07 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 640/22066/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2019 №125935-1305-2615.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.07.2019 ОСОБА_2 , ціним листом (0101124776407), отримав Податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 23.04.2019 №125935-1305-2615.
У відповідності до ППР йому було визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб 18010700 в сумі 94 094,77 грн податковий період 2019 рік.
24.07.2019 позивачем було направлено запит до ГУ ДФС у м. Києві, щодо надання інформації яким чином було нараховано податок та на яку земельну ділянку посилається ГУ ДФС у м. Києві.
У відповідності до наданої відповіді ГУ ДФС у м. Києві зазначає, що згідно із бази даних ІТС «Податковий борг» ОСОБА_3 перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві, як платник податку на майно, в частині плати за землю фізичних осіб за земельну ділянку під приміщенням, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,045742 га (457,42 кв.м.) згідно договору купівлі-продажу 21/100 частки нежитлового приміщення (254,1 кв.м.) від 07.06.2018, який зареєстровано в реєстрі за №1549.
Однак, позивач зазначає, що жодної інформації про земельну ділянку не було надано. Розраховуючи суму земельного податку ГУ ДФС у м. Києві не зрозуміло яким чином визначив площу земельної ділянки 457,42 кв.м.
Штейман Цві, є співвласником нежилих приміщень у багатоповерховому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості щодо земельної ділянки прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 за вказаною адресою у Державному земельному кадастрі відсутні. Право користування земельною ділянкою, що знаходиться під приміщенням, не реєструвалося.
Враховуючи наведене вище, позивач вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що відповідно до приписів норм чинного законодавства платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.
Враховуючи ту обставину, що позивач не вчининяв жодних дій, спрямованих на реєстрацію права власності на земельну ділянку, не може свідчити про те, що ОСОБА_2 не є платником земельного податку з наступних підстав.
Крім того представник відповідача зазначає, що відповідно до рішення Київської міської ради від 18.04.2013 №194/9251 ведення міського земельного кадастру та надання довідок про нормативну грошову оцінку земельних ділянок покладено на Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Згідно витягу №H-00444/2008 від 27.05.2008 №420 про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий №90:164:006), яка була видана ОСОБА_4 (попередній власник нежитлового приміщення, згідно договору купівлі-продажу від 07.06.2018 №1549) Київською міською державною адміністрацією Головного управління земельних ресурсів, площа земельної ділянки становить 457,40 кв.м.
В даній довідці, зазначено технічний звіт по встановленню зовнішніх меж, площа частини земельної ділянки (№90:164:006), а саме, 457,40 кв.м, за адресою: м. Київ, шосе Харківське, 172 Б, вказана площа розрахована Київською міською радою пропорційно.
Враховуючи вищенаведене представник ГУ ДПС у м. Києві просила відмовити у задоволені позову повністю.
08.01.2020 на адресу суду надійшов від представника позивача відповідь на відзив у якому зазначив що розраховуючи суму земельного податку ГУ ДФС у м. Києві не зрозуміло яким чином визначив площу земельної ділянки 457,42 кв.м. так як вона навіть не співпадає з витягом з технічної документації №H-00444/2008 на яку відповідач посилається.
Отже, надання такої інформації у відзиві наводить на думку, що даний витяг не був основою для нарахування земельного податку про що свідчать розбіжність у вихідних даних по площі земельної ділянки зазначеної в витягі та в розрахунку.
Таким чином даний витяг не може братися судом до уваги як доказ.
Крім того зауважив, що відповідач в своєму відзиві посилається, на те, що витяг з технічної документації №H-00444/2008 про нормативно грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий №90:164:006) від 27.05.2008 було взято за основу для розрахунку земельного податку в частині розміру земельної ділянки так як всі інші показники є змінним.
Так у відповідності до вище зазначеного витягу площа земельної ділянки становить 457,40 кв.м. у розрахунку, що був наданий у відповідь на письмовий запит від 24.07.2019, а також у розрахунку зазначеному в відзиві площа земельної ділянки становить 457,42 кв.м. так при невірних вихідних даних змінюється і сума земельного податку.
Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
07.08.2020 представником позивача були надані додаткові пояснення у яких просив суд взяти до уваги взяти до уваги позицію ДПС України, щодо скасування ППР в аналогічному випадку. Оскільки, 23.05.2020 ОСОБА_2 , отримав ППР від 11.03.2020 №641793-3313-2315. У відповідності до ППР йому було визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб 18010700 в сумі 94 094,77 грн податковий період 2020.
Дане повідомлення рішення було складено на тих же підставах, що й оскаржуване ППР від 23.04.2019 №125935-1305-2615.
На ППР від 11.03.2020 №641793-3313-2315 було подану скаргу. У відповідності до рішення про результати розгляду скаргу задоволено, а ППР від 11.03.2020 №641793-3313-2315 скасовано.
Суд зазначає, що Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Так, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Тому Окружний адміністративний суд міста Києва супровідним листом від 21.02.2024 №03-19/6044/24 «Про скерування за належністю справи» на виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-ІХ надіслав адміністративну справу №640/22066/19 до Київського окружного адміністративного суду. У подальшому Київський окружний адміністративний суд на виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, передав судові справи Волинському окружному адміністративному суду.
Справа надіслана Київським окружним адміністративним судом до Волинського окружного адміністративного суду для розгляду та надійшла до суду 24.02.2025.
Відповідно до вимог статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №640/22066/19 передано на розгляд судді Волинського окружного адміністративного суду Дмитруку В.В.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/22066/19. Замінено у справі відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 на праві власності належить 21/100 частини нежитлового приміщення становить 254,1 кв.м загальної площі 1221,0 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_4 та Штейман Цві від 07.06.2018, зареєстрований з реєстрі за №1549.
10.07.2019 ОСОБА_2 , ціним листом (0101124776407), отримав ППР від 23.04.2019 №125935-1305-2615.
У відповідності до ППР йому було визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб 18010700 в сумі 94 094,77 грн податковий період 2019 рік.
24.07.2019 позивачем було направлено запит до ГУ ДФС у м. Києві, щодо надання інформації яким чином було нараховано податок та на яку земельну ділянку посилається ГУ ДФС у м. Києві.
У відповідності до наданої відповіді ГУ ДФС у м. Києві зазначає, що згідно із бази даних ІТС «Податковий борг» ОСОБА_3 перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві, як платник податку на майно, в частині плати за землю фізичних осіб за земельну ділянку під приміщенням, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,045742 га (457,42 кв.м.) згідно договору купівлі-продажу 21/100 частки нежитлового приміщення (254,1 кв.м.) від 07.06.2018, який зареєстровано в реєстрі за №1549.
Однак, позивач зазначає, що жодної інформації про земельну ділянку не було надано. Розраховуючи суму земельного податку ГУ ДФС у м. Києві не зрозуміло яким чином Визначив площу земельної ділянки 457,42 кв.м.
Позивач зазначає, що відомості щодо земельної ділянки прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 за вказаною адресою у Державному земельному кадастрі відсутні. Право користування земельною ділянкою, що знаходиться під приміщенням, не реєструвалося.
За наведених обставин ОСОБА_2 вважає, що не являється суб?єктом сплати земельного податку за вказану земельну ділянку у розумінні норми пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України, а тому прийняття ГУ ДФС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 23.04.2019 №125935-1305-2615, яким позивача визначено до сплати грошове зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» у сумі 94 094,77 грн, є протиправним.
Крім того позивач зауважив, що при обрахунку спірної суми земельного податку контролюючий орган використав недостовірні відомості про площу земельної ділянки (457,42 кв.м.) під приміщеннями з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Статтею 206 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до пункту «в» частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Частинами першою, другою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно зі статями 125, 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII такого Кодексу.
Згідно із статтею 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Статтею 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Пунктом 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Пунктом 286.5 статті 286 цього Кодексу встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Крім того, пунктом 286.6 статті 286 ПК України визначено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Також відповідно до пункту 287.8 статті 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Поряд з цим у частинах першій, другій статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтею 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
Отже, оскільки позивач є власником нежитлового приміщення, за земельну ділянку під яким відповідачем оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями нараховано земельний податок, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 07 липня 2015 року №826/12388/13-а, від 24 листопада 2015 року № 826/14303/13-а та від 02 грудня 2015 року № 826/3130/15.
Відповідно до пункту 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про наявність у контролюючого органу правових підстав для нарахування позивачу земельного податку з фізичних осіб.
При цьому, власники (фізичні особи) нежитлових приміщень в багатоповерховому і багатоквартирному житловому будинку наділені обов'язком вносити до бюджету плату за землю (земельний податок) пропорційно від площі, яку займають, в розмірі ідеальної частки площі будинку і прибудинкової території, що розміщений на відповідній землі.
Перевіряючи правильність здійсненого відповідачем розрахунку спірної суми земельного податку суд встановив, що останній був визначений за наступною формулою:
457,42 x 803,16 x 3,0 х 1,5 x 1,249 х 1,433 x 1,06Ч3%=94094,77 грн, де:
457,42 кв. м. - площа земельної ділянки;
803,16 грн. за 1 кв. м. - базова вартість 1 кв.м. території в межах економіко-планувальної зони (рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 №23/23, введено в дію з 01.07.2015 рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 №565/565);
3 - коефіцієнт на функціональне використання землі (наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» із змінами та доповненнями в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 №162 «Про внесення змін до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів»;
1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки (рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва»);
1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015 №6-28- 0.22-215/2-15 та ст. 289 ПКУ;
1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 №6-28-0.22-201/2-16 та ст. 289 ПКУ;
1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 №22-28-0.22-443/2-16 та ст. 289 ПКУ;
1 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2018 №6-28-0.22-244/2-18 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»);
3% - ставка земельного податку відповідно до п.5.3 Положення « Про плату за землю в місті Києві» затвердженого Рішенням Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» від 23.06.2011№242/5629 із змінами та доповненнями у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 №1910/5974).
З даного розрахунку неможливо встановити правильність визначення площі земельної ділянки (457,52 кв.м.), з якої проведено нарахування позивачу земельного податку в сумі 94 094,77 грн, оскільки відсутні дані щодо площі всієї земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, немає даних щодо площі приміщень зазначеного будинку з урахуванням частки (1/2) позивача, та відповідно вирахуваної пропорційної частки прибудинкової території, яка припадає на позивача, що не дає можливості суду перевірити дотримання відповідачем вимог пункту 286.6 статті 286, пункту 287.8 статті 287 ПК України та вірність розрахунку суми податкового зобов'язання.
Наданий представником відповідача до матеріалів справи витяг з технічної документації №H-00444/2008 про нормативно грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий №90:164:006) від 27.05.2008, на думку суду, також не містить усіх вихідних даних для перевірки правильності визначеної контролюючим органом площі земельної ділянки, з якої Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві нарахувало позивачу земельний податок за 2019 рік. Інших документальних доказів на обґрунтування правильності проведення розрахунку суми земельної податку позивача відповідачем до суду не подано.
Крім того суд зазначає, що у відповідності до №H-00444/2008 про нормативно грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий №90:164:006) від 27.05.2008 площа земельної ділянки становить 457,40 кв.м, проте у розрахунку зазначеному в відзиві площа земельної ділянки становить 457,42 кв.м. так при невірних вихідних даних змінюється і сума земельного податку, що також свідчить про протиправність у діях відповідача.
Міністерством фінансів України наказом від 06.07.2018 №602 затверджено узагальнюючі податкові консультації з деяких питань оподаткування платою за землю.
За висновками Узагальнюючої податкової консультації щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені, особа, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці. права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПК України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок.
Крім того, за висновками Узагальнюючої податкової консультації щодо особи, яка володіє нерухомим майном у багатоквартирному будинку, то, виходячи із викладеного вище, права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку під цим багатоквартирним будинком та відповідну прибудинкову територію у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. Тому, безпосереднім платником земельного податку в цьому випадку буде виступати особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб'єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників), з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку.
Таким чином, оскільки, п. 287.8 ст. 287 ПК України передбачено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, та підставою для нарахування згідно п. 286.1 ст.286 ПК України є дані державного земельного кадастру, то при нарахуванні земельного податку Скаржнику за земельну ділянку, розташовану за адресою м. Київ, вул. Харківське шосе, буд 172-Б, контролюючим органом не дотримано вимоги п. 286.1 ст.286 та п. 287.8 ст. 287 ПК України.
В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Також при вирішенні даної справи суд враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції», яке згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Так, у пункті 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірність нарахування позивачу грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 94 094,77 грн., з огляду на відсутність в останньому всіх складових необхідних для визначення податку.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 940,96 грн, що підтверджується квитанцією від 08.11.2019.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м.Києві слід стягнути судовий збір у розмірі 940,96 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.04.2019 №125935-1305-2615.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судовий збір в розмірі 940,96 грн (дев'ятсот сорок гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Суддя В.В. Дмитрук