адреса юридична та листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
27.02.2025
Справа № 917/1870/19
За позовною заявою Акціонерного товариства "Укртрансгаз", вул. Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021
до Акціонерного товариства по газопостачанню "Оператор Газорозподільної Системи "Лубнигаз", вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37503
про стягнення 15 597 161,68 грн.
Суддя Погрібна С.В.
Секретар судового засідання Сорока Є.С.
Представники згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газофікації "Лубнигаз" про стягнення заборгованості у сумі 15 597 161,68 грн.
Ухвалою суду від 04.11.2019 відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження та встановлено строки для вчинення сторонами процесуальних дій.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.06.2020, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2021, в задоволенні позову АТ "Укртрансгаз" до ПАТ "Лубнигаз" відмовлено в позові.
Постановою Верховного суду України від 05 липня 2022 року касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задоволено; Постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 і Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.06.2020 у справі № 917/1870/19 скасовано та передано на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.
Проведено автоматичний розподіл справи № 917/1870/19 за результатами якого дану справу передано на розгляд судді Погрібній С.В., що відображено у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2022, у зв'язку з чим вказана справа прийнята до провадження суддею Погрібною С.В.
Ухвалою суду від 08.06.2023 зупинено провадження у справі № 917/1870/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 918/686/21; зобов'язано учасників справи повідомити Господарський суд Полтавської області про усунення обставин, якими було зумовлено зупинення провадження по справі.
Ухвалою суду від 15.05.2024 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 04.07.2024, 11:30.
24.05.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 7367), які долучені судом до матеріалів справи.
У зв'язку з перебуванням судді Погрібної С.В. у відпустці, судове засідання призначене на 04.07.2024 не відбулось. Ухвалою суду від 08.07.2024 призначено судове засідання на 20.08.2024, 11:30.
19.08.2024 від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Лубнигаз" надійшли додаткові пояснення по справі (вх. № 11141), які долучено до матеріалів справи.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Погрібної С.В., судове засідання призначене на 20.08.2024 не відбулось.
Ухвалою суду від 03.09.2024 призначено судове засідання на 15.10.2024, 11:30.
08.10.2024 від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача по справі (вх. № 13341). Подані заперечення долучено до матеріалів справи.
Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №13676), у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю представника.
Станом на час проведення судового засідання призначеного на 15.10.2024, 11:30 в Господарському суді Полтавської області не функціонувала мережа Інтернет, що підтверджується актом від 15.10.2024, у зв'язку з чим засідання (за участю представників) не відбулось.
Ухвалою суду від 15.10.2024 відкладено розгляд справи на 28.11.2024, 11:30.
28.11.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання (вх. №16122), у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.
Представник позивача в судовому засіданні 28.11.2024 висловив думку, щодо поданого клопотання, зазначивши, що покладається на розсуд суду.
Ухвалою від 28.11.2024 відкладено розгляд справи на 08.01.2025, 10:30.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Погрібної С.В., судове засідання призначене на 08.01.2025 не відбулось. наступне судове засідання призначено на 27.02.2025.
В судовому засіданні 27.02.2025 представником позивача викладено зміст позовних вимог, представником відповідача зміст заперечень.
Судом були з'ясовані обставини справи та досліджено наявні в матеріалах справи докази.
Представникам надано заключне слово, які підтримали свою позицію викладену письмово та озвучену в судовому засіданні.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №1512000726 від 17.12.2015, в частині оплати 15597161,68 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу відповідно до п. 9.4 Договору та п. 4 глави 4 Розділу ХІV Кодексу ГТС, з яких: 13 062 515,38 грн основна заборгованість, 1 959 735,18 грн пеня, 165 339,24 грн 3% річних, 409 571,88 грн інфляційних втрат.
Відповідач проти позову заперечив, вказавши, що звіт по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування направлений позивачем, не містить деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу. З інформації, що надана АТ "Лубнигаз" неможливо з'ясувати складові (деталізацію по споживачах замовника послуг з транспортування) обсягів небалансу та суму нарахувань по споживачах замовника послуг транспортування. Відповідач, як оператор ГРМ, в частині використання обсягів фактичних витрат та виробничо-технологічних витрат природного газу не є споживачем природного газу в розумінні Закону України "Про ринок природного газу". Для визначення коефіцієнту компенсації, при розрахунку вартості послуг балансування для Оператора ГРМ, необхідно враховувати весь обсяг природного газу, отриманий ним у фізичних точках виходу з газотранспортної системи для подальшого розподілу приєднаним споживачам. Таким чином, відповідач вважає, що при розрахунку вартості послуг балансування за весь період необхідно застосовувати коефіцієнт компенсації 1, а не 1,2. Дії позивача при складанні односторонніх актів про надання послуг балансування, розрахунків, в яких визначено вартість послуг балансування, свідчать про порушення позивачем порядку надання послуг балансування, правил балансування визначених Законом України "Про ринок природного газу", відсутність обґрунтування реальних витрат, що в свою чергу унеможливлювало своєчасного самостійного врегулювання небалансу відповідачем. Акт надання послуг балансування обсягів природного газу №12/18-1512000726-БАЛАНС від 31.12.2018 складений в односторонньому порядку, містить некоректні відомості щодо вартості наданої послуги.
Також відповідач вказує, що позов АТ «Укртрансгаз» до AT «Лубнигаз» про стягнення 15 597 161,68 грн заборгованості, за послуги балансування обсягів природного газу за період - грудень 2018 року на даний час є неефективним способом захисту порушеного права, оскільки правовідносини щодо заборгованості операторів ГРС перед особою, що здійснювала функції оператора ГТС до 31.12.2019 за цей період врегульовані Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
AT «Лубнигаз» виконано всі приписи вимог Закону № 1639-ІХ від 14.07.2021, отже заборгованість, яка є предметом розгляду даної справи врегульована Законом № 1639-ІХ від 14.07.2021. За наявності такої обставини така кредиторська заборгованість підлягає погашенню на підставі спеціальних норм Закону № 1639-ІХ від 14.07.2021, а не на підставі Кодексу ГТС. Незастосування Закону № 1639-ІХ від 14.07.2021 до спірних правовідносин може стати наслідком подвійного стягнення AT «Укртрансгаз» оплати по суті за той самий газ з оператора ГРС».
При цьому позивач заперечуючи твердження відповідача зазначає наступне.
Протягом спірного періоду відповідач не здійснював закупівлю природного газу, однак фактично відбирав відповідні обсяги природного газу з газотранспортної системи позивача для покриття власних витрат. Згідно з інформацією самого відповідача, відображеною в алокаціях про фактичні обсяги (об'єми) природного газу, відібраного з точки виходу відповідача, між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за спірні газові місяці, вказано, що відповідач у вказаних періодах не здійснював подачі природного газу через точки входу до газотранспортної системи, однак при цьому ним було здійснено відбір природного газу, що і склав обсяги його негативних небалансів за такі місяці. Таким чином, обсяг природного газу, відібраного відповідачем з газотранспортної системи в спірні газові місяці склав 100% розмір його небалансу, внаслідок чого при визначенні вартості наданих послуг балансування було застосовано саме коефіцієнт 1,2.
Також з огляду на приписи Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі Закон № 1639) передбачено певний порядок (механізм) врегулювання заборгованості між сторонами та наявність між сторонами узгоджених документів, які в свою чергу відсутні у сторін даної справи, а саме: - між сторонами відсутній договір про організацію взаєморозрахунків - договір, що укладається між учасниками процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу для погашення заборгованості (грошових зобов'язань) та с підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону; - неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підприємств, включених до Реєстру, за договорами про надання послуґ з транспортування природного газу, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури врегулювання заборгованості та не сплачені станом на дату включення до Реєстру, підлягають списанню: за умови погашення основного боргу до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаеморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; за умови повного виконання належним чином підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Відповідачем не надано жодного доказу, які б свідчили, що сторони дійсно вчинили вищезазначені дії згідно Закону 1639. Законом 1639 визначено лише можливий механізм погашення заборгованості операторів газорозподільних систем за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газорозподільної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплаченої станом на розрахункову дату.
Статтею 5 Закону 1639 реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення на три календарних місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення. Реструктуризації на умовах, визначених цим Законом, підлягає, зокрема, заборгованість постачальників природного газу, у тому числі реструктуризована, та операторів газорозподільних систем понад обсяги, врегульовані із застосуванням механізмів, визначених статтею 4 цього Закону: за послуги, надані операторам газорозподільних систем та постачальникам природного газу за договорами транспортування природного газу, перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Та незалежно від того, що стало причиною порушення господарського зобов'язання (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання (Постанова Вищого господарського суду України від 02.03.2017 у справі № 910/17304/16).
Діяльність підприємства відповідача не є винятковою по відношенню до діяльності підприємства позивача.
Встановивши всі обставини справи та дослідивши надані документальні докази, суд встановив, що 17.12.2015 між ПАТ "Укртрансгаз" (оператором) та ПАТ "Лубнигаз" (замовником) укладено договір транспортування природного газу № 1512000726, яким встановлено, що оператор надає замовнику послуги з транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
Відповідно до пункту 2.2 договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі ГТС, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
У пункті 2.3 цього договору визначені послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором:
- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);
- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);
- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).
Відповідно до пункту 2.4 договору обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору.
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (пункт 2.5 договору).
Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (пункті 2.6 цього договору).
У пункті 2.7 договору встановлено, що оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.
Додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу (пункт 2.8 договору).
Відповідно до пункті 4.1 цього договору замовник, зокрема, зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; вчасно врегульовувати небаланси; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі.
Порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи, визначення та перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу ГТС та з урахуванням цього договору (пункт 5.1 договору).
За змістом пункту 5.4 договору, окремим додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи / прямим споживачем / газовидобувним підприємством / виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника.
Згідно з пунктом 5.5 цього договору на кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу, його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки.
Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) (пункт 6.1 договору).
Згідно з пунктом 6.3 цього договору надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом. Форми номінацій і реномінацій оприлюднюються оператором на його офіційному веб-сайті.
Відповідно до пункту 7.1 договору вартість послуг розраховується таким чином: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
Пунктами 9.1, 9.2 цього договору встановлено, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу у строк до 12 числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу. Вартість послуг з балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою:
В(балансування) = БЦГ х К х QБГ, де
БЦГ - базова ціна газу;
QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування;
К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5 % від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.
Базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісячно в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті (пункт 9.3 договору).
Відповідно до пункту 9.4 договору в редакції додаткової угоди від 30.12.2016 № 1, оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг з балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.
Послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг з балансування, оформляються оператором і замовником актами наданих послуг (пункт 11.1 договору).
Згідно з пунктом 11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору.
У пункті 11.5 договору передбачено, що оператор і замовник зобов'язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п'ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки.
У випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором (пункт 13.1 договору).
У разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 13.5 договору).
Договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2017, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 грудня 2015 року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1 договору).
Також між тими ж сторонами 30.12.2016 була укладена додаткова угода № 1 до договору, згідно з якою внесено зміни та доповнення у пункти 8.2, 8.4, 9.4, 10.4, 10.5, 17.1 договору.
23.03.2019 позивач надіслав відповідачеві лист від 14.01.2019 з проханням здійснити оплату за послуги з балансування обсягів природного газу у грудні 2018 року; акт надання послуг з балансування обсягів природного газу від 31.12.2018 № 12-18-1512000726-Баланс; рахунок від 31.12.2018 № 12-18-1512000726-Баланс; розрахунок вартості послуг з балансування, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з актом надання послуг з балансування обсягів природного газу від 31.12.2018 № 12-18-1512000726-Баланс АТ "Укртрансгаз" надало послуги балансування підприємству ПАТ "Лубнигаз" за грудень 2018 року відповідно до умов договору на суму 10 885 429,48 грн, крім того ПДВ - 2 177 085,90 грн, всього в сумі 13 062 515,38 грн.
У додатку до акта від 31.12.2018 "Розрахунок вартості послуг балансування" зазначено, що небаланс підприємства ПАТ "Лубнигаз" за грудень 2018 року становить 971,668 тис. куб. м; коефіцієнт компенсації - 1,2; базова ціна газу на грудень 2018 року - 9335,69 грн за 1000 куб. м (без ПДВ); вартість послуг з балансування за грудень 2018 року становить 13 062 515,38 грн (з ПДВ).
У рахунку від 31.12.2019 № 12-18-1512000726-Баланс визначені реквізити (адреса, банк одержувача, код ЄДРПОУ) одержувача та платника, номер договору та вартість послуг з балансування, що становить 13 062 515,38 грн.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення плати за послуги з балансування обсягів природного газу за грудень 2018 року. Підставою заявленого позову є неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати послуг з балансування обсягів природного газу за вказаний період згідно з укладеним договором.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 180 Господарського кодексу України визначено істотні умови господарського договору.
Так, відповідно до частин 1, 3 і 4 цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань як погоджених сторонами, так і тих, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).
Взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС та Типовим договором транспортування природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497.
За змістом частин 1 і 2 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор ГТС зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору ГТС встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
Відповідно до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Типовий договір транспортування природного газу містить додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - транспортування, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
Кодекс ГТС (тут і далі застосовується в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин - грудень 2018 року) є регламентом функціонування ГТС України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування ГТС України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга з балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги).
Відповідно до пункту 7.1 договору вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом ГТС.
Розділ 9 договору та глава 4 розділу XIV Кодексу ГТС визначає порядок розрахунків послуг з балансування. При цьому пункти 9.1, 9.2 договору містять умови, які визначають місячний негативний небаланс замовника.
Обсяг послуг, що надаються відповідно до цього договору, визначається додатком 1 (розподіл потужності) та/або додатком 2 (транспортування) до договору, які згідно з пунктом 2.8 договору є його невід'ємною частиною. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС оператор ГТС визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з ГТС у точках виходу за цей газовий місяць.
Місячний небаланс розраховується оператором ГТС до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор ГТС (пункт 2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС).
Згідно з пунктом 2 розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов'язані своєчасно врегульовувати свої небаланси.
У главі 3 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено порядок урегулювання замовником місячних небалансів. Так, у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць (пункт 4 зазначеної норми).
Відповідно до підпункту 2 пункту 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС негативний місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований у строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором ГТС за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.
Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є односторонній акт про надання послуг з балансування обсягів природного газу, оформлений оператором ГТС відповідно до умов договору транспортування природного газу. Оператор ГТС до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг з транспортування односторонній акт про надання послуг з балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що не був врегульований ним відповідно до пунктів 3- 5 глави 3 цього розділу, рахунок на оплату, звіт по точках входу/виходу замовника послуг з транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг з транспортування на точках виходу). Замовник послуг з транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів (пункти 3 і 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС).
Отже, відповідно до чинного законодавства та договору достатньою підставою для оплати послуг з балансування є існування місячного негативного небалансу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником. При цьому зазначена інформація є нерозривно пов'язаною із звітністю сторін щодо надання послуг з транспортування газу.
Кодекс ГТС у розділі ХІІ детально регламентує здійснення алокації (на яких даних ґрунтується, порядок здійснення тощо). Так, у межах процедури алокації передбачено, що підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, визначені комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, поданого до ГТС, є основою для формування інформації, що передається оператору ГТС для здійснення ним алокації (пункт 5 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГТС).
Оплата послуг з балансування має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику рахунку на оплату, звіту по точках входу/виходу замовника послуг з транспортування (пункти 3 і 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС), за відсутності доказів про самостійне врегулювання небалансу.
23.03.2019 позивач надіслав відповідачеві лист від 14.01.2019 з проханням здійснити оплату за послуги з балансування обсягів природного газу у грудні 2018 року; акт надання послуг з балансування обсягів природного газу від 31.12.2018 № 12-18-1512000726-Баланс; рахунок від 31.12.2018 № 12-18-1512000726-Баланс; розрахунок вартості послуг з балансування, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з актом надання послуг з балансування обсягів природного газу від 31.12.2018 № 12-18-1512000726-Баланс АТ "Укртрансгаз" надало послуги балансування підприємству ПАТ "Лубнигаз" за грудень 2018 року відповідно до умов договору на суму 10 885 429,48 грн, крім того ПДВ - 2 177 085,90 грн, всього в сумі 13 062 515,38 грн.
У додатку до акта від 31.12.2018 "Розрахунок вартості послуг балансування" зазначено, що небаланс підприємства ПАТ "Лубнигаз" за грудень 2018 року становить 971,668 тис. куб. м; коефіцієнт компенсації - 1,2; базова ціна газу на грудень 2018 року 9335,69 грн за 1000 куб. м (без ПДВ); вартість послуг з балансування за грудень 2018 року становить 13 062 515,38 грн (з ПДВ).
У рахунку від 31.12.2019 № 12-18-1512000726-Баланс визначені реквізити (адреса, банк одержувача, код ЄДРПОУ) одержувача та платника, номер договору та вартість послуг з балансування, що становить 13 062 515,38 грн.
При первісному розгляді справи, у задоволенні позову відмовлено, з посиланням на недоведеність позивачем належними та допустимими доказами негативного місячного небалансу ПАТ "Лубнигаз" у вказаний період, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з балансування природного газу. Відсутність в матеріалах справи додатків 1, 2, 3, визначених пунктом 2.8 договору, свідчить про їх неукладеність. Надання послуг з балансування, визначення їх обсягу та вартості перебуває у безпосередньому зв'язку з обсягом послуг з транспортування природного газу. Відсутність узгоджених між сторонами умов щодо обсягів та порядку надання послуг транспортування у додатках 1 та 2 унеможливлює виконання й решти положень договору, зокрема і в частині визначення обсягів та вартості послуг з балансування.
При цьому, судом враховано позицію Верховного Суду викладену у постанові від 18.02.2022 у справі № 918/450/20 за подібних правовідносин (з огляду на суб'єктний склад учасників (позивач - АТ "Укртрансгаз" - оператор ГТС, відповідач - оператор ГРМ), предмет позову (стягнення заборгованості за послуги з балансування обсягів природного газу) та його підстави, сферу регулювання правових відносин), де зазначив, що відсутність відповідних додатків, які самі сторони в договорі визнали його невід'ємною частиною, тобто такими, що за змістом є обов'язковими, а отже, й істотними в контексті предмета договору, за звичайних обставин мала б свідчити про неукладеність договору. До того ж, обов'язковість названих додатків до договору транспортування, виходячи з приписів законодавства, передбачена й безпосередньо законом.
Водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).
Фактичне виконання усіма сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладення господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов. Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині 13 062 515,38 грн основної заборгованості, як таких, що є обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами.
Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 1 959 735,18 грн пені, 165 339,24 грн 3% річних, 409 571,88 грн інфляційних.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.
На підставі статті 625 ЦК України позивачем до стягнення з відповідача нараховано 165 339,24 грн 3% річних, 409 571,88 грн інфляційних (розрахунок міститься в матеріалах справи).
Нараховані позивачем 3% річних та інфляційних втрат відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають задоволенню в повному обсязі
Щодо стягнення пені в розмірі 1 959 735,18 грн, суд зазначає наступне.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 959 735,18 пені, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Водночас, у статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).
Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монопольного становища контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21).
Конституційний Суд України у Рішенні від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій може призвести до негативних наслідків для нього, тоді як для позивача зменшення розміру пені не матиме негативних наслідків.
Крім того, суд зазначає, що пеня є лише фінансовою санкцією за невиконання зобов'язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання, а не засобом безпідставного збагачення. Пеня не є основним боргом і будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, а тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку у своєму фінансовому стані.
Врахувавши викладене, з огляду на необхідність дотримання принципу рівності сторін справи та балансу інтересів обох сторін договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені за порушення умов договору на 50%.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 209, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства по газопостачанню "Оператор Газорозподільної Системи "Лубнигаз" (вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37503, код 05524713) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз", вул. Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) 13 062 515,38 грн - основної заборгованості, 979 867,59 грн - пені, 165 339,24 грн - 3% річних, 409 571,88 грн - інфляційних та 233 957,43 грн - витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 07.04.2025, з урахуванням терміну перебування судді у тривалій відпусті.
Суддя Погрібна С.В.