08 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/4110/24 пров. № А/857/7029/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року, головуючий суддя - Бобров Ю.О., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,-
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Івано-Франківської митниці ДМС України, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 15.04.2024 року №UA206000/2024/000051/2 та картку відмови від 15.04.2024 року №UA206020/2024/000204.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що оскільки відповідачем в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість ввезеного транспортного засобу та обраного методу визначення цієї вартості за ціною договору, відмовлено позивачу у митному оформленні товару і визначено митну вартість за другорядним методом (резервним) за ціною 11760 Євро, внаслідок чого протиправно прийнято оскаржувані рішення. Так, при здійсненні митного оформлення на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу його визначення було подано усі необхідні документи, які засвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Натомість, у оскаржуваному рішенні відповідач не навів жодних законних підстав прийняття чи неприйняття поданих документів, не вказав чому подані документи на підтвердження митної вартості є недостатніми чи недостовірними, не врахував інформації про товар та не зазначив у чому полягав сумнів щодо задекларованої митним брокером митної вартості.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 15.04.2024 року №UA206000/2024/000051/2; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206020/2024/000204 від 15.04.2024 року.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Івано-Франківська митниця оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що митна вартість не може бути визначена за вартістю декларанта у зв?язку з невідповідністю обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару. Також вказав оскаржуване рішення прийняте з врахуванням факту ненадання декларантом документів згідно переліку. При цьому, вказане рішення містило інформацію щодо переліку необхідних документів, за умови надання яких заявлена декларантом митна вартість може бути визнана, а саме: банківські платіжні документи про оплату товару, висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Митна вартість відповідачем визначена за резервним методом, так як митна вартість товару нижча митної вартості подібних товарів, у зв'язку з чим у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом. На вимогу митного органу декларантом не надано підтверджуючих документів щодо митної вартості товару, зокрема документів про оплату за товар (надані додаткові документи у процесі консультації не підтверджують факт оплати за товар), а джерелом інформації для коригування слугувала митна декларація від 15.03.2024 року. Рахунок-фактура не містила підпису покупця. З огляду на викладене митний орган вважає, що оскаржені рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем придбано у нерезидента АL-WA вживаний транспортний засіб марки RENAULT, модель KADJAR, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна: бензин, робочий об?єм циліндрів двигуна: 1332 см3, потужність двигуна: 103кВт, такий, що був у використанні, тип кузова: хетчбек, календарний рік виготовлення: 2021, за ціною 8000 EUR, що підтверджується рахунком-фактурою за №4019866 від 05.04.2024 року.
З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту цього товару 15.04.2024 року позивач через свого декларанта подав для митного оформлення МД №24UA206020005787U3 щодо товару автомобіль легковий із ознаками пошкодження марки RENAULT, модель KADJAR, номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна: бензин, робочий об?єм циліндрів двигуна: 1332 см3, потужність двигуна: 103кВт, такий, що був у використанні, тип кузова: хетчбек, календарний рік виготовлення: 2021. Декларантом визначена митна вартість за основним методом у розмірі 8000 євро.
На підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: рахунок-фактури №4019866 від 05.04.2024 року; декларація про походження товару; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; акт про проведення огляду; копія митної декларації країни відправлення №23NL3WXRTMQMX5DA0 від 08.04.2024 року, інші некласифіковані документи.
Під час митного оформлення та перевірки заявленої декларантом митної вартості товару, митним органом було повідомлено декларанта у процесі консультації з ним необхідність подання відповідно до частини 2 статті 53 МКУ документів для підтвердження митної вартості, зокрема банківські платіжні документи про оплату товару, висновки про вартісні характеристики, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Позивачем у відповідь надано відповідача документ від нерезидента АL-WA, яким підтверджено факт оплати 8000 євро готівкою за вказаний транспортний засіб.
15.04.2024 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2024/000051/2, згідно із графами 30, 31 якого визначив митну вартість товару за резервним методом у розмірі 11760 євро, замість 8000 Євро, що була заявлена декларантом.
Так, у вказаному рішенні зазначено наступне:
митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов?язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об?єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Декларантом не надано висновок про вартість автомобіля, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 15.03.2024 року №24UA305160008468U6, за якою здійснено митне оформлення подібного(аналогічного) автомобіля: 1-Легковий автомобіль, марка: RENAULT, модель: KADJAR, ідент. № кузова: НОМЕР_2 кількість місць, включаючи місце водія: 5, тип двигуна: бензин, номер двигуна: НЕМА ДАНИХ, робочий об?єм циліндрів двигуна: 1332 см3,потужність двигуна: 117 кВт, категорія: М1, колір: сірий, колісна формула: 2х4,такий, що був у використанні, тип кузова: хетчбек, календарний рік виготовлення: 2019, модельний рік виготовлення: 2019. Визначена митна вартість з врахуванням пошкоджень автомобіля - 11760 євро.
Також, Івано-Франківською митницею винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2024/000204, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. У свою чергу, декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Статтею 54 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1).
Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом).
Відповідно до пункту 1 частиною 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки: 1) числового значення заявленої митної вартості; 2) наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) наявності в поданих документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 4 статті 53 МК України).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребуванням додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках: - якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності; - не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; - не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Як вказано у пункті 2 ч.4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.
З наведеного слідує, що правовою підставою для витребування митним органом від декларанта додаткових документів є наявність перелічених у частині 3 статті 53 МК України підстав, про які митний орган зобов'язаний у письмовій формі повідомити декларанта із зазначенням у такому повідомленні конкретних причин за яких заявлена декларантом митна вартість не може бути визнана на основі поданих ним документів.
Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.
Натомість надані декларанту електронні повідомлення стосовно необхідності подання митному органу додаткових документів не містить відомостей щодо правових підстав для витребування таких документі, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем.
За таким повідомленням декларантом було повідомлено відповідача про відсутність можливості надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, оскільки всі необхідні документи були надані до МД.
Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.
Підсумовуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на час витребування від позивача додаткових документів, відповідачем не було визначено та не було повідомлено позивача в установленому порядку про наявність хоча однієї із підстав, перелічених у частині третій статті 53 МК України, які могли свідчити про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, у зв'язку з чим пов'язується можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Стосовно ж правових підстав для винесення митним органом рішення про коригування митної вартості, то частина 1 ст. 55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунок митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Отже, саме ці вище перелічені випадки і є правовою підставою, визначеною ст. 55 МК України, для винесення рішення про коригування митної вартості.
Натомість, митний орган під час прийняття рішень про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та про коригування митної вартості товарів, не зазначив які саме відомості (інформація) щодо складових митної вартості були відсутні в документах, наданих позивачем під час митного оформлення, чи які саме розбіжності, неточності містять подані до митного оформлення документи, та які конкретно документи можуть усунути сумніви митного органу. Також відповідачем не наведено обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваних рішеннях, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Проте, як зазначено судом вище, відповідач не довів належними доказами обставин відносно наявності у відповідача хоча однієї із підстав, перелічених у частині третій статті 53 МК України, які могли свідчити про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, про яку в установленому порядку був би повідомлений позивач, що в подальшому могло б бути правовою підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого товару, який застосовано без достатніх на те підстав, та з порушенням порядку визначення митної вартості товару за резервним методом.
З огляду на вказані обставини колегія суддів дійшла висновку, що зміст оскаржених рішень не відповідає вимогам пунктів 2 та 4 ст. 55 МК України та є такими, що прийняті в порушення виключного переліку правових підстав, визначених ч. 6 ст. 54 МК України, за наявності яких відповідач вправі був приймати відповідне рішення.
Враховуючи вищенаведені норми закону та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, про те, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товарів, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню.
Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі №300/4110/24- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич