Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про закриття провадження у частині позовних вимог
08.04.2025 р. Справа № 520/31476/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мороко А.С., розглянувши в письмовому провадженні в порядку заяву представника Військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження у частині позовних вимог по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Тимчасово виконуючого обов'язки командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) полковника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) генерал-майора ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Начальника управління морально-психологічного забезпечення оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) полковника ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_4 ), Начальника відділу внутрішньо-комунікаційної роботи управління морально-психологічного забезпечення оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) полковника ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_5 (юридична адреса: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , через систему "Електронний суд" 03.11.2023 (зареєстровано судом 06.11.2023 року) звернувся до суду із позовом, в якому, з урахуванням уточнень від 05.11.2023 року, просить суд:
- визнати незаконним і скасувати наказ від 14.08.2023 № 324 «Про призначення службового розслідування» ТВО командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 (далі - Наказ № 324);
- визнати незаконним і скасувати пункт 3 наказу від 18.09.2023 № 373 «Про результати проведення службового розслідування» ТВО командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_6 (далі - Наказ № 373) в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «сувора догана»;
- невідкладно зобов'язати командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (командира військової частини НОМЕР_1 ) генерала-майора ОСОБА_3 (або іншу повноважну посадову особу відповідно до меж її повноважень) видати наказ про виплату ОСОБА_1 частки недотриманого грошового забезпечення за вересень 2023 року, якої ОСОБА_1 був позбавлений через накладення на нього Наказом № 373 стягнення «сувора догана», що складає 3384,07 грн., а також про внесення до службової картки ОСОБА_1 відомостей про скасування судовим рішенням покладеного на нього цим наказом стягнення «сувора догана»;
- невідкладно зобов'язати командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (командира військової частини НОМЕР_1 ) генерала-майора ОСОБА_3 (або іншу повноважну посадову особу відповідно до меж її повноважень) видати наказ про увільнення ОСОБА_1 з посади «Офіцер відділення морально-психологічного забезпечення (далі - МПЗ) управління НОМЕР_7 окремої піхотної бригади Сухопутних військ ЗСУ (військова частина НОМЕР_5 )», ВОС-3400043 та призначення ОСОБА_1 на рівнозначну або вищу посаду за набутим ним військовим фахом: «Системи передачі даних та автоматизовані системи зв'язку» за відповідними ВОС (за узгодженням з ОСОБА_1 );
- стягнути з начальника управління морально-психологічного забезпечення оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) станом на 14.08- 18.09.2023 року ОСОБА_4 коштів в розмірі 576 мінімальних заробітних плат (далі - МЗП), що складає на час подання позову 3859200,00 грн., на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 дискримінацією позивача як людини і громадянина;
- стягнути з начальника відділу внутрішньо-комунікаційної роботи управління морально-психологічного забезпечення оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) станом на 14.08-18.09.2023 року ОСОБА_5 коштів в розмірі 576 МЗП, що складає на час подання позову 3859200,00 грн., на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачеві дискримінацією ОСОБА_5 коштів як людини і громадянина.;
- стягнути з командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) станом на 14.08-18.09.2023 року ОСОБА_2 коштів в розмірі 144 МЗП, що складає на час подання позову 964800,00 грн., на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 протиправними рішеннями ОСОБА_2 (без ознак дискримінації);
- постановити окрему ухвалу в порядку ст. 249 КАС України щодо діянь ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , які підпадають під дію ст.ст.: 356 «Самоправство»; 364 «Зловживання владою або службовим становищем»; 366 «Службове підроблення» Кримінального кодексу (далі - КК) України.
Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі у порядку загального позовного провадження.
Представник Військової частини НОМЕР_1 через функціонал "Електронний суд" (вх. № 01-26/110397/23 надав до суду клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог щодо про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, заподіяної дискримінацією, як людини і громадянина (пункти 6, 7 позовної заяви) (т. 1 а.с. 208). Вказане клопотання мотивовано тим, що відповідач 3 - Начальник управління морально-психологічного забезпечення оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) полковник ОСОБА_4 та відповідач 4 - Начальник відділу внутрішньо-комунікаційної роботи управління морально- психологічного забезпечення оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) полковник ОСОБА_5 не є суб'єктами владних повноважень, не були уповноваженими на прийняття будь-яких рішень відносно предмету спору та не приймали оскаржуваних у позовній заяві наказів. Позивач не підпорядкований та не є підлеглим відповідача 3 та відповідача 4, даний факт він визнає у позовній заяві, в свою чергу останні - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не здійснювали відносно позивача публічно-владних управлінських функцій. Тому вимоги про стягнення з них моральної шкоди носять виключно характер приватно-правового спору, та мають розглядатися у порядку цивільного судочинства, як справа що виникла з цивільних правовідносин.
Позивач через функціонал "Електронний суд" подав заперечення на клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження в частині позовних вимог (вх. № 01-26/114753/23, т.2 а.с. 80), в якому зазначив, що КАС України визначено свободу у формуванні позивачем своїх позовних вимог та звернення них до конкретних осіб. Заборони щодо кількості і якості відповідачів у кожній конкретній справі (крім наявності у них процесуальної дієздатності) КАС України (або іншими законами) не встановлено. А від так, ОСОБА_1 вважає, що це його право- висувати позовні вимоги в межах адміністративного позову до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є службовими особами військової частини НОМЕР_1 , до керівників якої ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), звернуто решту позовних вимог.
Як вбачається з системи "Діловодство спеціалізованого суду", чергове підготовче судове засідання призначено на 08.04.2025 року об 15 год. 00 хв., про що сторін завчасно повідомлено належним чином шляхом направлення повісток в електронний кабінет користувачів.
Відповідно до довідки про доставку в кабінет електронного суду від 20.03.2025, судова повістка надійшла в електронний кабінет ОСОБА_1 12.03.2025.
У підготовче судове засідання 08.04.2025 позивач, завчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не прибув, із заява про відкладення підготовчого засідання із зазначенням поважних причин неможливості прибуття у підготовче судове засідання, до суду не звертався.
Представники Військової частини НОМЕР_5 , Військової частини НОМЕР_1 надавали до суду клопотання про розгляд справи без участі уповноважених представників.
Інші відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у підготовче судове засідання не прибули.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про можливість вирішення клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження у частині позовних вимог, у порядку письмового провадження за відсутності сторін.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши доводи у заяві про закриття провадження у частині позовних вимог, суд зазначає наступне.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п.24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; -1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; ) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; ) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; ) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; ) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу; 16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Як вбачається зі змісту прохальної частини позовних вимог, позивач просить суд, зокрема, стягнути з начальника управління морально-психологічного забезпечення оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) станом на 14.08- 18.09.2023 року ОСОБА_4 коштів в розмірі 576 мінімальних заробітних плат (далі - МЗП), що складає на час подання позову 3859200,00 грн., на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 дискримінацією позивача як людини і громадянина; стягнути з начальника відділу внутрішньо-комунікаційної роботи управління морально-психологічного забезпечення оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) станом на 14.08-18.09.2023 року ОСОБА_5 коштів в розмірі 576 МЗП, що складає на час подання позову 3859200,00 грн., на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачеві дискримінацією ОСОБА_5 коштів як людини і громадянина.
Суд зауважує, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
В адміністративному судочинстві вимоги про відшкодування шкоди можуть бути заявлені лише якщо вони повязані з вимогою про вирішення публічно-правового спору.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Водночас варто зазначити про те, що поєднувати в одному провадженні дві пов'язані вимоги, як-от про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди, є правом позивача. Якщо він не скористався цією можливістю одразу при зверненні з позовом про оскарження дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень, то вдруге заявляти адміністративний позов вже з вимогою про стягнення моральної шкоди, заподіяної цією протиправною дією/бездіяльністю (якщо адміністративний суд це встановить) позивач не може, оскільки ця вимога тепер може розглядатися тільки в порядку цивільного або господарського судочинства (залежно від суб'єктного складу сторін).
Отже, питання про стягнення моральної шкоди в адміністративній справі не може бути самостійною (окремою) позовною вимогою, якщо вона не пов'язана і не заявлена одночасно з вимогами про визнання дій/бездіяльності протиправними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.08.2019 у справі № 818/572/17.
Суд зазначає, що позивачем у межах даної справи до начальника управління морально-психологічного забезпечення оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) станом на 14.08- 18.09.2023 року ОСОБА_4 та начальника відділу внутрішньо-комунікаційної роботи управління морально-психологічного забезпечення оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) станом на 14.08-18.09.2023 року ОСОБА_5 заявлено позовні вимоги виключно щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди без одночасного звернення до вказаних відповідачів вимог публічно - правового характеру.
Таким чином, враховуючи, що в межах даної справи заявлена лише вимога про стягнення моральної шкоди з вказаних відповідачів, суд дійшов висновку про те, що такий спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Стосовно доводу позивача в частині того, що ст. 9 КАС України визначено свободу у формуванні позивачем своїх позовних вимог та звернення них до конкретних осіб, суд зазначає, що вказане не нівелює обовязок позивача також дотримуватись і вимог ст. 21 КАС України.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у частині позовних вимог щодо стягнення з начальника управління морально-психологічного забезпечення оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) станом на 14.08- 18.09.2023 року ОСОБА_4 коштів в розмірі 576 мінімальних заробітних плат (далі - МЗП), що складає на час подання позову 3859200,00 грн., на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 дискримінацією позивача як людини і громадянина; стягнення з начальника відділу внутрішньо-комунікаційної роботи управління морально-психологічного забезпечення оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) станом на 14.08-18.09.2023 року ОСОБА_5 коштів в розмірі 576 МЗП, що складає на час подання позову 3859200,00 грн., на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачеві дискримінацією ОСОБА_5 коштів як людини і громадянина.
Відтак, клопотання Військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження у частині позовних вимог слід задовольнити.
Частиною першою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Згідно з частиною другою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись положеннями ст. ст. 189, 238, 241-243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, суд, -
Заяву представника Військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження у частині позовних вимог у справі № 520/31476/23 - задовольнити.
Закрити провадження по справі № 520/31476/23 в частині позовних вимог щодо стягнення з начальника управління морально-психологічного забезпечення оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) станом на 14.08- 18.09.2023 року ОСОБА_4 коштів в розмірі 576 мінімальних заробітних плат (далі - МЗП), що складає на час подання позову 3859200,00 грн., на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 дискримінацією позивача як людини і громадянина; стягнення з начальника відділу внутрішньо-комунікаційної роботи управління морально-психологічного забезпечення оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ЗСУ (військова частина НОМЕР_1 ) станом на 14.08-18.09.2023 року ОСОБА_5 коштів в розмірі 576 МЗП, що складає на час подання позову 3859200,00 грн., на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачеві дискримінацією ОСОБА_5 коштів як людини і громадянина.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя А.С.Мороко