Справа №672/2/25
Провадження №2/672/153/25
03 квітня 2025 року м. Городок
Городоцький районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Шинкоренка С.В., за участю секретаря Терещук Н.А., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідачки ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Городку, у порядку спрощеного провадження, з викликом сторін, цивільну справу №672/2/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4
про стягнення аліментів на утримання дітей,
ОСОБА_1 перебуває в шлюбі з відповідачкою. Від даного шлюбу у них є троє спільних неповнолітніх дітей, двоє з яких на даний час проживають з батьком. Відповідачка матеріальної допомоги на утримання дітей не дає.
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачки про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 03.01.2025 і до повноліття дітей.
Ухвалою судді від 06.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі (а.с.27).
Ухвалою суду від 12.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки про зупинення розгляду справи (а.с. 160).
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять їх задовольнити, а саме: стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей : сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 03.01.2025 і до повноліття дітей.
Додатково позивач пояснив, що вважає, що саме з ним дітям проживати краще, а тому з метою належного забезпечення їх інтересів мати дітей зобов'язання сплачувати аліменти на їх утримання. Також вказує, що висновки викладені у постанові ВС від 11.12.2024 при вирішенні подібного спору раніше, судом при розгляді вказаної справи не мають братися до уваги, оскільки вказане судове рішення є протиправним, постановлене з порушенням норм процесуального і матеріального права, з перевищенням наданих суду повноважень та з безпідставним відступом від сталої практики, раніше сформованої Верховним Судом.
Зазначає, що діти повернулись із ним з Польщі за взаємною згодою із його дружиною. Також вказує, що він піддається дискримінації за ознакою статі.
Представник відповідачки ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, вважає поданий позов безпідставним. Вказує, що позивач самовільно змінив місце проживання дітей, без згоди матері, ігноруючи судове рішення про недоцільність проживання дітей із ним.
Суд, заслухавши позиції сторін (їх представників), дослідивши матеріали справи в межах наданих доказів, приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом об'єктивно встановлено, що між сторонами 29.09.2013 року було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.10).
У шлюбі сторонни мають трьох спільних дітей.
Згідно копій свідоцтв про народження дітей: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , їх батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.8-9).
Шлюб між сторонами на даний час розірвано, про що свідчить рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 13.02.2025, однак воно було оскаржено ОСОБА_1 і не набрало законної сили, що визнається сторонами (їх представниками) (а.с. 93-95).
На даний час діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають з батьком, що підтверджується довідкою №443 від 04.12.2020 року, виданою виконавчим комітетом Сатанівської селищної ради Городоцького району Хмельницької області (а.с. 8).
З довідки Городоцької міської ради Хмельницької області від 19.12.2024 вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_9 (батько позивача), ОСОБА_8 (донька позивача). Також не зареєстровані, але проживають: ОСОБА_10 (мати позивача) та ОСОБА_7 (син позивача) (а.с. 11).
Згідно копій актів обстеження умов проживання у квартирі АДРЕСА_1 від 25.12.2024, від 29.01.2024 та від 20.02.2024 вбачається, що двоє дітей дійсно проживають із позивачем та для них створені всі належні умови (а.с.13-15)
Як встановлено судом із пояснень сторін (їх представників) після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, в березні 2022, ОСОБА_4 разом із трьома спільними дітьми з відповідачем та своєю старшою донькою від попереднього шлюбу виїхала на територію Республіки Польща, з метою захисту дітей та задля їх безпеки.
В подальшому ОСОБА_1 почав вимагати повернення дружини та дітей на територію України, однак остання повертатись відмовилась. Між батьками виник спір з приводу місця проживання дітей.
ОСОБА_1 звернувся у вересні 2022 року до суду із позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дітей, мотивуючи це тим, що за його місцем проживання для дітей створені кращі умови і це буде відповідати їх інтересам.
Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 24.01.2023, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 26.07.2023 та постановою ВС від 21.01.2024 у задоволені позову було відмовлено (а.с. 87-91).
З довідки Державної прикордонної служби України вбачається, що ОСОБА_11 та ОСОБА_8 повернулись в Україну 25.11.2023 (а.с. 16).
З копії матеріалів звернення ОСОБА_4 №3262 від 04.12.2023 у ВПД №1 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області вбачається, що на спецлінію «102» 27.11.2023 звернулась з Республіки Польщі ОСОБА_4 , пояснивши, що чоловік ОСОБА_1 , з яким вона розлучається, 25.11.2023 приїхав до Польщі та шляхом обману, незаконно вивіз на територію України двох спільних дітей : сина ОСОБА_5 та доньку ОСОБА_6 .
29.11.2023 через електрону пошту надійшло повідомлення від Інтерполу Республіки Польща, по зверненню ОСОБА_4 щодо встановлення місця перебування дітей та існування ризиків для їх життя і здоров'я.
Також надійшли письмові заяви ОСОБА_4 по даному факту.
По результатах проведеної перевірки не було здобуто достатньо доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень та рекомендовано батькам вирішувати спір у судовому порядку (а.с.113-129).
Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 12 січня 2024 року у справі задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання трьох спільних дітей. Однак постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 березня 2024 року рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 12 січня 2024 року було змінено в частині розміру та періоду стягуваних аліментів з підстав того, що з 25.11.2023 року син ОСОБА_5 та донька ОСОБА_6 стали фактично проживати з батьком ОСОБА_1 і перебувати на його утриманні, а тому матір ОСОБА_4 втратила право на отримання аліментів на їх утримання. У відкритті касаційного провадження у даній справі було відмовлено(а.с.176-178).
З ухвали Городоцького районного суду Хмельницької області від 08.07.2024 про закриття підготовчого засідання, вбачається що у провадженні суду також перебуває цивільна справа №672/162/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , про визначення місця проживання дітей разом із матір'ю, відібрання дітей та повернення їх матері та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , про визначення місця проживання дітей з батьком (а.с.61).
Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 05.06.2024, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 22.08.2024, було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 23.02.2024 і до повноліття дітей (а.с. 134-140).
Проте, постановою ВС від 11.12.2024 вищевказані рішення були скасовані, ухвалено нове судове рішення, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_4 (а.с.52-58).
При ухваленні вказаної постанови, Верховний суд прийшов до таких висновків:
« Отже за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені у частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 зазначав, що двоє їхніх з відповідачкою неповнолітніх дітей з 25 листопада 2023 року проживають разом з ним та перебувають на його утриманні. ОСОБА_4 добровільно матеріальної допомоги на їх утримання не надає та будь-якої участі у матеріальному забезпечення дітей не приймає.
Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що питання участі сторін у вихованні та матеріальному забезпеченні їхніх спільних дітей вже були предметами судових розглядів.
Розгляд питань щодо опіки над дітьми та їх утримання у межах різних судових справ ускладнив вирішення спору між батьками у цій сімейній ситуації.
В межах розгляду справи, що переглядається в касаційному порядку, а також справи № 672/692/22 судами попередніх інстанцій встановлено, що зміна місця проживання дітей була здійснена без згоди матері, за відсутності рішення компетентного органу про вирішення спору між батьками щодо опіки над дітьми. Проживання дітей з батьком не відповідає їх найкращим інтересам.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Верховний Суд вже зауважував, що перебування дитини у батька внаслідок вчинення ним незаконних дій по зміні її місця проживання, у порушення відповідних судових рішень, якими з урахуванням найкращих інтересів дитини місце її проживання визначено з матір'ю, не можуть бути підставою для припинення стягнення з нього аліментів (постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 307/1186/17, від 10 липня 2024 року у справі № 754/9262/22).
Виходячи з обставин цієї справи, взявши до уваги, що батько без згоди матері змінив місце проживання дітей, а у його позові про визначення місця проживання дітей з батьком відмовлено судом з посиланням на інтереси дітей, він не може вважатися одним з батьків, разом з яким на правових підставах проживають діти. Отже ОСОБА_1 не є особою, на користь якої на підставі частини третьої статті 181 СК України можуть бути присуджені аліменти на утримання дітей. Присудження аліментів на користь ОСОБА_1 , який мотивує свої вимоги тим, що двоє дітей з 25 листопада 2023 року проживають з ним, за вказаних обставин фактично б могло свідчити про легітимізацію протиправних дій одного з батьків щодо зміни місця проживання дитини без згоди іншого з батьків, нівелювало б судове рішення щодо визначення місця проживання дітей у справі № 672/692/22, мотивоване відсутністю доказів на підтвердження того, що проживання дітей разом з батьком буде відповідати їх найкращим інтересам.
Верховним Судом також взято до уваги, що 21 лютого 2024 року Городоцьким районним судом Хмельницької області відкрито провадження у цивільній справі № 672/162/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відібрання дітей та повернення їх матері. У вказаній справі ОСОБА_4 заявлені позовні вимоги про визначення місця проживання дітей з матір'ю та їх відібрання і повернення матері, а ОСОБА_1 заявлені зустрічні позовні вимоги про визначення місця проживання дітей з батьком. ОСОБА_1 не мав перешкод у тому, щоб заявити позовні вимоги про стягнення аліментів в одному судовому провадженні, в якому має остаточно вирішуватися спір між ним та ОСОБА_4 щодо батьківської опіки над дітьми.
Верховний Суд вважає, що у цій сімейній ситуації підстави для стягнення аліментів в окремому судовому провадженні з матері на користь батька на утримання дітей відсутні.»
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України).
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач стверджує, що повернення двох його дітей мало місце за обопільною згодою з дружиною. Проте, представник відповідачки зазначає, що фактично мало місце викрадення (самовільне вивезення) дітей батьком під час їх відвідування у Польщі і будь-якої згоди на їх повернення в Україну від ОСОБА_4 він не отримував. Третя дитина у той день не забажала з ним спілкуватись і тому залишилась у Польщі.
Суд вважає такі твердження позивача неправдивими, оскільки у разі наявності згоди на спільне проживання двох дітей із ним, залишається незрозумілим чому він оскаржував та підтримував свою касаційну скаргу на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 24.01.2023 у спорі з приводу визначення місця проживання дітей з батьком, оскільки Постанова ВС була ухвалена лише 21.01.2024.
Крім того, факт існування станом на зараз спору між сторонами з приводу місця проживання дітей та з приводу відібрання дітей сам по собі свідчить про існування спору між сторонами, як і про те, що такий спір не зникав.
Позивач долучив до позову про стягнення аліментів копії актів обстеження житлово-побутових умов, висновки психодіагностичних обстежень дітей, які були досліджені судом, посилаючись на те, що дані докази свідчать про те, що залишення дітей саме з ним, цілковито відповідає інтересам останніх, а тому він має право стягувати аліменти з відповідачки на утримання дітей.
Проте, суд вважає такі твердження позивача помилковими, а вказані докази неналежними, оскільки при вирішенні позовних вимог про стягнення аліментів у даній справі, судом не вирішуються позовні вимоги, пов'язані із визначенням місця проживання дітей. А таку позицію позивача, суд вважає спробою останнього спростувати висновки, висловлені судами у судовій справі №672/692/22 за його позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дітей, які у свою чергу були враховані Верховним Судом при ухваленні постанови у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів.
Отже, суд враховує, що між сторонами з 21.02.2024 продовжує існувати судовий спір з приводу відібрання дітей та визначення їх місця проживання, а обставини, що існують зараз не є істотно відмінними від тих, які існували під час розгляду судами спору про стягнення аліментів у справі №672/186/24 (за виключенням періоду часу, з якого позивач просить стягнути аліменти).
З врахуванням вищевикладеного, судом враховується позиція Верховного Суду у спорі між цими ж сторонами від 11 грудня 2024 року у справі №672/186/24, який зауважив, що оскільки батько без згоди матері змінив місце проживання дітей, а у його позові про визначення місця проживання дітей з ним відмовлено судом з посиланням на інтереси дітей, він не може вважатися одним з батьків, разом з яким на правових підставах проживають діти, а отже на набуває і права на стягнення аліментів з матері на утримання їх спільних дітей.
У відповідності до ч.ч.1,2,6 ст.81 ЦПК України визначено, що: Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справах про дискримінацію позивач зобов'язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивачем не надано належним та допустимих доказів, які б могли свідчити про обґрунтованість його вимог, а позиція позивача є лише спробою переоцінити по новому існуючі докази, яким вже надавалась оцінка судом та спростувати факти, які викладені у раніше ухвалених судових рішеннях, з якими не згідний позивач.
Щодо тверджень позивача про його дискримінацію, то останній не наводить фактичних даних, що така мала місце, всупереч вимогам ч.2 ст.81 ЦПК України. Крім того, як вбачається з позиції ОСОБА_1 , він узагальнено стверджує, що його дискримінують саме органи правосуддя, зокрема через те, що ухвалюють рішення не на його користь, бо він є особою чоловічої статі.
Разом з тим, оскільки існують судові рішення, які ухвалені в інших судових провадженнях та є обов'язковими до виконання, (з якими не згідний позивач), то суд не вправі давати їм жодної оцінки, а отже твердження позивача про ніби то його дискримінацію також не можуть бути перевірені судом і з цих підстав.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , про стягнення аліментів на утримання дітей - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Представник позивача: адвокат Гаджук Василь Олександрович, пров. З.Космодем'янської 12 м. Городок, Хмельницького району, Хмельницької області.
Відповідачка: ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 .
Представник відповідачки: Горностай Максим Миколайович, ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення суду виготовлено 08.04.2025.
Суддя: