майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"31" березня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1002/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А. ,
за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: Дубко Р.В., ордер серія АА №1497582 від 16.10.2024 (в режимі
відеоконференції);
від відповідача-2: Зубченко О.В., посвідчення №4 від 26.06.2023, виписка з ЄДР;
від третьої особи на стороні позивача: не з'явився;
з перервою в судовому засіданні з 11.03.2025 до 31.03.2025, згідно із ст.216 ГПК України,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради (м.Житомир)
до Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" (м.Київ)
2. Управління майном Житомирської обласної ради (м.Житомир);
за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Бердичівської спеціальної школи Житомирської обласної ради (Житомирська обл., Бердичівський р-н, смт.Гришківці)
про визнання недійсним договору оренди, повернення майна.
Керівник Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" та Управління майном Житомирської обласної ради, у якому просить суд:
- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області за №2044 від 01.07.2019, укладеного між КП "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради і ПРАТ "КИЇВСТАР" з урахуванням змін, внесеними додатковою угодою №1/53 від 31.07.2023 щодо частини металевого димаря котельної та частину даху побутових приміщень для розміщення обладнання загальною площею 7,15кв.м., що знаходяться за адресою: вул.Житомирська, 155, смт.Гришківці, Бердичівський район, Житомирська область;
- зобов'язати ПРАТ "КИЇВСТАР" звільнити та повернути Житомирській обласній раді в особі балансоутримувача - Бердичівській спеціальній школі Житомирської обласної ради частини металевого димаря котельної та частину даху побутових приміщень для розміщення обладнання загальною площею 7,15кв.м., що знаходяться за адресою: вул.Житомирська, 155, смт.Гришківці, Бердичівський район, Житомирська область шляхом складання акту прийому-передачі майна.
Ухвалою суду від 02.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; залучено Бердичівську спеціальну школу Житомирської обласної ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача; підготовче засідання призначено на 12.11.2024.
У відзиві на позовну заяву від 17.10.2024 відповідач 2 проти позову заперечив з посиланням на те, що Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції від 04.11.2018) не встановлено обмежень щодо надання в оренду майна закладів освіти, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання недійсними договору оренди нерухомого майна №2044 від 01.07.2019 (а.с.109-112).
18.10.2024 від Бердичівської спеціальної школи надійшли письмові пояснення за №484 від 17.10.2024, у яких третя особа заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить проводити судові засідання по справі без участі представника (а.с.119).
24.10.2024 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що: прокурором не надано жодних доказів на підтвердження порушення інтересів держави; відповідно до умов спірного договору, здійснюється оренда приміщення, яке не використовується і не може використовуватися для навчання; відповідач 1 сплачуючи кошти за договором оренди, навпаки, дбає про інтереси держави; твердження прокурора, що спірний договір суперечить вимогам Закону України "Про освіту", в частині заборони використання майна навчальних закладів не за освітнім призначенням не відповідає дійсності; відповідач 1 є оператором телекомунікацій України, який надає послуги зв'язку та передачі даних на основі широкого спектра мобільних і фіксованих технологій, у тому числі 4G. Абонентами компанії є понад 26 млн клієнтів мобільного зв'язку і понад 1 млн клієнтів фіксованого широкосмугового інтернету (а.с.121-125).
24.10.2024 відповідач 1 подав заяву про застосування строків позовної давності (а.с.137-141).
04.11.2024 Бердичівською окружною прокуратурою подано заперечення на клопотання ПрАТ "Київстар" щодо застосування наслідків пропуску строків позовної давності (а.с.153-156).
У відповіді на відзив від 01.11.2024 №50-90-5739/вих прокурор відзначив, що ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту" є імперативною та прямо встановлює заборону на використання об'єктів освіти не за цільовим (освітнім) призначенням (а.с.158-166).
Ухвалою суду від 12.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 31.12.2024 (включно); відкладено підготовче засідання на 09.12.2024.
Ухвалою суду від 09.12.2024 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено підготовче засідання на 20.01.2025.
16.01.2025 від представника відповідача1 надійшло заперечення на відповідь на відзив від 15.01.2025, у яких серед іншого зазначено, що демонтаж обладнання призведе до втручання в критичну інфрастуктуру та створення перешкод у наданні життєво важливих послуг (електронних комунікацій) і матиме негативний вплив на державу загалом, а також спричинить відповідні порушення зі сторони ПрАТ "Київстар", як постачальника електронних комунікаційних послуг (а.с.212-216).
20.01.2025 від відповідача 2 надійшли додаткові пояснення по суті справи від 17.01.2025 (а.с.225-227).
В судовому засіданні 20.01.2025 суд оголосив перерву до 11.02.2025, згідно з ч.5 ст. 183 ГПК.
Ухвалою суду від 11.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1002/24 до судового розгляду по суті на 11.03.2025.
У судовому засіданні 11.03.2025 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 31.03.2025.
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити.
Представники відповідачів проти позову заперечили з мотивів, викладених у відзивах на позовну заяву.
Представник позивача, та третьої особи на стороні позивача в судове засідання не з'явився.
Заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи,
01.07.2019 між Комунальним підприємством "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Київстар" (відповідач 1, орендар) укладено договір №2044 оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (а.с.35-38), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в сорокове платне користування нерухоме майно (частину металевого димаря котельної та частину даху побутових приміщень для розміщення обладнання загальною площею 7,15кв.м.), що знаходиться на балансі комунального навчального закладу "Бердичівська спеціальна школа" Житомирської обласної ради за адресою: Бердичівський район, смт.Гришківці, вартість якого визначена шляхом проведення незалежної оцінки і становить 143220,00грн, без ПДВ. Майно передано в оренду з метою розміщення антени та обладнання оператора телекомунікацій, який надає послуги з рухомого (мобільного) зв'язку (п.1.1. договору).
Договір укладено строком на 2 роки 10 місяців, що діє з 01.07.2019 до 31.05.2022 (пункт 7.1 договору).
На виконання зазначеного вище договору, 01.09.2019 між балансоутримувачем комунальним навчальним закладом "Бердичівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат" Житомирської обласної ради (назву якого змінено на Бердичівська спеціальна школа Житомирської обласної ради, відповідно до рішення Житомирської обласної ради від 25.06.2020 №1943) та орендарем, підписано акт приймання-передавання орендованого нерухомого майна, що належить до комунальної власності (а.с.40).
Рішенням сесії Житомирської обласної ради №208 від 29.07.2021 закріплено за Бердичівською спеціальною школою Житомирської обласної ради на праві оперативного управління об'єкт нерухомого майна - комплекс будівель та споруд (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2341630218208) загальною площею 8375 кв. м, розташований за адресою: Бердичівський район, смт.Гришківці, вулиця Житомирська, 155, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Житомирської області в особі Житомирської обласної ради (а.с.67).
На підставі вказаного рішення сесії Житомирської обласної ради, 10.11.2021 державним реєстратором Відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Швайківської сільської ради Бердичівського району Шутько О.П. проведено державну реєстрацію права оперативного управління Бердичівської спеціальної школи Житомирської обласної ради на комплекс будівель та споруд, який знаходиться за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, смт.Гришківці, вул.Житомирська, 155, серед яких наявна котельна П-1, загальною площею 450,8 кв.м. (а.с.49-50).
Рішенням сесії Житомирської обласної ради №414 від 14.07.2022 припинено юридичну особу - комунальне підприємство "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради шляхом ліквідації (а.с.68)
Рішенням сесії Житомирської обласної ради №421 від 14.07.2022 утворено юридичну особу - Управління майном Житомирської обласної ради (відповідач 2) (а.с.68).
У зв'язку з ліквідацією комунального підприємства "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради та створенням Управління майном Житомирської обласної ради, 31.07.2023 укладено додаткову угоду №1/53 до договору оренди нерухомого майна №2044 від 01.07.2019, яка підписана представниками Управління майном Житомирської обласної ради, КП "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради та ПрАТ "Київстар", відповідно до якої новим орендодавцем згідно умов договору є Управління майном Житомирської обласної ради (а.с.41-42).
Як вже зазначено, даний договір оренди нерухомого майна №2044 від 01.07.2019 укладено на строк до 31.05.2022. Однак, з урахуванням вимог п.5 постанови КМУ №634 від 22.05.2022 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" вважається продовженим на період дії воєнного стану та 4 місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Прокурор доводить, що вказаний оренди нерухомого майна №2044 від 01.07.2019 суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки приміщення передане в оренду з метою розміщення у ньому антени та обладнання оператора телекомунікацій, який надає послуги з рухомого (мобільного) зв'язку, а не використовується для навчального (освітнього) процесу.
Відтак на переконання прокурора договір оренди нерухомого майна №2044 від 01.07.2019 укладено з порушенням вимог ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту", у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним за приписами статей 203, 215 ЦК України, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, а приміщення поверненню його балансоутримувачу, позаяк визнання недійсним договору оренди приміщення має правовим наслідком повернення цього приміщення орендодавцю в порядку і на умовах, які встановлені законом.
Щодо представництва прокурором інтересів держави у суді суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що даний спір пов'язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді.
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно із ч. 4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Разом з тим, поняття "інтереси держави", відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.
При цьому, в основі інтересів держави, згідно даного рішення, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. В п. 3 зазначеного рішення суд в загальному, не пов'язуючи вказане поняття з конкретними нормами, які підлягали тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Предметом даного судового спору є визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 01.07.2019 №2044 (частини металевого димаря котельної та частини даху побутових приміщень для розміщення обладнання базової станції загальною площею 7,15кв.м.), з метою розміщення антени та обладнання оператора телекомунікацій, який надає послуги з рухомого (мобільного) зв'язку, укладеного між відповідачами.
Суд дійшов висновку, що оскільки спірні правовідносини пов'язані з передаванням в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності без достатніх на те підстав, - відтак становлять суспільний, публічний інтерес.
Суспільним, публічним інтересом звернення прокуратури до суду з вимогою про повернення земельної ділянки є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - захисті суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу.
Як вбачається із матеріалів справи, Житомирська обласна рада є власником спірного майна, а Бердичівська спеціальна школа Житомирської обласної ради є його балансоутримувачем.
Заперечення відповідача 1 про відсутність порушеного інтересу держави не приймається судом, оскільки недотримання визначеного законом порядку надання в оренду об'єктів комунального майна та їх ефективне використання за цільовим призначенням становить суспільний інтерес та переважає приватний інтерес у використанні таких об'єктів окремими суб'єктами господарювання.
Водночас користування орендованим майном комунальної власності з порушенням вимог чинного законодавства порушує права та інтереси держави в особі Рівненської обласної ради та Бердичівська спеціальна школа Житомирської обласної ради, як власника та балансоутримувача.
Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження майном, що перебуває у комунальній власності, спричиняють шкоду "інтересам держави" і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду щодо визнання недійсними договорів.
Суд дійшов висновку, що уповноваженими органами, які здійснюють відповідні функції держави і які правомірно визначені прокурором як позивачі, є власник та балансоутримувач комунального майна, переданого в оренду.
При цьому, Житомирська обласна рада (власник майна) та Бердичівська спеціальна школа (балансоутримувач), знаючи про порушення інтересів держави, та маючи відповідні повноваження для їх захисту, не вчинили належних дій щодо захисту інтересів держави, а тому у прокурора наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді.
Бердичівська окружна прокуратура листом від 08.08.2024 №50-90-4117вих24 повідомила Житомирську обласну раду про виявленні порушення при укладенні зазначеного договору оренди нерухомого майна (а.с.75-77).
У відповідь на повідомлення від 08.08.2024 №50-90-4117вих24 Житомирська обласна рада проінформувала, що не заперечує щодо звернення Бердичівської окружної прокуратури до суду в межах компетенції, передбаченої ст.23 Закону України "Про прокуратуру" (а.с.80).
З урахуванням викладеного, дотримання визначеного законом порядку надання в оренду об'єктів майна навчальних закладів та їх ефективне використання за цільовим призначенням становить суспільний інтерес та переважає приватний інтерес у використанні таких об'єктів окремими суб'єктами господарювання.
Крім того, таке звернення прокурора до суду спрямоване на забезпечення дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання використання майна освітніх закладів.
Судом встановлено, що на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Бердичівська окружна прокуратура листом від 24.09.2024 за №50-90-4916 вих24 повідомила позивача про звернення з позовною заявою до суду за захистом інтересів держави.
Однією з умов для наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є нездійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.
Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу та органу місцевого самоврядування може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об'єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб'єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).
Частиною 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.
Враховуючи той факт, що порушення законодавства триває з липня 2019 року, пасивна позиція власника майна та балансоутримувача щодо незвернення до суду із відповідним позовом про визнання недійсним договору та повернення майна комунальної форми власності свідчить про їх бездіяльність.
Отже, судом встановлено, що у даному випадку має місце порушення інтересів держави, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Відтак з огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокурором належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Отже суд встановив наявність у прокурора підстав для звернення до суду в інтересах держави з відповідним позовом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно зі ст.204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (постанова Верховного Суду №917/782/20 від 14.04.2021).
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначено положеннями Закону України "Про освіту".
Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про освіту" система освіта - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб'єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними.
Структура освіти включає, зокрема, дошкільну освіту, повну загальну середню освіту, позашкільну освіту, спеціалізовану освіту, професійну (професійно-технічну) освіту, фахову передвищу освіту (ст.10 Закону України "Про освіту").
Згідно з п.27 ч.1 ст.1 Закону України "Про освіту", суб'єкт освітньої діяльності - фізична або юридична особа (заклад освіти, підприємство, установа, організація), що провадить освітню діяльність.
Частиною 3 ст.22 Закону України "Про освіту" передбачено, що заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.
Відповідно до статуту Бердичівської спеціальної школи Житомирської обласної ради (далі спецшкола), який затверджений рішенням сесії Житомирської обласної ради №1943 від 25.06.2020, є комунальним закладом загальної середньої освіти, який забезпечує дітям з порушенням інтелектуального розвитку здобуття загальної середньої освіти, виховання та корекцію порушень у дітей з особливими освітніми потребами, умови для їх трудової та соціальної адаптації, (пункт 1.1).
Пунктом 1.2. статуту визначено, що спецшкола заснована на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області і перебуває в управлінні Житомирської обласної ради (надалі - Орган управління майном).
Відповідно до п.1.6. статуту, головними завданнями спецшколи є: 1) забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, на здобуття загальної середньої освіти з урахуванням особливостей їх психофізичного розвитку; 2) забезпечення в освітньому процесі системного психолого-педагогічного супроводу з урахуванням стану здоров'я, особливостей психофізичного розвитку учнів (вихованців); 3) розвиток природних здібностей і обдарувань, творчого та критичного мислення учнів (вихованців), здійснення їх допрофесійної підготовки та соціалізації; 4) сприяння засвоєнню учнями (вихованцями) норм етики та загальнолюдської моралі, міжособистісного спілкування, основ гігієни та здорового способу життя, початкових трудових умінь і навичок; 5) сприяння всебічному розвитку учнів (вихованців); 6) сприяння набуттю ключових компетентностей учнями (вихованцям запровадження педагогіки партнерства, надання консультацій батькам або іншим законним представникам учня (вихованця) з метою забезпечення їх активної участі в освітньому процесі.
Управління спецшколою від імені територіальних громад, сіл, селищ, міст області здійснює Орган управління майном у встановленому ним порядку (п.6.1. статуту).
Фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством (ч. 2 ст.78 Закону України "Про освіту").
До майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об'єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об'єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі, може бути вкладом у спільну діяльність або використане відповідно до статті 81 цього Закону (ст. 80 Закону України "Про освіту").
Отже, зі змісту наведеної вище норми вбачається, що об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (подібний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №906/164/17, від 25.07.2018 у справі №906/143/17, від 10.10.2018 у справі №917/1934/17).
Майно спецшколи становлять основні засоби, обігові кошти, будівлі, споруди, земля, комунікації, транспортні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі спецшколи.
Майно спецшколи є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області і закріплюється за нею на праві оперативного управління. Перелік майна, що закріплюється за спецшколою на праві оперативного управління, визначається виключно Органом управління майном і може ним змінюватися.
Здійснюючи право оперативного управління, спецшкола володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству, цьому статуту та рішенням Органу управління майном.
Спецшкола не має права безоплатно передавати належне їй майно іншим юридичним особа чи громадянам, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
При цьому відчуження, списання, застава та передача у користування (оренду) майна, що є спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст області і закріплене за спецшколою на праві оперативного управління, здійснюється з дозволу органу управління майном у порядку, що встановлений Житомирською обласною радою. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних засобів, спецшкола має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством (п.п.7.1., 7.2. статуту).
Відповідно до ч.6 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами.
Зокрема, відносини оренди рухомого та нерухомого майна, що належить закладам освіти, регулюються вказаним Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про освіту".
Згідно з частиною першою статті 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать зокрема нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо.
Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 № 906/164/17, від 25.07.2018 № 906/143/17, від 10.10.2018 № 917/1934/17.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.80 ЗУ "Про освіту", основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом.
Об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Згідно з ч.1 ст.79, абз.3 ч.5 ст.80 Закону України "Про освіту" майно навчальних закладів може використовуватись як додаткове джерело фінансування цих закладів шляхом отримання доходів від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
Разом з цим, за приписами ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту" об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства, тобто встановлено законодавчу заборону використання його з іншою метою.
Отже, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). Невикористання певного приміщення навчальним закладом, не свідчить про неприналежність цього приміщення до об'єкта освіти. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №905/1266/17, від 10.04.2018 у справі №906/165/17, від 04.07.2018 у справі №902/653/17, від 14.04.2021 у справі №917/782/20.
Невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального (освітнього) процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з освітнім процесом. Подібна правова позиція викладена у постанові постановах Верховного Суду від 05.08.2020 № 913/152/18, від 15.06.2018 у справі №906/164/17, від 05.08.2020 у справі №913/152/18).
Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об'єкта освіти. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 905/1266/17, від 10.04.2018 у справі №906/165/17, від 04.07.2018 у справі №902/653/17.
З листа Бердичівської спеціальної школи Житомирської обласної ради від 29.07.2024 №281 вбачається, що орендар не надає послуги зв'язку та інтернету спецшколі (а.с.48).
Судом встановлено, що відповідач не є особою, пов'язаною з освітньою діяльністю. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності ПрАТ "Київстар" є діяльність у сфері безпроводного електрозв'язку, оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення; оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення, оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням (а.с.92-93).
Тобто, з наведеного вбачається, що майно закладу освіти передано суб'єкту господарювання з порушенням вимог ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" для здійснення підприємницької діяльності, не пов'язаної з освітнім процесом навчального закладу.
Освітній процес - система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей (п.16 ст.1 Закону України "Про освіту").
З огляду на це, спірне приміщення навчального закладу використовується не за освітнім призначенням, а в цілях, не пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу.
Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачено лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Суд зазначає, що фактично мета використання орендованого приміщення, визначена у п. 1.1. договору, а саме: для розміщення антени та обладнання оператора телекомунікацій, який надає послуги рухомого (мобільного) зв'язку.
Тобто, спірним договором, усупереч забороні, встановленій законодавством, було передано в оренду приміщення для розміщення для розміщення антени та обладнання оператора телекомунікацій, тобто для діяльності не пов'язаної з освітнім (навчально-виховним чи науковим) процесом навчального закладу.
Отже, виходячи з викладеного, оскільки оспорюваний договір оренди укладено з порушенням вимог законодавства про освіту, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання такого договору оренди нерухомого майна від 01.07.2019и№2044 з урахуванням змін, внесеними додатковою угодою №1/53 від 31.07.2023, недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК України.
Суд не погоджується із позицією відповідача 1 про те, що у пп. 2 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі (установі) освіти, оскільки застосуванню підлягають норми Закону України "Про освіту", який має вищу юридичну силу, ніж положення підзаконного нормативного акту.
Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що спірний договір укладено з порушенням вимог ч.4 ст.80 Закону України "Про освіту", у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним за приписами статей 203, 215 ЦК України, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства.
Також підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання звільнити та повернути Житомирській обласній раді в особі балансоутримувача - Бердичівській спеціальній школі Житомирської обласної ради частини металевого димаря котельної та частину даху побутових приміщень для розміщення обладнання загальною площею 7,15кв.м., що знаходяться за адресою: вул.Житомирська, 155, смт.Гришківці, Бердичівський район, Житомирська область шляхом складання акту прийому-передачі майна, оскільки визнання недійсним договору оренди приміщення має правовим наслідком повернення цього приміщення орендодавцю в порядку і на умовах, які встановлені законом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 917/782/20 від 14.01.2021.
Щодо клопотання відповідача 1 про застосування позовної давності суд зазначає таке.
Відповідно до ст.ст.256,257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
І в разі пред'явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою, уповноваженою на це, особою, позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц, від 20.11.2018 у справі №907/50/16).
Відповідно до ч.ч.3-5ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Отже, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Слід врахувати, що згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211, з 12.03.2020 на всій території України установлено карантин, який неодноразово продовжувався і постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 був відмінений.
Окрім того, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, з подальшими змінами, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на теперішній час.
Приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства та враховуючи обставини встановлення на всій території України карантину й введення правового режиму воєнного стану, суд приходить до висновку, що позовна давність за вимогою про визнання визнання недійсним договору оренди та повернення майна, не сплинула.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.17 Закону України 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 28.10.2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
За результатами з'ясування обставин, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст.75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідачів відповідно до приписів ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, за №2044 від 01.07.2019, укладений між КП "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради і ПрАТ "КИЇВСТАР" з урахуванням змін, внесеними додатковою угодою №1/53 від 31.07.2023, щодо частини металевого димаря котельної та частину даху побутових приміщень для розміщення обладнання загальною площею 7,15кв.м., що знаходяться за адресою: вул.Житомирська, 155, смт.Гришківці, Бердичівський район, Житомирська область.
3. Зобов'язати ПрАТ "КИЇВСТАР" (вул.Дегтярівська, 53, м.Київ, 03113, код ЄДРПОУ 21673832) звільнити та повернути Житомирській обласній раді (майдан ім.С.П.Корольова, 1, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 13576948) в особі балансоутримувача - Бердичівській спеціальній школі Житомирської обласної ради (вул.Житомирська, 155, смт.Гришківці, Бердичівський район, Житомирська область, 13337, код ЄДРПОУ 13578947) частини металевого димаря котельної та частину даху побутових приміщень для розміщення обладнання загальною площею 7,15кв.м., що знаходяться за адресою: вул.Житомирська, 155, смт.Гришківці, Бердичівський район, Житомирська область шляхом складання акту прийому-передачі майна.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" (вул.Дегтярівська, 53, м.Київ, 03113, код ЄДРПОУ 21673832) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул.Святослава Ріхтера, буд.11, м.Житомир, Житомирська обл., 10008, код ЄДРПОУ 02909950, р/р №UA598201720343110001000011049, Державна казначейська служба України м.Київ) 3028,00грн судового збору.
5. Стягнути з Управління майном Житомирської обласної ради (майдан ім.С.П.Корольова, 12, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 44736531) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул.Святослава Ріхтера, буд.11, м.Житомир, Житомирська обл., 10008, код ЄДРПОУ 02909950, р/р №UA598201720343110001000011049, Державна казначейська служба України м.Київ) 3028,00грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 08.04.25
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:
1 - в справу
2-Бердичівська окружна прокуратура через "Електронний суд";
3- Житомирська обласна прокуратура через "Електронний суд";
4- позивачу через "Електронний суд";
5-6 відповідачам через "Електронний суд";
6-третій особі через "Електронний суд"