майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"25" березня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1251/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Воробйова І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Довгалюк В.С. - фахівець з договірних відносин 2 категорії відділу судової роботи управління юридичного забезпечення, діє на підставі довіреності №3652 від 19.12.2024 та наказу №744/к від 18.07.2024,
від відповідача: Чайковська О.С. начальник юридичного відділу, діє на підставі довіреності №367 від 29.04.2024 та наказу №75/к від 01.06.2017.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"
до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго"
про стягнення 3 891 964,91 грн. (згідно заяви за вх. № г.с. 01-44/3591/24 від 30.12.2024 про зміну предмету позову)
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 893 915,23 грн. основного боргу, 9 417,83 грн. пені, 1 086,6 грн. 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати послуг з розподілу природного газу згідно договору № OZ00DT023 від 01.09.2023.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
30.12.2024 через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача (вх. № г.с. 01-44/3591/24) про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог. Вказаною заявою позивач окрім первісних позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 1 904 419,73 грн. (1 893 915,23 грн. основний борг за жовтень 2024 року; 9 417,83 грн. пеня; 1 086,67 грн. 3% річних, нараховані за період 12.11.2024 по 18.11.2024 за несплату боргу 1 893 915,23 грн. за жовтень 2024 року), заявляє додаткові позовні вимоги про стягнення:
- 1 893 915,19 грн. основного боргу за надані послуги у листопаді 2024 року;
- 11 073,71 грн. пені та 1 241,91 грн. 3% річних, нарахованих за період з 11.12.2024 по 18.12.2024 за несплату боргу в розмірі 1 893 915,19 грн. щодо послуг, які надані у листопаді 2024 року;
- 40 672,61 грн. пені, 4 657,17 грн. 3% річних, нарахованих за період з 19.11.2024 по 18.12.2024 за несплату боргу в розмірі 1 893 915,23 грн. щодо послуг, які надані у жовтні 2024 року;
- 35 984,39 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 12.11.2024 по 30.11.2024 за прострочення оплати вартості наданих послуг у жовтні 2024 року.
Згідно вказаної заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 3891964,91 грн., з яких: 3 787 830, 42 грн. основний борг, 61 164,15 грн. пеня, 6 985,95 грн. 3% річних та 35 984,39 грн. інфляційні.
09.01.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач не заперечив наявність заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, що утворилася у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем відповідача, що спричинено: - складною економічною ситуацією в умовах воєнного стану; - встановленим мораторієм на підвищення цін та тарифів у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та 6 місяців після його скасування; - наявністю заборгованості держави по виплаті різниці в тарифах перед підприємствами теплопостачання, що виникла внаслідок невідповідності затверджених тарифів на послуги з постачання теплової енергії; - низькою платіжною дисципліною з боку споживачів теплової енергії. Зазначив, що підприємство є об'єктом критичної інфраструктури та єдиним постачальником по наданню комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в м. Бердичеві Житомирської області.
Крім того, у відзиві відповідач просить зменшити розмір пені на 90%, в обґрунтування чого зазначив, що комунальне підприємство не є фактичним (кінцевим) споживачем отриманих послуг, тому не може в силу норм діючого законодавства вплинути на процес здійснення розрахунків з позивачем; при цьому, позовна заява не містить доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану позивача, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов Типового договору з розподілу природного газу; стягнення пені та 3% річних матиме негативний вплив на фінансовий стан відповідача та буде непомірним фінансовим тягарем, погіршить фінансово-економічне становище підприємства, спричинить додаткові витрати, які не матимуть джерел покриття та як наслідок можуть призвести до збільшення розміру боргових зобов'язань та стати перешкодою для проведення опалювального сезону 2024/2025.
21.01.2025 через систему "Електронний кабінет" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній просив відмовити в задоволенні клопотання про зменшення розміру пені.
Ухвалою суду від 06.02.2025 суд прийняв до розгляду заяву позивача (вх. № г.с. 01-44/3591/24 від 30.12.2024) про зміну предмету позову, подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням вказаної заяви. Також суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
05.03.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача за вх. № г.с. 01-44/656/25 в якій повідомлено, що станом на 04.03.2025 заборгованість за послуги з розподілу природного газу за жовтень 2024 року погашена в розмірі 1 050 000,00 грн. З огляду на викладене, позивач просить поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи платіжні інструкції №146 від 24.02.2025 на суму 1 000 000, 00 грн. та №169 від 28.02.2025 на суму 50 000,00грн.
25.03.2025 від відповідача надійшла заява позивача за вх. № г.с. 01-44/903/25 в якій повідомлено, що станом на 25.03.2025 заборгованість за послуги з розподілу природного газу за жовтень 2024 року погашена в повному розмірі, а за листопад 2024 року складає 1 250 000,00 грн. З огляду на викладене, позивач просить поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію № 234 від 25.03.2025 на суму 143 915,00 грн.
Зважаючи на те, що послуг з розподілу природного газу згідно договору № OZ00DT023 від 01.09.2023 оплачені відповідачем на стадії розгляду справи по суті, та приймаючи до уваги приписи ст. 119 ГПК України, суд вважає за необхідне поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи платіжні інструкції №146 від 24.02.2025 на суму 1 000 000, 00 грн., №169 від 28.02.2025 на суму 50 000,00грн. та № 234 від 25.03.2025 на суму 143 915,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням часткової проплати та заперечував проти клопотання про зменшення розміру пені.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримував клопотання про зменшення розміру пені, просив задовольнити.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
01.09.2023 Комунальне підприємство "Бердичівтеплоенерго" (відповідач) підписало заяву-приєднання №OZ00DT023 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), внаслідок чого був укладений Типовий договір розподілу природного газу з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (позивачем).
Відповідно до п.1.3 Типового договору розподілу природного газу, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Пунктом 2.1 Типового договору розподілу природного газу визначено, що за цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Згідно з п.6.4 Типового договору розподілу природного газу, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
При цьому, відповідно до п.6.6 Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до п.6.1 Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог кодексу газорозподільних систем.
На підставі укладеного договору в жовтні - листопаді 2024 року позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 3 787 830,42 грн., які відповідачем не були оплачені вчасно.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" з даним позовом, що розглядається з урахуванням заяви за вх. № г.с. 01-44/3591/24 від 30.12.2024 про зміну предмету позову, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 3891964,91 грн., з яких: 3 787 830, 42 грн. основний борг, 61 164,15 грн. пеня, 6 985,95 грн. 3% річних та 35 984,39 грн. інфляційні.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково враховуючи наступне.
Позивач з 01.09.2023 здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу та відповідає за безаварійну (безперебійну) роботу газорозподільної системи у межах Житомирської області та частини Вінницької області. Право позивача на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу визначено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.12.2022 №1839 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України".
За приписами ч.1 ст.40 Закону України "Про ринок природного газу", розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498, затверджено Типовий договір розподілу природного газу.
Згідно з ч.2, 6 ст.633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Умови публічного договору, які суперечать ч.2 цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
01.09.2023 відповідач підписав заяву-приєднання №OZ00DT023 до умов Типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами також було складено акти розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін та розрахунки втрат природного газу (додаток 4 до договору розподілу природного газу) щодо 15 об'єктів відповідача, які приєднані та забезпечені цілодобовим доступом до газорозподільної системи.
Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодексу ГРМ), договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.
Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
При цьому, згідно з абз.1 п.1 гл.6 розд. VI Кодексу ГРМ, річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Так, за даними попереднього оператора газорозподільної системи (АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз"), за період з жовтня 2022 року по квітень 2023 року відповідач спожив сумарно 11 140 677,64 куб.м, що підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу №ЖТП0088601 від 31.10.2022, №ЖТП0090032 від 30.11.2022, №ЖТП0092169 від 31.12.2022, №ЖТП0093314 від 31.01.2023, №ЖТП0095321 від 28.02.2023, №ЖТП0096728 від 31.03.2023, №ЖТП0098107 від 28.04.2023.
Водночас для об'єкта відповідача за адресою: м. Бердичів, вул. Шевченка, 23, приміщення 3 було додатково враховано обсяг мінімального розміру річної замовленої потужності згідно з вимогами п.2 гл.6 розд. VI Кодексу ГРМ - 314 куб.м для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об'єкта споживача, що не є побутовим.
Згідно з п.6.2 Типового договору розподілу природного газу, тариф, встановлений згідно з п.6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.
Так, відповідно до постанови НКРЕКП №1944 від 30.12.2022 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП №1598 від 31.08.2023), для Житомирської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" визначено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,70грн за 1 куб.м (без урахування ПДВ). З урахуванням ПДВ даний тариф становить 2,04грн за 1 куб.м .
Як свідчать матеріали справи, для відповідача було визначено величину річної замовленої потужності його об'єктів на 2024 рік в обсязі 18 939 685,79куб.м природного газу, 1/12 річної замовленої потужності у жовтні 2024 року - 928 389,82 куб.м, у листопаді 2024 року - 928 389,80 куб.м, місячна вартість послуг з розподілу природного газу за жовтень 2024 року - 1 893 915,23 грн., листопад 2024 року - 1 893 915,19 (а.с. 67 том 1).
Згідно з п.10 гл.6 розд. VI Кодексу ГРМ, надання оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.
Суд встановив, що у період з жовтня 2024 року по листопад 2024 року позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами про надані послуги з розподілу природного газу.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться в ст.193 ГК України.
Разом з тим, судом встановлено, що під час розгляду справи судом відповідач сплатив заборгованість в сумі 2 537 830,42 грн., що підтверджується копіями платіжних інструкцій, що містяться в матеріалах справи (а.с. 11-13, 19 том 2).
За наведених обставин, суд закриває провадження у справі в частині стягнення 2 537 830,42 грн. заборгованості за послуги з розподілу природного газу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Відповідач визнав наявність заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу на суму 1 250 000,00 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 1 250 000,00 грн. заборгованості за послуги з розподілу природного газу та задовольняє їх в цій частині.
Стосовно позовних вимог про стягнення 61 164,15 грн. пені, 6 985,95 грн. 3% річних та 35 984,39 грн. інфляційних суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2 Типового договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунки пені у розмірі 61 164,15 грн. пені, 6 985,95 грн. 3% річних та 35 984,39 грн. інфляційних, суд встановив, що вони здійснені відповідно до умов договору і приписів чинного законодавства та є арифметично вірними.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені на 90%, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 ЦК України та статті 230 ГК України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінуванням боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов'язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За вказаного та виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на обставини, на які посилається відповідач, наявні в матеріалах справи докази, враховуючи пояснення представника позивача, а також те, що період прострочення оплати за послуги з розподілу природного газу є незначним, приймаючи до уваги часткове погашення відповідачем заборгованості, з огляду на відсутність доказів понесення позивачем збитків, встановлені судом обставини щодо причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов'язання, а також з огляду на те, що і позивач і відповідач відносяться до об'єктів критичної інфраструктури, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені на 50%, що складатиме 30 582,08 грн.
При цьому, зменшуючи розмір пені до 30 582,08 грн., суд виходить із того, що неустойка є стимулюванням належного виконання договірних зобов'язань, а надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в частині стягнення 1 250 000,00 грн. основного боргу, 30 582,08 грн. пені, 6 985,95 грн. 3% річних та 35 984,39 грн. інфляційних. Суд відмовляє в позові в частині стягнення 30 582,08 грн. пені у зв'язку зі зменшенням заявленої до стягнення суми.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 16 249,61 грн.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір пені на 50% до 30 582,08 грн.
3. Стягнути з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (13312, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Шевченка, 23, код ЄДРПОУ 32794899)
- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, код ЄДРПОУ 45204957) 1 250 000,00 грн. основного боргу, 30 582,08 грн. пені, 6 985,95 грн. 3% річних та 35 984,39 грн. інфляційних, а також 16 249,61 грн. сплаченого судового збору.
4. Закрити провадження у справі в частині стягнення 2 537 830,42 грн. заборгованості за послуги з розподілу природного газу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
5. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 07.04.25
Суддя Кудряшова Ю.В.
Список розсилки:
1 - позивачу в Електронний кабінет
2 - представнику позивача - адвокату Кучерук М.Г. в Електронний кабінет
3 - відповідачу в Електронний кабінет