08 квітня 2025 року м. Чернівці
Справа № 725/11454/24
Провадження №22-ц/822/325/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Литвинюк І. М.,
суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н.,
секретар - Собчук І. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 лютого 2025 року, головуючий у І-й інстанції - Федіна А. В.,
ОСОБА_1 у грудні 2024 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (далі - ГУ ПФУ в Чернівецькій області) про стягнення недоотриманої суми пенсії в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 600/7000/21 задоволено позов ОСОБА_2 , визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови йому у проведенні перерахунку пенсії з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення, на підставі довідки ГУ ДФС у Чернівецькій області за № 630/10/24-97-08-13 від 06 грудня 2021 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок пенсії з 01 липня 2020 року з врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за службу в умовах режимних обмежень - 15%; премії - 30%; надбавки за особливості проходження служби - 50%) на підставі довідки за№ 630/10/24-97-08-13 від 06 грудня 2021 року.
На виконання судового рішення відповідачем надано розрахунок суми, що підлягає виплаті на виконання рішення суду у справі № 600/7000/21, з якого вбачається, що заборгованість по пенсії ОСОБА_2 складає 131 031,93 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер та єдиним спадкоємцем на майно, яке залишилось після смерті померлого, є його дружина ОСОБА_1 .
В подальшому, 23 травня 2023 року листом за № 15/02-14-6/2023 нотаріус, в інтересах позивача, звернулась до ГУ ПФУ в Чернівецькій області щодо надання інформації про наявність прав на грошові суми, пенсію та інші існуючі доплати, виплати, нарахування, власником яких є покійний ОСОБА_2 , проте листом від 09 червня 2023 року № 2400-1703-8/23226 відповідачем фактично відмовлено у наданні запитуваної нотаріусом інформації. Надалі, позивачка самостійно звернулась до ГУ ПФУ в Чернівецькій області з заявою щодо неодержаної покійним чоловіком заборгованості по пенсії за рішенням суду та відповідач листом від 16 листопада 2023 року № 2400-1703-8/47738 повідомив, що у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 до Реєстру рішень суду внесено відповідну інформацію, а заміна стягувача здійснюється на підставі ухвали суду про заміну сторони виконавчого провадження.
Просила визнати за ОСОБА_1 право власності за законом на грошові кошти недоотриманої пенсії в сумі 131 031,93 грн., які нараховані на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2022 року у справі №600/7000/21-а в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ГУ ПФУ в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді недоотриманої ним за життя доплати пенсії з урахуванням її розміру в сумі 131 031,93 грн., які нараховані на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2022 року у справі № 600/7000/21-а.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності за законом на грошові кошти недоотриманої пенсії в сумі 131 031,93 грн, які нараховані на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2022 року у справі №600/7000/21-а в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ГУ ПФУ в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді недоотриманої ним за життя пенсії в сумі 131 031,93 грн, які нараховані на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 600/7000/21-а.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за життя ОСОБА_2 не було виплачено нараховану пенсію в сумі 131 031,93 грн, що підтверджується розрахунок сум, що підлягають виплаті на виконання рішення суду. Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, своєчасно звернувшись в органи нотаріату, вищевказані пенсійні виплати увійшли до складу спадщини.
На рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 лютого 2025 року ГУ ПФУ у Чернівецькій області подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що нарахована сума відповідно до рішення суду за період з 01 липня 2020 року по 30 вересня 2022 року становить 131 031,93 грн, що обліковується в автоматизованій базі даних у підсистемі «Реєстр судових рішень». У зв'язку зі смертю ОСОБА_2 до зазначеного вище Реєстру внесено відповідну інформацію.
Відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Отже, існує певна суперечність між статтею 1227 ЦК України та статтею 61 Закону № 2262-ХІІ в частині включення в спадщину сум пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
За положеннями статті 52 Закону №1058-IV, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Звертає увагу на те, що як зазначалось раніше, за життя ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років за Законом №2262, і тому всі правовідносини, зокрема і щодо виплати неодержаної у зв'язку зі смертю пенсії, регулюються саме даним Законом, а не Законами України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та “Про пенсійне забезпечення».
За таких обставин, чинним законодавством (ст. 61 Закону №2262) передбачений інший спосіб отримання суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Згідно з частиною 1 статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Внесення інформації до Реєстру судових рішень про заміну стягувача Головним управлінням здійснюється на підставі ухвали суду про заміну сторони виконавчого провадження, паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податків, довідки про банківські реквізити та заяви.
За викладених умов та відповідного фінансування з Державного бюджету України Пенсійним фондом України можуть бути виплачені нараховані суми особі, інформацію про яку внесено до Реєстру судових рішень.
У відзиві представник позивача ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
Зазначає, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не було виплачено нараховану пенсію в сумі 131 031,93 грн, позивач є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, своєчасно звернувшись в органи нотаріату, вищевказані пенсійні виплати увійшли до складу спадщини.
При розгляді спору судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а відтак, є законним.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За вимогами частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення в повній мірі відповідають зазначеним вимогам закону.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а його дружина є єдиним спадкоємцем належного йому майна. Наведене підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу, копією довідки приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Мойса О. В. від 01 листопада 2023 року №38/02-14-6/2023 про склад спадкоємців.
Наведене підтверджує, що позивач своєчасно звернулась в органи нотаріату із заявою про прийняття спадщини.
Зі змісту листів відповідача від 09 червня 2023 року № 2400-1703-8/23226 та від 16 листопада 2023 року № 2400-1703-8/47738, направлених на адресу приватного нотаріуса та на адресу позивачки, вбачається, що за життя ОСОБА_2 на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2022 року по справі №600/7000/21-а проведено перерахунок пенсії. Різниця пенсії визначена відповідно до зазначеного рішення суду, включена до Реєстру рішень суду та нарахована сума відповідно до рішення суду за період з 01 липня 2020 року по 30 вересня 2022 року становить 131 031,93 грн.
На підтвердження наявності у відповідача заборгованості перед покійним ОСОБА_2 в сумі 131 031, 93 грн до матеріалів справи долучено копію розрахунку суми, що підлягає виплаті на виконання рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач зверталась до відповідача із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, натомість відповідач листом від 16 листопада 2023 року № 2400-1703-8/47738 відмовив в задоволенні такої заяви, вказуючи на те, що заборгованість включено до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того, пенсійним органом вказано, що до Реєстру рішень вноситься інформація про особу, яка має право отримання недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю стягувача та документи, що дають право на одержання недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю стягувача. При цьому таким документом зі змісту відповіді органу ПФУ є згідно з ч.1 ст. ст. 379 КАС України ухвала про заміну сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі), яка може відбуватися за заявою заінтересованою особи до суду.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді ненарахованої та невиплаченої пенсії спадкодавця.
Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у нього як спадкоємця після смерті батька права на спадкування ненарахованої та недоотриманої суми пенсії.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
При цьому, колегія суддів враховує, що вищезазначеним рішенням суду задоволено вимоги спадкодавця, яке набрало законної сили, однак суми пенсії залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, а відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, у встановлений законом строк звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка, а тому позивач успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.
Доводи апеляційної скарги про те, що згідно зі статтею 61 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей залишилися неодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, є помилковими, оскільки, як йшлося вище, відсутність у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», прийнятому до ЦК України, норми, аналогічної тій, що передбачена у статті 1227 ЦК України щодо включення нарахованої, але неодержаної пенсії, до складу спадщини за відсутності членів сім'ї, не скасовує приписів статті 1227 ЦК України.
Посилання заявника на те, що відповідно до статті 379 КАС України позивачу необхідно звернутися до Чернівецького окружного адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, не заслуговують на увагу, оскільки спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді ненарахованої та невиплаченої пенсії, яка належала спадкодавцю за життя, тому цей спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Інші доводи апеляційної скарги, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не встановлено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 04 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 08 квітня 2025 року.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: Н.К. Височанська
І.Н. Лисак