Справа № 420/4612/25
04 квітня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними дій Військової академії (м. Одеса) щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, з 01.01.2020 по 05.03.2022, з 19.01.2024 по 04.07.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, зобов'язання Військової академії (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 01.01.2020 по 05.03.2022, з 19.01.2024 по 04.07.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 18.02.2025 року позов було залишено без руху та позивачу наданий термін для усунення недоліків шляхом надання позивачем до Одеського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з відповідними доказами поважності причин його пропуску у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
На виконання ухвали суду від 18.02.2025 року представник позивача надав до суду заяву про поновлення строку звернення з адміністративним позовом. В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що грошове забезпечення військового складається з багатьох елементів, зокрема з посадового окладу, окладу за військове звання, надбавку за вислугу років, премії та інших надбавок. При цьому, наприклад премія, встановлюються окремим рішенням Міністра оборони України та є динамічною величиною. Позивач не кадровий військовий, а доброволець який пішов служити в 2022 році, і буквально після навчання весь час перебував на бойових діях до погіршення стану здоров'я. У позивача не те що не було часу думати про правильність нарахування йому грошового забезпечення, перебуваючи на бойових виходах, такий в принципі не міг очікувати, що Держава може умисно недоплачувати такому грошове забезпечення. Тобто, виходячи з принципу «належного врядування» позивач виходив з презумпції, що грошове забезпечення виплачувалося йому відповідно до закону. Позивач не мав розумних причин сумніватися у добросовісності та неупередженості уповноважених органів. Позивач не знав та не міг знати про неврахування прожиткового мінімуму встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року при нарахуванні грошового забезпечення, адже покладався на виконання саме Державою обов'язку з їх нарахування. Протилежне суперечило б принципу юридичної визначеності та належного урядування. Неврахування розміру прожиткового мінімуму встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року в принципі не здійснювалась, а тому позивач і не міг здогадатись, що грошове забезпечення нараховано не у повному обсязі. При цьому, суд вказує, що позивач мав реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про те з яких складових воно складається. Крім того, представник позивача зазначив про те, що позивач при виключенні зі складу Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової академії, Військової частини НОМЕР_4 письмового повідомлення, у якому містилася б інформація про базу для розрахунку грошового забезпечення, його структурні елементи, конкретні суми нарахованих та виплачених помісячно основних та додаткових видів грошового забезпечення не отримував. Отже, саме з моменту отримання розрахунку розміру виплаченого грошового забезпечення стало зрозумілим, яким чином нараховувалися позивачу основні та додаткові види грошового забезпечення за період його служби, а саме: виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Враховуючи зазначене вище в сукупності, відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, представник позивача просить суд поновити строк звернення до суду та відкрити провадження у справі.
Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Строки звернення до суду у справах щодо недотримання законодавства про оплату праці встановлені ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Враховуючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 року у справі №524/39/15-а, від 03.08.2023 року у справі №280/6779/22 та рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 року у справі №260/3564/22.
Поряд з цим, згідно з пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначений статтею 233 КЗпП України на строк дії такого карантину.
Аналогічний правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі №460/17052/21, від 03.08.2023 року у справі №280/6779/22 та від 18.01.2024 року у справі №240/5105/23.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року №2352-IX (далі Закон №2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).»
Таким чином, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі №460/17052/21 та від 25.04.2023 року у справі №380/15245/22.
Поряд з цим, згідно з пунктом 1 глави ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначений ст. 233 КЗпП України на строк дії такого карантину.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі №460/17052/21, від 03.08.2023 року у справі №280/6779/22 та від 18.01.2024 року у справі №240/5105/23.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, право на звернення до суду з даним позовом обмежене тримісячним строком.
З урахуванням зазначених мотивів, положення Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 року №2352-IX не підлягають застосуванню до заявлених в даному позові вимог в частині правовідносин, що виникли з 29.01.2020 року по 18.07.2022 року.
Разом з цим, до заявлених в даному позові вимог в частині правовідносин, що виникли в період з 19.07.2022 року по 04.07.2024 року підлягають застосуванню строки звернення до суду, що визначені ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, а саме тримісячний строк звернення до суду.
В постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2025 по справі № 460/21394/23, зазначено, що, судова палата вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків: « 65.1. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
65.2. З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.»
Також Судова палата в означеній постанові виснувала, що: « 74. Судова палата зазначає, що спірний період [з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року] умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] та після цього.
75. Період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
76. Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
77. Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
78. Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
79. Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
80. Проте Судова палата зауважує, що, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік строку звернення до суду з цим позовом розпочався 01 липня 2023 року та мав би сплинути 30 вересня 2023 року.
81. Позовну заяву ОСОБА_1 зареєстровано у суді першої інстанції 11 вересня 2023 року, а тому строк на звернення до суду з цим позовом, у тому числі в частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року, позивач не пропустив.».
Повертаючись до обставин даної справи, суд зазначає, що відповідно до наказу про звільнення від 04.07.2024 року №203, позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 04.07.2024 року.
Отже, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік строку звернення до суду з цим позовом розпочався 04 липня 2027 року та сплинув 05 жовтня 2024 року.
Позовну заяву ОСОБА_1 зареєстровано у суді 13.02.2025 року, а тому строк на звернення до суду з цим позовом в частині вимог за період з 19.01.2024 року по 04.07.2024 року позивачем пропущено.
В даному випадку отримання позивачем від Військової академії (м. Одеса) у жовтні 2024 року відповіді не змінює дати початку перебігу строку звернення до суду, а саме 04.07.2024 року.
Враховуючи вищевикладені обставини та застосовуючи правову позицію, викладено в постанові Верховного суду від 21.03.2025 року у справі №460/21394/23, а також враховуючи вищевказані доводи представника позивача, суд дійшов висновку, що період з 29.01.2020 року по 18.07.2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
При цьому, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік строку звернення до суду з цим позовом розпочався 04 липня 2027 року та сплинув 05 жовтня 2024 року.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
При цьому, позивачем не наведено існування об'єктивно непереборних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду з цими вимогами, у зв'язку із чим суд визнає неповажними зазначені заявником в заяві причини пропуску строку звернення.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, суд приходить до висновку, що наявні правові підстави для повернення позовної заяви позивачу в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій Військової академії (м. Одеса) щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення з 19.01.2024 по 04.07.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, зобов'язання Військової академії (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 19.01.2024 по 04.07.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.
Щодо іншої частини позовних вимог, суддя вважає за можливе продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви виходячи з наступного.
Відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 160, ч. 4 ст. 161 КАС України позивачем в позовній заяві повинен бути зазначений перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
В прохальній частині позову позивач просить суд також визнати протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, з 01.01.2020 по 05.03.2022 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, зобов'язання Військової академії (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 01.01.2020 по 05.03.2022 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.
При цьому доказів проходження позивачем служби у Військовій академії (м. Одеса) у період з 01.01.2020 по 05.03.2022 року та виплати грошового забезпечення зазначеним відповідачем до суду не надано.
Таким чином позивачу необхідно надати до суду докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання позивачем до Одеського окружного адміністративного суду доказів в обґрунтування позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 122, 160, 161, 169, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 звернення до суду з даним позовом.
Позовну заяву в частині позовних вимог ОСОБА_1 про «визнання протиправними дій Військової академії (м. Одеса) щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення з 19.01.2024 по 04.07.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, зобов'язання Військової академії (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 19.01.2024 по 04.07.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум» - повернути позивачу.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними дій Військової академії (м. Одеса) щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, з 01.01.2020 по 05.03.2022 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, зобов'язання Військової академії (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 01.01.2020 по 05.03.2022 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум- залишити без руху.
Запропонувати позивачу усунути недоліки позовної заяви у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали року.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом термін, позов буде повернуто позивачеві відповідно до приписів пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА