила злочин, ухиляється від досудового слідства або суду та перериватися, якщо до закінчення такого строку особа вчинить новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 станом на 31 березня 2025 року незнятої та непогашеної судимості не має, в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості щодо вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення, ухилення від органу досудового розслідування та суду, що мало наслідком оголошення його в розшук. Таким чином, строки давності щодо ОСОБА_6 не зупинялися та не переривалися, отже на теперішній час закінчилися.
Згідно ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
При цьому, закон не пов'язує можливість застосування положень ч. 1 ст. 49 КК України зі згодою потерпілого на це, оскільки обов'язковою передумовою для закриття провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, яку обвинувачений надав та просив закрити провадження і не наполягав на продовженні розгляду справи в загальному порядку.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, строк притягнення ОСОБА_6 закінчився, відомості про зупинення чи переривання строку давності у цьому кримінальному провадженні відсутні. Обвинувачений проти закриття кримінального провадження не заперечує.
За таких обставин ОСОБА_6 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
З урахуванням викладеного, суд звільняє ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності, а кримінальне провадження щодо нього закриває.
Щодо цивільного позову до ОСОБА_6 , суд зазначає, що закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
Водночас, у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
Наведене обґрунтовано випливає з положень ч. 1 ст. 129 КПК, згідно з якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. У такому випадку суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
У зв'язку зі звільненням ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриттям кримінального провадження щодо нього, суд залишає без розгляду заявлений потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 цивільний позов до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушення, поданий у цьому кримінальному провадженні, та роз'яснює їм право на звернення до суду з цивільним позовом до ОСОБА_6 в порядку цивільного судочинства.
Разом з тим, вирішення питання щодо цивільного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Харківської міської ради одночасно з розглядом клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності є передчасним та суперечить вимогам ст. 129 КПК України, оскільки звільняючи ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності, суд закриває кримінальне провадження виключно в частині обвинувачення ОСОБА_6 , тоді як кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_9 є нерозглянутим. За таких обставин, доля цивільного позову в частині до ОСОБА_9 та Харківської міської ради підлягає вирішенню під час розгляду кримінального провадження № 12013220480002046 за обвинуваченням ОСОБА_9 .
Що стосується стягнення з ОСОБА_6 судових витрат по справі, суд зазначає, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі № 203/241/17 (провадження № 51-4251кмо21), від 01 лютого 2023 року у справі № 297/2444/21 (провадження № 51-3359км22).
З урахуванням викладеного, суд не стягує з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати у розмірі 2772 грн.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, керуючись ст. 174, п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, суд
Клопотання ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності.
Кримінальне провадження № 12013220480002046 від 24 березня 2013 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушення, - залишити без розгляду.
Роз'яснити потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право на звернення до суду з цивільним позовом до ОСОБА_6 в порядку цивільного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом семи діб з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 09 квітня 2025 року об 11:30 год.
Головуючий суддя ОСОБА_1