27 березня 2025 року м. Харків Справа № 922/3024/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі судового засідання, Погребняк А.М.,
від позивача, Піун С. П. ,
від відповідача , не прибули ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, за вх. №179 Х/1 на рішення господарського суду Харківської області від 24.12.24 (повний текст складено 06.01.25, суддя Погорелова О. В . ) у справі № 922/3024/24
за позовом ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ,
до КП Безлюдівської селищної ради "Комуненерго", смт. Безлюдівка ,
про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства Безлюдівської селищної ради "Комуненерго", в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.09.2024) борг у загальній сумі 2 780 278,20 грн., у тому числі: основний борг у сумі 2 181 933,30 грн., пеня у сумі 376 238,96 грн., три проценти річних у сумі 106 690,66 грн.; інфляційні втрати у сумі 115 415,28 грн. та суму сплаченого судового збору за подання цього позову в розмірі 33 363,34 грн. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №2006-ПСО(ТКЕ)-32 від 27.10.2022.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.12.24 у справі №922/3024/24 закрито провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2 181 933,30 грн. Позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Безлюдівської селищної ради "Комуненерго" (62489, Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка(з), в'їзд Мостобудівників, 13-А, код ЄДРПОУ 39402730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) - 3 762,39 грн. пені; 106 690,66 грн. три проценти річних, 115 415,28 грн. інфляційних втрат та 634,34 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
Не погодившись частково з ухваленим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції щодо відмови у стягненні пені у розмірі 372 476,57 грн скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача пені у розмірі 372 476, 57 грн. Наполягає на відсутності підстав для зменшення пені у зазначеному судом першої інстанції розмірі.
Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію у складі: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.24 у справі №922/3024/24, встановлено учасникам справи строк до 10.02.2025 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи, витребувано матеріали справи №922/3024/24 з Господарського суду Харківської області.
30.01.2025 р. через систему Електронний суд надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять рішення по справі в оскаржуваній частині залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 р. розгляд справи призначено на 10.03.2025 р.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 р. судовому засіданні оголошувалася перерва до 27.03.2025 р.
У судових засіданнях приймав участь представник позивача, який підтримав свої вимоги.
Представники відповідача у судове засідання не з'явилися. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином. Явка представників сторін судовою колегією не визнавалася обов'язковою.
Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі ( ч.1 ст.270 ГПК України).
Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, який приймав участь у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі Позивач) та Комунальним підприємством Безлюдівської селищної ради "Комуненерго" (далі Відповідач) 27.10.2022 укладено договір № 2006-ПСО(ТКЕ)-32 постачання природного газу (далі Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні п.п.1) п.4 Положення, природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5. Договору).
На виконання умов Договору, Позивач у період з листопада 2022 по липень 2023 (включно) передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 3 784 504,03 грн, що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу в розрізі періодів постачання: 1. період постачання листопад 2022: акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2022 на суму 620 960,15 грн (обсяг ІІІ); 2. період постачання грудень 2022: акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2022 на суму 981 610,58 грн (обсяг ІІІ); 3. період постачання січень 2023: акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2023 на суму 641 1790,7 грн (обсяг ІІІ); 4. період постачання лютий 2023: акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2023 на суму 572 166,07 грн (обсяг ІІІ); 5. період постачання березень 2023: акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2023 на суму 453 171,28 грн (обсяг ІІІ); 6. період постачання квітень 2023: акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2023 на суму 245 547,78 грн (обсяг ІІІ); 7. період постачання травень 2023: акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2023 на суму 84 424,82 грн (обсяг ІІІ), акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2023 на суму 21 957,42 грн (обсяг ІІ); 8. період постачання червень 2023: акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2023 на суму 82 426,12 грн (обсяг ІІІ); 9. період постачання липень 2023: акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2023 на суму 81 060,74 грн (обсяг ІІІ).
Відповідно до пункту 5.1 Договору, оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Проте, оплату за переданий газ Відповідач не здійснював та не виконав зобов'язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору. Сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором станом на день подання позову до суду складала 2 181 933,30 грн.
Згідно пункту 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем останньому до стягнення нараховані також 376 238,96 грн. пені, 106 690,66 грн. три проценти річних та 115 415,28 грн інфляційних втрат.
Вказані обставини, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, у зв'язку з чим останній звернувся до суду з відповідним позовом.
Як зазначалося вище, рішенням по справі закрито провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2 181 933,30 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача: 3 762,39 грн. пені; 106 690,66 грн. три проценти річних, 115 415,28 грн. інфляційних втрат.
При цьому, Судом першої інстанції було зменшено розмір пені на 90 %.
Судова колегія погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на нижче викладене.
Стаття 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами. ( ч.1 ст.629 ЦК України)
З матеріалів справи убачається, що 27.10.2022 р. між сторонами було укладено договір постачання природного газу за № 2006-ПСО (ТКЕ)-32.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. ( ч.1 ст.712 ЦК України)
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. ( ч.1 ст.655 ЦК України)
Відповідно до вимог частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. ( ст.526 ЦК України)
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалося вище по тексту рішення, відповідачем сума основного боргу була сплачена у повному обсязі після звернення позивача до суду з відповідним позовом у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості, було закрито відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України ( відсутність предмету спору).
Згідно до приписів статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором. ( ст.612 ЦК України)
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції встановлено наявність прострочення виконання відповідачем господарського зобов'язання, у зв'язку з чим наявні правові підстави для нарахування відповідачу пені у розмірі 376 238,96 грн., інфляційних втрат у розмірі 115 415,28 грн. та трьох процентів річних у розмірі 106 690,66 грн.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені, процентів річних та інфляційних втрат, судом першої інстанції встановлено, що останній виконано арифметично вірно, згідно з нормами чинного законодавства та у відповідності до умов договору.
У зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 115 415,28 грн. та трьох процентів річних у розмірі 106 690,66 грн є такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 376 238 грн 96 коп.
Як убачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції, заявлено клопотання про зменшення пені.
В обґрунтування клопотання про зменшення пені, відповідач зазначив, що КП "Комуненерго" є підприємством Безлюдівської територіальної громади та віднесено до підприємств критичної інфраструктури, оскільки є єдиним централізованим постачальником питної води та водовідведення в селищах Безлюдівка, Васищеве, Хорошеве, в селі Котляри Харківського району Харківської області. В цих населених пунктах зараз проживають в основному люди поважного віку та жінки з малолітніми дітьми. Люди працездатного віку виїхали на правобережну Україну та мобілізовані до ЗСУ. Крім цього КП "Комуненерго" є виробником і постачальником теплової енергії, питної води та водовідведення в "Хорошевський геріатричний пансіонат" Харківської обласної ради. Підприємство працює за тарифами 2018 року і відшкодувань різниці фактичного тарифу від Безлюдівської селищної ради не має. Підприємство перебуває в постійному скрутному фінансовому становищі, борг по ПДВ на 01.06.2024 складає 3 998 676, 86 грн. та пеня 109 281,26 грн. Працівники працюють без оплати їх праці за вересень, жовтень та листопад 2024 року, страйки у воєнний час заборонені, та і працівники розуміють, що якщо вони припинять виконувати свої трудові обов'язки, то наступить техногенно-екологічна катастрофа та масові протести населення, бо без води і водовідведення не можливо зберігати здоров'я та життя.
Відповідач також наголошував, що позивач просить суд стягнути з підприємства пеню у сумі 381 089,32 грн. яка складає 50% місячної оплати праці працівників і цих грошових коштів немає у підприємства та звертав увагу суду, що підприємство не завдало збитків чи іншим учасникам господарських відносин.
Згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. ( ч.2 ст.233 ГК України).
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Судова колегія зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції було враховано правову позицію, яка викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, згідно якої неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора та висновки Верховного Суду наведені у постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Судом першої інстанції також було враховано правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).
У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки суд виходив з наступного.
У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
Як свідчать матеріали справи розмір заборгованості складав 2 181 933,30 грн, які було сплачено відповідачем після порушення провадження у справі, що підтверджується платіжної інструкцією від 14.10.2024 р. В цій частині провадження по справі було закрито. Крім того рішенням по справі з відповідача стягнуто три відсотка річних 106 690, 66 грн та інфляційні втрати у сумі 115 415, 28 грн.
Таким чином, розмір пені який просить стягнути позивач з відповідача складає близько 15 % основного боргу.
За таких обставин, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії росії проти України, сплату відповідачем заборгованості у повному обсязі, судова колегія також приходить до висновку, що справедливим, обґрунтованим, та таким, що відповідає принципу верховенства права є висновок суду про можливість зменшення розміру пені на 90%, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягнення пеня у розмірі 3 762, 39 грн
Судова колегія зазначає, що сам факт підписання договору, в якому сторони, зокрема, погодилися про стягнення пені у разі порушення виконання грошового зобов'язання, ще не є безумовною підставою для відмови у задоволенні клопотання відповідача щодо розміру пені.
Як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було досліджено усі обставини справи та враховано як ступень вини відповідача так і співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені.
Щодо інших аргументів, викладених у апеляційній скарзі, то судова колегія зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)
В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що рішення по справі прийнято судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
1.Апеляційну скаргу ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ, на рішення Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 у справі № 922/3024/24 - залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Господарського суду Харківської області від 24.12.2024 у справі № 922/3024/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 07.04.2025.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян