Справа № 169/90/25
Провадження № 1-кп/169/50/25
09 квітня 2025 року селище Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Турійськ кримінальне провадження № 12024030550000868 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Осекрів, Турійського району, Волинської області, українця, громадянина України, освіта повна середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України;
сторони кримінального провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , перебуваючи на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) як військовозобов'язаний, за результатами медичного огляду, проведеного 27.06.2024 року військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнаний придатним до військової служби.
На виконання Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-ІХ, Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» № 272/2024 від 06.05.2024, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» № 3685-ІХ, ч. 9 ст. 1, ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_3 28.06.2024 року об 11 годині 30 хвилин вручено повістку про необхідність прибуття 29.06.2024 року о 17 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_2 , для подальшого проходження військової служби під час мобілізації.
Однак, він, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, за відсутності передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки від призову, усвідомлюючи значення та протиправний характер своїх дій, не прибув на вказаний час та дату відповідно відмовився від відправки у складі команди для проходження військової служби у військовій частині, тим самим умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину визнав та пояснив, що першу повістку він отримав 21.06.2024 року в с. Мочалки, проходив ВЛК у м. Володимир. Хірург направив до травматолога, однак там спеціаліста не було, тому його направили до Турійської лікарні, де він пройшов ВЛК, на підставі якого йому вручили бойову повістку. На зазначену дату не з'явився, оскільки злякався, бо військової служби не проходив. Усвідомлює, що його дії є злочином. Просив суворо не карати та застосувати до нього положення ст. 75 КК України.
На підставі ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснює, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин, суд вважає, що винність ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України доведена у повному обсязі.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне дії ОСОБА_3 кваліфікувати ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст.65КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Положеннями ст.ст.50, 65 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений в судовому засіданні провину свою визнав, але пояснив, що за даних обставин і на даний час не пішов би на службу.
Тому, лише визнання вини обвинуваченим не дає суду підстав прийняти щире каяття, як пом'якшуючу обставину. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Дана позиція узгоджується з викладеним Верховним Судом колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 199/6365/19.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Крім того, при призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не одружений; проживає разом з батьками, на утриманні неповнолітніх дітей не має, з врахування позиції прокурора, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання в межах санкції ст. 336 КК України.
Суд не приймає позицію обвинуваченого з приводу застосування до нього положень ст. 75 КК України, оскільки обвинуваченим було вчинено кримінальне правопорушення під час повномасштабної збройної агресією російської федерації, у зв'язку з чим конституційним обов'язком кожного громадянина є захист Батьківщини, ухиляючись від даного обов'язку без справедливого покарання за це особа своєю поведінкою створює хибну уяву в інших, що невиконання громадського обов'язку може вважатися нормою для інших військовозобов'язаних.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Речові докази відсутні.
Процесуальні витрати відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались та клопотань про їх застосування не надходило.
Керуючись ст. ст. 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення даного вироку до виконання.
Вирок може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1