майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"07" квітня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/203/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А. ,
за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Резнік М.О., виписка з ЄДР (в режимі відеоконференції);
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом БУЧАНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (м.Буча Бучанського району Київської області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (м.Житомир)
про стягнення 162900грн.
БУЧАНСЬКА МІСЬКА РАДА звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" 162 900,00грн штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору про закупівлю №232 від 18.06.2024, належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання та не здійснив поставки товару, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення 162 900,00грн штрафу.
Ухвалою суду від 18.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.03.2025.
Ухвалою суду від 18.03.2025 відкладено розгляд справи по суті на 07.04.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 07.04.2025 позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та довідка про доставку електронного листа в електронний кабінет.
Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,
18.06.2024 між БУЧАНСЬКОЮ МІСЬКОЮ РАДОЮ (замовник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (постачальник/відповідач) укладено договір №232 (а.с.9-12), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у встановлений цим договором строк товар у власність замовника для подальшої передачі товару до структурних підрозділів ЗСУ, а замовник - прийняти і оплатити такий товар.
За умовами п.5.3. договору, строк передачі товару: протягом 10 днів з дати підписання договору.
Приймання-передача товару оформлюється шляхом підписання сторонами накладної, (акта) приймання-передачі товару (п.7.1 договору).
У п.9.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару за бюджетні кошти, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% загальної вартості договору.
Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами, скріплення печатками і діє до 31.12.2024, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п.12.1. договору).
Договір №232 від 18.06.2024 підписано представниками сторін та підписи скріплено печатками замовника та постачальника.
У Специфікації, яка є додатком №1 до договору №232 від 18.06.2024, сторонами погоджено найменування товару, його кількість та вартість, яка становить 814 500,00грн (а.с.12 на звороті).
02.07.2024 між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №1 до договору №232 від 18.06.2024, якою внесено зміни до п.5.3. договору та викладено у наступній редакції: "5.3 Строк (термін) передачі товару до 10.07.2024" (а.с.13).
У зв'язку з не поставкою постачальником товару у встановлений у договорі термін, замовник направив відповідачу на поштову та електронну адресу претензію, у якій вимагав сплатити на користь замовника штраф у розмірі 162 900,00грн (а.с.14-16).
В подальшому, у зв'язку з нездійсненням відповідачем поставки товару за договором, позивач надіслав відповідачу лист №121-09/5924 від 29.08.2024, в якому посилаючись на умови п.8.2.1. договору, повідомив про дострокове розірвання договору з 04.09.2024 (а.с.17).
Відповідач відповіді на вказані листи позивача та доказів сплати позивачу штрафних санкцій не надав, що стало підставою для звернення позивача з позовом у цій справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч.1 ст.662 ЦК України).
Частиною 1 статті 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 162 900,00грн за непоставку товару у встановлений у договорі термін.
Як встановлено судом вище, за умовами п.5.3. договору від 18.06.2024, з урахуванням додаткової угоди №1 від 02.07.2024, строк поставки товару - до 10.07.2024.
Відповідач в установлений термін обумовлений товар позивачу не поставив. В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують протилежне.
У претензії від 22.07.2024 позивач, посилаючись на прострочення строків поставки товару, просив сплатити на користь замовника штраф у розмірі 162 900,00грн (814 500,00грн (загальна вартість договору) х 20%).
Відповідач відповіді на зазначену претензію на надав.
29.08.2024 позивач надіслав відповідачу лист №121-09/5924 та повідомив про дострокове розірвання договору №232 від 18.06.2024 в односторонньому порядку.
Вказаний лист позивача також залишився без реагування зі сторони відповідача.
Відповідно до ч.3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом ст.651 ЦК України розірвання договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.04.2021 у справі №910/5206/20, від 13.12.2021 у справі №904/2780/19.
У п.8.2.1. договору сторони передбачили право позивача на одностороннє розірвання договору у разі невиконання відповідачем зобов'язань.
Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку з поставки товару у встановлений у договорі термін, дії позивача щодо одностороннього розірвання договору суд вважає правомірними та такими, що тягнуть за собою відповідні правові наслідки.
Таким чином, враховуючи умови п.8.2.1. договору, він вважається розірваним.
Доказів поставки позивачу товару до моменту його розірвання відповідач суду не надав, тобто має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання.
Пунктом п.9.2 договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від загальної вартості договору.
Відповідно до норм закону та умов договору, позивачем нараховано штраф у розмірі 162 900,00грн (20% від ціни договору).
Здійснивши перевірку наведених позивачем розрахунків штрафу, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та виконаним у відповідності до приписів чинного законодавства.
Суд зазначає, що відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені строки здійснення поставки товару.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 162 900,00грн штрафу.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська торгова компанія" (вул.Степана Бандери, буд.7, офіс 316, м.Житомир, Житомирська область, 10029, код ЄДРПОУ 43672760)
на користь БУЧАНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (вул.Енергетиків, 12, м.Буча, Бучанський район, Київська область, код ЄДРПОУ 04360586)
- 162 900,00грн штрафу;
- 3028,00грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:
1- у справу;
2,3- сторонам через "Електронний суд".