07 квітня 2025 рокум. Ужгород№ 260/578/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Макаренко Сергія Сергійовича ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
29 січня 2025 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Макаренко Сергія Сергійовича звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , якою просить: 1) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування зниженого розміру додаткової винагороди Позивачу за період з 27.04.2024 року по 22.10.2024 року, з 10.11.2024 року по 23.12.2024 року за час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) та виконання бойових (спеціальних) завдань; 2) зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити Позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн за період з 27.04.2024 року по 22.10.2024 року, з 10.11.2024 року по 23.12.2024 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) та виконання бойових (спеціальних) завдань, з урахуванням виплачених сум.
30 січня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
31 січня 2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять позовну заяву залишити без руху у зв'язку з пропуском звернення до адміністративного суду та не сплатою судового збору, позовну заяву повернути позивачу.
18 лютого 2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять позовну заяву залишити без розгляду.
26 лютого 2025 року ухвалою суду у задоволенні клопотання відповідача про повернення позовної заяви - відмовлено. У задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду - відмовлено. Клопотання представника відповідача про залишення позову без руху - задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 , в особі представника Макаренко Сергія Сергійовича до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви.
Для усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно було надати суду:
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності підстав для поновлення строку звернення до суду.
27 лютого 2025 року представником позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
27 лютого 2025 року ухвалою суду продовжено розгляд справи та призначено розгляд справи на 18 березня 2025 року.
18 березня 2025 року ухвалою суду витребувано від Військової частини НОМЕР_2 належним чином засвідчені копії журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 (№25Т від 12.05.2023 року); журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 (№93Т від 16.06.2024 року); журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 (№99Т від 26.10.2024 року); наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.04.2024 року №124; наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.10.2024 року №315; наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10.11.2024 року №334; наказу командира військової частими НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.12.2024 року №377 та відомості, які завдання і де виконував під час проходження служби у Військові частині НОМЕР_2 ОСОБА_1 . Якщо ОСОБА_1 не виконував завдань, що дають право на додаткову винагороду, надати відомості, які саме завдання ОСОБА_1 виконував за період з 27.04.2024 року по 22.10.2024 року та з 10.11.2024 року по 23.12.2024 року.
1. Позиції сторін.
Позов обґрунтований тим, що позивач є фельдшером медичного пункту військової частини НОМЕР_2 , а отже є медичним персоналом. Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 19.01.2025 року № 1471/240 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Позивач з 27.04.2024 року по 22.10.2024 року, з 10.11.2024 року по 23.12.2024 року (н.п. Костянтинівка та н.п. Новодмитрівка, АДРЕСА_3 та н.п. Юрївка, н.п. Нью Йорк та АДРЕСА_4 ) брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебиваючи в н.п. Костянтинівка та н.п. Новодмитрівка, Краматорський район, Костянтинівська міська територіальна громада, Донецької області та н.п. Юрївка, н.п. Нью Йорк та н.п. Торецьк, Бахмутський район, Торецька міська територіальна громада, Донецької області. Довідка В/ч НОМЕР_2 від 19 січня 2025 року № 1471/240 видана на підставі одного із підтверджуючих документів, передбачених пунктом 4 Порядку №260. Н.п. Костянтинівка та н.п. Новодмитрівка, Краматорський район, Костянтинівська міська територіальна громада, Донецької області в період з 01 квітня по 31 грудня 2024 року визначене районом ведення воєнних (бойових ) дій. Також, н.п. Юрївка, н.п. Нью Йорк та н.п. Торецьк, АДРЕСА_4 в період з 01 квітня по 31 грудня 2024 року визначене районом ведення воєнних (бойових ) дій. З огляду на викладене вище прийняття позивачем безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування в н.п. Костянтинівка та н.п. Новодмитрівка, АДРЕСА_3 та н.п. Юрївка, н.п. Нью Йорк та АДРЕСА_4 в період з 27 квітня 2024 року по 23.12.2024 року (у період здійснення зазначених заходів) підтверджується належним, допустимим й достатніми доказами та підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказані у ній періоди. Натомість, військовою частиною НОМЕР_2 всупереч зазначеним вище обставинам на вимогам законодавства Позивачу нарахована та виплачена додаткова винагорода в наступних розмірах: - -за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) з 27.04.2024 року по 22.10.2024 року, з 10.11.2024 року по 23.12.2024 року додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.
31 січня 2025 року та 18 лютого 2025 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що військовослужбовці медичного пункту військової частини НОМЕР_2 не є медичним персоналом медичної частини та медичного підрозділу підсилення (медичного підрозділу), не залучалися до виконання завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно. Не має підстав для наказу про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям медичного пункту військової частини НОМЕР_2 в розмірі 100000 гривень, нарахування та виплати зазначеної додаткової винагороди за 2024 рік. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 19.01.2025 року ОСОБА_1 у складі військової частини приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України з 27.04.2024 по 22.10.2024, з 10.11.2024 по 23.12.2024 Відповідно до пунктів 5, 15 розділу ХХХІV «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 за №260, додаткова винагорода та щомісячні премії не виплачувалися за червень, липень та серпень 2024 року. В інші періоди 2024 року ОСОБА_1 не залучався до виконання бойових завдань у складі підрозділів першого ешелону до батальйону включно, перебував у відпустках та відрядженнях з виїздом за межі Краматорського та Бахмутського району, додаткова винагорода нарахована та виплачена із розрахунку 30000 на місяць пропорційно участі в зазначених заходах.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 14 березня 2023 року, (а.с. 20).
27 квітня 2024 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 124 (по стройовій частині) ОСОБА_1 , фельдшер медичного пункту військової частини НОМЕР_2 , прибув до складу сил і засобів для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій області, в оперативне підпорядкування командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з метою виконання бойового розпорядження до АДРЕСА_5 з 27 квітня 2024 року.
22 жовтня 2024 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 315 (по стройовій частині) ОСОБА_1 , водій-санітар медичного пункту військової частини НОМЕР_2 , вибув з складу сил і засобів які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з оперативного підпорядкування командира військової частини НОМЕР_3 командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з АДРЕСА_3 з 22 жовтня 2024 року у щорічну основну відпустку.
10 листопада 2024 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 315 (по стройовій частині) ОСОБА_1 , водій-санітар медичного пункту військової частини НОМЕР_2 , прибув до складу сил і засобів для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій області, в оперативне підпорядкування командира військової частини НОМЕР_3 командира оперативно- тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з метою виконання бойового розпорядження до АДРЕСА_3 з 10 листопада 2024 року.
23 грудня 2024 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 377 (по стройовій частині) ОСОБА_1 , водій-санітар медичного пункту військової частини НОМЕР_2 , вибув з складу сил і засобів які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з оперативного підпорядкування командира військової частини НОМЕР_3 командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з н.п. Костянтинівка Донецької області з 23 грудня 2024 року у щорічну основну відпустку.
Відповідно до довідки військової частини від 19 січня 2025 року № 1471/240 сержант ОСОБА_1 з період з 27 квітня 2024 року по 22 жовтня 2024 року, з 10 листопада 2024 року по 23 грудня 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Костянтинівка Костянтинівської міської громади Краматорського району Донецької області, н.п. Юр'ївка Торецької міської громади Бахмутського району Донецької області, н.п. Новодмитрівка Костянтинівської міської громади Краматорського району Донецької області, н.п. Нью Йорк Торецької міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області, н.п. Торецьк Торецької міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області, (а.с. 19).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати повної додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у розмірі 100 000 грн. за період з 27 квітня 2024 року по 22 жовтня 2024 року, з 10 листопада 2024 року по 23 грудня 2024 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою та четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168, в редакції чинній на момент спірних правовідносин).
Пунктом 1 цієї постанови ( у редакції до 25 серпня 2024 року) визначено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 1 цієї постанови ( у редакції з 25 серпня 2024 року) визначено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до пункту 2-1 Порядку № 168 міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови.
Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII) Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством.
Відповідно до пункту 17 Розділу1 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
За пунктом 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.
Згідно з пунктом 3 розділу ХХХІV Порядку № 260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 4 розділу ХХХІV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з невиплатою позивачу, як військовослужбовцю Збройних Сил України, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн за період з 27 квітня 2024 року по 22 жовтня 2024 року, з 10 листопада 2024 року по 23 грудня 2024 року.
Визначення конкретних завдань, які виконував військовослужбовець, встановлення їх належності до переліку бойових (спеціальних) завдань, за виконання яких передбачена виплата у підвищеному до 100 000 грн розмірі, є ключовим для встановлення правомірності вимог позивача щодо виплати йому додаткової винагороди у підвищеному розмірі в зазначений період.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 14 березня 2023 року, (а.с. 20).
27 квітня 2024 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 124 (по стройовій частині) ОСОБА_1 , фельдшер медичного пункту військової частини НОМЕР_2 прибув до складу сил і засобів для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій області, в оперативне підпорядкування командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з метою виконання бойового розпорядження до АДРЕСА_5 з 27 квітня 2024 року.
22 жовтня 2024 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 315 (по стройовій частині) ОСОБА_1 , водій-санітар медичного пункту військової частини НОМЕР_2 вибув з складу сил і засобів які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з оперативного підпорядкування командира військової частини НОМЕР_3 командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з АДРЕСА_3 з 22 жовтня 2024 року у щорічну основну відпустку.
10 листопада 2024 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 315 (по стройовій частині) ОСОБА_1 , водій-санітар медичного пункту військової частини НОМЕР_2 прибув до складу сил і засобів для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій області, в оперативне підпорядкування командира військової частини НОМЕР_3 командира оперативно- тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з метою виконання бойового розпорядження до АДРЕСА_3 з 10 листопада 2024 року.
23 грудня 2024 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 377 (по стройовій частині) ОСОБА_1 , водій-санітар медичного пункту військової частини НОМЕР_2 вибув з складу сил і засобів які здійснювали заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з оперативного підпорядкування командира військової частини НОМЕР_3 командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » командувача оперативно-стратегічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », з АДРЕСА_3 з 23 грудня 2024 року у щорічну основну відпустку.
Відповідно до довідки військової частини від 19 січня 2025 року № 1471/240 сержант ОСОБА_1 з період з 27 квітня 2024 року по 22 жовтня 2024 року, з 10 листопада 2024 року по 23 грудня 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Костянтинівка Костянтинівської міської громади Краматорського району Донецької області, н.п. Юр'ївка Торецької міської громади Бахмутського району Донецької області, н.п. Новодмитрівка Костянтинівської міської громади Краматорського району Донецької області, н.п. Нью Йорк Торецької міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області, н.п. Торецьк Торецької міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області, (а.с. 19).
Підставою для видачі довідки є журнал бойових дій військової частини НОМЕР_2 (№25Т від 12.05.2023 року); журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 (№93Т від 16.06.2024 року); журнал бойових дій військової частини НОМЕР_2 (№99Т від 26.10.2024 року); наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.04.2024 року №124; наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.10.2024 року №315; наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10.11.2024 року №334; наказ командира військової частими НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.12.2024 року №377.
18 березня 2025 року ухвалою суду витребувано від Військової частини НОМЕР_2 належним чином засвідчені копії журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 (№25Т від 12.05.2023 року); журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 (№93Т від 16.06.2024 року); журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 (№99Т від 26.10.2024 року); наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.04.2024 року №124; наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.10.2024 року №315; наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10.11.2024 року №334; наказу командира військової частими НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.12.2024 року №377 та відомості, які завдання і де виконував під час проходження служби у Військові частині НОМЕР_2 ОСОБА_1 . Якщо ОСОБА_1 не виконував завдань, що дають право на додаткову винагороду, надати відомості, які саме завдання ОСОБА_1 виконував за період з 27.04.2024 року по 22.10.2024 року та з 10.11.2024 року по 23.12.2024 року.
21 березня 2025 рок на виконання вимог ухвали суду, відповідачем надано копії наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 27.04.2024 року №124; наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22.10.2024 року №315; наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10.11.2024 року №334; наказу командира військової частими НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.12.2024 року №377.
Крім того, у клопотанні зазначено, що військова частина НОМЕР_2 є у складі Сил територіальної оборони Збройних Сил України, медичний пункт військової частини НОМЕР_2 виконує завдання з медичного забезпечення. Військовослужбовці медичного пункту військової частини НОМЕР_2 не є медичним персоналом медичної частини та медичного підрозділу підсилення (медичного підрозділу), не залучаються до виконання завдань під час ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових завдань першого ешелону до батальйону включно. Відповідно до витягу з розпорядження №2113 стосовно продовження оборонного бою об ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) продовжує діяти на другому рубежі оборони ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » займає баталйоний район оборони у другому ешелоні, відповідно до чинних нормативно - правових актів навіть військовослужбовці бойових підрозділів отримують додаткову винагороду у розмірі 30000 гривень пропорційно участі у зазначених заходах. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 19.01.2025 року ОСОБА_1 у складі військової частини приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України з 27.04.2024 по 22.10.2024, з 10.11.2024 по 23.12.2024, безпосередньої участі у бойових діях не брав. Відповідно до пунктів 5, 15 розділу ХХХІV «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 за №260, додаткова винагорода та щомісячні премії не виплачувалися за червень, липень та серпень 2024 року у зв'язку з встановленням фактів перебуванням у службовий час у стані алкогольного сп'яніння. В інші періоди 2024 року ОСОБА_1 не залучався до виконання бойових завдань у складі підрозділів першого ешелону до батальйону включно, перебував у відпустках та відрядження з виїздом за межі Краматорського та Бахмутського району, виконував завдання з медичного забезпечення бойових підрозділів військової частини НОМЕР_2 , додаткова винагорода нарахована та виплачена із розрахунку 30000 на місяць пропорційно участі в зазначених заходах на підставі рапортів свого безпосереднього начальника - начальника медичної служби - начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_2 та виданих на підставі зазначених рапортів наказів командира військової частини НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди.
Разом з тим, доводи відповідача щодо не залучення ОСОБА_1 до виконання завдань під час ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових завдань першого ешелону до батальйону включно є безпідставними, оскільки перелік заходів не розрізняє двох видів діяльності, встановлених Постановою № 168, з яких лише перший (безпосередня участь у бойових діях) передбачає безпосереднє зіткнення з противником; водночас у багатьох випадках якісне виконання завдання, що належить до другого виду (забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), не вимагає (але й не виключає) вступу у безпосереднє зіткнення з противником, а підвищена винагорода має бути винагородою за власні дії військовослужбовця, успішне виконання поставлених бойових завдань, а не виключно за перебування під обстрілом з боку противника.
Крім того, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, Костянтинівська міська територіальна громада з 21 червня 2023 року по теперішній час, а Дружківська міська територіальна громада з 24 лютого 2022 року по теперішній час (тобто у період, окреслений цим позовом) була віднесена до територій можливих бойових дій.
При цьому суд зазначає, що статус території як активної зони бойових дій або зони можливих бойових дій не має визначального значення під час розгляду питання про право військовослужбовця на додаткову винагороду, передбачену Постановою №168. Як уже неодноразово наголошувалося Верховним Судом, ключовим є встановлення факту підтвердження його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки, відсічі і стримування збройної агресії.
Таким чином, позивач виконує свій конституційний обов'язок по захисту Батьківщини, забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в тому числі, шляхом безпосередньої участі у бойових діях, у зв'язку з чим піддається постійному ризику для життя і здоров'я.
Будь-яких відомостей щодо неналежного виконання обов'язків військової служби або наявності інших обставин, що б виключали наявність у такого права на отримання передбаченої законодавством додаткової винагороди, відповідач не заявляє.
У клопотанні від 21 березня 2025 року відповідач заявляє, що додаткова винагорода та щомісячні премії не виплачувалися за червень, липень та серпень 2024 року у зв'язку з встановленням фактів перебуванням у службовий час у стані алкогольного сп'яніння, однак жодних доказів на підтвердження даних обставин суду не було надано.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки, відповідно до положень статті 17 Конституції України, є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Нормами статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (стаття 17 Конституції України).
За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; закріплення в Конституції України обов'язку держави щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які захищають Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України, є запорукою його реалізації державою та недопущення зниження рівня соціального захисту цих осіб та членів їхніх сімей (Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року №12-р/2018, від 25 квітня 2019 року №1-р(II)/2019).
Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України у своєму рішенні №7-р(II)/2022 від 12 жовтня 2022 року зазначив, що зі змісту частин 1, 2, 5 статті 17 Конституції України у їх взаємозв'язку з частиною 1 статті 46, частиною 1 статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов'язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.
Враховуючи реалії, пов'язані зі збройною агресією російської федерації проти України, головну роль в обороні Української держави, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності відіграють Збройні Сили України та інші військові формування, які своєю мужньою боротьбою здійснюють ефективний захист Української держави та Українського народу. З огляду на що виконання державою конституційного обов'язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти ефективному виконанню громадянами України обов'язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності.
В умовах воєнного стану держава зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації. Відтак усебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України є одним із засобів розширення оборонних можливостей держави.
Конституційний Суд України зазначав, що «статус військовослужбовців обумовлює високий ризик отримання поранення, ушкодження здоров'я чи навіть загибелі під час виконання службових обов'язків під час захисту Вітчизни» (Рішення Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року №1-р(II)/2022).
Конституційний Суд України в Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 наголосив на тому, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а з особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Окрім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 06 квітня 2022 року №1-р(II)/2022 вказав, що «частину 5 статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки»; а також, що «з урахуванням вимог частини 5 статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності».
Військовослужбовець, виконуючи накази командування щодо здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не повинен перейматися питаннями імовірності недотримання військовою частиною, яка уособлює в собі державу, усіх встановлених формальностей, що в подальшому може впливати на його особисті права, у тому числі право на отримання спірної додаткової винагороди.
Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Конституційний Суд України неодноразового акцентував на тому, що держава, виконуючи свій головний обов'язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини повинна не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією; з цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне юридичне регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини (Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).
Наведені юридичні позиції Конституційного Суду України є застосовними до реалізації також соціальних та економічних прав і свобод людини, оцінки державного втручання до їх сфери, зокрема права на соціальний захист.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови №168 за період з 27 квітня 2024 року по 22 жовтня 2024 року, з 10 листопада 2024 року по 23 грудня 2024 року у розмірі 100 000 грн та з метою належного захисту прав позивача слід зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн за період з 27 квітня 2024 року по 22 жовтня 2024 року, з 10 листопада 2024 року по 23 грудня 2024 року, з урахуванням виплачених сум.
Щодо строків звернення до суду, судом встановлено наступне.
27 лютого 2025 року представник позивача подав до суду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій просив визнати поважними причини пропуску тримісячного строку звернення до адміністративного суду із даним позовом. В якості обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення посилається на те, що позивач є учасником бойових дій, мобілізований з 05.03.2022 та станом на теперішній час проходить військову службу у складі Військової частини НОМЕР_2 із залученням до виконання бойових та спеціальних завдань у складі діючих угруповань військ Сил оборони держави.
Розглянувши подане представником позивача клопотання та наведені в ній причини поважності пропуску позивачем строку звернення до суду, суд вважає за необхідне врахувати правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 29 листопада 2024 року у справі №120/359/24, щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна.
Так, Верховний Суд зазначив, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Позивач заявляє, що з 05 березня 2022 року він мобілізований та по теперішній час проходить військову службу, в тому числі у складі Військової частини НОМЕР_2 , із залученням до виконання бойових та спеціальних завдань у складі діючих угруповань військ Сил оборони держави. На підтвердження зазначеного долучив довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України №1471/240 від 19 січня 2025 року, видану Військовою частиною НОМЕР_2 та довідку від 19 січня 2025 року № 1471/236 про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 14 березня 2023 року по теперішній час, (а.с. 19-20).
Отже, суд вважає, що причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом є поважними та підлягають поновленню.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 121 КАС України).
Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами частини другоїстатті 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Макаренко Сергія Сергійовича ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі до 100 000,00 грн. за період з 27 квітня 2024 року по 22 жовтня 2024 року, з 10 листопада 2024 року по 23 грудня 2024 року.
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі 100 000 грн за період з 27 квітня 2024 року по 22 жовтня 2024 року, з 10 листопада 2024 року по 23 грудня 2024 року, з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07 квітня 2025 року.
СуддяТ.В.Скраль