07 квітня 2025 року Справа № 280/9007/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі-відповідач 1), Головного управління Пенсійною фонду України в Запорізькій області (далі-відповідач 2) , в якому просить суд:
визнати протиправним рішення відповідача 2 щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи", позивачу;
зобов'язати відповідача 1 призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" позивачу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в населеному пункті, який відноситься до зони посиленого радіологічного контролю (4 категорія). Позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте органом Пенсійного фонду відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідної кількості років проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, визначених ч. 2 ст. 55 вищевказаного Закону. Позивач вважає, що відповідно до посвідчення позивач постійно проживає або постійно працює на території посиленого радіологічного контролю (4 категорія), а отже має право на отримання пенсії із зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи. За наведених обставин, вважає, що відповідач-1 протиправно відмовив в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушив гарантоване державою право на пенсійне забезпечення. Просить, з урахуванням відповіді на відзив позов задовольнити.
Ухвалю судді від 01.10.2024 адмінінститивний позов залишено без руху.
Ухвалю судді від 28.10.2024 продовжено позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на строк 10 днів з дня одержання ухвали суду про продовження процесуального строку.
Ухвалою судді від 02.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) та проведення судового засідання.
Представником відповідача 1 до суду подано відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 26.06.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зниженням пенсійного віку, передбаченого ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та надав відповідні документи. За принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача . На момент звернення Позивачу виповнилося повних 54 роки. Страховий стаж особи становить 36 років 1 місяць13 днів. Рішенням від 03.07.2024 №103650013538 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило Позивачу в призначенні пенсії. Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Питання призначення пенсій із зменшенням пенсійного віку, особам, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, працювали чи проживали на території радіоактивного забруднення врегульовано Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно абзацу 6 пункту 2 частини першої ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які постійно проживали чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що станом на 01.01.1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за три роки проживання, роботи, але не більше 5 років, на наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. За наданими документами період роботи (проживання) заявника відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в зоні гарантованого добровільного відселення до 01.01.1993 становить 2 роки 5 місяців 16 днів (з 16.07.1986 по 30.06.1987, з 01.07.1991 по 01.01.1993), загальний підтверджений період роботи (проживання) в зоні гарантованого добровільного відселення становить 25 років 7 місяців 2 дні, що не дає право на зниження пенсійного віку. Таким чином, призначення пенсії Позивачці з скороченням пенсійного віку відповідно до положень абзацу 6 пункту 2 частини першої ст. 55 Закону України "Про статусі соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" можливе за дотримання умови постійного проживання та/або роботи в зоні посиленого радіологічного контролю на протязі не менше 4 років станом на 01.01.1993 року. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представником відповідача 2 до суду подано відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що у відповідності до Порядку 22-1 підрозділом, відповідальним за розгляд заяви позивача від 26.06.2024 та винесення відповідного рішення було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке за наслідками розгляду заяви позивача було встановлено, що відповідно до диплому серії НОМЕР_1 у період з 01.09.1986 по 28.04.1989 він навчався в Київському радіомеханічному технікумі, що свідчить про постійне місце проживання у вказаний період поза межами зони посиленого радіологічного контролю. Також, протягом періоду з 10.06.1989 по 30.03.1990 позивач відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 проходив військову службу, проте місцезнаходження у цей період позивача саме у зоні посиленого радіологічного контролю не зазначено та встановити не можливо. Враховуючи наведене, вказані періоди навчання позивача з 01.09.1986 по 28.04.1989 та проходження військової служби з 10.06.1989 по 30.03.1990 не підлягають зарахуванню по постійної роботи чи постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області дійшло правомірного висновку, що позич досяг віку 54 років 11 місяців 28 днів, його страховий стаж становить 36 років 01 місяць 13 днів, а періодами постійного проживання та роботи у зоні посиленого радіологічного контролю складає 02 роки 08 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії на підставі ст.55 Закону №796 при необхідних 4-ьох, у зв'язку з чим прийнято рішення від 03.07.2024 №103650013538 про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796. Просить у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
Позивач народився у с. Літки Броварського району, Київської області ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 15.12.1993 є громадянином, який проживає постійно проживав або працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).
26.06.2024 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуло заяву позивача та рішенням від 03.07.2024 №103650013538 відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зниженням пенсійного віку, передбаченого ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно рішення « Вік заявника 54 роки 11 місяців 28 днів.
Період роботи (проживання) заявника відповідно станом на 01.01.1993 становить 2 роки 5 місяців 16 днів (з 16.07.1986 по 30.06.1987, з 01.07.1991 по 01.01.1993).
Заявник період з 10.06.1089 по 30.03.1990 проходив військову службу. Місце території заходження заявника за цей період відомостей про перебування на території, яка знаходиться до зони гарантованого добровільного відселення не значиться.
Період навчання з 01.09.1986 по 28.04.1989, не можливо врахувати до зони , яка потерпіла від Чорнобильної катастрофи (4 категорія), оскільки заявник навчався в Київському раоіомеханічному технікумі- м. Київ знаходиться в чистій незабрудненій зоні.
Страховий стаж особи становить 36 років 1 місяць13 днів.»
Вважаючи дії органу Пенсійного фонду щодо відмови у призначенні пенсії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі Закон №796-XII).
Відповідно до абз. 4 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
В примітці до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч. 2 ст. 55 Закону №796-XII).
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 3 повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії не може перевищувати 5 років.
Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у нього права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, суд враховує, що згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі Порядок №22-1), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
Статтею 65 Закону №796-ХІІ визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (ч. 1). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч. 4).
Позивачем до позовної заяви додано посвідчення громадянина який постійно проживав або постійно працював на території зони посиленого радіоекологічного контрою (категорія 4) серії НОМЕР_3 виданого Київською облдержадміністрацією 15.12.1993, відповідно до якого пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(а.с.21).
Згідно з п. 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18.06.1991 №44 (яка була чинною на момент видачі позивачу посвідчення), громадянам, віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В - громадянина, який постійно працює і проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до п. 2 вказаного Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленими чинним законодавством.
За змістом п. 2 п. 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі Порядок №551), яка чинна на сьогодні, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон), іншими актами законодавства.
Викладене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ, згідно з якою посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №551 чітко визначено, що саме посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а (№К/9901/1087/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Відтак, надаючи особі посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи держава визнає за нею право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.
Велика Палата Верховна Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 зазначила, що: …право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що наявність у позивача посвідчення громадянина який постійно працював на території зони посиленого радіоекологічного контрою (категорія 4) серії НОМЕР_3 виданого Київською облдержадміністрацією 15.12.1993, відповідно до якого пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підтверджує той факт, що позивач з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживав або постійно працював чи постійно навчався у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років, що дає йому право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, в тому числі і на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Суд зауважує, що відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Тобто, факт проживання особи на території зони посиленого радіологічного контролю засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17, від 10.04.2019 у справі №162/760/17 та постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю з 28.04.1969 по 15.12.1993, що в сукупності становить понад 23 роки проживання в такій зоні та дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 3 роки проживання в такій зоні.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 08.06.2022 у справі № 380/7535/21.
Відтак, матеріалами судової справи спростовано твердження відповідачів про те, що позивач проживав у зоні посиленого радіологічного контролю менше 4 років.
Враховуючи наявність у позивача посвідчення громадянина який постійно працював на території зони посиленого радіоекологічного контрою (категорія 4) серії НОМЕР_3 виданого Київською облдержадміністрацією 15.12.1993, відповідно до якого пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яке підтверджує факт проживання позивача з 26.04.1969 по 15.12.1993на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4) понад 23 років, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ (2 роки початкова величина; 3 роки додатково за повних 9 років проживання в зоні посиленого радіологічного контролю).
Частиною третьою статті 55 №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
При цьому, частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV).
Враховуючи вимоги Законів №796-XII та №1058-ІV, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років позивач набуває в 55 років та за наявності страхового стажу (на момент досягнення 55-го віку) 25 років.
Крім того, суд враховує, що відповідно до п 1.7. розділу І Постанови від 25.11.2005 № 22-1 Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону№1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку звернувся 26.06.2024, пенсійного віку 55 років -набув 28.06.2024 та мав страховий стаж більше 36 років, а отже в досліджуваній ситуації має право для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку, з 29.06.2024.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі його заяви
Водночас, належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.
При визначенні територіального органу Пенсійного фонду, який має обов'язок поновлення порушеного права позивача, суд враховую положення абз. 1 п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абз. 14 п. 4.2 Порядку №22-1).
Тож дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, починаючи з 06.10.2023, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Враховуючи викладене, позовні вимоги до ГУ ПФУ в Київській області задоволенню не підлягають.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 03.07.2024 №103650013538 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ та відновленню шляхом зобов'язання органу Пенсійного фонду призначити позивачу пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, з 29.06.2024.
При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідачів, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким прийнято спірне рішення.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (юридична адреса: вул. Саєнка Андрія, 10, м. Фастів, Київська область, 08500, поштова адреса: вул. Варшавська, 3-Б, смт Макарів, Київська область, 08001, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 03.07.2024 №103650013538 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з 29.06.2024.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211, 20 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова