Справа № 947/10503/25
Провадження № 3/947/1695/25
08.04.2025 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м.Одеси Борщов І.О., розглянувши у приміщені суду справу про адміністративне правопорушення за протоколом серія ЕПР1 №268829 від 11.03.2025, складений інспекторами УПП в Одеській області ДПП капітаном поліції Міщенко Т.М., щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 11.03.2025 року, близько 19:17, навпроти буд.10 по вул.Михайла Комарова (Комарова Космонавта) в м.Одесі керував транспортним засобом Lexus LX570, державний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, невнятне мовлення, чим порушив вимоги п.2.9.а «Правил дорожнього руху України». Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за згодою особи за допомогою приладу газоаналізатору Drager 7510, прилад ARLM-0428. Результат тесту виявився позитивним та показав 1,10 проміле. Від проходження огляду в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.
Дії ОСОБА_1 інспектором поліції були кваліфіковані за ч.1 ст.130 КпАП України.
ОСОБА_1 до суду не з'явився. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Заявив письмове клопотання про розгляд справи без його участі. Згідно ст.268 КпАП України явка особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення, у вказаній категорії справ не є обов'язковою, а тому протокол розглянуто без участі ОСОБА_1 .
Крім того, ОСОБА_1 подав письмові пояснення та клопотання про закриття провадження за протоколом про адміністративне правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 в своїх запереченнях зазначає, що дійсно він 11.03.2025 року у вечірній час доби він керував автомобілем Lexus LX570, державний знак НОМЕР_1 . Його зупинили співробітники поліції та склали протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КпАП України. Він відразу після складання протоколу, з яким він не згоден, поїхав в медичний заклад, де пройшов дослідження та отримав висновок. Згідно висновку КНП «ООМЦПЗ» від 11.03.2025 року о 21.15 годині він не перебував у стані алкогольного сп'яніння. Згідно результатів токсикологічного дослідження №003862 ознак сп'яніння у нього не виявлено.
Згідно ст.278 КпАП України під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішується питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи зібрані необхідні додаткові матеріали, які мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши письмові пояснення ОСОБА_1 , висновок КНП «ООМЦПЗ» від 11.03.2025 №003862, проведений о 21.15 годині, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 за подіями від 11.03.2025, які описані в протоколі про адміністративне правопорушення, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, оскільки переконливих доказів його вини не надано.
Відповідно до положень ст.1 КпАП України, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст.247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст.245 КпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона , адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст.130 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, уповноважений поліцейський в постанові про адміністративне правопорушення зазначив різні підстави для притягнення до адміністративної відповідальності: спочатку - виявлення ознак алкогольного сп'яніння, що передує відмові водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що складає самостійний склад адміністративного правопорушення у виді відмови від огляду на місці або медичного огляду у медичному закладі; потім зафіксовано, що водій перебував у стані алкогольного сп'яніння, що визначено газоаналізатором на місці зупинки, що також складає окремий склад адміністративного правопорушення у виді керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Отже, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення уповноваженим поліцейським не визначена.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.251 КпАП України обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Верховний Суд у справі №338/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст.251 КпАП України працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Відповідно до вимог ст.ст.31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судом був досліджений наявний в матеріалах справи CD-диск з відеозаписом певних подій та інші докази, долучені працівником поліції до протоколу, які стали підставою для складання адміністративного протоколу за ч.1 ст.130 КпАП України відносно ОСОБА_1 .
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що на місті правопорушення свідки не залучались, але проводилась відеофіксація портативним відеореєстратором.
З відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що відеофіксація розпочинається з моменту, коли відбувається спілкування поліцейського з ОСОБА_1 .
Факти керування транспортним засобом, його зупинки і наведення поліцейським водієві причин зупинки на відеозаписі відсутні.
В ході перегляду відеозапису в подальшому стає зрозуміло, що зупинка транспортного засобу відбулася через, нібито, створення водієм ОСОБА_1 аварійної ситуації на дорозі іншому водієві та погрозою ОСОБА_1 зброєю тому водієві.
Тобто на відеозапису відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, відсутні законі причини, які стали підставою для зупинки транспортного засобу. Факти створення ОСОБА_1 аварійної ситуації на дорозі а також погрози ним зброєю також нічим не були підтверджені. Поверхневий огляд водія і транспортного засобу не виявив у водія чи у транспортному засобі будь-яких предметів, схожих на зброю.
Далі з відеозапису вбачається, що працівник поліції, отримавши на своє запитання від водія ОСОБА_1 відповідь, що той три доби тому вживав алколь, відразу пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатору Драгер. При цьому інспектор поліції попередньо не назвав водієві ознаки алкогольного сп'яніння, які, на думку поліцейського, виявляються у водія.
ОСОБА_1 відразу повідомив, що не перебуває в стані алкогольного сп'яніння, та, незважаючи на те, що він поспішав у власних справах бо в машині перебували дружина ОСОБА_1 та малолітня дитина, погоджується пройти дослідження на місці.
Інспектор поліції проводить дослідження на стан алкогольного сп'яніння на місці та виявляє ознаки алкогольного сп'яніння.
Лише після застосування газоаналізатору поліцейський називає ознаки алкогольного сп'яніння, які він виявив у водія ОСОБА_1 . При цьому попередніх тестів чи перевірок для виявлення ознак алкогольного сп'яніння поліцейський не вчиняв.
ОСОБА_1 заявив, що не погоджується з результатами газоаналізатору Драгер, на що поліцейський пропонує проїхати водієві у медичний заклад.
ОСОБА_1 відмовляється проїхати в медичний заклад для дослідження, оскільки в у нього в машині знаходяться дружина та дитина, які втомилися та яким потрібно до дому.
Починається процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Протягом всього відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 поводить себе спокійно, впевнено стоїть на ногах, руки в нього не тремтять, ознак порушення мовлення він не виявляв. Він неодноразово зазначав, що не вживав алкогольні напої.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Диспозиція ст.130 КпАП України є банкетною, оскільки містить посилання на правила дорожнього руху, а тому для визначення суті правопорушення та вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, які пункти правил дорожнього руху були порушені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, та у чому полягали такі порушення.
Суддя не вправі вийти за межі визначені протоколом про адміністративне правопорушення та самостійно змінити як виклад фактичних обставин правопорушення, так і його юридичну кваліфікацію.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у правах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КпАП України несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Для притягнення до відповідальності за ст.130 КпАП України не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч.2 ст.6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
З відеозапису вбачається, що патрульний поліцейський діяв не у точній відповідності із відомчими інструкціями, з порушенням алгоритму дій, передбачених відомчими нормативними актами, а протокол про адміністративне правопорушення складений неправильно. Наведені факти ставлять під сумнів законність дій поліцейських, і як наслідок - законність і допустимість здобутих ними доказів.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом; зупинки транспортного засобу; своєчасне не наведення водієві причин зупинки транспортного засобу; фактичне не виявлення ознак алкогольного сп'яніння водія і не озвучення їх водієві до застосування газоаналізатору; неправильне складання протоколу про адміністративне правопорушення (зазначення в ньому двох ознак для притягнення до адміністративної відповідальності), то на підставі правової доктрини «отруєного дерева» наступні здобуті поліцейськими докази, такі як результат тесту газоаналізатору Драгер, акт виявлення ознак алкогольного сп'яніння та сам протокол про адміністративне правопорушення та факт відмови водія від проходження медичного огляду в медичному закладі - визнаються недопустимими доказами і на них суддя не ґрунтує судове рішення.
При цьому в матеріалах справи відсутнє направлення до медичного закладу на медичний огляд водія, що повністю спростовує ознаку адміністративного правопорушення у виді відмови водія від такого обстеження.
Відповідно до ч.1 ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02),«Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, необхідно виходити з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Інші докази: довідки інспектора ВАП УПП в Одеській області про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія та відсутності у нього адміністративних стягнень за ст.130 КпАП України, несуть інформаційних характер та приймаються судом до уваги, але ці документи не свідчать про вчинення водієм адміністративного правопорушення.
Більш того, відповідно до ст.60 Конституції України ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. Тому, незгода ОСОБА_1 проїхати з поліцейськими до медичного закладу після неналежної поведінки поліцейських, цілком зрозуміла та обґрунтовується недовірою водія до представників правоохоронних органів.
Разом з тим, ОСОБА_1 , будучи впевненим в своїй правоті, самостійно направився до медичного закладу та пройшов дослідження, в результаті якого підтвердив, що не перебував в стані алкогольного сп'яніння 11.03.2025 (висновок КНП «ООМЦПЗ» від 11.03.2025 року о 21.15 годині).
Як зазначено в п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
При таких даних поза розумним сумнівом не вбачається в діях ОСОБА_1 сукупності обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. А тому відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.221, 283, 284 КпАП України, суддя
Визнати невинуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
На підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України об'єднане провадження по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом десяти діб з моменту її винесення.
Суддя Борщов І. О.