08 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/13169/24 пров. № А/857/7312/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року, головуючий суддя - Андрусенко О.О., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУПФУ в Полтавській області, в якому просила визнати протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за віком з урахування періоду роботи з 18.07.1984 року по 27.01.1993 року; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 18.07.1984 року по 27.01.1993 року з дати призначення пенсії (13.06.2024 року).
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що їй з 13.06.2024 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), однак з невідомих причин до страхового стажу не було враховано період роботи з 18.07.1984 року по 27.01.1993 року (на усному прийомі її повідомили, що спірний період не зараховано в зв'язку з тим, що запис про звільнення завірений печаткою УРСР). У зв'язку з цим, позивач 15.08.2024 року разом із заявою про зарахування до страхового стажу спірного періоду подала довідки підприємства від 02.08.2024 року №1 (про зарплату за спірний період) та від 02.08.2024 року №2 (уточнююча довідка про період роботи). Вказана заява була направлена на розгляд до ГУ ПФУ в Полтавській області, яким прийнято рішення від 23.08.2024 року №033050010342 про відмову у проведенні перерахунку пенсії, оскільки період роботи з 18.07.1984 року по 27.01.1993 року (записи № 04- 06 трудової книжки НОМЕР_1 ) потребує перевірки.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 23.08.2024 року №033050010342; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 з 13.06.2024 року перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 18.07.1984 року по 27.01.1993 року.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Полтавській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що чинним законодавством передбачена необхідність здійснення перевірки довідок та на час розгляду заяви був відсутній акт перевірки, тому відповідачем було прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку, але з зазначенням, що рішення може бути переглянуте.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13.06.2024 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії від 18.10.2024 року №033050010342, розрахунком стажу-форма РС-право. При цьому, з розрахунку стажу-форма РС-право слідує, що при призначенні пенсії позивачу до страхового стажу не зараховано період роботи з 18.07.1984 року по 27.01.1993 року.
15.08.2024 року позивач звернулася із заявою про перерахунок пенсії (допризначення у зв'язку з наданням додаткових документів), додавши до заяви довідки ЗАТ «Волинське транспортно-експедиційне підприємство 10796» від 05.08.2024 року №151, від 02.08.2024 року №1 та №2.
Вказана заява позивача за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ в Полтавській області, яким і прийнято рішенням від 23.08.2024 року №033050010342. При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що за результатами перевірки поданих документів було сформовано запит на КПР щодо перевірки довідки по заробітній платі, розглянути питання про перерахунок пенсії згідно наданої довідки можливо буде після надходження акту перевірки. Враховуючи наведене, вирішено відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з врахуванням заробітної плати згідно наданої довідки до надходження акту перевірки.
Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно не було зараховано до страхового стажу період роботи з 18.07.1984 року по 27.01.1993 року та, як наслідок, протиправно відмовлено у проведенні перерахунку пенсії за її заявою від 15.08.2024 року, звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у розглядуваному випадку записи трудової книжки містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, реквізити наказів (їх дату та номер), посаду на якій працювала позивач, підпис особи, відповідальної за внесення записів, та відбиток печатки підприємства при звільненні з роботи. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень. Доказів, які б свідчили про недостовірність вищевказаних записів у трудовій книжці, відповідачем суду не надано.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Як передбачено статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Статтею 24 вказаного Закону передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі Інструкція №58), встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
В пункті 2.2 Інструкції №58 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу; до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України.
Згідно із п.2.11 Інструкції №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Пунктами 2.12-2.13 Інструкції №58 передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця, який зобов'язаний здійснити виправлення у трудовій книжці у разі виявлення неправильного або неточного запису.
Також, відповідно до п.1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п.3 Порядку №637.
З матеріалів справи слідує, що відповідачем не було зараховано до страхового стажу позивача період її роботи з 18.07.1984 року по 27.01.1993 року.
Отже, трудова книжка позивача та подані документи містять записи про роботу позивача протягом спірних періодів, що дає йому право на зарахування їх до страхового стажу.
Колегія суддів зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі №140/13169/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич