07 квітня 2025 року Чернігів Справа № 620/1410/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі також - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також - ДС Укртрансбезпеки, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 11.12.2024 № 138238 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірна постанова винесена без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, зокрема не враховано, що станом на час проведення перевірки, водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах лише 8 днів, а фактично здійснював перевезення лише 2 дні, що підтверджується тахокартами, наданими водієм посадовим особам відповідача за 21.10.2024-22.10.2024, 22.10.2024-23.10.2024. За таких обставин вважає, що з його боку відсутні порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому просить визнати протиправною та скасувати спірну постанову.
10.02.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідно до вимог діючого законодавства, водії зобов'язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто всього 29 , а в разі відсутності тахокарт- оригінал бланку підтвердження діяльності, яким заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом. Водночас, в ході перевірки встановлено, невідповідність даних, наданих водієм, зокрема у тахокартах та бланку підтвердження, що є підставою для відповідальності, передбаченої абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Власником транспортних засобів RENAULT д.н.з. НОМЕР_1 , SCHMITZ д.н.з. НОМЕР_2 та SCHMITZ S01 2006 року випуску, шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 є Приватне підприємство «Комфорт», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 .
15.10.2024 між Приватним підприємством «Комфорт» (Орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності Коломієць Миколою Олександровичем (Орендар) укладений договір про оренду транспортних засобів: сідельний тягач RENAULT, 2004 року випуску, шасі НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ; напівпричіп SCHMITZ S01 2006 року випуску, шасі НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 (далі ТЗ). Умовами договору передбачено, що вказані транспортні засоби передані орендарю у тимчасове користування під керуванням екіпажу орендодавця водія ОСОБА_2 , строком з 21.10.2024 по 25.10.2024 (пункт 1 Договору)
ОСОБА_2 прийнятий на роботу водія до Приватного підприємства «Комфорт» (код ЄДРПОУ 14237220) на підставі наказу керівника № 9-ПР від 16.10.2024, що підтверджується повідомленням про прийняття працівника на роботу (а.с. 18).
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 25.05.2001, що підтверджується витягом з ЄДР. Основним видом діяльності за КВЕД 49.41- Вантажний автомобільний транспорт.
23.10.2024 посадовими особами управління Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - Укртрансбезпека) в Дніпропетровській області здійснено перевірку ТЗ.
За результатами перевірки складено акт від 13.10.2024 №062861, у якому посадові особи контролюючого органу дійшли висновку про порушення позивачем статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344-ІІІ). Водій ОСОБА_2 із актом перевірки ознайомлений.
Згідно наявної в матеріалах справи товарно-транспортної накладної № С000053316 від 22.10.2024 встановлено, що перевезення вантажу (сухопродукти в асортименті), здійснювалось за допомогою ТЗ, перевізником є ФОП ОСОБА_1 , вантажовідправником є ТОВ «СНЕК ПРОДАКШИН», вантажоодержувачем - ТОВ «ГЕЛІАНТ ТРЕЙД». Пункт розвантаження м. Шостка, вул. Шевченка,57. Вага транспортного засобу -16,050, вантажу- 0,050. Водій ОСОБА_2 .
Позивача повідомлено про розгляд справи про порушення, яке відбудеться 11.12.2024 з 10-00 до 11-00 год, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
За порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, відповідачем винесена постанова від 11.12.2024 № 138238, якою до позивача, відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.
Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті2 КАС України, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III.
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Порядок № 1567).
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
За змістом статті 34 Закону автомобільний перевізник повинен серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При цьому Законом №2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Так, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону N 2344-III, визначено, що суб'єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.
Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пунктів 1.2-1.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 за №340, це положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Відповідно до пункту 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Пунктами 6.1.-6.3. Положення №340 визначено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Отже, виходячи із коментованих вимог Положення №340 на вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
В силу вимог пункту 6.4. Положення №340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24 червня 2010 року (далі - «Інструкція №385») картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).
Пунктом 3.3 розділу ІІІ Інструкції №385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 3.5 розділу ІІІ Інструкції № 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Тож, наведеними законодавчими та підзаконними нормативними правовими актами встановлено, що автомобільні перевізники мають обов'язок забезпечити, а водії пред'явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються перевезення. До того ж, на водіїв покладається обов'язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб Укртрансбезпеки, надавати їм тахокарти.
Так, у графах 12-13 додатку 4 до Положення №340 зазначається календарний період обраної причини у графі 14 , через яку водій не здійснював керування транспортними засобами (перебував у стані тимчасової непрацездатності, перебував у відпустці, не здійснював перевезення пасажирів та/або вантажів, виконував іншу роботу, відмінну від керування транспортним засобом).
Суд звертає увагу, що Положенням № 340 чітко передбачено алгоритм дій перевізника та водія щодо підтвердження режиму роботи та відпочинку коли ним не здійснювались рейси.
Такі обставини можуть засвідчуватися бланками підтвердження встановленої форми, які повинні бути заповнені перед рейсом, та надані уповноваженій особі під час перевірки.
Як встановлено судом, під час перевірки водій ОСОБА_2 надав посадовим особам Укртрансбезпеки бланк підтвердження діяльності від 21.10.2024, про що свідчать матеріалами справи і відповідач не заперечує.
Відповідач у відзиві як на підставу правомірності спірної постанови посилається на невідповідність даних, зазначених у тахокартах та бланку підтвердження діяльності.
Дійсно, наданий під час перевірки бланк, у пункті 12 містить дані - з 15-20 год 21.10.2024, у пункті 13- відсутні записи, а у 14 пункті є запис- перебував у стані тимчасової непрацездатності.
Проте такі дефекти у заповненні бланку підтвердження діяльності не спростовують виконання позивачем вимог, установлених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», стосовно забезпечення водія та подання при проведенні перевірки документів, що передбачені законодавством.
Так, як вже встановив суд, позивачем у ході перевірки посадовим особам надано, зокрема ТТН від 22.10.2024 № 0000053316, тахокарти за період 21.10.2024-22.10.2024 та 22.10.2024-23.10.2024, бланк підтвердження діяльності, тому доводи відповідача про порушення позивачем статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" суд відхиляє.
При цьому суд враховує той факт, що водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах у ПП «Комфорт» лише з 16.10.2024, а тому доводи відповідача про необхідність пред'явлення водієм для контролю реєстраційних листків за попередні 28 календарних днів, суд також відхиляє.
Суд наголошує, що абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність саме за відсутність на момент перевірки визначених законом документів, а не за помилки, допущені в тому числі водієм, при заповненні вказаних документів.
З огляду на обставини справи, суд вважає, що за наявності бланку підтвердження діяльності, при помилках в його заповненні, не є визначальною ознакою порушення за яке передбачена відповідальність згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на Європейську угоду щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), оскільки така стосується міжнародних перевезень.
Так, згідно поправки №6 до статті 2-8 ЄУТР ця Угода застосовується на території кожної Договірної сторони до всіх міжнародних автомобільних перевезень, здійснених будь-яким транспортним засобом, зареєстрованим на території вищезгаданої Договірної Сторони або на території будь-якої іншої Договірної Сторони.
Водночас міжнародне перевезення у спірному випадку не відбувалось.
В розрізі встановлених обставин, суд приходить до висновку про безпідставне застосування адміністративно-господарського штрафу оскаржуваною постановою та невідповідність її критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, в контексті частини другої статті 2 КАС України, а отже така є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Водночас відповідачем не доведено правомірність спірного рішення, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті постанову від 11.12.2024 № 138238.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп), сплачений відповідно до квитанції від 30.01.2025.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_8 .
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті вул. Антоновича, 51,м. Київ,03150 код ЄДРПОУ 39816845.
Повний текст рішення виготовлено 07 квітня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко