про відмову у забезпеченні позову
08 квітня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/3439/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Молодецький Р.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (вхідний № 23711/25 від 07 квітня 2025 р.) у справі № 440/3439/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 та його Першого відділу щодо неприйняття рішення за заявою позивача про продовження (надання) відстрочки;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення про продовження (надання) ОСОБА_1 відстрочки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості про надану відстрочку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 та його Першого відділу щодо ненадання інформації у відповідь на адвокатський запит від 18.02.2025;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1 надати відповіді на адвокатський запит від 18.02.2025.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 позовну заяву залишено без руху.
Через систему "Електронний суд" представником позивача надіслано докази про усунення недоліків, визначених судом.
Підставою для звернення до суду позивач зазначає порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин оскаржуваною відмовою відповідача.
02.04.2025 судом постановлена ухвала, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі № 440/3439/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 роз'єднані поєднані в одне провадження позовні вимоги у справі №440/3439/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Виділено в окреме провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 та його Першого відділу щодо ненадання інформації у відповідь на адвокатський запит від 18.02.2025;
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1 надати відповіді на адвокатський запит від 18.02.2025.
Залишено в межах справи № 440/3439/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вимоги, в яких позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 та його Першого відділу щодо неприйняття рішення за заявою позивача про продовження (надання) відстрочки;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення про продовження (надання) ОСОБА_1 відстрочки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості про надану відстрочку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів
07.04.2025 від імені позивача, ОСОБА_1 , його представником адвокатом Малофєєвим Артемом Івановичем подана сформована 04.04.2025 в системі «Електронний суд» заява про забезпечення позову (вхідний № 23711/25 від 07 квітня 2025 р.) у справі № 440/3439/25, у якій позивач просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_4 та його Першому відділу вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до моменту набрання законної сили судовим рішенням.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено, що підставою для позову є право позивача на відстрочку відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки він здійснює постійний догляд за матір'ю, яка має інвалідність І групи, що підтверджується наданими документами. Інвалідність є безстроковою. Відповідачі, попри надану заяву з доданими підтверджуючими документами, не прийняли жодного рішення, не надали відповіді, не внесли інформацію до Реєстру, чим порушили вимоги пункту 60 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024, що зобов'язує розглядати такі заяви у семиденний строк. Таким чином, триває стан правової невизначеності, в якому особа, що має право на відстрочку, може бути незаконно мобілізована, зокрема через вручення повістки. На думку позивача з огляду на бездіяльність відповідачів, наявність обґрунтованого і чинного права на відстрочку, а також можливості щодо мобілізації, незважаючи на подані документи, існує об'єктивна необхідність у вжитті заходів забезпечення позову. Вказує, що за своєю правовою природою, мобілізація супроводжується виданням наказу про призов, що є індивідуальним адміністративним актом. У разі мобілізації позивач набуде нового правового статусу - військовослужбовця, що: унеможливить реалізацію права на відстрочку навіть у разі визнання такого права судом; перешкоджатиме виконанню судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача; створить незворотні наслідки, що не можуть бути компенсовані після завершення розгляду справи. Отже, вважає позивач, відповідно до ст.150- 152 КАС України, за таких обставин суд може й повинен вжити заходів забезпечення позову, щоб гарантувати ефективний захист прав особи.
Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (вхідний № 23711/25 від 07 квітня 2025 р.) у справі № 440/3439/25, суд дійшов таких висновків.
Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із статтею 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов'язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Предметом спору у цій справі є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 та його Першого відділу щодо неприйняття рішення за заявою позивача про продовження (надання) відстрочки на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд зазначає, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях позивача, як і суду. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Водночас, позивачем, його представником, не надано до суду жодних підтверджуючих документів, що свідчать про вжиття відповідачем дій щодо призову позивача на військову службу. Позивачем не надано доказів, що відповідачем вчиняються активні мобілізаційні заходи по відношенню до позивача, які полягають у врученні йому повістки на відправку, тощо, та що існує реальна загроза вжиття заходів, спрямованих на призов заявника на військову службу під час мобілізації.
Наведені позивачем у заяві про забезпечення позову аргументи про можливий призов позивача на військову службу під час мобілізації на цій стадії судового процесу не дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Позивачем не доведено наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Своєю чергою посилання позивача на імовірність унеможливлення реалізації права на відстрочку навіть у разі визнання такого права судом, перешкоджання виконанню судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, створення незворотних наслідків, що не можуть бути компенсовані після завершення розгляду справи, тобто посилання позивача на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства.
Щодо доводів позивача у заяві про бездіяльність відповідачів, наявність обґрунтованого і чинного права на відстрочку, суд зазначає, що оцінка оскаржуваним у цій справі діям або бездіяльності може бути надана під час розгляду справи по суті з урахуванням доказів, витребуваних судом, стверджувати про правомірність чи неправомірність оскаржуваної бездіяльності відповідачів на даний час неможливо.
Так, відповідно до статті 192 Кодексу адміністративного судочинства України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. Таким чином, саме на стадії розгляду справи по суті суд з'ясовує обставини справи, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та досліджує зібрані докази.
Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (вхідний № 23711/25 від 07 квітня 2025 р.) у справі № 440/3439/25 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову (вхідний № 23711/25 від 07 квітня 2025 р.) у справі № 440/3439/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р.І. Молодецький